Історія справи

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2023 року

м. Київ

справа № 168/471/20

провадження №51-3991км22

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Волинського апеляційного суду від 06 грудня 2022 року щодо

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ,

засудженого за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 185, ч. 2 ст. 289, ч. 1 ст. 357 КК, і

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Старовижівського районного суду Волинської області від 13 вересня 2022 року ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за: ч. 2 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки; ч. 2 ст. 289 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років; ч. 1 ст. 357 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_7 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років та відповідно до положень ст. 75 КК його звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік і покладено на останнього обов`язки, передбачені п.п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК.

Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат у цьому кримінальному провадженні.

Цим же вироком місцевого суду засуджено ОСОБА_8 , судові рішення щодо якого у касаційному порядку не оскаржуються.

Вироком Волинського апеляційного суду від 06 грудня 2022 року частково задоволено апеляційну скаргу прокурора, вирок місцевого суду щодо ОСОБА_7 скасовано в частині призначеного покарання, постановлено в цій частині новий вирок, яким ОСОБА_7 призначено покарання: за ч. 2 ст. 185 КК у виді позбавлення волі на строк 3 роки; за ч. 2 ст. 289 КК із застосуванням положень ст. 69 КК у виді позбавлення волі на строк 3 роки 3 місяці; за ч. 1 ст. 357 КК у виді обмеження волі на строк 2 роки. На підставі ч. 1 ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_7 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 3 місяці. В решті вирок місцевого суду залишено без змін.

Судами встановлено, що ОСОБА_7 та ОСОБА_8 12 лютого 2020 року через відчинені водійські двері автомобіля викрали акумуляторну батарею вартістю 371,45 грн та демонтували переднє ліве крило вартістю 699,33 грн, із «бардачка» автомобіля викрали свідоцтво про реєстрацію цього автомобіля та умисно його знищили. 19 лютого 2020 року ОСОБА_8 та ОСОБА_7 незаконно заволоділи автомобілем.

Вимоги касаційної скарги, узагальнені доводи особи, яка її подала, та заперечень на неї

У касаційній скарзі захисник посилається на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та порушує питання про скасування вироку апеляційного суду і закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК.

Вказує про те, що сторона захисту не була належним чином повідомлена про завершення досудового розслідування. Зазначає, що 19 червня 2020 року слідчим суддею місцевого суду було постановлено ухвалу про встановлення стороні захисту строку для ознайомлення із матеріалами провадження до 10 липня 2020 року, і саме цього дня сторона захисту ознайомилася із матеріалами кримінального провадження та було складено і затверджено обвинувальний акт, який 14 липня 2020 року надійшов до місцевого суду. Таким чином, на переконання захисника, виключенню із загального строку досудового розслідування підлягає період із 19 червня 2020 року по 10 липня 2020 року. Вважає, що звернення прокурора із обвинувальним актом до суду здійснено поза межами строку досудового розслідування.

У запереченняхна касаційну скаргу прокурор вказує про її необґрунтованість, наводить аргументи на спростування вказаних тверджень сторони захисту та просить залишити цю касаційну скаргу без задоволення, а вирок апеляційного суду - без зміни.

Позиції учасників судового провадження

Захисник підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити, а прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги сторони захисту і просив залишити вирок апеляційного суду без зміни.

Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання не з`явилися. Також до початку касаційного розгляду на адресу Суду надійшло клопотання від представника потерпілого про здійснення судового розгляду без його участі та без участі потерпілого.

Мотиви Суду

Суд заслухав суддю-доповідача, учасників судового провадження, перевірив матеріали кримінального провадження, наведені в касаційній скарзі доводи та дійшов наступних висновків.

Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Доводи захисника зводяться до тверджень про існування у цьому кримінальному провадженні підстав для закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК, тобто у зв`язку з тим, що після повідомлення ОСОБА_7 про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений ст. 219 КПК.

Положеннями ст. 219 КПК визначено, що строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення у ЄРДР до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження (ч. 1 ст. 219 КПК); досудове розслідування повинно бути закінчене протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину (п. 4 ч. 3 ст. 219 КПК).

В ході касаційної перевірки матеріалів кримінального провадження встановлено, що 30 березня 2020 року ОСОБА_7 було вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 289, ч. 1 ст. 357 КК.

Таким чином кінцевою датою строку досудового розслідування відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 219 КПК є 30 травня 2020 року.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що 25 травня 2020 року прокурором у кримінальному провадженні - начальником Старовижівського відділу Ковельської місцевої прокуратури ОСОБА_9 надано доручення слідчому про надання підозрюваним та їх захисникам доступу до матеріалів досудового розслідування відповідно до ст. 290 КПК (т. 3, а.к.п. 148).

В матеріалах справи містяться повідомлення слідчим Старовижівського ВП Ратнівського ВП ГУ НП у Волинській області ОСОБА_10 підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_11 , а також потерпілого ОСОБА_12 та його представника - адвоката ОСОБА_13 про завершення досудового розслідування (т. 3, а.к.п. 149 - 152).

Відповідно до телефонограми, складеної слідчим ОСОБА_10 від 25 травня 2020 року, останній з мобільного телефону, абонентський номер НОМЕР_1 , здійснив дзвінок на телефон із абонентським номером НОМЕР_2 , що належить адвокату ОСОБА_11 , і в ході телефонної розмови повідомив останньому про завершення досудового розслідування, надання доступу до матеріалів кримінального провадження, а також про дату та місце ознайомлення із вказаними матеріалами (т. 3, а.к.п. 154).

Аналогічного змісту телефонограма складена слідчим 26 травня 2020 року про повідомлення підозрюваного ОСОБА_7 за абонентським номером НОМЕР_3 (т. 3, а.к.п. 155).

Як убачається із протоколу про надання доступу до матеріалів досудового розслідування, потерпілий ОСОБА_12 та його представник ОСОБА_13 28 травня 2020 року ознайомилися із матеріалами досудового розслідування (т. 3, а.к.п. 153).

Підозрюваний ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_11 були належним чином повідомлені, однак 28 та 29 травня 2020 року у визначені слідчим дати до Старовижівського ВП не з`явилися та про причини свого неприбуття не повідомили. Це підтверджується рапортами слідчого від 29 травня 2020 року (т. 3, а.к.п. 158 - 159).

Надалі слідчим неодноразово здійснювалися повідомлення захисника ОСОБА_11 та підозрюваного ОСОБА_7 про можливість останніх прибути до Старовижівського ВП 01 та 04 червня 2020 року для ознайомлення із матеріалами досудового розслідування, що підтверджується відповідними телефонограмами, складеними слідчим 28 травня та 01 червня 2020 року (т. 3, а.к.п. 156, 157).

Однак підозрюваний ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_11 ані у вказані дати, ані станом до 10 червня 2020 року включно до Старовижівського ВП не з`являлися та про причини свого неприбуття не повідомляли, що підтверджується відповідними рапортами від 01, 04 та 10 червня 2020 року (т. 3, а.к.п. 160, 161 - 163).

На підставі вищенаведених обставин, 12 червня 2020 року сторона обвинувачення звернулася до слідчого судді з клопотанням про встановлення підозрюваним та їх захисникам строку для ознайомлення із матеріалами досудового розслідування, яке ухвалою слідчого судді місцевого суду від 19 червня 2020 року було задоволено частково і стороні захисту встановлено строк для ознайомлення із вказаними матеріалами до 10 липня 2020 року (т. 3, а.к.п. 164 - 170).

У вказаній ухвалі слідчим суддею констатовано, що в матеріалах кримінального провадження містяться докази, які свідчать про здійснення повідомлення підозрюваних та їх захисників про завершення досудового розслідування та відкриття матеріалів кримінального провадження 25 травня 2020 року.

Згідно з протоколом про надання доступу до матеріалів досудового розслідування ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_11 ознайомилися із ними 10 липня 2020 року.

Також 10 липня 2020 року було складено і затверджено обвинувальний акт щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , який було скеровано стороною обвинувачення до суду та 14 липня 2020 року зареєстровано у Старовижівському районному суді Волинської області.

З матеріалів кримінального провадження слідує, що сторона обвинувачення повідомила сторону захисту про відкриття матеріалів досудового розслідування 25 травня 2020 року. Таким чином з 26 травня 2020 року до завершення ознайомлення стороною захисту із матеріалами досудового розслідування строки досудового розслідування не спливали.

З огляду на те, що у розглядуваній справі з моменту направлення повідомлення в порядку ст. 290 КПК до закінчення строку досудового розслідування залишалося 5 днів (з 26 по 30 травня 2020 року), які не включаються у строк досудового розслідування, то перебіг цього строку продовжився з 10 липня 2020 року, оскільки саме у цей день було не лише ознайомлено сторону захисту із матеріалами кримінального провадження, а й складено обвинувальний акт.

Тобто кінцевою датою строку досудового розслідування з урахуванням часу ознайомлення сторони захисту з матеріалами досудового розслідування є 14 липня 2020 року.

Обвинувальний акт щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_8 був зареєстрований судом першої інстанції в автоматизованій системі документообігу суду 14 липня 2020 року.

Таким чином, скерування обвинувального акта у цьому кримінальному провадженні та отримання його місцевим судом відбулося у межах строку досудового розслідування. Відтак твердження захисника про наявність підстав для закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК є неправильними.

З огляду на викладене Верховний Суд вважає, що в ході розгляду цього кримінального провадження апеляційний суд не допустив істотного порушення вимог кримінального процесуального закону. Вирок апеляційного суду відповідає вимогам статей 370 420 КПК.

Враховуючи наведене, Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу захисника необхідно залишити без задоволення.

Керуючись статтями 433 436 442 Кримінального процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

Вирок Волинського апеляційного суду від 06 грудня 2022 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника - без задоволення.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3