Історія справи

Ухвала КГС ВП від 03.01.2021 року у справі №910/15374/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/15374/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,

секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,

за участю представників:

позивача- Становової Ю. В. (адвокат),

відповідача - не з'явилися,

третьої особи-1- не з'явилися,

третьої особи-2- Сподіна В. С. (адвокат),

розглянув касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" на постанову Північного апеляційного господарського суду від
27.10.2020 (головуючий - Тищенко А. І., судді Михальська Ю. Б., Скрипка І. М. ) у справі

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва"

до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, - Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, - Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк",

про визнання права власності та зняття арешту.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У листопаді 2019 року Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" (далі - АТ "Українська залізниця", Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - Департамент ДВС Мінюсту України, Департамент) про: 1) визнання права власності на об'єкти рухомого та нерухомого майна, на прості іменні акції, на дебіторську заборгованість та на обладнання, електронні прилади, оргтехніку, всього 1454 найменувань (далі - спірне майно); 2) про зобов'язання відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Мінюсту України зняти арешт з майна Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" (далі - ДП "Укрзалізничпостач", Підприємство), що накладений постановою про арешт майна боржника від 12.11.2015 ВП № ~organization0~ (у межах здійснення виконавчого провадження № ~organization1~ з примусового виконання рішення Господарського суду м. Києва від 23.05.2012 у справі № 34/16, залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2015 та постановою Вищого господарського суду України від 15.12.2015, про стягнення з ДП "Укрзалізничпостач" на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" (далі - ПАТ АБ "Укргазбанк", Банк) 49058287,30 грн заборгованості за договором поставки від 14.10.2010 № ЦХП-14-02210-01), з посиланням на положення статей 16, 321, 328, 386, 392 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 2, 4, 5 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", статті 59 Закону України "Про виконавче провадження".

2. Позовна заява обґрунтовується тим, що накладення арешту на належне позивачу майно у рамках виконавчого провадження № ~organization2~ фактично позбавляє Товариства права володіння, користування та розпорядження своїм майном, а також позбавляє можливості виконати вимоги Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" у частині переоформлення правовстановлюючих документів на спірне майно.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.08.2020 (суддя Пінчук В. І.) провадження у справі № 910/15374/19 закрито на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

4. Ухвала аргументована тим, що майно, яке належало ДП "Укрзалізничпостач" і на яке було накладено арешт з примусового виконання рішення Господарського суду м.

Києва від 23.05.2012 у справі № 34/16, згідно з частиною 6 статті 2 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" перейшло у повному обсязі до АТ "Українська залізниця", а тому між Товариством і Департаментом відсутній предмет спору.

5. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.10.2020 скасовано ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.08.2020, справу № 910/15374/19 повернуто до Господарського суду міста Києва для розгляду по суті.

6. Постанова мотивована посиланням на положення статті 16 ЦК України, статті 2 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", статей 74, 86, 231, 269, 280 ГПК України, з урахуванням яких апеляційний суд дійшов висновку про недоведеність відсутності предмета спору як підстави для закриття провадження у цій справі, оскільки: 1) предмет спору - це об'єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір, а господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплати суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від
26.06.2019 у справі № 13/51-04); 2) закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України можливе також у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі; 3) правонаступництво АТ "Українська залізниця" щодо спірного майна виникло не після відкриття провадження у цій справі, а набагато раніше - у 2015 році, при цьому, Товариство звернулося з позовом до Департаменту ДВС Мінюсту України, захищаючи свої права саме як правонаступник ДП "Укрзалізничпостач", позаяк відповідачем накладено арешт на майно, що перейшло у власність позивача у порядку правонаступництва, отже, необґрунтованим є висновок суду першої інстанції про закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору між сторонами з підстав правонаступництва позивача стосовно прав і обов'язків Підприємства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, ПАТ АБ "Укргазбанк" звернулося з касаційною скаргою, в якій просить зазначену постанову скасувати та залишити без змін ухвалу місцевого господарського суду.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

8. В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на неправильне застосування і порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме положень статті 392 ЦК України, статті 231 ГПК України, наголошуючи, що: 1) оскільки за змістом поданої позовної заяви між сторонами у справі № 910/15374/19 немає спору про право власності на майно, на яке накладено арешт, і таке право позивача ніким не оспорюється, а правонаступництво та перехід права власності підтверджене висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 16.06.2020 у справі № 910/5953/17, то провадження у цій справі закрито правомірно у зв'язку з відсутністю предмета спору; 2) судом апеляційної інстанції залишено поза увагою закриття провадження у частині вимоги про зняття арешту з майна, яка (вимога) у даному випадку є вимогою боржника, а не іншої особи, яка вважає, що майно належить їй, оскільки по суті одна і та ж сама юридична особа - AT "Українська залізниця", як правонаступник ДП "Укрзалізничпостач", звертається з такою вимогою, а враховуючи, що арешт майна боржника застосовано у рамках виконавчого провадження № ~organization3~ як захід забезпечення реального виконання рішення Господарського суду м. Києва від 23.05.2012 у справі № 34/16, у якій ухвалою Господарського суду м. Києва від 17.11.2020 вирішено питання заміни боржника у виконавчому провадженні на AT "Українська залізниця", то положення статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" не підлягають застосуванню, позаяк боржником є одна й та ж особа; 3) вимога щодо скасування арешту, накладеного як захід забезпечення реального виконання судового рішення у справі № 34/16, де AT "Українська залізниця" є правонаступником боржника (ДП "Укрзалізничпостач"), зважаючи на відсутність спору про право власності на майно, має вирішуватися у справі № 34/16 та не підлягає розгляду в справі № 910/15374/19; 4) оскаржувану постанову прийнято без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03.05.2018 у справі № 404/251/17, від 26.09.2019 у справі № 607/3894/17 та від 13.05.2020 у справі № 686/20582/19-ц.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

9. АТ "Українська залізниця" у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення з мотивів, викладених у оскаржуваній постанові.

Розгляд справи Верховним Судом

10. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від
29.12.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ АБ "Укргазбанк" на постанову Північного апеляційного господарського суду від
27.10.2020 у справі № 910/15374/19 і призначено розгляд справи у судовому засіданні на 26.01.2021 о 16:00.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

11. Рішенням Господарського суду м. Києва від 23.05.2012 у справі № 34/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від
07.09.2015 та постановою Вищого господарського суду України від 15.12.2015, стягнуто з ДП "Укрзалізничпостач" на користь ПАТ АБ "Укргазбанк" 49058287,30 грн заборгованості за договором поставки від 14.10.2010 № ЦХП-14-02210-01

12. Постановою відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Мінюсту України від 12.11.2015 у виконавчому провадженні № ~organization4~ з примусового виконання рішення Господарського суду м. Києва від 23.05.2012 у справі № 34/16 накладено арешт на майно ДП "Укрзалізничпостач".

13. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/5953/17 зазначено, що державну реєстрацію АТ "Українська залізниця" здійснено 21.10.2015. Згідно зі статутом, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 735, АТ "Українська залізниця" є правонаступником усіх прав і обов'язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту, в тому числі ДП "Укрзалізничпостач". Товариство набуває статусу юридичної особи з дня його державної реєстрації в установленому законом порядку. Датою виникнення універсального правонаступництва АТ "Українська залізниця" щодо підприємств залізничної галузі, які припиняються шляхом злиття, слід вважати дату його державної реєстрації - 21.10.2015, з якої воно є правонаступником підприємств залізничного транспорту. Відсутність у передавальному акті певного майна чи зобов'язань не свідчить про те, що Товариство не стало правонаступником за ними, оскільки АТ "Українська залізниця" як єдиним правонаступником прийнято усе майно та усі зобов'язання підприємств, які припиняються шляхом злиття.

Позиція Верховного Суду

14. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

15. Згідно з частиною 1 статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Таким чином, частиною 1 статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено можливість подання позову про зняття арешту з майна, яке належить Товариству, а не боржнику у виконавчому провадженні і таке право повністю узгоджується з нормами цивільного законодавства (схожий за змістом правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 640/7794/16-ц зі спору про виключення автомобіля з-під арешту).

16. У зв'язку з цим колегія суддів відхиляє передчасні доводи скаржника щодо залишення поза увагою суду апеляційної інстанції обставин закриття провадження у частині вимоги про зняття арешту з майна, яка (вимога) у даному випадку є вимогою боржника, а не іншої особи, яка вважає, що майно належить їй, оскільки по суті одна і та ж сама юридична особа - AT "Українська залізниця", як правонаступник ДП "Укрзалізничпостач", звертається з такою вимогою, а враховуючи, що арешт майна боржника застосовано у рамках виконавчого провадження № ~organization5~ як захід забезпечення реального виконання рішення Господарського суду м. Києва від 23.05.2012 у справі № 34/16, у якій ухвалою Господарського суду м.

Києва від 17.11.2020 вирішено питання заміни боржника у виконавчому провадженні на AT "Українська залізниця", то положення статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" не підлягають застосуванню, позаяк боржником є одна й та ж особа, оскільки станом на час ухвалення оскаржуваної постанови AT "Українська залізниця" не мало статусу боржника у справі № 34/16, відтак позивач, не будучи стороною виконавчого провадження № ~organization6~, об'єктивно був позбавлений можливості захистити свої права та інтереси у порядку, передбаченому розділом VI ГПК України, на чому помилково наполягає Банк.

Наведеним також спростовується твердження скаржника про те, що вимога щодо скасування арешту, накладеного як захід забезпечення реального виконання судового рішення у справі № 34/16, де AT "Українська залізниця" є правонаступником боржника (ДП "Укрзалізничпостач"), зважаючи на відсутність спору про право власності на майно, має вирішуватися у справі № 34/16 та не підлягає розгляду в справі № 910/15374/19.

17. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

18. Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе також у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

Одночасно слід зазначити, що предмет спору - це об'єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 13/51-04, у якій підставою для закриття провадження з розгляду скарги Публічного акціонерного товариства "Вінницяобленерго" на дії державного виконавця щодо винесення постанови від
16.02.2016 у виконавчому провадженні ВП № 3435861 визначено відсутність предмета спору, а саме припинення існування предмета оскарження - постанови державного виконавця від 16.02.2016 про стягнення виконавчого збору у зв'язку з її скасуванням за результатами розгляду адміністративної справи № 802/281/16-а.

19. Від зазначеного правового висновку Великої Палати Верховного Суду колегія суддів не вбачає підстав відступати з огляду на таке.

20. У пункті 5.26 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 916/3245/17 та в пункті 5.16 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 916/542/18 сформульовано правовий висновок про те, що під предметом спору слід розуміти матеріально-правовий об'єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.

21. Закриваючи провадження у справі, місцевий господарський суд помилково не врахував викладеного у пункті 4.7 постанови Верховного Суду від 09.09.2019 у справі № 910/12463/18 правового висновку щодо необхідності чіткого розмежування понять "предмет спору" і "предмет позову", оскільки позовні вимоги AT "Українська залізниця" у цій справі стосуються конкретного матеріально-правового об'єкта - арештованого майна ДП "Укрзалізничпостач" на суму 110993984,45 грн (тобто удвічі більшу за суму заборгованості, стягнуту за судовим рішенням у справі № 34/16), прийнятого Товариством від Підприємства.

22. Колегія суддів зауважує, що сама по собі обставина настання з 21.10.2015 правонаступництва AT "Українська залізниця" стосовно підприємств залізничного транспорту (у тому числі ДП "Укрзалізничпостач"), яка (обставина) встановлена постановою Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/5953/17, не може свідчити про відсутність предмета спору у справі № 910/15374/19, оскільки предмет спору у цій справі не припинив свого існування (спірне майно не знищено, арешт з нього не знято та постанову відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Мінюсту України від 12.11.2015 про накладення арешту на спірне майно не скасовано), а, навпаки, свідчить про помилковість висновку суду першої інстанції про наявність підстав для закриття провадження у справі відповідно до положень пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України.

23. За таких обставин суд апеляційної інстанції цілком правомірно зазначив про необґрунтованість висновку суду першої інстанції щодо закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору між сторонами з підстав правонаступництва позивача стосовно прав і обов'язків Підприємства, оскільки правонаступництво АТ "Українська залізниця" щодо спірного майна виникло не після відкриття провадження у цій справі, а набагато раніше - у 2015 році, при цьому, Товариство звернулося з позовом до Департаменту ДВС Мінюсту України, захищаючи свої права саме як правонаступник ДП "Укрзалізничпостач", позаяк відповідачем накладено арешт на майно, що перейшло у власність позивача у порядку правонаступництва.

24. Зважаючи на викладене, касаційна інстанція вважає безпідставними аргументи скаржника про те, що оскільки за змістом поданої позовної заяви між сторонами у справі № 910/15374/19 немає спору про право власності на майно, на яке накладено арешт, і таке право позивача ніким не оспорюється, а правонаступництво та перехід права власності підтверджене висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 16.06.2020 у справі № 910/5953/17, то провадження у цій справі закрито правомірно у зв'язку з відсутністю предмета спору.

25. Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).

26. Верховний Суд не бере до уваги твердження скаржника про ухвалення апеляційним судом оскаржуваної постанови без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03.05.2018 у справі № 404/251/17 (за позовом про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини) та від 13.05.2020 у справі № 686/20582/19-ц (за позовом про визначення місця проживання дитини), позаяк предмет і підстави позову, фактичні обставини, які формують зміст спірних правовідносин, та матеріально-правове регулювання спірних правовідносин у зазначених справах і розглядуваній справі є різними, що виключає як подібність спірних правовідносин, так і підстави для застосування вказаних правових позицій під час вирішення цього господарського спору.

У свою чергу, колегія суддів відхиляє посилання скаржника на неврахування висновку, викладеного у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 26.09.2019 у справі № 607/3894/17, оскільки, залишаючи без змін судове рішення апеляційного суду про відмову в позові про зняття арешту з майна зазначену постанову, суд касаційної інстанції погодився з висновком суду апеляційної інстанції про те, що за змістом поданої позовної заяви між сторонами немає спору про право власності (користування) на майно, на яке накладено арешт і таке право позивача ніким не оспорюється, тому заява позивача про звільнення майна з-під арешту повинна розглядатися в порядку, передбаченому розділом VІІ Цивільного процесуального кодексу України 2004 року (Судовий контроль за виконанням судових рішень).

Натомість, як зазначено вище, звернення АТ "Українська залізниця" з позовом у цій справі на підставі статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" зумовлено саме тими обставинами, що станом на час подання позову Товариство не мало статусу боржника у справі № 34/16, відтак позивач, не будучи стороною виконавчого провадження № ~organization7~, об'єктивно був позбавлений можливості захистити свої права та інтереси у порядку, передбаченому розділом VI ГПК України (Судовий контроль за виконанням судових рішень).

Наведене свідчить про різні фактичні обставини у справах № 607/3894/17 і № 910/15374/19, які формують зміст спірних правовідносин, що наразі виключає як їх подібність, так і можливість застосування правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 26.09.2019 у справі № 607/3894/17, під час вирішення цього господарського спору.

27. З наведених раніше мотивів колегія суддів погоджується з обґрунтованими доводами АТ "Українська залізниця", викладеними у відзиві на касаційну скаргу.

28. Отже, апеляційний суд дійшов мотивованого висновку про відсутність передбаченої пунктом 2 частини 1 статті 231 ГПК України підстави для закриття провадження у справі № 910/15374/19.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

29. Згідно зі статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 309 ГПК України межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

30. Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі не отримали свого підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновку суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для закриття провадження у справі, у зв'язку з чим немає підстав для задоволення касаційної скарги і скасування чи зміни оскаржуваної постанови.

Розподіл судових витрат

31. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" залишити без задоволення.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.10.2020 у справі № 910/15374/19 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді: Т. Б. Дроботова

Н. О. Багай