Історія справи

Постанова

21 березня 2018 р.

м. Київ

справа № 0805/2846/12

провадження № 51-353 ск 18

Суддя Верховного Суду першої палати Касаційного кримінального суду Лагнюк М.М.,

розглянувши касаційну скаргу захисника Ілієнко І.С. на постанову Вільнянського районного суду Запорізької області від 19 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 15 травня 2017 року про відмову останній у поновленні строку, вирок Вільнянського районного суду від 17 квітня 2013 року та ухвалу Апеляційного суда Запоріжської області від 22 липня 2013 року щодо ОСОБА_3

встановив:

зі змісту чергової касаційної скарги захисника вбачається, що вона не погоджується з постановою Вільнянського районного суду Запорізької області від 19 грудня 2016 року та ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 15 травня 2017 року, якими відмовлено останній у поновленні строку на касаційне оскарження. При цьому, захисник просить скасувати зазначені судові рішення та одночасно поновити їй строк на касаційне оскарження вироку Вільнянського районного суду від 17 квітня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Запоріжської області від 22 липня 2013 року щодо ОСОБА_3

Відповідно до вимог статті 386 КПК України 1960 року касаційні скарги на судові рішення, зазначені у частині 2 статті 383 КПК України 1960 року, можуть бути подані до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з моменту набрання ними законної сили, а у разі подачі скарги з пропуском цього строку і при відсутності клопотання про його відновлення скарга визнається такою, що не підлягає розгляду. Цей строк може бути відновлений у випадках і в порядку, передбачених статтею 353 КПК України 1960 року судом, який постановив оскаржуване рішення.

Зі змісту чергової касаційної скарги, яка датована 28 лютого 2018 року та надійшла до суду касаційної інстанції 6 березня 2018 року, убачається, що строк на касаційне оскарження постанови Вільнянського районного суду Запорізької області від 19 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 15 травня 2017 року сплив, а клопотання про його відновлення не заявлено.

Так, у мотивувальній частині касаційної скарги захисник зазначає, що постановою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 10 листопада 2017 року, їй було відмовлено у витребуванні матеріалів кримінальної справи, тому вважає, що строк на подачу касаційної скарги не пропущено.

Однак, як убачається з матеріалів за скаргою та зазначено в постанові Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 10 листопада 2017 року захисник Ілієнко І.С. звернувшись до суду касаційної інстанції 24 жовтня 2017 року (втретє), пропустила строк на оскарження постанови Вільнянського районного суду Запорізької області від 19 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 15 травня 2017 року, оскільки 13 вересня 2017 року їй було повторно відмовлено у витребуванні справи.

При цьому, захисник не ставила питання про поновлення цього строку перед судом касаційної інстанції, а тому її чергову касаційну скаргу визнано такою, що не підлягає розгляду.

Так, відповідно до вимог статті 386 КПК України 1960 року у разі подачі скарги з пропуском встановленого строку і при відсутності клопотання про його відновлення скарга визнається такою, що не підлягає розгляду.

Тобто захисник повинна визначитись з предметом оскарження у вказаному кримінальному провадженні, оскільки така невизначеність позбавляє суд касаційної інстанції прийняти відповідне рішення.

До того ж повторно звертаємо увагу захисника, що згідно зі статтею 353 КПК України 1960 р. у разі пропуску строку на касаційне оскарження з поважних причин скаржник може заявити клопотання перед судом, який постановив вирок, про відновлення пропущеного строку.

При цьому, відповідно до вимог частини 2 статті 286 КПК України строк касаційного оскарження зазначеного рішення складав три місяці з моменту набрання ним законної сили, а касаційна скарга, подана після спливу даного строку.

В такому разі, поновлення строку на касаційне оскарження вироку Вільнянського районного суду від 17 квітня 2013 року та ухвали Апеляційного суда Запоріжської області від 22 липня 2013 року щодо ОСОБА_3 не є компетенцією суду касаційної інстанції, вказаний строк може бути відновлений у випадках і порядку, передбачених ст. 353 КПК України судом, який постановив вирок.

За таких обставин касаційна скарга захисника Ілієнко І.С. має бути визнана такою, що не підлягає розгляду.

Також, звертаємо увагу захисника, що оскарження вироку Вільнянського районного суду Запорізької області від 17 квітня 2013 та ухвали Апеляційного суду Запорізької області від 22 липня 2013 року, які вона просить скасувати, можливе лише після поновлення строку на їх оскарження в порядку передбаченому статтею 353 КПК України 1960 року.

Керуючись статтями 353, 386, 388 КПК України 1960 року та пунктом 15 розділу 11 Перехідних положень КПК України,

постановив:

визнати касаційну скаргу захисника Ілієнко Ірини Сергіївни такою, що не підлягає розгляду.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя М.М. Лагнюк