ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 727/8870/20

провадження № 51-4478км21

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_3,

суддів ОСОБА_4, ОСОБА_5,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_6,

прокурора ОСОБА_7,

засудженого ОСОБА_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 21 квітня 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020260000000448 за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Вступ

ОСОБА_1 , керуючи автомобілем, рухався в темну пору доби, із суттєвим перевищенням дозволеної в межах населеного пункту швидкістю, під час руху на жовтий сигнал світлофору скоїв наїзд на потерпілу, яка переходила проїзну частину дороги в межах пішохідного переходу. В результаті дорожньо-транспортної пригоди потерпілій заподіяно тяжкі тілесні ушкодження, від яких настала її смерть.

Суд першої інстанції кваліфікував діяння та засудив ОСОБА_1 за ч. 2

ст. 286 КК України.

Апеляційний суд, після перегляду вироку суду першої інстанції, змінив судове рішення в частині призначеного покарання у результаті чого із застосуванням ст. 69 КК України пом`якшив засудженому покарання змінивши його вид, що не зазначений санкцією ч. 2 ст. 286 КК України.

Не погоджуючись з рішенням апеляційного суду, прокурор подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через м`якість, просить скасувати рішення апеляційного суду і призначити новий розгляд кримінального провадження у суді апеляційної інстанції.

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду, в порядку касаційного розгляду, має відповісти на доводи:

- Щодо правильності застосування апеляційним судом закону України про кримінальну відповідальність при призначенні засудженому покарання;

- Про існування невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через м`якість у результаті зміни апеляційним судом рішення суду першої інстанції в частині призначення засудженому покарання.

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Шевченківського районного суду м. Чернівців від 12 квітня

2021 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки

6 місяців, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки.

Згідно з вироком суду, ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він

06 вересня 2020 року приблизно о 00:50, керуючи автомобілем марки «Seat Leon» (державний номерний знак НОМЕР_1 ), рухався в темну пору доби, із суттєвим перевищенням дозволеної в межах населеного пункту швидкістю на просп. Незалежності у м. Чернівці. При цьому, наближаючись до пішохідного переходу, обладнаного світлофором, на якому горів жовтий миготливий сигнал для транспортних засобів, проявив самовпевненість і неуважність до дорожньої обстановки і виборі швидкості руху, не переконався, що на пішохідному переході немає пішоходів, для яких може бути створена перешкода чи небезпека, продовжив рух, у результаті чого скоїв наїзд на потерпілу ОСОБА_2 , яка переходила проїзну частину дороги в межах вказаного пішохідного переходу.

У результаті дорожньо-транспортної пригоди потерпілій заподіяно тяжкі тілесні ушкодження, від яких настала її смерть.

Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 21 квітня 2022 року вирок районного суду змінено в частині призначеного покарання та постановлено вважати ОСОБА_1 засудженим за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді штрафу, що становить 25 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 425 тисяч гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

У решті вирок районного суду залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи доведеність вини, правильність кваліфікації дій засудженого та призначене додаткове покарання, порушує питання про скасування постановленої ухвали апеляційного суду з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого через м`якість.

Стверджує, що в рішенні апеляційного суду, відсутні переконливі доводи щодо обґрунтованості застосування до ОСОБА_1 положень ст. 69 КК України при призначенні йому покарання.

Окрім цього, вважає, що рішення апеляційного суду не відповідає положенням статей 370 419 КПК України.

Позиції інших учасників судового провадження

У запереченнях на касаційну скаргу засуджений ОСОБА_1 наводить доводи на спростування тверджень касаційної скарги прокурора, а також потерпіла просить залишити її без задоволення.

У судовому засіданні прокурор виступив на підтримку поданої касаційної скарги, а засуджений заперечив проти її задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора та засудженого, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга прокурора підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суду, та застосовані норми права

Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції згідно зі ст. 438 КПК України є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. Вирішуючи питання про наявність зазначених підстав, суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.

Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК України, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст. 412 КПК України).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є застосування закону, який не підлягає застосуванню.

Згідно зі ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.

Щодо правильності застосування апеляційним судом закону України про кримінальну відповідальність при призначенні засудженому покарання.

Висновки суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, кваліфікація його дій та призначене додаткове покарання в касаційній скарзі прокурора не оспорюються.

Доводи прокурора щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме застосування ст. 69 КК України, колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. При цьому законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Ухвала апеляційного суду - це рішення суду стосовно законності й обґрунтованості судового рішення, що перевіряється в апеляційному порядку. Тому вона повинна відповідати тим же вимогам, що й вирок суду першої інстанції, тобто бути законною та обґрунтованою. Відповідно до ст. 419 КПК України в ухвалі, зокрема, слід зазначити мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановлені ухвали та положення закону, яким він керувався.

Що стосується покарання та його мети, то відповідно до вимог ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Частиною 1 статті 65 КК України установлено, що суд призначає покарання:

1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу;

2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу;

3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Водночас, кримінальний закон передбачає у виключних випадках можливість застосування положень ст. 69 КК України лише за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та з урахуванням особи винного. Підставами призначення більш м`якого покарання є дві групи чинників, які характеризують як вчинене кримінальне правопорушення так і особу винного: 1) наявність декількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення; 2) дані, які певним чином характеризують особу винного.

При цьому, суд повинен встановити наявність не однієї, а кількох таких обставин та ці обставини повинні істотно знижувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення. Одночасно їх наявність впливає і на рівень небезпечності особи винного.

При визначенні поняття обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, суд повинен виходити з того, що вказаний чинник має оціночний характер і залежить від індивідуальних особливостей встановлених обставин конкретного кримінального правопорушення у взаємозв`язку з системним тлумаченням положень статей 65 66 69 КК України та з урахуванням ролі, яку виконувала особа, визнана винною у вчиненні кримінального правопорушення, її поведінки та характеру дій під час його вчинення, негативних наслідків спричинених кримінальним правопорушенням та вжитих заходів по їх усуненню, іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку кримінального правопорушення та особу винного. Суд, застосовуючи положення ст. 69 КК України при призначенні покарання, зобов`язаний не лише перерахувати обставини, що його пом`якшують, а й обґрунтувати яким чином такі обставини істотно знизили чи мали б знизити ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

Стосовно матеріалів даного кримінального провадження, то колегія суддів зазначає, що як суд першої інстанції, так і апеляційний суд дійшли правильного висновку про необхідність застосування ст. 69 КК України при призначенні ОСОБА_1 покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, тобто нижчого від найнижчої межі, встановленої в санкції вказаної норми.

Як убачається з матеріалів даного кримінального провадження, суд першої інстанції з яким погодився і апеляційний суд, призначаючи ОСОБА_1 покарання за вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, належним чином, крім іншого, врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, яке віднесено до категорії тяжкого злочину, дані про особу засудженого, зокрема те, що останній раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, має постійне місце проживання, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, у лікаря психіатра на обліку не перебуває, позицію потерпілої, яка просила суворо не карати. Також зважив на наявність обставин, що пом`якшують засудженому покарання - щире каяття, сприяння розкриттю кримінального правопорушення й добровільне відшкодування завданих збитків потерпілій стороні та відсутність обставин, що обтяжують покарання.

З урахуванням характеру і ступеня суспільної небезпеки скоєного кримінального правопорушення, даних про особу засудженого, а також інших обставин кримінального провадження в їх сукупності, суд визнав необхідним та достатнім для виправлення засудженого і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, призначити ОСОБА_1 основне покарання у виді позбавлення волі на певний строк.

При цьому суд дійшов висновку про можливість призначення ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 69 КК України, тобто нижче від найнижчої межі встановленої в санкції вказаної частини статті, оскільки, на переконання суду, ще не втрачена можливість соціальної реабілітації та виправлення засудженого у більш короткий строк його ізоляції від суспільства, а також з врахуванням думки потерпілої сторони.

З таким рішенням погоджується і колегія суддів.

Про існування невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через м`якість у результаті зміни апеляційним судом рішення суду першої інстанції в частині призначення засудженому покарання.

Під час перевірки матеріалів даного кримінального провадження колегією суддів встановлено те, що ухвалюючи своє рішення про зміну вироку суду першої інстанції в частині призначеного покарання, у результаті чого із застосуванням ст. 69 КК України було пом`якшено засудженому покарання шляхом зміни його виду, не зазначеного в санкції ч. 2 ст. 286 КК України, а саме у виді штрафу, апеляційний суд належним чином не оцінив і не врахував характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу засудженого, а саме те, що хоча засуджений раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, однак неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності, в тому числі, за перевищення швидкості руху в населеному пункті, яка встановлена Правилами дорожнього руху, а також те, що засуджений раніше перебував на обліку в лікаря нарколога з діагнозом: «гостра алкогольна інтоксикація», конкретні обставини вчиненого кримінального правопорушення та незворотні наслідки у результаті скоєного.

При цьому, з урахуванням того, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, апеляційним судом не було зважено на те, що хоча по відношенню до наслідків вина засудженого є необережною, однак він грубо порушив Правила дорожнього руху, що призвело до тяжких наслідків - смерті дитини у чотирнадцятирічному віці.

Разом з цим, апеляційний суд зваживши на думку потерпілої, яка наполягала суворо не карати засудженого, належним чином не врахував суспільну небезпеку кримінального правопорушення, що стосується інтересів не лише потерпілої сторони, а й усіх учасників дорожнього руху.

Водночас колегія суддів звертає увагу на те, що думка потерпілої сторони щодо визначення винному виду та розміру покарання хоча і враховується судом в сукупності з іншими обставинами, проте сама по собі не може бути вирішальною при призначенні покарання.

До того ж, слід зазначити, що не знижує тяжкості й небезпечності кримінального правопорушення, вчиненого засудженим за наведених обставин, його характеристика у загальносоціальному плані, а також його посткримінальна поведінка, спрямована на залагодження своєї провини.

Також апеляційний суд належним чином не мотивував та жодним чином не обґрунтував, того: чому встановлені судом першої інстанції пом`якшуючі покарання обставини, а саме: щире каяття засудженого, сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне відшкодування завданої потерпілій шкоди та, які саме дані про особу засудженого дають підстави для висновку про можливість зміни виду основного покарання у виді позбавлення волі на певний строк при застосуванні вимог ст. 69 КК України.

З урахуванням наведеного, усіх зазначених вище пом`якшуючих покарання обставин, даних про особу засудженого, думки потерпілої сторони щодо визначення ОСОБА_1 покарання, колегія суддів не вбачає підстав для висновку про можливість зміни виду покарання засудженому за вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, яке не передбачене санкцією ч. 2 ст. 286 КК України.

На думку колегії суддів, ці обставини у сукупності свідчать про те, що призначене ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 69 КК України, яке не пов`язане з позбавленням волі, є м`яким і не буде сприяти виправленню засудженого.

Тому, доводи касаційної скарги прокурора про невідповідність такого покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через м`якість є обґрунтованими.

За таких обставин рішення апеляційного суду постановлено з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке перешкодило суду ухвалити законне, обґрунтоване та вмотивоване судове рішення, а тому відповідно до ст. 438 КПК України підлягає скасуванню, а провадження - призначенню на новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Під час розгляду даного кримінального провадження суд апеляційної інстанції допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через м`якість, що відповідно до пунктів 1, 3 ч. 1 ст. 438 КПК України є підставою для скасування ухвали апеляційного суду з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого апеляційний суд має врахувати викладене та перевірити належним чином усі доводи, наведені в апеляційній скарзі прокурора, і відповідно до вимог ст. 370 КПК України ухвалити законне та обґрунтоване рішення.

Ухвала апеляційного суду належним чином не мотивована та не відповідає вимогам статей 370 419 КПК України.

Призначене ОСОБА_1 основне покарання із застосуванням ст. 69 КК України у більш м`якому його виді, не зазначеного в ч. 2 ст. 286 КК України, слід вважати м`яким.

З урахуванням викладеного, касаційну скаргу прокурора слід задовольнити частково.

Інші доводи, викладені в касаційній скарзі прокурора та матеріали кримінального провадження не містять вказівки на порушення судом апеляційної інстанції при розгляді провадження норм кримінального процесуального закону.

Керуючись статтями 433 434 436 438 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 21 квітня 2022 року щодо ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5