Історія справи

Ухвала ККС ВП від 26.07.2021 року у справі №759/1325/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 759/1325/20

провадження № 51-3571км21

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Мазура М. В.,

суддів Булейко О. Л., Фоміна С. Б.

за участю:

секретаря судового засідання Миколюка Я. О.,

прокурора Круценко Т. В.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Київського апеляційного суду від 27 квітня 2021 року у кримінальному провадженні №12020100080000114 за обвинуваченням

ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с.

Головне Любомильського району Волинської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 29 січня 2021 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та покладено обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.

Згідно з встановленими судом першої інстанції обставинами, ОСОБА_1 у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, розмістив у мережі "Інтернет" оголошення щодо надання послуг з масажу. 03 січня 2020 року на дане оголошення звернув увагу ОСОБА_2 та домовився з ОСОБА_1 про зустріч і в цей же день близько 20 год. за адресою АДРЕСА_2, зустрівся з ОСОБА_1, в якого в ході розмови виник умисел відкрито заволодіти майном ОСОБА_2.

З метою реалізації свого злочинного умислу, направленого на повторне відкрите викрадення чужого майна ОСОБА_1 з метою уникнення можливого опору, вдарив ОСОБА_2 в область голови, в результаті чого той впав на землю. Продовжуючи свої дії, ОСОБА_1 відкрито викрав кошти в сумі 600 грн., та мобільний телефон "Motorola One", вартістю 3893 грн., які належали ОСОБА_2, та втік з місця вчинення злочину, розпорядившись в подальшому викраденим на власний розсуд.

Не погоджуючись з вказаним вироком, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просив виключити з кваліфікації дій ОСОБА_1 кваліфікуючу ознаку "повторність" та перекваліфікувати дії останнього з ч. 2 ст. 186 на ч. 1 ст. 186 КК України.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 27 квітня 2021 року апеляційну скаргу прокурора задоволено частково. Вирок місцевого суду змінено, перекваліфіковано дії ОСОБА_1 з ч. 2 ст. 186 на ч. 1 ст. 186 КК України та призначено останньому покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та покладено обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.

В решті вирок залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду та про призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано закону України про кримінальну відповідальність, оскільки судом неправильно кваліфіковано дії засудженого за ч. 1 ст. 186 КК України Зазначається, що дії ОСОБА_1 слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 186 КК через наявність, як встановлено судом першої інстанції, в його діях такої кваліфікуючої ознаки як насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор підтримала касаційну скаргу, просила її задовольнити.

Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з'явилися.

Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, заперечень або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.

Мотиви Суду

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Положеннями ст. 438 КПК України визначено, що підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: 1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; 2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; 3) невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції керується статтями 412, 413, 414 КПК України.

Відповідно до норм ст. 413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є: 1) незастосування судом закону, який підлягає застосуванню; 2) застосування закону, який не підлягає застосуванню; 3) неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту; 4) призначення більш суворого покарання, ніж передбачено відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність.

Перевіривши матеріали справи та доводи, наведені у касаційних скаргах, Верховний Суд доходить висновку, що касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, а саме у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), поєднаному з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчиненому повторно.

В подальшому суд апеляційної інстанції з кваліфікації дій ОСОБА_1 виключив таку кваліфікуючу ознаку, як повторність. Разом з тим, інша кваліфікуюча ознака - насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, прокурором в апеляційній скарзі не оскаржувалася і суд апеляційної інстанції при перевірці вироку погодився з висновком суду про наявність в діях ОСОБА_1 зазначеної ознаки.

Відповідно до диспозиції ч. 2 ст. 186 КК України кримінальна відповідальність за цією нормою закону передбачена за вчинення таких дій як грабіж, поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства, або вчинений повторно, або за попередньою змовою групою осіб.

За таких обставин висновок апеляційного суду про перекваліфікацію дій ОСОБА_1 з ч. 2 ст. 186 на ч. 1 ст. 186 КК України при наявності в діях останнього такої кваліфікуючої ознаки як насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я, суперечить вимогам КК України і свідчить про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме незастосування судом закону, який підлягає застосуванню.

Виходячи з наведеного та керуючись статтями 433, 434, 436, 437, 438, 440, 441, 442 КПК України, Верховний Суд вважає, що ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

З цих підстав Верховний Суд постановив:

Касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 27 квітня 2021 року відносно ОСОБА_1 - скасувати та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді

М. В. Мазур О. Л. Булейко С. Б. Фомін