Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 11.09.2019 року у справі №1915/6139/12

Постанова

Іменем України

25 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 1915/6139/12

провадження № 61-30261св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулька Б. І., Воробйової І. А., Кривцової Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - публічне акціонерне товариство "Сведбанк",

третя особа - приватний нотаріус Тернопільського міського нотаріального округу Білецька Ніна Анатоліївна,

особа, яка подала апеляційну та касаційну скарги, - товариство з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс",

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області у складі судді Братасюк В. М. від 18 травня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області у складі колегії суддів: Сташківа Б. І., Костіва О. З., Хоми М. В., від 07 серпня 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2012 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Сведбанк" (далі - ПАТ "Сведбанк") про визнання недійсним правочину.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що 13 серпня 2008 року між нею та банком укладений кредитний договір про надання кредиту у розмірі 64 000 дол. США. На забезпечення зобов'язань за кредитним договором 13 серпня 2008 року між нею та банком укладений договір іпотеки, згідно з умовами якого вона передала в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1.

Вказувала на те, що вказаний договір іпотеки не відповідає вимогам закону, оскільки на момент укладення та нотаріального посвідчення цього договору предмет іпотеки не належав їй на праві власності, так як відомості про реєстрацію права власності за нею на квартиру АДРЕСА_1 не були внесені до реєстру прав власності на нерухоме майно.

З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просила визнати недійсним договір іпотеки від 13 серпня 2008 року, укладений між нею та банком.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 травня 2012 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано недійсним договір іпотеки, укладений 13 серпня 2008 року між ОСОБА_1 та ВАТ "Сведбанк", посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу в реєстрі за № 6191.

У порядку реституції знято заборону відчуження двокімнатної квартири АДРЕСА_1, накладену приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу в реєстрі за № 6192.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Визнаючи недійсним договір іпотеки, суд першої інстанції виходив із того, що

ОСОБА_1 не зареєструвала право власності на спірну квартиру після укладення договору купівлі-продажу, на час укладення оспорюваного правочину у неї не виникло право власності на цю квартиру, а отже, вона і не мала прав передавати її в іпотеку банку.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 07 серпня 2017 року апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" (далі - ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс") відхилено, а рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для визнання недійсними договору іпотеки, оскільки на день укладення оспорюваного договору державна реєстрація квартири не була проведена, а тому відповідно до вимог статті 215 ЦК України, договір є недійсним, так як укладений із недодержанням вимог, передбачених статтею 203 ЦК України.

Суд апеляційної інстанції також зазначив, що рішення суду першої інстанції уже переглядалось в апеляційному порядку та ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 06 вересня 2012 року апеляційну скаргу приватного нотаріуса Тернопільського міського нотаріального округу Білецької Н. А. відхилено, а рішення суду першої інстанції залишено без змін. При цьому з часу укладення договору факторингу та договору про відступлення прав за іпотечним договором ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" не оспорювало законність судового рішення, а 19 квітня 2013 року спірна квартира продана новому власнику. Апеляційний суд не має повноваження розглянути на стадії апеляційного провадження заяву ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" про застосування строку позовної давності, оскільки така заява не була подана до суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У вересні 2017 року ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що відповідно до договору факторингу № 15 та договору про відступлення прав за іпотечними договорами, укладеними 28 листопада 2012 року між ПАТ "Сведбанк" та ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс", ПАТ "Сведбанк" відступив ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" своє право вимоги до ОСОБА_1.

Вирішуючи спір, суди не врахували, що з моменту державної реєстрації договору купівлі-продажу у позивача виникло право власності на предмет іпотеки, а також право розпоряджатись ним, у тому числі і надавати його в іпотеку. Право ж власності на нерухоме майно зареєстроване позивачем в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 14 жовтня 2008 року.

Тобто, законодавець відрізняє поняття "право власності" та "реєстрація права власності". Реєстрація права власності є похідним, таким, що додатково закріплює вже існуюче право і виступає лише додатковою гарантією для власника, на що суди уваги не звернули.

Також суди не врахували положення частини другої статті 5 Закону України "Про іпотеку", у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Крім того, суд апеляційної інстанції помилково не розглянув заяву ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" про застосування строку позовної давності, оскільки ця заява не могла бути подана раніше, враховуючи те, що суд першої інстанції ухвалив заочне рішення, а про рішення суду першої інстанції товариство дізналось лише у 2017 році.

Відзив на касаційну скаргу не надходив

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 05 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві - Кривцовій Г. В.

Ухвалою Верховного Суду від 05 вересня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

13 серпня 2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Білецькою Н. А. та зареєстрований в реєстрі за № 6188, згідно з яким ОСОБА_1 купила квартиру АДРЕСА_1.

13 серпня 2008 року між ВАТ "Сведбанк ", правонаступником якого є ПАТ "Сведбанк", та ОСОБА_1 укладений кредитний договір, згідно з яким ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 64 000,00 дол. США, зі сплатою 12,5 % річних, терміном повернення - 13 серпня 2038 року.

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 13 серпня 2008 року між ОСОБА_1 та банком укладений нотаріально посвідчений іпотечний договір, згідно з умовами якого ОСОБА_1 передала в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1, яка належить останній на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 13 серпня 2008 року.

Іпотека зареєстрована в Державному реєстрі іпотек 13 серпня 2008 року та здійснена державна реєстрація обтяження в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

У частині 3 статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Згідно з частинами 3 та 4 статті 334 ЦК України, який був чинний на момент укладення правочину, право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Згідно з статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяжень підлягає внесенню до державного реєстру прав.

Суди попередніх інстанцій правильно виходили із того, що право власності у ОСОБА_1 на спірну квартиру виникло з моменту державної реєстрації речових прав, яка проведена 14 жовтня 2008 року.

За таких обставин суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для визнання договору іпотеки недійсним.

Доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції помилково не розглянув заяву ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" про застосування строку позовної давності, є безпідставними з огляду на таке.

Відповідно до статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Під час розгляду справи у суді першої інстанції відповідач - ПАТ "Сведбанк" про застосування строку позовної давності не заявляло, відповідну заяву не подавало.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції у цій справі ухвалено 18 травня 2012 року, ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" не брало участі у розгляді справи, а лише 28 листопада 2012 року, тобто після ухвалення рішення, уклало з ПАТ "Сведбанк" договір факторингу та договір про відступлення прав за іпотечними договорами.

Отже, апеляційний суд правильно виходив із того, що заява про застосування позовної давності, яка подана ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс", як правонаступником відповідача, не може бути розглянута, оскільки відповідач такої заяви не подавав.

Також слід зазначити, що оскаржуване рішення суду першої інстанції було предметом перегляду в апеляційному порядку за апеляційною скаргою приватного нотаріуса Тернопільського міського нотаріального округу Білецької Н. А. та ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 06 вересня 2012 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

При цьому з моменту укладення договору факторингу та договору про відступлення прав за іпотечними договорами 28 листопада 2012 року ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" не оспорювало законність та обґрунтованість судового рішення, а звернулось до суду з заявою про перегляд заочного рішення лише у березні 2017 року.

Крім того, як установив суд апеляційної інстанції, квартира, яка була предметом договору іпотеки, який визнаний судом недійсним, 19 квітня 2013 року продана новому власнику, який став її добросовісним набувачем.

Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті її преамбули, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. "вирішена справа"), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов'язковим для сторін і не може переглядатися. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень ("що вирішено - вирішено і не має переглядатися до безмежності") (рішення ЄСПЛ від 19 лютого 2009 року у справі "Христов проти України", заява № 24465/04).

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (рішення у справах "Пономарьов проти України", "Устименко проти України ", "Рябих проти Російської Федерації", "Нєлюбін проти Російської Федерації"), яка з огляду на положення статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується судами при розгляді справ як джерело права, повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного й обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 травня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 07 серпня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник Судді: Б. І. Гулько І. А. Воробйова Г. В. Кривцова Р.

А. Лідовець