Постанова

Іменем України

04 червня 2020 року

м. Київ

справа № 369/5393/15

провадження № 61-21713св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Журавель В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство «Родовід Банк»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» на постанову апеляційного суду Київської області від 22 лютого 2018 року у складі колегії суддів: Верланова С. М., Гуля В. В., Савченка С. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2015 року публічне акціонерне товариство «Родовід Банк» (далі - ПАТ «Родовід Банк» та/або банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 03 жовтня 2007 року між відкритим акціонерним товариством «Родовід Банк» (далі - ВАТ «Родовід Банк»), перейменованого в подальшому на ПАТ «Родовід банк», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 77.1/АА-00037.07.2, згідно з яким, відповідач отримав кредит у розмірі 12 779,91 доларів США на купівлю автомобіля зі сплатою 10 % річних із терміном повернення до 03 жовтня 2014 року.

На порушення умов кредитного договору відповідач свої зобов`язання щодо сплати щомісячних платежів не виконав, у зв`язку з чим станом на 13 березня 2015 року утворилась заборгованість у розмірі 9 724,98 доларів США та 3 205 525, 52 грн, яку позивач просив стягнути з відповідача на свою користь.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 листопада 2015 року у складі судді Нікушиної В. В. позов ПАТ «Родовід Банк» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованість за кредитним договором № 77.1/АА-00037.07.2 від 03 жовтня 2007 року в розмірі 9 724,98 доларів США та 3 205 525, 52 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції виходив із того, що заборгованість, яка утворилась внаслідок неналежного виконання боржником своїх зобов'язань за кредитним договором, підлягає стягненню з відповідача.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду Київської області від 22 лютого 2018 року заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 листопада 2015 року, скасовано та прийнято нову постанову, якою позов ПАТ «Родовід Банк» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованість за кредитним договором №77.1/АА-00037.07.2 від 03 жовтня 2007 року в розмірі 9 724,98 доларів США та 248 128, 47 грн, яка складається з простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 7 402,70 доларів США, простроченої заборгованості за процентами у розмірі 2 322,28 доларів США, простроченої заборгованості за платою за кредитом у розмірі 11 106,13 грн, 3 % річних від суми простроченого кредиту в розмірі 11 614,12 грн, 3 % річних від суми прострочених процентів за кредитом у розмірі 3 940, 38 грн, 3 % річних від суми простроченої плати за кредитом у розмірі 750,18 грн та пені в розмірі 220 717, 66 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд апеляційної інстанції виходив із того, що суд першої інстанції при стягненні заборгованості за кредитним договором, на порушення вимог статті 264 ЦПК України, невірно визначив складові заборгованості, зокрема, інфляційні втрати та пеню.

Виходячи з того, що розмір пені значно перевищує розмір заборгованості, та, враховуючи, що ОСОБА_1 частково виконував зобов`язання за кредитним договором, банком не надано доказів наявності негативних наслідків через прострочення відповідачем виконання зобов`язання, заборгованість за кредитним договором виникла у березні 2008 року, а з позовом ПАТ «Родовід банк» про стягнення заборгованості за цим договором звернулося до суду лише у травні 2015 року, що призвело до значного збільшення розміру пені, апеляційний суд дійшов висновку про зменшення її розміру.

Враховуючи, що індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, а іноземна валюта, яка була предметом договору, індексації не підлягає, апеляційний суд відмовив у стягненні на користь позивача інфляційних втрат.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погодившись із таким вирішенням спору, ПАТ «Родовід Банк» подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга свідчить про те, що постанова апеляційного суду оскаржується лише в частині вирішення позовних вимог про стягнення пені та інфляційних втрат, в іншій частині не оскаржується, тому в касаційному порядку не переглядається (частина перша статті 400 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року).

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга аргументована тим, що банк не погоджується з постановою апеляційного суду в частині відмови у стягненні нарахованої пені та інфляційних втрат.

Суд апеляційної інстанції невірно застосував норми статті 625 ЦК України, необґрунтовано відмовив у стягненні інфляційних втрат, а також безпідставно застосував до спірних правовідносин положення частини третьої статті 551 ЦК України.

Відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 05 червня 2018 року відкрито касаційне провадження в справі за позовом ПАТ «Родовід Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Витребувано із Києво-Святошинського районного суду Київської області зазначену справу.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 03 жовтня 2007 року між ВАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 77.1/АА-00037.07.2, згідно з яким відповідач отримав кредит у розмірі 12 779,91 доларів США на купівлю автомобіля зі сплатою 10 % річних та терміном повернення до 03 жовтня 2014 року.

Відповідно до пункту 3.1 кредитного договору ОСОБА_1 зобов`язався щомісячно до 10-го числа (включно) кожного календарного місяця частково погашати заборгованість за кредитом у сумі 152,06 доларів США.

Згідно з пунктом 3.3 кредитного договору позичальник зобов`язався сплачувати банку нараховані проценти за користування кредитом, щомісяця, до «10»-го числа (включно) кожного календарного місяця, наступного за звітним, а також 03 жовтня 2014 року або в день повного дострокового погашення заборгованості за кредитом. Датою сплати заборгованості за процентами є день зарахування коштів на рахунок, вказаний у пункті 1.6 цього договору.

Пунктом 3.3.1 кредитного договору встановлено, що позичальник зобов`язується щомісяця, до «10»-го числа (включно), сплачувати банку плату за обслуговування кредиту згідно п.1.5.1 цього договору. Датою внесення плати за обслуговування кредиту є день зарахування коштів на рахунок, вказаний у пункті 1.6.1 цього договору.

Відповідно до пункту 3.9 кредитного договору позичальник зобов`язаний у разі несвоєчасного повернення кредитних коштів та процентів сплатити банку пеню за кожен день прострочки в розмірі 1,6% від суми простроченого платежу.

Згідно з розрахунком, наданим банком, у зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором від 03 жовтня 2007 року станом на 13 березня 2015 року утворилась заборгованість в розмірі 9 724,98 доларів США та 3 205 525, 52 грн, яка складається із: простроченої заборгованості за кредитом в розмірі 7 402,70 доларів США; простроченої заборгованості за процентами за кредитом у розмірі 2 322,28 доларів США; простроченої заборгованості за платою по кредиту в розмірі 11 106,13 грн; пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом у розмірі 2 261 507,14 грн; пені за несвоєчасне погашення процентів в розмірі 767 246,31 грн; пені за несвоєчасне погашення плати за кредитом у розмірі 146 103,68 грн; 3 % річних від суми простроченого кредиту в розмірі 11 614,12 грн; 3 % річних від суми прострочених процентів за кредитом у розмірі 3 940,38 грн; 3 % річних від суми простроченої плати за кредитом у розмірі 750,18 грн; інфляційних втрат від суми простроченої плати за кредитом у розмірі 3 257,58 грн.

Апеляційний суд установив, що згідно з наданого банком розрахунку заборгованості, ОСОБА_1 періодично частково сплачував нараховану плату за кредитом, проте у зв`язку зі сплатою не в повному обсязі щомісячних платежів у нього станом на 13 березня 2015 року виникла заборгованість з виконання основного зобов`язання, а саме: заборгованість за кредитом у розмірі 7 402,70 доларів США, прострочена заборгованість за процентами в розмірі 2 322,28 доларів США та прострочена заборгованість за платою по кредиту в розмірі 11 106, 13 грн, що з урахуванням еквіваленту до курсу національної валюти на день проведення позивачем розрахунку складає 220 717, 66 грн (7 402,70 доларів США + 2 322,28 доларів США)Х 21,553929) + 11 106, 13 грн).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу II«Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України(далі - ЦК України) зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до кредитного договору від 03 жовтня 2007 року банк надав, а відповідач отримав кредитні кошти в іноземній валюті - доларах США.

Частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, а іноземна валюта, яка була предметом договору, індексації не підлягає.

Норми частини другої статті 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахування встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов`язання, визначеного у гривнях.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 27 січня 2016 року у справі № 6-771цс15.

За таких обставин, висновок апеляційного суду про те, що позовні вимоги ПАТ «Родовід Банк» про стягнення інфляційних втрат від суми простроченої плати за кредитом в розмірі 3 257, 58 грн не підлягають задоволенню, є правильним.

Зменшуючи розмір пені з 3 174 857,17 грн до 220 717,66 грн, суд апеляційної інстанції встановив, що розмір пені значно перевищує розмір основного боргу.

Відповідно до пункту 3.9 кредитного договору позичальник зобов`язаний у разі несвоєчасного повернення кредитних коштів та процентів сплатити банку пеню за кожен день прострочки в розмірі 1,6% від суми простроченого платежу.

Частиною третьою статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Таким чином, норми вказаної статті, з урахуванням положень статті 3 ЦК України (в редакції статті на час ухвалення судом заочного рішення) щодо загальних засад цивільного законодавства та частини четвертої статті 10 ЦПК України (в редакції статті на час ухвалення судом заочного рішення) щодо обов`язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав, дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків.

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 03 вересня 2014 року в справі № 6-100цс14.

Установивши, що відповідач частково виконував зобов`язання за кредитним договором, позивач доказів наявності негативних наслідків через прострочення відповідачем виконання зобов`язання не надав, та враховуючи, що заборгованість за кредитним договором виникла у березні 2008 року, а з позовом ПАТ «Родовід Банк» про стягнення заборгованості за цим договором звернулося до суду лише у травні 2015 року, що призвело до значного збільшення розміру пені, суд апеляційної інстанції, обґрунтовано зменшив розмір пені з 3 174 857,17 грн до 220 717,66 грн - розміру заборгованості з виконання основного зобов`язання.

Виходячи зі встановлених, на підставі поданих сторонами належних та допустимих доказів, обставин та з підстав, передбачених вищевказаними нормами матеріального права, висновок суду апеляційної інстанції про часткове задоволення позову ПАТ «Родовід Банк», є правильним.

Доводи касаційної скарги ПАТ «Родовід Банк» не дають підстав для висновку, що постанова апеляційного суду прийнята без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до незгоди заявника з висновком суду та переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених частиною третьою статті 401 ЦПК України підстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови апеляційного суду в оскарженій частині - без змін.

Керуючись статтями 389, 400, 401 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» залишити без задоволення.

Постанову апеляційного суду Київської області від 22 лютого 2018 року в частині позову публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_1 про стягнення пені та інфляційних втрат залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Журавель

Н. О. Антоненко

М. М. Русинчук