Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 759/12245/22

провадження № 51-2041 км 23

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючої ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12018100080004066 від 17 травня 2018 року за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки с. Нижні Ворота Воловецького району Закарпатської області, мешканки АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 185 КК України,

за касаційною скаргою прокурора ОСОБА_7 на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 28 вересня 2022 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 28 грудня 2022 року.

Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 28 вересня 2022 року кримінальне провадження стосовно ОСОБА_6 закрито на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку з тим, що після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений ст. 219 КПК України.

Не погоджуючись з таким рішенням, прокурор ОСОБА_7 оскаржила його в апеляційному порядку.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 28 грудня 2022 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без зміни.

Вимоги, викладені у касаційних скаргах, та узагальнені доводи осіб, які їх подали

У своїй касаційній скарзі прокурор ОСОБА_7 , посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить рішення судів попередніх інстанцій стосовно ОСОБА_6 , скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

На обґрунтування своїх вимог, прокурор зазначає, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою доводи апеляційної скарги сторони обвинувачення про те, що:

- після повернення обвинувального акта досудове розслідування у даному кримінальному провадженні не здійснювалось та не відновлювалось, у зв`язку з тим, що підозрювана ОСОБА_6 перебувала в розшуку;

- висновки місцевого суду щодо пропуску строку досудового розслідування з підстав того, що з моменту повідомлення ОСОБА_6 про підозру у вчиненні кримінального проступку і до дня звернення до суду з обвинувальним актом минуло 4 роки 2 місяці і 15 днів, є необґрунтованими, оскільки з огляду на постанову Верховного Суду від 07 грудня 2022 року у справі № 681/1033/20 період між поверненням обвинувального акта і направленням до суду нового обвинувального акта не входить до строку досудового розслідування;

- загальний строк досудового розслідування у формі дізнання, з огляду на те, що ОСОБА_6 перебувала в розшуку, не перевищував 72 годин, як це передбачено п. 1 ч. 3 ст. 219 КПК України;

- з огляду на постанову Верховного Суду від 23 лютого 2023 року у справі № 372/2485/20, суд першої інстанції, при розгляді обвинувального акта у спрощеному порядку, не мав законних підстав для закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України за власної ініціативи, без клопотання учасника судового провадження.

Разом з тим прокурор зауважує, що постанова Верховного Суду від 17 січня 2022 року у справі № 756/16500/20, на яку у своїй ухвалі посилається суд апеляційної інстанції, є не релевантною, оскільки таке рішення Суду стосується порядку закінчення досудового розслідування у кримінальному провадженні, в якому не прийнято кінцевого рішення, передбаченого ч. 2 ст. 283 КПК України, що суттєво відрізняється від обставин цієї справи.

Ураховуючи вищенаведене, прокурор вказує, що суд апеляційної інстанції, у порушення вимог статей 370 419 КПК України, належним чином не перевірив доводи сторони обвинувачення щодо незаконності ухвали місцевого суду, не надав на них вичерпних і переконливих відповідей та не зазначив в ухвалі конкретних підстав, через які визнав апеляційну скаргу прокурора необґрунтованою, обмежившись лише формальними вказівками про правильність висновку суду першої інстанції.

На зазначену касаційну скаргу прокурора заперечень від учасників касаційного провадження не надходило.

Позиції інших учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 , підтримала касаційну скаргу прокурора ОСОБА_7 , просила її задовольнити та скасувати оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій.

Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційних скаргах доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що подана касаційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

Мотиви Суду

Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. При цьому відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

За ч. 2 ст. 438 КПК України у зв`язку з наявністю підстави, зазначеної у п.1 ч. 1 вказаної статті, суд касаційної інстанції має керуватися ст. 412 цього Кодексу.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Вказаних вимог закону місцевий та апеляційний суди не дотрималися.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 28 вересня 2022 року кримінальне провадження стосовно ОСОБА_6 було закрито на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку з тим, що після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений ст. 219 КПК України.

У своєму рішенні місцевий суд зазначив, що:

- 05 червня 2018 року ОСОБА_6 було повідомлено про підозру;

- 13 червня 2018 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР 17 травня 2018 року за №12018100080004066, стосовно ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 185 КК України надійшов до Святошинського районного суду м. Києва;

- 14 липня 2020 року ухвалою суду першої інстанції було повернуто обвинувальний акт прокурору для внесення змін з урахуванням вимог глави 25 КПК України;

- 20 вересня 2022 року обвинувальний акт стосовно ОСОБА_6 разом з додатками надійшов до Святошинського районного суду м. Києва.

Разом з тим місцевий суд зауважив, що з моменту повернення обвинувального акта прокурору жодних процесуальних дій у кримінальному провадженні не проводилося, нова чи змінена підозра ОСОБА_6 не пред`являлася, строк досудового розслідування не продовжувався.

Ураховуючи вищенаведене, місцевий суд дійшов висновку, що з дня повідомлення особі про підозру (05 червня 2018 року) і до дня звернення до суду з обвинувальним актом (20 вересня 2022 року), минуло 4 роки 2 місяці і 15 днів, замість визначених п. 2 ч. 3 ст. 219 КПК України - 20 днів, а тому кримінальне провадження відповідно до положень п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України підлягає закриттю.

Не погоджуючись з таким рішенням, прокурор ОСОБА_7 оскаржила його в апеляційному порядку.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 28 грудня 2022 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без зміни.

У своєму рішенні, суд апеляційної інстанції, крім вказаних в ухвалі місцевого суду обставин, також послався на те, що після повернення 14 липня 2020 року обвинувального акта прокурору, лише 25 травня 2021 року було призначено групу прокурорів у даному провадженні, а 02 червня 2021 року групу дізнавачів. При цьому того ж дня досудове розслідування було зупинене у зв`язку з оголошенням ОСОБА_6 в розшук. В подальшому 19 вересня 2022 року досудове розслідування було відновлено у зв`язку із встановленням місця знаходження ОСОБА_6 , а 20 вересня 2022 року обвинувальний акт було складено прокурором та направлено до Святошинського районного суду м. Києва для його розгляду в спрощеному порядку.

При цьому суд апеляційної інстанції, посилаючись на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 17 січня 2022 року у справі № 759/16500/20 (провадження № 51-5946ск21), зазначив, що за приписами Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 22 листопада 2018 року № 2617-VIII (далі - Закон № 2617-VIII), який набрав чинності 01 липня 2020 року, у кримінальних провадженнях про злочини, визначені за Законом як кримінальні проступки, в яких до дня набрання чинності цим Законом особам повідомлено про підозру, але не прийнято процесуальне рішення, передбачене ч. 2 ст. 283 КПК України, досудове розслідування здійснюється в порядку, встановленому главою 25 цього Кодексу, тим органом, що здійснював досудове розслідування. Таким особам протягом 72 годин слідчим повідомляється про підозру у вчиненні кримінального проступку. Якщо органом досудового розслідування не повідомлено про підозру протягом 72 годин та відсутнє обґрунтування про наявність обставин, що є підставою до застосування положень ч. 2 ст. 294 КПК України щодо можливості продовження такого строку до 1 місяця - обвинувальний акт складений поза межами строків досудового розслідування.

З огляду на зазначене суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що з дня повідомлення ОСОБА_6 про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України, до звернення до суду з обвинувальним актом вперше, а також після повернення обвинувального акту прокурору для його внесення з урахуванням вимог глави 25 КПК України до повторного його надходження до суду, сплинули визначені ст. 219 КПК України строки досудового розслідування.

Однак з такою позицією судів попередніх інстанцій колегія суддів не погоджується, виходячи з наступного.

Згідно з положеннями п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК України досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Положеннями ст. 283 КПК України встановлено форми закінчення досудового розслідування, однією із яких є звернення до суду з обвинувальним актом.

З аналізу наведених правових норм слідує, що початок та кінець досудового розслідування закон пов`язує із вчиненням чітко визначеної процесуальної дії: початок - з моментом внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, повідомлення особі про підозру, а закінчення - в тому числі, із направленням до суду обвинувального акту.

Пунктом 5 ч. 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2617-VIII передбачено, що обвинувальні акти, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру у кримінальних провадженнях про злочини, що визначені як кримінальні проступки, які направлені до суду до набрання чинності цим Законом і не призначені на момент набрання ним чинності до судового розгляду, повертаються прокурору для внесення з урахуванням вимог глави 25 КПК України.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 07 грудня 2022 року у справі № 681/1033/20 (провадження № 51-717км22), у разі, якщо сторона обвинувачення направила обвинувальний акт до суду в межах строку досудового розслідування, однак його було повернуто, то період між поверненням обвинувального акта і направленням до суду нового обвинувального акта не входить до строку досудового розслідування, адже його закінчено зверненням до суду з обвинувальним актом вперше, і не може йтися про будь-яке досудове розслідування в цей період. Положення КПК України не містять конкретного строку, у який прокурор повинен усунути встановлені судом недоліки обвинувального акта, а тому такі недоліки повинні бути усунуті в межах розумного строку, тобто такого, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.

Системне тлумачення вказаної норми Закону та вищенаведеної практики Верховного Суду, свідчить про те, що у разі, якщо обвинувальний акт було повернуто прокурору на підставі п. 5 ч. 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2617-VIII, то період між поверненням обвинувального акта і направленням до суду нового обвинувального акта не входить до строку досудового розслідування.

Як убачається з матеріалів провадження, ОСОБА_6 було оголошено про підозру 05 червня 2018 року, а обвинувальний акт вперше був направлений до місцевого суду 11 червня 2018 року та отриманий судом 13 червня 2018 року, тобто в межах строку, передбаченого ст. 219 КПК України (в редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, який діяв на момент направлення обвинувального акта).

Разом з тим 01 липня 2020 року набрав чинності Закон № 2617-VIII, при цьому на той момент судовий розгляд в суді першої інстанції, у зв`язку з неявкою ОСОБА_6 до суду, розпочато не було, а 14 липня 2020 року ухвалою суду першої інстанції поданий обвинувальний акт було повернуто прокурору для приведення його у відповідності до вимог глави 25 КПК України.

За таких обставин колегія суддів вважає, що висновки судів попередніх інстанцій про те, що обвинувальний акт було направлено до суду з порушенням визначених ст. 219 КПК України строків, є передчасними, оскільки вперше обвинувальний акт було подано в межах строку, визначеного кримінальним процесуальним законом, а строк після повернення обвинувального акта і направлення до суду нового обвинувального акта не входить до строку досудового розслідування.

Крім того, на переконання Суду, посилання суду апеляційної інстанції напостанову Верховного Суду від 17 січня 2022 року у справі № 759/16500/20, є недоречними, оскільки вказане рішення суду касаційної інстанції стосується порядку досудового розслідування у кримінальному провадженні, в якому не прийнято рішення, передбаченого ч. 2 ст. 283 КПК України. Такий порядок визначений положеннями п. 2 ч. 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2617-VIII, які не є релевантними для застосування в цьому кримінальному провадженні.

Ураховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що ухвали судів попередніх інстанцій були постановлені з істотним порушенням вимог КПК України, оскільки не врахування вказаних положень Закону № 2617-VIII таправового висновку, викладеного у вищенаведеній постанові Верховного Суду, перешкодило судам ухвалити законні та обґрунтовані рішення.

Пунктом 2 ч. 3 ст. 314 КПК України передбачено, що У підготовчому судовому засіданні суд має право закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 5-8, 10 частини першої або частиною другою статті 284 цього Кодексу.

Водночас прокурор, посилаючись на те, що суд першої інстанції за власною ініціативою не мав законних підстав для закриття кримінального провадження у порядку, передбаченому п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України, не наводить обґрунтувань про те, які саме норми кримінального процесуального закону судом було порушено.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що касаційна скарга прокурора ОСОБА_7 підлягає частковому задоволенню, а вирок суду першої інстанції та ухвала суду апеляційної інстанції відповідно до вимог ч. 1 ст. 412, п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України - скасуванню, з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.

Під час нового розгляду в суді першої інстанції суд, використовуючи усі процесуальні можливості, керуючись вимогами процесуального закону, повинен усунути встановлені Судом недоліки та ухвалити законне, обґрунтоване й вмотивоване рішення.

Керуючись статтями 370 412 433 434 436 438 441 442 КПК України, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора ОСОБА_7 задовольнити частково.

Ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 28 вересня 2022 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 28 грудня 2022 року стосовно ОСОБА_6 скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3