Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2024 року

м. Київ

Справа № 521/13537/21

Провадження № 61-4874св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

судді-доповідача - Ситнік О. М.

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Сердюка В. В., Фаловської І. М.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 22 лютого 2024 року в складі колегії суддів Вадовської Л. М., Комлевої О. С., Сєвєрової Є. С.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Одеської міської ради, Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради про зобов`язання вчинити певні дії та

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовної заяви

У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому зазначила, що вона є пенсіонером Міністерства внутрішніх справ (далі - МВС), особою з інвалідністю ІІ групи внаслідок війни та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - осіб з інвалідністю внаслідок війни, що підтверджується відповідним посвідченням.

Вона зареєстрована та проживає з донькою в квартирі АДРЕСА_1 , який внесений в список «ветхих» та таких, що не підлягають капітальному ремонту, з відсотком зносу більше 60 %.

Із 20 червня 2003 року вона перебуває на квартирному обліку в Малиновській районній адміністрації Одеської міської ради як особа з інвалідністю внаслідок війни, яка потребує поліпшення житлових умов.

Вважала, що ненадання їй житла є порушенням прав та охоронюваних законом інтересів.

Просила зобов`язати Виконавчий комітет Одеської міської ради ухвалити рішення про надання їй у постійне користування житлового приміщення відповідно до встановлених санітарних і технічних норм, а також з урахуванням кількості членів її сім`ї; зобов`язати Департамент міського господарства Одеської міської ради вчинити дії з розподілу та надати в постійне користування житлове приміщення відповідно до встановлених санітарних і технічних норм, а також з урахуванням кількості членів її сім`ї.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

01 лютого 2022 року рішенням Малиновського районного суду м. Одеси позов задоволено. Зобов`язано Виконавчий комітет Одеської міської ради ухвалити рішення про надання ОСОБА_1 у постійне користування житлового приміщення відповідно до встановлених санітарних та технічних норм, а також з урахуванням кількості членів її сім`ї - однієї доньки. Зобов`язано Малиновську районну адміністрацію Одеської міської ради вчинити дії з розподілу та надати ОСОБА_1 у постійне користування житлового приміщення відповідно до встановлених санітарних та технічних норм, а також з урахуванням кількості членів її сім`ї - однієї доньки.

Рішення суду мотивовано тим, що ненадання позивачці як особі з інвалідністю внаслідок війни житла протягом 18 років перебування на обліку є грубим порушенням її прав та охоронюваних законом інтересів.

Доводи представників відповідачів про те, що задоволення позову в спосіб, обраний позивачем, порушить квартирну чергу громадян, які мають аналогічну пільгу та перебувають на квартирному обліку з більш раннього часу, суд відхилив, оскільки невирішення цього питання протягом 18 років свідчить про неефективність їх роботи у сфері захисту прав осіб, що потребують поліпшення житлових умов.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

22 лютого 2024 року постановою Одеського апеляційного суду апеляційні скарги Виконавчого комітету Одеської міської ради та Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради задоволено. Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 01 лютого 2022 року скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Апеляційний суд керувався тим, що позовні вимоги про зобов`язання вчинити дії з розподілу та надання в постійне користування житлового приміщення відповідно до встановлених санітарних і технічних норм, з урахуванням кількості членів її сім`ї, суперечать законодавчо врегульованій черговості надання громадянам житлових приміщень.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

31 березня 2024 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного суду від 22 лютого 2024 року, в якій просить її скасувати, рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 01 лютого 2022 року залишити в силі.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

На обґрунтування наявності підстав касаційного оскарження судового рішення за пунктом 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального права України (далі - ЦПК України) особа, яка подала касаційну скаргу, послалася на те, що суд апеляційної інстанції не врахував правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 28 листопада 2018 року в справі № 203/1784/16-ц, про те, що відповідні органи, уповноважені державою на виконання функцій з розподілу житла, протягом двох років з дня взяття на квартирний облік зобов`язані надати особі, на яку поширюється дія цієї норми, житло. Відсутність матеріального забезпечення не є підставою для порушення прав позивача та невиконання Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон № 3551-XII). Органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов`язань. Прийнявши той чи інший акт, держава дала підстави для виникнення у фізичних осіб обґрунтованих сподівань стосовно виконання закону.

Вказувала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року в справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року в справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року в справі № 569/17272/15-ц).

Доводи інших учасників справи

04 червня 2024 року представник Виконавчого комітету Одеської міської ради - Бутрик А. О. через систему «Електронний суд» подала до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову апеляційного суду без змін. Послалася на те, що забезпечення позивачки житлом можливе лише згідно з існуючою черговістю з урахуванням часу взяття на облік та в порядку, передбаченому законодавством. Слід ураховувати, що у випадках, коли попереду позивача в черзі перебуває значна кількість осіб, які потребують поліпшення житлових умов, зміна черговості є порушенням норм чинного законодавства та прав цих осіб, а, отже, правові підстави для задоволення позовних про визнання дій протиправними та зобов`язання надати квартиру відсутні (постанови Верховного Суду від 10 жовтня 2018 року в справі № 369/4619/16-ц, від 03 жовтня 2018 року в справі № 686/8961/17-ц та ін.).

У червні 2024 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду відповідь на відзив, в якому просить визнати відзив представника Виконавчого комітету Одеської міської ради - ОСОБА_2 необґрунтованим за відсутністю належних доказів.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

10 травня 2024 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у цивільній справі та витребувано її матеріали із Малиновського районного суду м. Одеси.

У серпні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

26 вересня 2024 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є пенсіонером МВС, особою з інвалідністю ІІ групи та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - осіб з інвалідністю внаслідок війни, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 (т. 1, а. с. 5).

Із 14 липня 1993 року ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (т. 1, а. с. 7).

05 травня 1988 року Виконавчий комітет Іллічівської районної ради народних депутатів рішенням № 366 будинок на АДРЕСА_3 вніс у список «ветхих» та таких, що не підлягають капітальному ремонту, з відсотком зносу більше 60 %.

Із 20 червня 2003 року ОСОБА_1 перебуває на квартирному обліку в Малиновській районній адміністрації Одеської міської ради як особа з інвалідністю внаслідок війни, яка потребує поліпшення житлових умов. Станом на 2021 рік черговість ОСОБА_1 у списку інвалідів війни була під номером 6 (т. 1, а. с. 12, 45).

Позиція Верховного Суду

Касаційне провадження в справі відкрито з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вивчив матеріали справи, перевірив доводи касаційної скарги, відзиву та виснував, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства: цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі-Конвенція) закріплено принцип доступу до правосуддя.

Поняття «суд, встановлений законом» стосується не лише правової основи існування суду, але й дотримання ним норм, які регулюють його діяльність (пункт 24 рішення ЄСПЛ від 20 липня 2006 року в справі «Сокуренко і Стригун проти України», заяви № 29458/04 та № 29465/04).

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).

Тобто в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Велика Палата Верховного суду в постановах від 12 січня 2021 року в справі № 757/44631/19-ц (провадження № 14-171цс20), від 27 жовтня 2020 року в справі № 127/18513/18(провадження № 14-145цс20) та інших виснувала, що характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов`язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов`язаних з реалізацією публічної влади.

Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, надавати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Реалізуючи дискрецію при визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ, суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року в справі № 402/1225/16-ц (провадження № 14-213цс19), від 27 березня 2019 року в справі № 574/381/17-ц (провадження № 14-51цс19) та інші).

У справі, що переглядається, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Виконавчого комітету Одеської міської ради та Департаменту міського господарства Одеської міської ради про зобов`язання надати їй житло як особі з інвалідністю внаслідок війни, яка має відповідні пільги згідно з пунктом 18 статті 13 Закону№ 3551-XII.

За вимогами пункту 18 статті 13 Закону № 3551-XII особи з інвалідністю та прирівняні до них особи мають пільги на позачергове забезпечення житлом осіб, які потребують поліпшення житлових умов, у тому числі за рахунок жилої площі, що передається міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, підприємствами та організаціями у розпорядження місцевих рад та державних адміністрацій. Особи, зазначені в цій статті, забезпечуються жилою площею протягом двох років з дня взяття на квартирний облік, а особи з інвалідністю I групи з числа учасників бойових дій на території інших країн - протягом року.

Набуття особою правового статусу особи з інвалідністю внаслідок війни безпосередньо пов`язане з проходженням нею служби в органах МВС.

Учасниками війни вважаються, зокрема, військовослужбовці, які проходили військову службу у Збройних Силах, військах і органах МВС, Комітеті державної безпеки колишнього Союзу РСР чи в арміях його союзників у період Другої світової війни або навчались у цей період у військових училищах, школах і на курсах (пункт 1 частини першої статті 9 Закону № 3551-XII).

Згідно з пунктом 17 частини першої статті 4 КАС України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Така гарантія соціального захисту, як позачергове забезпечення житлом є однією з передбачених Законом № 3551-XII пільг для осіб, які проходили військову (публічну) службу, та набули статус особи з інвалідністю внаслідок війни.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 29 вересня 2020 року в справі № 712/5476/19 (провадження № 14-62цс20) для забезпечення єдності судової практики щодо визначення юрисдикції суду з розгляду спорів про оскарження відмови у забезпеченні житловим приміщенням або в призначенні грошової компенсації за належні для отримання житлові приміщення для деяких категорій осіб, які брали участь в бойових діях на території інших держав, а також членів їх сімей і про зобов`язання надати такі приміщення чи компенсацію відступила від висновку, сформульованого Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 18 квітня 2018 року в справі № 806/104/16 за позовом особи, звільненої з військової служби, до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Житомира, житлової комісії військової частини про визнання протиправними дій відповідачів з відмови у забезпеченні жилим приміщенням або грошовою компенсацією за належне для отримання жиле приміщення та про зобов`язання відповідачів надати позивачеві житлове приміщення або виплатити належну грошову компенсацію, щодо необхідності розгляду таких спорів за правилами цивільного судочинства, вказавши, що зазначені спори належать до юрисдикції адміністративних судів, оскільки стосуються проходження публічної (військової) служби, у зв`язку з якою держава передбачила відповідні соціальні гарантії (пільги), а також призначення та надання таких гарантій (пільг).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року в справі № 362/643/21 (провадження № 14-32цс22) вказано, що: «позивач, мотивуючи позов приписами Конституції України, Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» і Інструкції, затвердженої Наказом № 737, оскаржив діяння відповідача, житлова комісія якого не зарахувала позивача на квартирний облік як військовослужбовця. Соціальна гарантія, якої, як він вважав, його протиправно позбавили, передбачена для осіб, котрі проходять військову, тобто публічну службу. Інакше кажучи, право, яке позивач вважає порушеним, він набув саме у зв`язку з проходженням військової служби. Тому спір військовослужбовця з військовою частиною щодо реалізації цього права слід розглядати за правилами тієї юрисдикції, яка вирішує спори, з приводу проходження публічної служби (аналогічно, як і спори, пов`язані з реалізацією інших соціальних гарантій (пільг), визначених для військовослужбовців). З урахуванням наведеного Велика Палата Верховного Суду вважає, що спір позивача з відповідачем є публічно-правовим і належить до юрисдикції адміністративного суду».

Оскільки спір у справі, що переглядається, пов`язаний з реалізацією позивачкою права на отримання соціальної гарантії (пільги) у вигляді позачергового забезпечення житлом, яка передбачена Законом № 3551-XII у зв`язку з проходженням публічної служби, правовідносини, що виникли між сторонами у справі, є адміністративно-правовими, а тому спір підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Подібний висновок щодо застосування норм права наведено в постанові Верховного Суду від 05 квітня 2023 року в справі № 521/10615/20 (провадження № 61-497св23).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що відповідно до своєї усталеної практики, формулюючи відступ від висновку щодо застосування норми права, відступає від висновку, а не від судового рішення в конкретній справі. Відсутність повного переліку постанов, від висновку хоча б в одній з яких щодо застосування норм права Велика Палата Верховного Суду відступила, не означає, що відповідний висновок надалі застосовний (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2022 року в справі № 462/5368/16-ц, від 26 жовтня 2022 року в справі № 201/13239/15-ц, від 14 червня 2023 року в справі № 448/362/22 та від 15 листопада 2023 року в справі № 918/119/21, від 24 квітня 2024 року в справі № 752/30324/21).

Висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 28 листопада 2018 року в справі № 203/1784/16-ц, на які посилається позивачка в касаційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги, оскільки вони висловлені до формулювання Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 29 вересня 2020 року в справі № 712/5476/19 (провадження № 14-62цс20) правового висновку щодо віднесення до адміністративної юрисдикції таких спорів і відступу від правового висновку про можливість розгляду цих спорів в порядку цивільної юрисдикції.

Ні суд першої інстанції, ні апеляційний суд не врахували вказаних норм права та правових висновків Великої Палати Верховного Суду, у зв`язку з чим помилково розглянули позов ОСОБА_1 у порядку цивільного судочинства.

Судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу (частина перша статті 414 ЦПК України).

Суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України).

Оскільки справу належить розглядати адміністративним судом, то Верховний Суд в складі Касаційного цивільного суду не має повноважень переглядати справу по суті.

Суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми процесуального права і помилкового розглянули справу в порядку цивільного судочинства.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі у цій частині (пункт 5 частини першої статті 409 ЦПК України).

Згідно із частиною першою статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених у статтях 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги (частина друга статті 414 ЦПК України).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій розглянули справу з порушенням правил юрисдикції, Верховний Суд вбачає наявність підстав для скасування судових рішень із закриттям провадження у справі.

У разі закриття судом касаційної інстанції провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України заявнику роз`яснюється його право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи до відповідного суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи.

Керуючись статтями 389, 400 409 414 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 01 лютого 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 22 лютого 2024 року скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Одеської міської ради, Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради про зобов`язання вчинити певні дії закрити.

Роз`яснити заявнику, що в разі закриття судом касаційної інстанції провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу України суд за його заявою вправі постановити в порядку письмового провадження ухвалу про передачу справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. М. СитнікСудді:В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко В. В. Сердюк І. М. Фаловська