Історія справи

Ухвала КГС ВП від 05.03.2019 року у справі №906/81/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2019 року

м. Київ

Справа № 906/81/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.,

за участю секретаря судового засідання - Журавльова А.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.01.2019 (Грязнов В.В., Мельник О.В., Розізнана І.В.) та рішення Господарського суду Житомирської області від 25.01.2018 (Машевська О.П.) у справі №906/81/17

за позовом Фермерського господарства "Маяк-ПВВ" до 1) Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області, 2) Попільнянської районної державної адміністрації Житомирської області, за участю Заступника прокурора Житомирської області про визнання укладеною додаткової угоди №1 від 09.02.2016, з урахуванням доповнень до договору № 26 від 16.03.2006

Історія справи

1. Фермерське господарство "Маяк-ПВВ" (далі - Позивач) звернулося в Господарський суд Житомирської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (далі - Відповідач-1) та Попільнянської районної державної адміністрації (далі - Відповідач-2) про визнання договору оренди земельної ділянки площею 31,0300 га, яка знаходиться на території Паволочської сільської ради Попільнянського району Житомирської області (за межами населеного пункту), з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, який був зареєстрований Житомирською регіональною філією Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" 30.05.2006, поновленим (переукладеним) на новий строк на тих же умовах.

2. В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на те, що він своєчасно, до закінчення дії договору оренди землі від 16.03.2006, звернувся до Відповідача-1 з листом про поновлення договору, проте Відповідач-1 вимагав надати витяг з технічної документації для визначення орендної плати та, в подальшому, після надання Позивачем вказаних документів, Відповідач-1 відмовився від поновлення договору з тих підстав, що не є орендодавцем по договору. Зважаючи на те, що Позивач продовжував користуватися земельною ділянкою і після закінчення дії договору і Відповідач-1 не вимагав повернення земельної ділянки та сплачену за неї орендну плату, тому відповідно до частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" Позивач звернувся до Відповідачів з клопотанням про укладення тристоронньої додаткової угоди про поновлення договору на тих самих умовах відповідно до частин 6-9 статті 33 Закону України "Про оренду землі", проте Відповідачами відмовлено в підписанні додаткової угоди з підстав закінчення дії договору оренди землі.

3. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 23.03.2017, яке залишене без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 08.06.2017, позовні вимоги задоволено.

3.1. Суд визнав поновленим (переукладеним) на новий строк на тих же умовах, які були передбачені договором, договір №26 оренди земельної ділянки від 16.03.2016 площею 31,0300 га.

3.2. Відмовлено в задоволенні вимог до Відповідача-2.

4. Постановою Вищого господарського суду України від 10.10.2017 постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 08.06.2017 та рішення господарського суду Житомирської області від 23.03.2017 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Житомирської області.

5. Позивачем 15.11.2017 подано заяву про зміну предмету позову, в якій Позивач просив визнати поновленим договір оренди земельної ділянки № 26 від 16.03.2006 площею 31,0300 га, яка знаходиться на території Паволочської сільської ради Попільнянського району Житомирської області (за межами населеного пункту), з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, який був зареєстрований Житомирською регіональною філією Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру", про що у Державному реєстрі земель було вчинено запис від 30.05.2006 за № 040621900289, на строк 10 років, на тих самих умовах (відповідно до проекту додаткової угоди № 1 від 09.02.2016).

6. Позивачем 05.01.2018 подано заяву про уточнення позовних вимог, в якій він просив визнати укладеною з Відповідачем-1 додаткову угоду № 1 від 09.02.2016, з урахуванням доповнень до додаткової угоди, до договору оренди землі №26 від 16.03.2006 в запропонованій редакції.

Короткий зміст оскаржуваного рішення, ухваленого судом першої інстанції

7. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 25.01.2018 позов задоволено частково.

7.1. Суд визнав укладеною між Позивачем та Відповідачем-1 додаткову угоду №1 від 09.02.2016, з урахуванням доповнень до додаткової угоди, до договору оренди землі №26 від 16.03.2006, який зареєстровано Житомирською регіональною філією Державного підприємства Центр ДЗК 30.05.2006 за №040621900289 у відповідній редакції.

7.2. Відмовлено у позові до Відповідача-2.

8. Рішення суду мотивовано тим, що, отримавши 30.06.2016 заяву Позивача від 22.06.2016 з проханням підписати з ним та Відповідачем-2 трьохсторонню додаткову угоду до договору оренди землі в запропонованій ним редакції, Відповідач-1 лише 18.07.2016 надав відповідь, повідомивши про неможливість укладення додаткової угоди до договору, що припинив свою дію, у зв`язку із закінченням строку його дії, оскільки це суперечитиме нормам чинного законодавства. Тим самим, отримавши ще 09.02.2016 лист Позивача про поновлення договору та проект додаткової угоди №1, Відповідач-1, всупереч вимог статті 33 Закону України "Про оренду землі", безпідставно ухилився від прийняття рішення про поновлення договору оренди землі та укладення додаткової угоди у строк до 30.05.2016.

Короткий зміст оскаржуваної постанови, прийнятої судом апеляційної інстанції

9. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.01.2019 рішення Господарського суду Житомирської області від 25.01.2018 залишено без змін з тих же підстав.

Короткий зміст вимог касаційної скарги Відповідача-2

10. Відповідач-1 подав касаційну скаргу на рішення та постанову судів попередніх інстанцій, в якій просить здійснювати розгляд касаційної скарги за його відсутності і скасувати оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій, а в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Аргументи учасників справи

Доводи Відповідача-1, який подав касаційну скаргу (узагальнено)

11. Суди попередніх інстанцій не врахували дискреційних повноважень Відповідача-1, як суб`єкта владних повноважень, а тому, оскільки на час звернення до суду з даним позовом не надано доказів прийняття відповідним органом рішення про передачу в оренду спірної земельної ділянки, вимоги Позивача про зобов`язання такого органу укласти договір оренди, задоволенню не підлягають.

Позиція Позивача у відзиві на касаційну скаргу

12. Відповідач-1 під час дії договору безпідставно ухилився від прийняття рішення про поновлення договору оренди землі та не уклав з Позивачем відповідну додаткову угоду.

Позиція інших учасників справи у відзиві на касаційну скаргу

13. Відповідач-2 та Прокурор відзив на касаційну скаргу не надали, що у відповідності до частини 3 статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень у даній справі у касаційному порядку.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції

14. За змістом частини 2 статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Законом України "Про оренду землі" визначено умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі, а статтею 13 передбачено, що договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 33 Закону України "Про оренду землі" регламентовано поновлення договору оренди землі на новий строк як у випадку реалізації переважного права орендаря перед іншими особами (частини 1- 5 цієї норми), так і у випадку, коли орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди (частина 6 цієї норми).

15. Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що для застосування положень частини 1 статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належним чином виконує свої обов`язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень і своє рішення.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення із проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (частина 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі").

Частиною 6 статті 33 зазначеного Закону врегульовано поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором, за наявності такого фактичного складу: користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку оренди і відсутність протягом одного місяця з дня закінчення строку договору заперечення орендодавця проти такого користування (що можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на поновлення договору).

15.1. При цьому необхідно звернути увагу, що повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", не вимагається. Суть поновлення договору оренди згідно із цією частиною статті саме і полягає у тому, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує у поновленні договору, зокрема, у зв`язку з належним виконанням договору оренди землі.

15.2. У контексті поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідно зауважити, що такий договір може бути поновлено виключно на тих самих умовах і на той самий строк. Тобто, орендар не може вимагати поновлення договору оренди землі на інших умовах. Щодо прав та обов`язків орендодавця слід акцентувати, що він має право заперечити стосовно поновлення згідно із цією частиною статті 33 Закону України "Про оренду землі", і таке заперечення має бути заявлено саме протягом одного місяця після закінчення дії договору оренди землі, що безпосередньо випливає зі змісту частини 6 зазначеної статті.

У подальшому, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення дії договору оренди, а орендодавець не надав заперечень стосовно поновлення цього договору протягом одного місяця після його закінчення, орендар має право звернутися із вимогою про визнання укладеною угоди про поновлення договору на тих самих умовах і на той самий строк. Орендодавець, у свою чергу, в будь-який час до укладення додаткової угоди стосовно поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах може звернутися із вимогою про звільнення земельної ділянки. Тобто, договір оренди землі вважатиметься поновленим лише у разі укладення додаткової угоди, про що безпосередньо зазначено у частині 8 статті 33 Закону України "Про оренду землі". При цьому відмову або зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено у суді.

16. Правову позицію щодо розрізнення цих підстав сформульовано Верховним Судом України, зокрема, у постанові від 25.02.2015 у справі № 6-219цс14, в постановах Верховного Суду від 10.09.2018 у справі №920/739/17, від 29.11.2018 у справах №920/752/17, №920/737/17, № 920/747/17, № 920/751/17, №920/746/17, №920/744/17, №920/748/17, № 920/749/17, від 16.01.2019 у справах №920/738/17, №920/743/17.

17. Отже, підстави для поновлення договору оренди земельної ділянки, передбачені у частинах 1-5 і частині 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", не пов`язані одна з іншою.

18. Здійснюючи перегляд судових рішень попередніх інстанцій, Вищий господарський суд України в постанові від 10.10.2017 зазначив, що суди не встановили, яку з правових конструкцій обрано Позивачем при зверненні до суду з позовною заявою.

19. Звертаючись до суду, Позивач у позовній заяві викладає предмет і підставу позову.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. Предмет позову повинен мати правовий характер і випливати з певних матеріально-правових відносин.

Підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що стверджують позов, зокрема, факти матеріально-правового характеру, що визначаються нормами матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, їх виникнення, зміну, припинення.

Предмет і підстава позову сприяють з`ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов`язку.

19.1. Тобто, перш, ніж прийняти рішення, суд зобов`язаний перевірити наявність обставин (підстав), якими позивач обґрунтовує свої вимоги, їх правомірність та чи доводять вони заявлені позовні вимоги, і в залежності від встановленого прийняти рішення відповідно до вимог закону.

20. Обґрунтовуючи позовні вимоги (з урахуванням уточнення позовних вимог), Позивач послався на частину 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" та зазначив, що для поновлення договору на підставі вказаної частини необхідно, щоб орендар продовжував користуватися земельною ділянкою, виконував свої обов`язки за договором, було відсутнє повідомлення орендодавця про відмову в поновленні договору.

20.1. В контексті зазначеного Позивач вказав, що під час дії договору він належним чином виконував та виконує обов`язки за договором, своєчасно та в повному обсязі сплачує орендну плату, а Відповідачами не надано докази протиправної поведінки Позивача і докази, які б свідчили про неналежне виконання Позивачем обов`язків за спірним договором, відсутні.

21. Суди попередніх інстанцій встановили, що між Позивачем та Відповідачами в межах дії договору оренди землі існувало листування з приводу поновлення дії договору, проте сторони не дійшли згоди. В подальшому, між сторонами також відбувалося листування щодо продовження дії договору і Відповідач-1, пославшись на статтю 31 Закону України "Про оренду землі", повідомив Позивача про неможливість укладення додаткової угоди до договору оренди землі, який припинив свою дію, оскільки це суперечитиме нормам чинного законодавства.

22. Приймаючи рішення у справі, суди попередніх інстанцій, на виконання вказівок Вищого господарського суду України щодо встановлення правової конструкції, яку визначено Позивачем при зверненні до суду з даним позовом, дійшли висновку, що спірні відносини регулюються правовою конструкцією частин 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

23. Водночас, суди першої та апеляційної інстанцій не звернули увагу, що Позивач, викладаючи послідовність хронології листування з Відповідачами щодо поновлення договору оренди землі та укладення відповідної додаткової угоди, посилався, як на здійснення сторонами дій в період дії договору, так і після закінчення строку, на який його було укладено, а також, пославшись на частину 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", Позивач зазначив, що, враховуючи користування ним земельною ділянкою після закінчення строку дії договору, належне виконання Позивачем своїх обов`язків за договором, відсутність письмового повідомлення Орендодавця про відмову в поновленні договору протягом місяця після закінчення його строку, існують всі підстави для поновлення договору на 10 років в редакції додаткової угоди.

24. Таким чином, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій не в повній мірі дали оцінку підставам позову, в зв`язку з чим здійснили неповну їх кваліфікацію в розрізі статті 33 Закону України "Про оренду землі".

25. Крім того, викладаючи в резолютивній частині рішення редакцію додаткової угоди до договору оренди землі №26 від 16.03.2006, місцевий господарський суд вніс зміни в редакцію її пунктів 1.4, 1.8, тим самим, змінивши їх редакцію, яка викладена Позивачем в останній заяві про уточнення позовних вимог від 05.01.2018.

26. Частиною 2 статті 46 ГПК України передбачено, що крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу: 1) позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу; 2) позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження; 3) відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.

27. Згідно з частиною 3 цієї статті ГПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

28. Визначені наведеними нормами ГПК України права, що належать тільки позивачу, певним чином визначають диспозитивність господарського процесу. Принцип диспозитивності у господарському процесі означає, що процесуальні правовідносини виникають, змінюються і припиняються за ініціативи безпосередніх учасників спірних матеріальних правовідносин, які мають можливість за допомогою господарського суду розпоряджатися процесуальними правами і спірним матеріальним правом.

29. Згідно зі статтею 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

30. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

31. Отже, попри обов`язок суду вирішити наявний між сторонами спір з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів відповідних осіб, предмет і підстави позову визначаються та можуть в установленому порядку змінюватися тільки позивачем, тоді як суд позбавлений права на відповідну процесуальну ініціативу.

32. Разом із тим Позивач викладав пункти 1.4, 1.8 додаткової угоди в одній редакції, а суд першої інстанції виклав їх у резолютивній частині, змінивши їх редакцію.

33. Апеляційний господарський суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, на зазначене уваги не звернув.

34. До того ж, слід зауважити, що за наявності підстав, зазначених у частині 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Тому зміст додаткової угоди до договору оренди землі, у такому випадку, не може містити інших умов, ніж умови, зазначені у раніше укладеному договорі, оскільки положення статті 33 названого Закону є спеціальними в процедурі поновлення договору оренди землі.

35. Таким чином, судами не досліджено всіх зібраних у справі доказів, з наданням вичерпної відповіді щодо підстав позову та умов додаткової угоди, які були зазначені Позивачем, що унеможливлює перевірку судом касаційної інстанції правильності застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору.

36. Доводи скаржника, наведені в пункті 11 постанови, Судом відхиляються, оскільки спірні правовідносини виникли на підставі статті 33 Закону України "Про оренду землі", яка визначає порядок поновлення договору оренди землі і не потребує прийняття органом місцевого самоврядування рішення про передачу в оренду земельної ділянки.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

37. Суд касаційної інстанції згідно із статтею 300 ГПК України на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права і не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

38. В силу приписів пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

39. З огляду на межі повноважень касаційної інстанції, визначені статтями 300, 310 ГПК України постанова апеляційної інстанції та рішення господарського суду підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, в зв`язку з чим касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

40. Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги наведене в цій постанові, всебічно, повно і об`єктивно дослідити наявні у справі докази і, в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством, прийняти відповідне рішення.

Щодо судових витрат

41. Оскільки справа передається на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат у порядку статті 129 ГПК України не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області задовольнити частково.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.01.2019 та рішення Господарського суду Житомирської області від 25.01.2018 у справі №906/81/17 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Суховий В.Г.

Судді Берднік І.С.

Міщенко І.С.