Постанова

Іменем України

17 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 362/4247/17

провадження № 51-10183км18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Матієк Т.В.,

суддів Мазура М.В., Могильного О.П.,

за участю:

секретаря судового засідання Миколюка Я.О.,

прокурора Чабанюк Т.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції,

на ухвалу Апеляційного суду Київської області від 20 вересня 2018 року

у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017110140000761, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смтДружба Олевського району Житомирської області, жителя АДРЕСА_1), неодноразово судимого, останнього разу - за вироком Радомишльського районного суду Житомирської області від 10 грудня 2014 року за частинами 2, 3 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, звільненого 14 листопада 2016 року умовно-достроково на невідбутий строк

3 місяці 16 днів,

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця та жителя АДРЕСА_2, неодноразово судимого, останнього разу - за вироком Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 28 жовтня 2015 року за ч. 2 ст. 289,

ч. 4 ст. 70 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 2 місяці, звільненого 10 березня 2017 року умовно-достроково на невідбутий строк

1 рік 6 місяців 19 днів,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК.

Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і встановлені ними обставини

За вироком Обухівського районного суду Київської області від 06 липня 2018 року до покарання у виді позбавлення волі засуджено:

- ОСОБА_1:за ч. 3 ст. 185 КК - на строк 3 роки;

- ОСОБА_2: за ч. 3 ст. 185 КК - на строк 3 роки; на підставі ст. 71 КК

за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання до призначеного покарання невідбутої частини покарання за вироком Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 28 жовтня 2015 року - до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців.

Вирішено питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні.

За вироком суду ОСОБА_1та ОСОБА_2 визнано винуватими

у тому, що вони за попередньою змовою групою осіб у ніч на 24 травня 2017 року проникли на територію домоволодіння АДРЕСА_3, де з будівлі господарського призначення повторно таємно викрали належний ОСОБА_3 компресор вартістю 1875 грн.

Апеляційний суд залишив вирок місцевого суду без змін, а апеляційну скаргу заступника прокурора Київської області - без задоволення.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції

на підставах істотного порушення вимог кримінального процесуального закону

та невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засуджених внаслідок м'якості. Зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2, будучи раніше судимими за вчинення злочинів проти власності, повторно скоїли крадіжку з проникненням, що свідчить про їх стійку схильність до вчинення злочинів; більш того, ОСОБА_2 скоїв злочин під час умовно-дострокового звільнення

від відбування покарання за попереднім вироком. Також автор касаційної скарги стверджує, що апеляційний суд не розглянув клопотання сторони обвинувачення про повторне дослідження документів, які характеризують особу обвинувачених

та залишаючи апеляційну скаргу прокурора без задоволення, не навів в ухвалі переконливих підстав для прийняття такого рішення, не надав вичерпних відповідей на доводи, викладені у скарзі, а тому рішення цього суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК.

У запереченні на касаційну скаргу засуджений ОСОБА_1 вважає

її необґрунтованою та просить залишити без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор підтримала подану касаційну скаргу і просила її задовольнити.

Мотиви Суду

Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення

у межах касаційної скарги.

Висновків суду про доведеність винуватості та правильності кваліфікації дій ОСОБА_1 й ОСОБА_2прокурор у касаційній скарзі не оспорює,

а його доводи щодо невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засуджених внаслідок м'якості,

є обґрунтованими.

За змістом ч. 2 ст. 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Призначаючи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 покарання за злочин, передбачений ч. 3 ст. 185 КК, місцевий суд урахував ступінь тяжкості вчиненого ними кримінального правопорушення, яке є тяжким, дані про особу обвинувачених, які раніше неодноразово притягувалися до кримінальної відповідальності, матеріали, що характеризують кожного з обвинувачених. Обставин,

що пом'якшують покарання обвинувачених, суд не встановив. Не встановив суд

і обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_1, а обставиною,

що обтяжує покарання ОСОБА_2, визнав рецидив злочинів.

Урахувавши вищезазначені обставини в сукупності, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про необхідність призначення ОСОБА_1

та ОСОБА_2покарання у виді реального позбавлення волі.

При цьому суд не обґрунтував свого рішення щодо необхідності призначення обвинуваченим мінімального строку покарання згідно санкції ч. 3 ст. 185 КК,

з урахуванням того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2, маючи непогашені судимості за вчинення злочинів проти власності, протягом нетривалого часу після відбуття покарання за попереднім вироком, а ОСОБА_2 - ще й під час умовно-дострокового звільнення від покарання, вчинили новий злочин проти власності.

Наведені дані, на думку колегії суддів, свідчать про небажання

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 стати на шлях виправлення, дотримуватись усталених у суспільстві норм та правил поведінки, і, відповідно, вказують на відсутність підстав для призначення кожному з них мінімального

за строком покарання у виді позбавлення волі згідно санкції ч. 3 ст. 185 КК.

Зазначеного не врахував апеляційний суд під час розгляду апеляційної скарги прокурора, в якій порушувалося питання про скасування вироку місцевого суду

в частині призначеного покарання з ухваленням нового вироку з підстави, зокрема, невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засуджених внаслідок м'якості.

Слушними є і доводи прокурора про те, що апеляційний суд не розглянув клопотання прокурора про дослідження даних, що характеризують особу засуджених, чим порушено вимоги ч. 3 ст. 404 КПК.

Отже, касаційну скаргу прокурора необхідно задовольнити, ухвалу апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, який необхідно провести з дотриманням вимог кримінального процесуального закону.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Київської області від 20 вересня 2018 року

щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 скасувати, призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню

не підлягає.

Судді:

Т.В. Матієк М.В. Мазур О.П. Могильний