Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2022 року

м. Київ

справа № 127/12376/20

провадження № 51-1108 км 22

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_2,

суддів ОСОБА_3, ОСОБА_4,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5,

прокурора ОСОБА_6,

захисника ОСОБА_7,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 02 лютого 2022 року в кримінальних провадженнях, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018020010004776, № 12019020040000495, № 12020020020000493, за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), громадянина України, раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 1 ст. 309 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 15 вересня 2021 року ОСОБА_1 засуджено за:

- ч. 3 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років із конфіскацією майна, яке є його власністю;

- ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначено ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років із конфіскацією майна, яке є його власністю.

Вирішено питання процесуальних витрат та речових доказів у провадженні.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 02 лютого 2022 рокувирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 в частині призначеного покарання змінено та йому призначено покарання: за ч. 3 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років із конфіскацією майна, яке є його власністю; за ч. 1 ст. 309 КК України у виді обмеження волі на строк 2 роки. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначено ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років із конфіскацією майна, яке є його власністю.

За обставин, встановлених судом та детально викладених у вироку суду першої інстанції, ОСОБА_1 визнано винуватими та засуджено за те, що він у невстановлений досудовим розслідуванням день, час, місці та спосіб, умисно незаконно придбав особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс, який в подальшому зберігав при собі без мети збуту та 11 грудня 2018 року, перебуваючи у наркотичному стані, проходячи біля будинку № 2 по вул. Пирогова в м. Вінниці, близько 23.30 год був зупинений працівниками поліції, яким під час його особистого огляду в присутності понятих, добровільно видав 13 паперових згортків з речовиною рослинного походження, які, відповідно до висновку експерта, є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - канабісом, загальною масою 17, 72 г.

Також, ОСОБА_1 , у невстановлений досудовим розслідуванням день, час, місці та спосіб, маючи умисел на незаконне придбання, зберігання з метою збуту психотропних речовин, придбав психотропну речовину, шляхом отримання посилки 11 березня 2020 року у поштовому відділені «Нової пошти» № 4 по вул. Ю Клена, 28 в м. Вінниці. В подальшому, цього ж дня ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції та в присутності понятих добровільно видав посилку, в якій знаходились прозорий полімерний пакет із вмістом порошкоподібної речовини білого кольору та полімерний пакет золотистого кольору із вмістом порошкоподібної речовини рожевого кольору. Відповідно до висновку експерта, вилучені психотропні речовини, обіг яких обмежено, містять у своєму складі амфетамін загальною масою 221, 25131 г, що є особливо великим розміром (15 і більше грам).

Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у вказаному суді з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м`якості. Зазначає, що в порушення вимог п. 2 ч. 1 ст. 419 КПК України суд апеляційної інстанції не виклав належних, на думку прокурора, мотивів прийнятого рішення, в ухвалі не навів переконливих аргументів та належним чином не врахував характер та ступінь суспільної небезпеки вчинених кримінальних правопорушень, обставини їх вчинення, що призвело до неправильного, на його думку, зменшення покарання засудженого. Крім того, апеляційним судом необґрунтовано визнано обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_1 ,- щире каяття та активне сприяння у розкритті злочину, оскільки вони вже були враховані судом першої інстанції. Стверджує, що апеляційним судом зазначено позитивну характеристику засудженого, проте це суперечить матеріалам кримінального провадження. Наголошує про невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через м`якість, оскільки не в повній мірі враховано тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушеннях та їх суспільної небезпечності.

Під час касаційного розгляду прокурор підтримав подану касаційну скаргу та вважав, що є підстави для скасування оскаржуваної ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції.

Позиції інших учасників судового провадження

Захисника ОСОБА_7 вважав, що судове рішення щодо ОСОБА_1 необхідно залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Винуватість ОСОБА_1 в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, доведеність цього обвинувачення та правильність кваліфікації діянь за ч. 3 ст. 307, ч. 1 ст. 309 КК України в касаційній скарзі прокурора не оспорюються.

Відповідно до вимогст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

За змістом ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.

З наведеного слідує, що у кожному випадку застосування ст. 69 КК України суд зобов`язаний у своєму рішення зазначити, які саме обставини справи або дані про особу засудженого він визнає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на пом`якшення покарання.

Як убачається зі змісту вироку суду першої інстанції, призначаючи засудженому покарання за ч. 3 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України та за ч. 1 ст. 309 КК України, суд урахував характер та ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, кількість вилученого наркотичного засобу, дані про особу ОСОБА_1 , який вперше притягуються до кримінальної відповідальності, його молодий вік, визнав обставинами, які пом`якшують покарання - щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

Під час розгляду кримінального провадження апеляційний суд, в ухвалі від 02 лютого 2022 року, дійшов висновку, що судом першої інстанції, при призначені покарання, недостатньо було враховано особу обвинуваченого, а томудоводи захисника та засудженого про суворість призначеного останньому покарання визнав обґрунтованими, з урахуванням додатково встановлених відомостей, які характеризують особу ОСОБА_1 , а саме : після звільнення з-під варти будь-яких нових правопорушень не вчинив, зробив належні висновки зі свого минулого способу життя у вигляді припинення вживання наркотичних засобів та звертався з письмовим клопотанням до процесуального керівника про внесення відомостей в ЄРДР з метою викриття осіб, які збували йому заборонені речовини. З огляду на це, суд апеляційної інстанції, пом`якшив призначене судом першої інстанції покарання нижче від найнижчої межі за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.

Крім того, варто зазначити, що прокурор не звертався з апеляційної скаргою на вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність чи у зв`язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м`якості.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується наведеними висновками суду апеляційної інстанції, в зв`язку з чим, твердження в касаційній скарзі прокурора про невідповідність призначеного покарання тяжкості вчинених кримінальних правопорушень і особі засудженого, з огляду на наявні в справі дані про нього, які до того ж були враховані судом при обранні виду та розміру заходу примусу, є непереконливими.

Зважаючи ж на враховані судом обставини, насамперед, з огляду на конкретні обставини вчинення злочинів, їх характер, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що призначене ОСОБА_1 покарання за своїм видом і розміром відповідає вимогам статей 50 65 КК України.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були би підставою для скасування судового рішення чи його зміну, не встановлено.

За таких обставин, касаційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 433 434 436 441 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Ухвалу Вінницького апеляційного суду від 02 лютого 2022 року щодо засудженого ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні в суді апеляційної інстанції - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4