Постанова

Іменем України

14 травня 2019 року

м. Київ

справа № 591/1186/18

провадження № 51-7393км18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Лагнюка М.М.,

суддів Короля В.В., Огурецького В.П.,

за участю:

секретаря судового засідання Бруса Ю.І.,

заявника ОСОБА_1

захисника Пробачая Д.Ю. та

представника ТОВ «СНЕК ЕКСПОРТ» Білухи Р.М.,

захисника, який діє в інтересах ОСОБА_1 , Рембецького В.Ю. ,

прокурора Пашкова Є.Є.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги директора ТОВ «СНЕК ЕКСПОРТ» ОСОБА_3 та захисника Білухи Р.М. в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 01 червня 2018 року, якою повернуто апеляційні скарги захисників Білухи Р.М. та Наума В.М. в інтересах ОСОБА_1 , та захисника Рембецького В.Ю. в інтересах ОСОБА_1 на вирок Зарічного районного суду м. Сум від 29 березня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 01 червня 2018 року щодо

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), такого, що судимості не мав,

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Зарічного районного суду м. Сум від 29 березня 2018 року затверджено угоду про визнання винуватості від 06 березня 2018 року, яку укладено між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_4 .

ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною 5 статті 27, частиною 2 статті 258-5 Кримінального кодексу України (далі - КК), та на підставі статті 69 КК призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі 8800 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 149600 грн і постановлено не призначати додаткових покарань у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю та конфіскації майна.

Постановлено скасувати запобіжний захід у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 та негайно звільнити його з під варти.

Також постановлено скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 20 листопада 2017 року, а саме автомобілю RENAULT KOLEOS, 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 .

Згідно з вироком, затверджено угоду про винуватість ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 27, частиною 2 статті 258-5 КК, а саме в тому, що він, діючи умисно, протиправно, з корисливих мотивів та за попередньою змовою з особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження та іншими не встановленими під час досудового розслідування особами, перебуваючи у м. Горлівка Донецької області та на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей, в період з червня 2016 року по жовтень 2017 року (точна дата та час органом досудового розслідування не встановлені) сприяв передачі фінансових активів - сплаті так званих «митних платежів» на загальну суму - 30 832,81 грн до так званого «бюджету» терористичної організації «ЛНР» невстановленими службовими особами ТОВ «ФОРС-Плюс» та ФОП « ОСОБА_6 », тобто скоїв злочин, передбачений частиною 5 статті 27, частиною 2 статті 258-5 КК.

Так, ОСОБА_4 , достовірно усвідомлюючи про те, що «ЛНР» є терористичною організацією, а також про функціонування у складі «політичного» блоку терористичної організації «ЛНР» так званих «Міністерства фінансів «ЛНР», «Державного комітету доходів та зборів «ЛНР», «Державного митного комітету «ЛНР», «Державного банку «ЛНР», в період часу з червня 2016 року по жовтень 2017 року (точна дата та час органом досудового розслідування не встановлені), діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів та з метою сприяння вчиненню невстановленими особами суб`єктів господарської діяльності, які діють на території «ЛНР» фінансового та матеріального забезпечення терористичної організації «ЛНР», що в свою чергу забезпечувало безперешкодне отримання ним незаконних доходів на тимчасово окупованій території Луганської області України, сприяв фінансуванню діяльності терористичної організації «ЛНР» шляхом постачання комерційної продукції ТОВ «СНЕК ЕКСПОРТ» на тимчасово окуповану територію Луганської області та сплати при цьому невстановленими особами суб`єктів підприємницької діяльності ТОВ «ФОРС-Плюс» («Луганська народна Республіка», Луганська область, код 61113511) та ФОП « ОСОБА_6 » («Луганська народна Республіка», Луганська область, код НОМЕР_2 ), які зареєстровані на даній території у відповідності до так званих законів «ЛНР» і зокрема так званого Закону «ЛНР» «О ставках ввозной пошлины и порядке ее взымания» від 22.05.2015 року, не передбачених чинним законодавством так званих «митних платежів» до так званого «бюджету «ЛНР».

Для здійснення вищевказаної злочинної діяльності, особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, спільно з ОСОБА_4 , який фактично виконував обов`язки представника (регіонального менеджера) компанії ТОВ «СНЕК ЕКСПОРТ» на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей, а також іншими невстановленими службовими особами суб`єктів господарської діяльності, які зареєстровані на території «ЛНР», було досягнуто попередньої домовленості про вчинення фінансування діяльності терористичної організації «ЛНР», шляхом організації постачання комерційної продукції снекової та непродовольчої груп товарів виробника ТОВ «СНЕК ЕКСПОРТ» на окуповану територію Луганської області та сплати при цьому невстановленими особами суб`єктів підприємницької діяльності ТОВ «ФОРС-Плюс» та ФОП « ОСОБА_6 », які зареєстровані на даній території у відповідності до так званих законів «ЛНР» так званих «митних платежів» до так званого «бюджету «ЛНР» через фінансові структури терористичної організації «ЛНР».

Так, перебуваючи у службовій залежності від особи, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження і фактично будучи його підлеглим, ОСОБА_4 у період з червня 2016 року по жовтень 2017 року (точна дата та час органом досудового розслідування не встановлені) неофіційно працював у ТОВ «СНЕК ЕКСПОРТ» на посаді представника (регіонального менеджера) компанії ТОВ «СНЕК ЕКСПОРТ» на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей.

Згідно з узятими на себе злочинними зобов`язаннями, ОСОБА_4 , перебуваючи на тимчасово окупованих територіях Луганської області, діючи під керівництвом щодо виконання організаційно-розпорядчих вказівок особи, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, на підставі «Меморандума о коммерческой политике № 01/01/06» укладеного між ТОВ «СНЕК ЕКСПОРТ» та ТОВ «МИР ПИВА» (Республіка Білорусь, м. Мінськ, вул. Максима Богдановича, буд. 128а-5), «Меморандума о коммерческой политике» між ТОВ «СНЕК ЕКСПОРТ» та ТОВ «ФОРС-Плюс» («Луганська народна Республіка», Луганська область, код 61113511), «Меморандума о коммерческой политике» між ТОВ «СНЕК ЕКСПОРТ» та ФОП « ОСОБА_6 » («Луганська народна Республіка». Луганська область, код НОМЕР_2 ), підписаних особисто особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, виконував функції з організації постачання та розповсюдження продукції снекової та непродовольчої груп товарів ТОВ «СНЕК ЕКСПОРТ» на тимчасово окупованій території Луганської області.

Продукція снекової та непродовольчої груп товарів ТОВ «СНЕК ЕКСПОРТ» постачалась спочатку на підставі офіційно укладеного контракту № 021014 від 02.10.2014 року між ТОВ «СНЕК ЕКСПОРТ» та ТОВ «МИР ПИВА», на адресу ТОВ «МИР ПИВА» в Республіку Білорусь, де проходила процедуру сертифікації та розмитнення. В подальшому за невстановлених слідством обставин, вищевказана продукція потрапляла на тимчасово окуповану території Луганської області через ліквідовані згідно Наказу ДФС України від 27.11.2014 № 331 митні пости Луганської митниці ДФС України, зі сторони території Російської Федерації.

Організацію документального приховування поставки комерційної продукції за вище вказаною схемою здійснювали особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, ОСОБА_4 та невстановлені службові особи ТОВ «ФОРС-Плюс» («Луганська народна Республіка», Луганська область, код 61113511) та ФОП « ОСОБА_6 » («Луганська народна Республіка». Луганська область, код НОМЕР_2 ), які зареєстровані та звітують фіскальним органам на території підконтрольній терористичній організації «ЛНР», мають реєстраційні реквізити юридичної особи за так званими законами «ЛНР» та відповідні печатки.

При цьому, при перетинанні кордону України з Російською Федерацією та в`їзді продукції з території Російської Федерації на тимчасово окуповану територію Луганської області, через ліквідовані митні пости Луганської митниці ДФС України, за невстановлених слідством обставин та невстановленими службовими особами ТОВ «ФОРС-Плюс» та ФОП « ОСОБА_6 », сплачувались обов`язкові так звані «митні платежі», що зараховувались до так званого бюджету «ЛНР».

ОСОБА_4 при цьому виконував всі організаційно-господарські вказівки особи, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження щодо виконання раніше узгодженого і обопільно відомого плану дій, з метою розширення торгівельних мереж та обсягів продаж комерційних товарів снекової та непродовольчої груп виробництва ТОВ «СНЕК ЕКСПОРТ» на території підконтрольній терористичній організації. Обробляв доведені йому завдання по кількості поставок, асортименту, залишків продукції у того чи іншого дистриб`ютора (ТОВ «ФОРС-Плюс» та ФОП « ОСОБА_6 ») оплати за продукцію, в тому числі питання перетинання товаром кордону між Україною та Білорусією, а в подальшому з Білорусії до Російської Федерації та в Україну (на територію Донецької та Луганської областей), а також питання оплати відповідних платежів, що підлягали сплаті при перетинанні товаром кордону між Російською Федерацією та Україною (на території тимчасово окупованих районів Донецької та Луганської областей), питання маркетингу, інші робочі питання які виникали під час постачання товару та оплати за його поставку.

Також, на виконання визначеного для учасників плану дій, ОСОБА_4 майже щоденно доповідав особі, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, засобами електронного зв`язку у програмних комплексах «Viber» та «Skype» про обсяги наявної у дистриб`юторів продукції, надходження грошових коштів за вчинені приховані поставки та організацію подальшої продажі поставленої продукції на тимчасово окупованих територіях Луганської області, а також спільно із невстановленими службовими особами так званих ТОВ «ФОРС-Плюс» та ФОП « ОСОБА_6 » організовував постачання даної продукції на тимчасово окуповану територію Луганської області, тим самим безпосередньо виконував всі дії, направлені на реалізацію спільного злочинного плану і сприяв наданню фінансових активів до так званого бюджету терористичної організації «ЛНР» у вигляді так званих «митних платежів», тим самим сприяв фінансуванню терористичної організації «ЛНР».

При цьому, ОСОБА_4 , на виконання єдиного плану протиправних дій спільно із особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, мав особистий корисливий мотив, оскільки за вчинення вищевказаних дій отримував грошові винагороди у наступних сумах: 03.06.2016 - 31570 грн. (шляхом перерахування на особисту картку ПАТ «Приватбанку» ОСОБА_4 .), 18.05.2017 - 50000 грн., 17.06.2017 - 80600 грн., 24.07.2017 - 52500 грн., 23.08.2017 - 47500 грн., 18.09.2017 - 51000 грн. (ці суми отримував особисто в м. Маріуполь Донецької області), а також мав отримати 16.10.2017 - 79000 грн., які були вилучені слідчими СВ УСБУ в Сумській області під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_2 (приміщення ТОВ «Нова Компанія - 2006»).

Отже, досудовим слідством встановлено, що ОСОБА_4 всього отримав 39 2170,00 грн, які нараховувались йому за виконання організаційно-господарських завдань від ТОВ «СНЕК ЕКСПОРТ» і різними шляхами ним отримувалась, як у безготівковій формі та і безпосередньо готівкою, при виїзді ним за межі тимчасово окупованих районів Донецької та Луганської області, а саме до м. Маріуполь Донецької області.

Забезпечуючи виконання вищевказаного злочинного плану дій, ОСОБА_4 , перебуваючи на території міста Горлівка Донецької області і періодично виїжджаючи на тимчасово окуповану територію Луганської області, діючи умисно, з корисливих мотивів та за попередньою змовою групою осіб, з метою безперешкодного отримання незаконних доходів на тимчасово окупованій території Луганської області України, а також сприяння фінансовому забезпеченню терористичної організації «ЛНР» у вигляді передачі фінансових активів під час перетину комерційних товарів, вчинив пособницькі дії направлені на забезпечення постачання продукції ТОВ «СНЕК ЕКСПОРТ» на тимчасово окуповану територію Луганської області на адресу суб`єктів господарської діяльності «ЛНР» - ТОВ «ФОРС-Плюс» («Луганська народна Республіка», Луганська область, код 61113511) та ФОП « ОСОБА_6 » («Луганська народна Республіка», Луганська область, код НОМЕР_2 ) та сплати при цьому так званих «митних платежів» до так званого бюджету «ЛНР».

Так, в період з червня 2016 року по жовтень 2017 року, точна дата та час органом досудового розслідування не встановлені, особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, за попередньою змовою із громадянином ОСОБА_4 та іншими невстановленими службовими особами суб`єктів господарської діяльності, які зареєстровані на території «ЛНР», організував постачання продукції снекової та непродовольчої груп товарів ТОВ «СНЕК ЕКСПОРТ» на тимчасово окуповану територію Луганської області.

Як встановлено матеріалами досудового розслідування, за оформленими у відповідності до контракту № 021014 від 02 жовтня 2014 між ТОВ «СНЕК ЕКСПОРТ» та ТОВ «МИР ПИВА», вантажно-митними деклараціями №1101200012016408513 від 29 червня 2016 року - 23478 дол. США (583978 грн), №110120001 2016 409282 від 12 липня 2016 - 24217 дол. США (601859 грн), № 1101200012016409857 від 21 липня 2016 - 21431 дол. США (531750 грн), №110120001 2016 411655 від 23 серпня 2016 - 15888 дол. США (401828 грн), №110120001 2016 412148 від 01 вересня 2016 -17200 дол. США (448607 грн), №1101200012016 413620 від 29 вересня 2016 - 18273 дол. США (473234 грн) відбулись поставки продукції на адресу ТОВ «МИР ПИВА», а в подальшому, через територію Російської Федерації, на тимчасово окуповану територію Луганської області на загальну суму 3 041 259 грн (120 489 дол. США).

При цьому, за невстановлених слідством обставин, при ввезенні товару згідно вищевказаних 6 (шести) митних декларацій в 2016 році, на територію Луганської області, яка тимчасово не підконтрольна владі України, на виконання вищевказаного злочинного плану дій, до бюджету «Луганської Народної Республіки» передано (сплачено) невстановленими службовими особами ТОВ «ФОРС-Плюс» та ФОП « ОСОБА_6 », фінансових активів - так званих «митних платежів» у сумі - 30 832,81 грн (тридцять тисяч вісімсот тридцять дві гривні, 00 коп.), тобто здійснено фінансування діяльності терористичної організації «ЛНР» на вказану суму.

При цьому ОСОБА_4 всі свої дії та рішення, пов`язані з виконанням доведеного йому злочинного плану дій обговорював з особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, зокрема питання постачання групи товарів виробника ТОВ «СНЕК ЕКСПОРТ» на тимчасово окуповану територію Луганської області, у тому числі способу перетинання товару кордону між Україною та Білорусією, а в подальшому з Білорусії до Російської Федерації та в Україну (на територію Донецької та Луганської областей), а також питань оплати відповідних платежів, що підлягали обов`язкові сплаті при перетинанні комерційних товарів кордону між Російською Федерацією та Україною (на територію тимчасово окупованих районів Луганської області). Водночас, без вчинення активних дій з боку ОСОБА_4 направлених на забезпечення збільшенню кількості замовлень продукції ТОВ «СНЕК ЕКСПОРТ» з боку суб`єктів господарської діяльності «ЛНР» - ТОВ «ФОРС-Плюс» та ФОП « ОСОБА_6 » завершення виконання спільного злочинного плану по переміщенню комерційних товарів на тимчасово окуповану території та сплати так званих «митних платежів» до так званого «бюджету ЛНР» не було б здійснено.

Окрім того, проблемні питання які виникали у ході реалізації злочинного плану по впровадженню схеми прихованої форми поставки товарів, ОСОБА_4 доповідав за допомогою електронної пошти, а також у телефонному режимі особі, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження.

При цьому ОСОБА_4 , особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження та інші учасники злочину вживали заходів конспірації з метою унеможливлення викриття їх діяльності. Для цього використовували розроблену і відому лише для цієї групи осіб термінологію, зокрема Луганську і Донецьку області учасники групи називали між собою під умовним терміном «Восток», крім того було заборонено поширювання інформації про факт поставок ТОВ «СНЕК ЕКСПОРТ» власної продукції для торгівлі на тимчасово окупованих територіях Луганської області, а також Донецької та АР Крим, для взаємо обміну інформацією використовували корпоративні електронні прилади та відповідне програмне забезпечення Корпорації «S.Group», що має систему логічного цифрового захисту доступу і шифрування інформації.

Починаючи з червня 2016 року по жовтень 2017 року, точна дата та час органом досудового розслідування не встановлені, фінансові активи, які надійшли від спільників виконання злочинного плану дій ТОВ «ФОРС-Плюс» та ФОП « ОСОБА_6 », які не пройшли офіційної реєстрації на території України, але є зареєстрованими на тимчасово окупованій території Луганської області в терористичній організації «ЛНР» у сумі 30832,81 гривень зараховані до так званого «бюджету «ЛНР», з якого фінансуються штучні незаконні утворення силового та політичного блоків структури терористичної організації «ЛНР», зокрема «Міністерство фінансів «ЛНР», «Державний комітет доходів та зборів «ЛНР», «Міністерство внутрішніх справ «ЛНР», «Міністерством державної безпеки «ЛНР», «Міністерство оборони «ЛНР», «органи прокуратури «ЛНР», бойові підрозділи «ЛНР», які у тому числі ведуть бойові дії проти сил антитерористичної операції в Луганській і Донецькій областях, а також вчиняють терористичні акти та диверсії.

Не погоджуючись із вироком суду першої інстанції захисники Білуха Р.М. та Наума В.М. в інтересах ОСОБА_1 , та директор ТОВ «СНЕК ЕКСПОРТ» ОСОБА_3 подали апеляційні скарги.

Апеляційний суд Полтавської області ухвалою від 01 червня 2018 року апеляційні скарги захисників Білухи Р.М. та Науми В.М. в інтересах ОСОБА_1 , та директора ТОВ «СНЕК ЕКСПОРТ» ОСОБА_3 на вирок Зарічного районного суду м. Сум від 29 березня 2018 року щодо ОСОБА_4 повернув особам, які їх подали, на підставі пункту 2 частини 3 статті 399 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).

У касаційній скарзі директор ТОВ «СНЕК ЕКСПОРТ» ОСОБА_3 ставить вимогу про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції.

Вимоги обґрунтовано тим, що рішення апеляційного суду обмежило права товариства на оскарження вироку районного суду, оскільки ухвалений вирок на підставі угоди стосується прав, свобод та інтересів юридичої особи та її посадових осіб, у обвинуваченні констатовано винуватість товариства та його посадових осіб, а також шкодить його діловій репутації.

Вважає, що відсутність вказівки на прізвище директора товариства не свідчить про неможливість ідентифікації через дані відкритого державного реєстру юридичних осіб.

Крім того, зауважує на те, що товариство та його посадові особи, щодо яких, на його думку, було встановлено фінансування терористичної діяльності, не мали процесуального статусу, не були допитані в якості свідків, не могли надати докази на спростування такої преюдиції та не мали можливості скористатися правами сторони захисту.

У касаційній скарзі захисник Білуха Р.М. в інтересах ОСОБА_1 ставить вимогу про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону.

Свої вимоги захисник обґрунтовує тим, що вирок суду першої інстанції порушує законні права та інтереси ОСОБА_1 , оскільки він не має можливості здійснювати свій захист у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_4

Посилаючись на норми процесуального закону, конституційні принципи, практику Верховного Суду України, Верховного Суду, Європейського суду з прав людини та Конституційного Суду України, захисник вважає, що особа, яка хоч і не була визнана учасником судового провадження вправі захищати свої права, свободи та інтереси, яких стосується вирок у цьому провадженні, шляхом його апеляційного оскарження.

У касаційній скарзі захисник Рембецький В.Ю. в інтересах ОСОБА_1 ставить вимогу про скасування вироку суду першої інстанції і ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду у суді першої інстанції. Посилається на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону.

Вважає неприпустимим згадування прізвища ОСОБА_1 у вироку суду першої інстанції стосовно ОСОБА_4 , оскільки в ньому фактично визнано винуватим з порушенням права на захист та без проведення процедури, передбаченої законом.

Зазначає про невмотивованість висновків апеляційного суду, невідповідність висновків суду апеляційної інстанції щодо відсутності посилань у вироку на особу ОСОБА_1 змісту цього вироку, а також про те, що Конституцією України передбачено правовий механізм звернення до суду з підстав наведених у апеляційній скарзі

У запереченнях прокурор просить відмовити у задоволенні касаційних скарг захисника Білухи Р . М. та генерального директора ТОВ «СНЕК ЕКСПОРТ» ОСОБА_3 , а судові рішення - без зміни.

Заслухавши доповідь судді, доводи заявника та його захисників, які підтримали касаційній скарги, доводи представника товариства, який підтримав касаційні скарги, прокурора, який частково не заперечував проти задоволення касаційних скарг, обговоривши доводи, наведені в касаційних скаргах, й перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги директора ТОВ «СНЕК ЕКСПОРТ» ОСОБА_3 та захисника Білухи Р.М. в інтересах ОСОБА_1 підлягають задоволенню, а касаційна скарга захисника Рембецького В.Ю. в інтересах ОСОБА_1 підлягає до часткового задоволення на таких підставах.

Мотиви Суду

Як убачається з матеріалів кримінального провадження та змісту вироку суду першої інстанції, судом першої інстанції затверджено угоду про визнання винуватості від 06 березня 2018 року між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_4 за кримінальним провадженням № 22018200000000028.

ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною 5 статті 27, частиною 2 статті 258-5 Кримінального кодексу України (далі - КК) та на підставі статті 69 КК призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі 8800 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 14 9600 грн та не призначено додаткових покарань у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю та конфіскації майна.

У цьому вироку висвітлені умови угоди, згідно яких, ОСОБА_4 беззастережно визнає вину у вчиненні злочину, сторони погодились на призначення покарання за частиною 5 статті 27, частиною 2 статті 258-5 КК на підставі статті 69 КК у виді штрафу в розмірі 8800 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю та без конфіскації майна.

Також ОСОБА_4 зобов`язується: сприяти судовому розгляду даного кримінального провадження щодо себе; сприяти досудовому розслідуванню та під час судового розгляду у кримінальному провадженні № 22017200000000029 від 18 квітня 2017 року за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 258-5, частиною 5 статті 27, частиною 2 статті 110 КК, у тому числі шляхом надання показів під час допиту у якості свідка, що викривають злочинну діяльність підозрюваного ОСОБА_1 , службових осіб ТОВ «МИР ПИВА», ТОВ «ФОРС-Плюс» та ФОП « ОСОБА_6 »; протягом місяця з дня затвердження угоди судом сплатити суму штрафу передбаченого пунктом 4 даної угоди.

Захисники Білуха Р.М. та Наума В.М. в інтересах ОСОБА_1 та директор ТОВ «СНЕК ЕКСПОРТ» Білий С. Ю ., вважаючи, що вирок суду, яким затверджено вищенаведену угоду, порушує їхні права, подали апеляційні скарги.

Посилаючись на статті 393 та 394 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), апеляційний суд їхні апеляційні скарги ухвалою повернув.

Підставами для таких висновків слугувало те, що процесуальним законом не передбачено оскарження вироку суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості, іншими особами крім обвинуваченого, його захисника, законного представника та прокурора, а за відсутності у вичерпному переліку процесуального закону осіб, які мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду, його апеляційне оскарження неможливе.

Однак колегія суддів з такими висновками апеляційного суду не погоджується, оскільки вони не відповідають вимогам процесуального закону, а також практиці Конституційного Суду України, Верховного Суду України, Верховного Суду та Європейського суду з прав людини.

Відповідно до частини 1 статті 55, пункту 8 частини 2 статті 129 Конституції України та офіційного тлумачення відповідних правових норм, наведеного у Рішенні Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012, право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Воно гарантується визначеними Конституцією України основними засадами, які є обов`язковими для всіх форм судочинства та судових інстанцій. Однією з таких засад є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, установлених законом.

Частиною 2 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , частиною 2 статті 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, частиною 1 статті 11 Загальної декларації прав людини передбачено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

В національному законодавстві презумпцію невинуватості як один з основоположних конституційних принципів судочинства відображено в частині 1 статті 62 Конституції України, частині 1 статті 17 КПК. Згідно з цими правовими нормами особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини ця презумпція вважається порушеною, якщо судове рішення відображає думку про винуватість особи у вчиненні злочину до того, як її вину буде доведено відповідно до закону. При цьому навіть за відсутності офіційних висновків достатньо деякого припущення, що суд розглядає особу як винувату («Мінеллі проти Швейцарії» (Minelli v. Switzerland), п. 37; «Нераттіні проти Греції» (Nerattini v. Greece), п. 23; «Діду проти Румунії» (Didu v. Romania), п. 41). Попереднє висловлення судом такої думки неминуче порушує презумпцію невинуватості («Нестак проти Словаччини» (Nestak v. Slovakia), п. 88; «Гарицкі проти Польщі» (Garycki v. Poland), п. 66).

У Рішенні Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012, яке є обов`язковим для судів всіх інстанцій, наголошувалося на тому, що право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Воно гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов`язковими для всіх форм судочинства та судових інстанцій, зокрема забезпеченням апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом (пункт 8 частини третьої статті 129).

Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007).

Конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом, гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути забезпечене, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження.

Зазначене також узгоджується з правовою позицією, висловленою Конституційним Судом України у Рішенні від 27 січня 2010 року № 3-рп/2010, згідно з якою положення пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України слід розуміти так, що у цивільному процесі апеляційному оскарженню підлягають ухвали за винятком випадків, коли таке оскарження заборонено законом (абзац сьомий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини).

Перевіряючи матеріали провадження встановлено, що у змісті судових рішень (формулювання обвинувачення, визнаного доведеним) у категоричній формі згадуються назва товариства, через яке здійснювалося фінансування тероризму та в якому працював ОСОБА_4 , а також в них зазначається конкретна особа ( ОСОБА_1 ), щодо якої ОСОБА_4 повинен сприяти у розгляду кримінального провадження.

Апеляційний суд повинен був дотримуватися практики судів вищих рівнів, а також перевірити, чи стосується вирок прав свобод та інтересів ОСОБА_1 та ТОВ «Снек Експорт» і чи у змозі вони, з урахуванням норм процесуального закону, реалізувати своє право на судовий захист в інший спосіб, ніж шляхом апеляційного оскарження такого вироку.

Враховуючи викладене, колегія суддів не може вважати ухвалу апеляційного суду законною і обґрунтованою. У зв`язку з чим касаційні скарги директора ТОВ «СНЕК ЕКСПОРТ» ОСОБА_3 та захисника Білухи Р.М. в інтересах ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Касаційна скарга захисника Рембецького В.Ю. в інтересах ОСОБА_1 підлягає до часткового задоволення з огляду на те, що вирок не переглядався в апеляційному порядку та колегією суддів встановлені порушення апеляційним судом.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Касаційні скарги директора ТОВ «СНЕК ЕКСПОРТ» ОСОБА_3 та захисника Білухи Р.М. в інтересах ОСОБА_1 задовольнити, касаційну скаргу захисника Рембецького В.Ю. в інтересах ОСОБА_1 частково задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 01 червня 2018 року, якою повернуто апеляційні скарги захисників Білухи Р.М. та Наума В.М. в інтересах ОСОБА_1 та директора ТОВ «СНЕК ЕКСПОРТ» ОСОБА_3 на вирок Зарічного районного суду м. Сум від 29 березня 2018 року щодо ОСОБА_4 , скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

М.М. Лагнюк В.В. Король В.П. Огурецький