Історія справи

Постанова КЦС ВП від 04.09.2024 року у справі №335/12292/21
Постанова КЦС ВП від 05.07.2023 року у справі №335/12292/21
Постанова КЦС ВП від 05.07.2023 року у справі №335/12292/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2024 року

м. Київ

справа № 335/12292/21

провадження № 61-7130св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Головне управління Національної поліції в Запорізькій області, Запорізька обласна прокуратура, Державна казначейська служба,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 02 квітня 2023 року у складі колегії суддів: Крилової О. В., Кухаря С. В., Полякова О. З.,

Короткий зміст позовних вимог

1. Улистопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (далі - ГУ НП в Запорізькій області), Запорізької обласної прокуратури, Державної казначейської служби України (далі - ДКСУ) про відшкодування моральної (немайнової) та майнової шкоди.

2. Позовну заяву ОСОБА_1 мотивував тим, що 05 травня 2010 року слідчим слідчого відділу Запорізького міського управління Головного управління міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області порушено кримінальну справу № 4671002 відносно нього за ознаками злочину, передбаченого частиною першою статті 286 КК України, та обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд.

3. За наслідками неодноразового розгляду кримінальної справи у судах України постановою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18 лютого 2013 року кримінальну справу направлено прокурору міста Запоріжжя для проведення додаткового розслідування. На виконання постанови суду та вказівок прокурора слідчого відділу Запорізького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 12014080010000048 від 07 лютого 2014 року.

4. За наслідками досудового розслідування, остаточною постановою слідчого відділення розслідувань злочинів у сфері транспорту слідчого відділу Дніпровського відділу поліції Головного управління національної поліції в Запорізькій області кримінальне провадження № 12014080010000048, внесене до ЄРДР 07 лютого 2014 року, закрито у зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 КК України.

5. Позивач вважав, що внаслідок незаконного притягнення його до кримінальної відповідальності та вчинення процесуальних обмежень йому спричинено моральну шкоду, яка виразилася у порушенні нормальних життєвих зв`язків, погіршенні відносин з оточуючими, зокрема з батьками, студентами та співпрацівниками, оскільки слідчим було направлено відповідну постанову до ректорату університету про усунення причин та умов, що сприяли злочину, у зв`язку з чим стало відомо колективу університету та студентам про притягнення його до відповідальності, на час отримання постанови він був студентом ІІ курсу навчання; також вимагало та вимагає від нього додаткових зусиль для організації власного життя.

6. Позивач стверджував, що за час перебування під судом та слідством у нього погіршився стан здоров`я та взаємовідносини з рідними, йому обмежили право у виїзді за межі Запорізької області та країни через заборону в оформленні паспорту громадянина України для виїзду за кордон.

7. Слідчим накладено арешт на автомобіль, його було поміщено на спецмайданчик, чим обмежено право у користуванні автомобілем та відповідно на час розслідування та розгляду справи обмежено право на розпорядження автомобілем.

8. Крім того, за службовою халатністю до статистичних даних були внесені відомості про скоєння позивачем злочину, передбаченого частиною першою статті 186 КК України (грабіж), який є більш тяжким та відноситься до категорії умисних злочинів, що несприятливо відобразилось для нього.

9. Позивач просив стягнути на відшкодування моральної шкоди 1 120 000 грн за період перебування під слідством з 05 травня 2010 року по 31 вересня 2019 року (112 місяців * 10 000 грн).

10. Крім того, за час судового розгляду він був вимушений звернутися до адвокатів за наданням юридичної (правничої) допомоги щодо його захисту від незаконного кримінального переслідування, у зв`язку із чим ним понесені витрати у кримінальному провадженні у розмірі 127 000 грн.

11. ОСОБА_1 просив суд стягнути з Державного бюджету України на його користь у рахунок відшкодування моральної (немайнової) шкоди компенсацію у розмірі 1 120 000 грн та компенсацію сум, сплачених у зв`язку із наданням юридичної допомоги, у розмірі 127 000,00 грн.

Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій

12. Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 02 червня 2022 року, ухваленим у складі судді Макарова В. О., позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

13. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури, грошові кошти у сумі 1 120 000 грн та 127 000 грн понесених витрат на правову допомогу у кримінальному провадженні, а всього - 1 247 000 грн.

14. Судові витрати щодо сплати судового збору віднесено на рахунок держави.

15. Задовольняючи позов у частині відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що у результаті незаконних дій органу досудового слідства та працівників прокуратури позивач протягом 108 місяців 25 днів (з дня порушення кримінальної справи 05 травня 2010 року та до дня закриття кримінального провадження - 30 вересня 2019 року) незаконно перебував під слідством та судом, що відповідно до статті 1176 ЦК України, Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» є підставою для відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

16. Визначаючи розмір завданої позивачеві моральної (немайнової) шкоди, суд застосував частину третю статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» та дійшов висновку, що мінімальний розмір такої шкоди становить 653 000,00 грн (6 000,00 грн - розмір мінімальної заробітної плати на час ухвалення рішення судом першої інстанції х 108,25 - строк незаконного перебування під слідством), однак, врахувавши тривалість перебування ОСОБА_1 під слідством - 9 років 25 днів, застосування до нього міри запобіжного заходу - підписки про невиїзд, неможливості виїхати за межі країни тощо, врахувавши ступінь, глибину та характер душевних страждань позивача, істотність вимушених змін у його житті й виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд першої інстанції вважав за потрібне стягнути на його користь 1 120 000 грн на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, відповідно, не обмежуючись законодавчо гарантованим мінімумом відшкодування, оскільки зважаючи на загальний, значний термін перебування під слідством і судом позивача, перевищення визначеного судом розміру моральної (немайнової) шкоди від мінімально встановленого законом розміру є виправданим у цій ситуації.

17. Визначаючи розмір витрат на правову допомогу, понесених позивачем за час перебування під судом і слідством у розмірі 127 000 грн, суд першої керувався положенням статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», виходив з того, що внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_1 зазнав витрат на правову допомогу адвоката у кримінальному провадженні, факт сплати гонорару та участь адвоката у кримінальному провадженні підтверджується відповідними доказами.

18. Додатковим рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 23 червня 2022 року, ухваленим у складі судді Макарова В. О., заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі № 335/12292/21 за позовною заявою ОСОБА_1 до ГУ НП в Запорізькій області, Запорізької обласної прокуратури, ДКСУ про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури задоволено частково.

19. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 3 200,00 грн у рахунок відшкодування витрат, пов`язаних з розглядом справи. У задоволенні решти вимог відмовлено.

20. Частково задовольняючи заяву позивача про ухвалення додаткового рішення, суд першої інстанції врахував заяву представника Запорізької обласної прокуратури про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 ; дослідив матеріали справи та надані позивачем докази на обґрунтування понесених витрат, дійшов висновку про те, що зазначена позивачем сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4 200 грн є неспівмірною з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи, зважаючи на складність справи, враховуючи, зокрема, нетривалість судового провадження у справі у суді та час безпосередньо судового розгляду справи по суті, причини відкладення судових засідань у справі.

21. Суд першої інстанції вважав, що необхідним, обґрунтованим і достатнім розміром судових витрат на правничу допомогу у цій справі буде 3 200 грн. Такий розмір витрат відповідає принципу співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи.

22. При цьому суд врахував, зокрема, і те, що доданий позивачем акт прийому - передачі до договору про надання юридичних послуг (правової допомоги) від 20 листопада 2021 року за деякими зазначеними витратами є необґрунтованим. Так, зокрема, згідно з актом встановлено, що сторони погодили, що за підготовку, збір доказів та подачу позовної заяви клієнт сплачує адвокату 3 000 грн, за участь у судових засіданнях (2 засідання *600,00 грн) - 1 200 грн.

23. Разом з тим, суд вважає недостатньо обґрунтованими та завищеними вартість деяких витрат на послуги адвоката, вказану позивачем у вищезазначеному акті. Зокрема, завищеною, на думку суду, вказана вартість витрат 3 000 грн за складання позовної заяви. При цьому суд врахував, що адвокат Турчинський М. І. здійснював захист інтересів ОСОБА_1 у кримінальному провадженні, яке було закрито слідчим.

24. Відтак, необхідними і розумними у цій справі витратами на правову допомогу, які понесено позивачем, зокрема, і за підготовку, збір доказів та подачу позовної заяви, суд вважав витрати у розмірі 2 000 грн, а всього суд стягнув 3 200,00 грн у рахунок відшкодування витрат, пов`язаних з розглядом справи.

25. Постановою Запорізького апеляційного суду від 06 вересня 2022 року апеляційні скарги ГУ НП в Запорізькій області, Запорізької обласної прокуратури, ДКСУ задоволено частково.

26. Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 02 червня 2022 року у цій справі скасовано та прийнято нову постанову.

27. Позов ОСОБА_1 до ГУ НП в Запорізькій області, Запорізької обласної прокуратури, ДКСУ про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури задоволено частково.

28. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури, грошові кошти у сумі 491 833,33 грн та 65 000 грн понесених витрат на правову допомогу у кримінальному провадженні, а всього - 556 833,33 грн.

29. Судові витрати щодо сплати судового збору віднесено на рахунок держави.

30. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позов у частині вимог про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції у тій частині, що початком строку перебування ОСОБА_1 під судом і слідством є 05 березня 2010 року, а останнім днем - 30 вересня 2019 року.

31. При цьому вважав, що мало місце переривання періоду перебування позивача під слідством та судом у зв`язку з неодноразовим закриттям кримінального провадження з подальшим скасуванням відповідних постанов, тому дійшов висновку про те, що період перебування під слідством та судом у спірних правовідносинах має бути обрахований за час:

з 05 березня 2010 року - постанова про порушення відносно ОСОБА_1 кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого частиною першою статті 286 КК України по 29 грудня 2014 року - постанова про закриттям кримінальної справи;

з 30 січня 2015 року -постанова про скасування постанови про закриття кримінального провадження по 07 грудня 2015 року - постанова про закриття кримінального провадження,

з 19 листопада 2018 року - постанова про скасування постанови про закриття кримінального провадження по 30 вересня 2019 року -постанова про закриття кримінального провадження.

32. Суд апеляційної інстанції вважав, що позивач має право на відшкодування моральної шкоди за 75 місяців 20 днів.

33. За вказаний період гарантований державою мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди на користь позивача суд визначив у розмірі 491 833,33 грн (75 місяців та 20 днів х 6 500 грн).

34. Суд апеляційної інстанції не погодився з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для обрахування розміру відшкодування моральної шкоди в більшому розмірі, ніж законодавчо гарантованому мінімуму, оскільки позивач не зазначив обставин, які б свідчили про обґрунтованість такого перевищення. Посилання суду першої інстанції на тривалість терміну перебування під слідством та судом, суд апеляційної інстанції вважав помилковими, оскільки законодавець уже прийняв до уваги таку обставину як тривалий термін, визначаючи порядок обрахування розміру відшкодування, а саме - за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

35. З`ясувавши чинники, які враховуються під час визначення розміру відшкодування шкоди, а саме характер і обсяг страждань, яких зазнав позивач, тривалість, тяжкість вимушених змін у його житті, взявши до уваги засади розумності, виваженості й справедливості, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог про відшкодування моральної (немайнової) шкоди та стягнення на користь позивача 491 833,33 грн.

36. Скасовуючи рішення суду першої інстанції у частині вимог про відшкодування майнової шкоди та частково задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції вважав, що суд першої інстанції, визначаючи витрати на правову допомогу у розмірі 127 000 грн, не врахував критерії розумності розміру таких витрат, конкретні обставин кримінальної справи і її складності. Визначений адвокатом розмір гонорару не відповідає принципу співмірності, розумності та обґрунтованості. За таких обставин апеляційний суд вважав за необхідне зменшити розмір компенсації до 65 000,00 грн.

37. При цьому суд апеляційної інстанції керувався положеннями статей 3, 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», статей 12, 76-81 ЦП України.

38. Додатковою постановою Запорізького апеляційного суду від 06 вересня 2022 року апеляційні скарги Запорізької обласної прокуратури, ДКСУ задоволено частково.

39. Додаткове рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 23 червня 2022 року у цій справі скасовано та прийнято нову постанову.

40. Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі № 335/12292/21 за позовною заявою ОСОБА_1 до ГУ НП в Запорізькій області, Запорізької обласної прокуратури, ДКСУ про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури задоволено частково.

41. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 1 875,46 грн у рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

42. У задоволенні решти вимог відмовлено.

43. Скасовуючи додаткове рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи заяву, суд апеляційної інстанції встановив, що розмір наданих адвокатом позивачу послуг підтверджено матеріалами справи. Постановою Запорізького апеляційного суду від 06 вересня 2022 року стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної (немайнової) та матеріальної шкоди 556 833,33 грн. Тому суд апеляційної інстанції вважав, що ОСОБА_1 має право на компенсацію понесених витрат на професійну правничу допомогу пропорційно до задоволеної частини позовних вимог у розмірі 1 875,46 грн, які підлягають стягненню з Державного бюджету України.

44. Постановою Верховного Суду від 05 липня 2023 року касаційні скарги Державної казначейської служби України, представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , ОСОБА_1 задоволено частково.

45. Постанову Запорізького апеляційного суду від 06 вересня 2022 року та додаткову постанову Запорізького апеляційного суду від 06 вересня 2022 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

46. Скасовуючи судове рішення апеляційного суду та направляючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, суд касаційної інстанції виходив із того, що суд не врахував, що під час апеляційного перегляду суд перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції; не звернув уваги на те, що частина третя статті 367 ЦПК України стосується доказів, які існували на момент ухвалення рішення суду першої інстанції; приєднав до матеріалів справи та при прийнятті рішення врахував докази, які подані до суду з порушенням встановленого законом порядку, та не навів мотивів, з яких виходив під час прийняття таких доказів, тому зробив передчасний висновок про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції у частині вимог про відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

47. Також Верховний Суд зазначив, що оскільки судове рішення підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд через порушення апеляційним судом процесуальних норм, які усунути на стадії касаційного перегляду неможливо, тому скасуванню підлягають й судове рішення щодо витрат на правову допомогу у кримінальному провадженні та додаткове рішення.

48. Постановою Запорізького апеляційного суду від 02 квітня 2024 року апеляційні скарги ГУ НП в Запорізькій області, Запорізької обласної прокуратури та ДКСУ на основне та додаткове рішення місцевого суду задоволено частково.

49. Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 02 червня 2022 року скасовано в частині вимог про відшкодування моральної шкоди та ухвалено нове рішення.

50. Позов задоволено частково, стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури, грошові кошти в сумі 288 816,71 грн.

51. В іншій частині основне та додаткове рішення від 23 червня 2022 року залишено без змін.

52. Скасовуючи рішення місцевого суду та задовольняючи позовні вимоги частково, суд апеляційної інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 перебував під кримінальним переслідуванням з 25 травня 2010 року (дата обрання запобіжного заходу) по 07 лютого 2014 року (внесення відомостей до ЄРДР про кримінальне порушення). Вираховуючи строк, за який позивач має право на відшкодування моральної шкоди, апеляційний суд врахував посилання прокурора на те, що після внесення відомостей до ЄРДР з 07 лютого 2014 року і до закриття кримінального провадження 30 вересня 2019 року позивач процесуального статусу в розумінні КПК України не набув, тому на його користь підлягає стягненню 288 816,70 грн.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

53. У травні 2024 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшли касаційні скарги ОСОБА_3 та представника останнього - ОСОБА_2 .

54. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 29 травня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

55. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 серпня 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

56. У касаційних скаргах заявники, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просять скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 02 червня 2022 року та додаткове рішення місцевого суду від 23 червня 2022 року.

57. Підставою касаційного оскарження представник позивача зазначає застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 06 липня 2022 року у справі № 947/7449/20-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

58. Також підставою касаційного оскарження представник позивача зазначає порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

59. Підставою касаційного оскарження ОСОБА_4 зазначає застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду 22 квітня 2019 року у справі № 236/893/17, від 11 вересня 2019 року у справі № 922/393/18, від 29 січня 2020 року у справі № 214/1543/15-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

60. Також підставою касаційного оскарження ОСОБА_1 зазначає порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

61. Касаційні скарги мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції безпідставно стягнув моральну шкоду за неповний період перебування позивача під судом і слідством, а саме з 25 травня 2010 року (дата обрання запобіжного заходу) по 07 лютого 2014 року (внесення відомостей до ЄРДР).

62. Водночас апеляційний суд правильно встановив, що кримінальна справа була порушена відносно позивача 05 травня 2010 року та те, що 30 вересня 2019 року було закрито кримінальне провадження відносно позивача, тому саме за цей період необхідно було відшкодувати моральну шкоду.

63. Крім того, апеляційний суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, а саме витребуваної за власної ініціативи кримінальної справи (кримінального провадження).

64. Також у касаційній скарзі представника позивача міститься посилання на те, що додаткова постанова суду апеляційної інстанції про зменшення процесуальних витрат прийнята необґрунтовано та безпідставно, без врахування того, що судом першої інстанції вже було зменшено суму до стягнення.

Відзиву на касаційну скаргу не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

65. 05 травня 2010 року слідчим відділом Запорізького МУ ГУМВС України в Запорізькій області порушено кримінальну справу № 4671002 стосовно ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого частиною першою статті 286 КК України, за фактом дорожньо-транспортної пригоди, що трапилась 03 травня 2010 року (а. с. 7).

66. Постановою слідчого СВ ЗМУ ГУМВС країни в Запорізькій області від 31 травня 2010 року ОСОБА_1 притягнуто як обвинуваченого у кримінальній справі № 4671002 та пред`явлено йому обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 286 КК України (а. с. 21).

67. 16 червня 2010 року постановою слідчого СВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області накладено арешт на автомобіль «БМВ-520», номерний знак НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 (а. с. 18).

68. За результатами досудового розслідування кримінальну справу № 4671002 з обвинувальним актом було скеровано до розгляду по суті до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя.

69. Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18 грудня 2013 року кримінальну справу № 4671002 надіслано на додаткове розслідування.

70. Внаслідок повернення судової справи на додаткове розслідування та у зв`язку з набуттям чинності нового КПК відомості про ДТП було внесено до ЄРДР за № 12014080010000048 від 07 лютого 2014 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 КК України.

71. Разом із цим, постановою слідчого відділення розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого відділу Дніпровського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області старшим лейтенантом поліції Гарана Р. П. від 30 вересня 2019 року кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12014080010000048 від 07 лютого 2014 року на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України було закрито, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 КК України (а. с. 4-6).

72. При апеляційному розгляді з метою встановлення фактичних обставин справи було витребувано кримінальну справу, з якої вбачається, що кримінальна справа стосовно ОСОБА_1 закрита у зв`язку відсутністю складу кримінального правопорушення.

Позиція Верховного Суду

73. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

74. Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

75. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

76. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

77. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню частково.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

78. Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Щодо дотримання норм процесуального права

79. Постановою Верховного Суду від 05 липня 2023 року касаційні скарги Державної казначейської служби України, представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , ОСОБА_1 задоволено частково.

80. Постанову Запорізького апеляційного суду від 06 вересня 2022 року та додаткову постанову Запорізького апеляційного суду від 06 вересня 2022 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

81. Скасовуючи судове рішення апеляційного суду та направляючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, суд касаційної інстанції виходив із того, що суд не врахував, що під час апеляційного перегляду суд перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції; не звернув уваги на те, що частина третя статті 367 ЦПК України стосується доказів, які існували на момент ухвалення рішення суду першої інстанції; приєднав до матеріалів справи та при прийнятті рішення врахував докази, які подані до суду з порушенням встановленого законом порядку, та не навів мотивів, з яких виходив під час прийняття таких доказів, тому зробив передчасний висновок про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції у частині вимог про відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

82. Під час розгляду справи в місцевому суді в матеріалах справи, серед іншого, були наявні: постанова про порушення кримінальної справи від 05 травня 2010 року, лист ГУ НП в Запорізькій області від 31 грудня 2015 року, постанова про накладення арешту на майно від 16 червня 2010 року, лист Державної міграційної служби від 04 липня 2013 року, постанова про притягнення ОСОБА_1 як обвинуваченого, лист ГУ НП В Запорізькій області від 17 грудня 2015 року, постанова про закриття кримінального провадження від 30 вересня 2019 року тощо. Вказані докази були надано позивачем.

83. На противагу доказам, поданим позивачем, відповідачами не було надано доказів на підтвердження своїх заперечень щодо пред`явлених позовних вимог, клопотань також ніяких не заявлялось з цього приводу.

84. Таким чином, колегія суддів погоджується із доводами касаційних скарг, що суд апеляційної інстанції протиправно з власної ініціативи ухвалою від 12 жовтня 2023 року витребувано матеріали кримінального провадження № 12014080010000048 відносно ОСОБА_1 , оскільки наведене суперечить вимогам частини другої статті 13, статей 365 367 ЦПК України та порушує принцип диспозитивності цивільного процесу.

Щодо розміру моральної шкоди

85. Статтею 56 Конституції України встановлено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

86. Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець відокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

87. Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

88. Порядок відшкодування такої шкоди визначається законом (частина сьома статті 1176 ЦК України).

89. Статтею 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок:

1) незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян;

2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу;

3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» та іншими актами законодавства. У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.

У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.

90. Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає, зокрема при закритті кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутності у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленні достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати (пункт 2 частини першої статті 2 Закону).

91. Положеннями статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що громадянинові відшкодовується (повертається), в тому числі й моральна шкода.

92. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (частина п`ята та шоста статті 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).

93. Відповідно до частини третьої статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

94. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року

у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18) зроблено висновок про те, що моральною шкодою визначаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. У випадках коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють під час розгляду справи. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі.

95. Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її безпідставного збагачення.

96. Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи, але за час незаконного перебування громадянина під слідством чи судом він має бути не меншим однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством або судом.

97. Встановлення правильного періоду перебування особи під слідством і судом впливає на правильність визначення мінімального розміру моральної шкоди, який не може бути зменшено.

98. Норма частини третьої статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» визначає, що відшкодування моральної шкоди провадиться виходячи з розміру, який не може бути меншим одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом, при цьому суди з урахуванням конкретних обставин справи не обмежені у визначенні більшого розміру відшкодування моральної шкоди.

99. Таким чином, законодавством встановлений лише мінімальний розмір для визначення моральної шкоди, але не граничний.

100. Скасовуючи рішення місцевого суду та задовольняючи позовні вимоги частково, апеляційний суд виходив із того, що ОСОБА_1 перебував під кримінальним переслідуванням з 25 травня 2010 року (дата обрання запобіжного заходу) по 07 лютого 2014 року (внесення відомостей до ЄРДР про кримінальне порушення).

101. Водночас суд також зазначив, що після внесення відомостей до ЄРДР з 07 лютого 2014 року і до закриття кримінального провадження 30 вересня 2019 року позивач процесуального статусу підозрюваного не набув, тому на його користь підлягає відшкодуванню моральна шкода у розмірі 288 816,70 грн (з 25 травня 2010 року по 07 лютого 2014 року).

102. Колегія суддів не може погодитись із вказаними висновками з огляду на наступне.

103. Так, з матеріалів справи вбачається, що 05 травня 2010 року порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_1 (т. 1, а. с. 16).

104. 31 травня 2010 року прийнято постанову про притягнення ОСОБА_1 в якості обвинуваченого.

105. 30 вересня 2019 року слідчим винесено постанову про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР № 12014080010000048 07 лютого 2014 року, на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 КК України.

106. Отже, час, який ОСОБА_1 перебував під слідством та судом з 05 травня 2010 року по 30 вересня 2019 року, становить 112 місяців та 26 днів.

107. Відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» розмір мінімальної заробітної плати з 01 січня 2022 року встановлено на рівні 6 500 грн.

108. Таким чином, на користь позивача підлягає відшкодуванню моральна шкода за період з 05 травня 2010 року по 30 вересня 2019 року та становить 733 616 грн (112 х 6 500 = 728 000; (6 500 / 30) х 26 = 5 616). Вказана сума є більш ніж достатньою для компенсації моральної шкоди, яку позивач зазнав під час кримінального переслідування.

109. Наведеного суд апеляційної інстанції не врахував та дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для включення до строку, за який ОСОБА_1 має право на відшкодування моральної шкоди, періоду з 07 лютого 2014 року по 30 вересня 2019 року.

110. Крім того, законодавством не встановлено чіткого розміру відшкодування моральної шкоди у цій категорії справ, а зазначено тільки мінімальний розмір, з якого необхідно виходити при її визначенні, тому вимоги касаційної скарги щодо розміру відшкодування моральної шкоди зводяться до переоцінки судом доказів, що на підставі вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції. Отже, відшкодування моральної шкоди у розмірі 733 616 грн, з урахуванням обставин цієї справи, встановлених судами, відповідає засадам розумності та справедливості.

111. Колегія суддів відхиляє посилання представника позивача в касаційній скарзі щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у кримінальному провадженні, оскільки судове рішення місцевого суду скасовано апеляційним судом лише в частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, в іншій частині рішення місцевого суду та додаткове рішення суду першої інстанції від 23 червня 2022 року залишено без змін.

112. Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

113. Враховуючи те, що суди поперед апеляційної інстанції неправильно визначено розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню на користь позивача, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування постанови апеляційного суду та залишенням в силі рішення місцевого суду із зменшенням розміру моральної шкоди, яка підлягає стягненню на користь позивача.

Керуючись статтями 400 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Постанову Запорізького апеляційного суду від 02 квітня 2024 року скасувати.

3. Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 02 червня 2022 року залишити в силі із зменшенням суми розміру моральної шкоди, яка підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 , а саме замість 1 120 000 грн стягнути з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 733 616 грн(сімсот тридцять три тисячі шістсот шістнадцять гривень) грн на відшкодування моральної шкоди.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович