Історія справи

Ухвала КГС ВП від 26.03.2020 року у справі №916/2739/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2020 року

м. Київ

Справа № 916/2739/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Міщенка І.С., Сухового В.Г.,

секретар судового засідання - Корнієнко О.В.,

за участю представників:

Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНТЕХЕКО» - Островерхова Д.О.,

Державного підприємства

«Одеський морський торговельний порт» - Сидорова О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства «Одеський морський торговельний порт»

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.02.2020 (у складі колегії суддів: Лавриненко Л.В. (головуючий), Аленін О.Ю., Філінюк І.Г.)

та рішення Господарського суду Одеської області від 04.12.2019 (суддя Невінгловська Ю.М.)

у справі № 916/2739/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНТЕХЕКО»

до Державного підприємства «Одеський морський торговельний порт»

про стягнення 6 613 124,52 грн,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕНТЕХЕКО» (далі - ТОВ «ЕНТЕХЕКО») звернулося до суду з позовом до Державного підприємства «Одеський морський торговельний порт» (далі - ДП «Одеський морський торговельний порт»), у якому просило стягнути з відповідача основний борг в сумі 6 461 760,00 грн, пеню в сумі 128 659,84 грн та 3 % річних в сумі 22 704,68 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором про закупівлю від 03.12.2018 № КД-21051 щодо повної та своєчасної оплати наданих позивачем послуг, пов`язаних з програмним забезпеченням, внаслідок чого у відповідача утворилася заборгованість, яку позивач просив стягнути на свою користь.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 04.12.2019, з урахуванням ухвали цього ж суду від 23.04.2020 про виправлення описки, позов задоволено частково. Стягнуто з ДП «Одеський морський торговельний порт» на користь ТОВ «ЕНТЕХЕКО» 6 461 760,00 грн основного боргу, 3 % річних в сумі 22 704,68 грн, пеню в сумі 128 128,74 грн та витрати зі сплати судового збору в сумі 99 188,93 грн. У решті позову відмовлено.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.02.2020 рішення Господарського суду Одеської області від 04.12.2019 залишено без змін.

Не погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, у березні 2020 року ДП «Одеський морський торговельний порт» подало касаційну скаргу, у якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадку, передбаченого пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), просило скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 04.12.2019 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.02.2020, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.04.2020 відкрито касаційне провадження у справі № 916/2739/19 за касаційною скаргою ДП «Одеський морський торговельний порт» з підстави, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК, та призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні.

ТОВ «ЕНТЕХЕКО» у відзиві на касаційну скаргу зазначає про правильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, тому просить оскаржені судові рішення залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково з таких підстав.

При вирішенні справи судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що 03.12.2018 між ДП «Одеський морський торговельний порт» (замовник) і ТОВ «ЕНТЕХЕКО» (виконавець) укладено договір про закупівлю № КД-21051, за умовами якого виконавець зобов`язався надати, а замовник прийняти і оплатити послуги, пов`язані з програмним забезпеченням (послуги з впровадження прикладного програмного забезпечення для уніфікованого управлінського обліку) із предметом закупівлі: Код ДК 021:2015 « 72260000-5 Послуги пов`язані з програмним забезпеченням» (Послуги з впровадження програмного комплексу для облікової ERP-системи: Бухгалтерський та податковий облік за МСФЗ) (пункт 1.1).

Відповідно до пункту 1.4 договору обсяг закупівлі за договором може бути зменшено в залежності від реального фінансування видатків замовника, про що укладається додаткова угода.

Фінансування видатків за договором здійснюється за умовами наявності затвердженого фінансового плану та в межах суми видатків, передбачених таким фінансовим планом (пункт 4.5).

Замовник має право зменшувати обсяг закупівлі та ціну цього договору залежно від реального фінансування видатків (підпункт 6.2.2 пункту 6.2).

За змістом пунктів 3.1, 3.2 договору ціни на послуги встановлюються в національній валюті України та визначаються окремо по кожному етапу надання послуг. Ціною договору є загальна вартість послуг за цим договором, яка визначена у додаток № 2, що є невід`ємною частиною цього договору, та становить 16 154 400,00 грн, у тому числі ПДВ 20 % - 2 692 400,00 грн.

За умовами пунктів 4.1, 4.3 договору авансування за договором здійснюється поетапно. Оплата за кожний наступний виконаний етап надання послуг сплачується виконавцю протягом п`яти банківських днів, за умови підписання акта здачі-приймання наданих послуг за кожний етап, на підставі виставленого рахунку від вартості послуг, зазначеної у додатку 2.

У пункті 5.1 договору сторони визначили, що строк надання послуг до 31.12.2018.

Згідно з пунктом 6.1 договору замовник зобов`язався своєчасно та в повному обсязі сплачувати за надані послуги; приймати надані послуги згідно з актом здачі-приймання наданих послуг, а у підпункті 6.2.2 пункту 6.2 договору передбачено, що замовник має право зменшити обсяг закупівлі та ціну цього договору залежно від реального фінансування видатків.

За змістом пункту 6.3 договору виконавець зобов`язався забезпечити надання послуг у строк, встановлений цим договором; забезпечити надання послуг, якість та об`єм яких відповідає умовам, установленим цим договором, а у підпункті 6.4.2 пункту 6.4 передбачено право замовника на дострокове надання послуг за письмовим погодженням замовника.

Документом, що підтверджує надання послуг за виконаним етапом календарного плану є акт здачі-приймання наданих послуг, який підписується представниками обох сторін договору (пункт 7.4).

Сторони не несуть відповідальності за порушення своїх зобов`язань за цим договором, якщо порушення відбулося не з їхньої вини. Під порушенням зобов`язань за цим договором мається на увазі як невиконання, так і неналежне виконання (тобто виконання з порушенням умов цього договору) сторонами прийнятих на себе зобов`язань (пункт 8.1).

У пункті 8.3 договору сторони визначили, що у разі порушення замовником умов платежів, зазначених у розділі 4 цього договору, замовник сплачує виконавцю пеню за прострочення оплати в розмірі облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Відповідно до пункту 16.1 цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання зобов`язань сторонами.

Додатками до цього договору є загальні технічні вимоги (додаток № 1), протокол угоди про договірну ціну (додаток № 2) та календарний план (додаток № 3).

За умовами додаткових угод від 29.12.2018 № 1 та від 26.04.2019 № 2 сторони внесли зміни до договору про закупівлю від 03.12.2018 № КД-21051 у частині визначення строку надання послуг, а саме цей строк встановлено до 31.12.2019.

Відповідно до актів здачі-приймання наданих послуг, складених і підписаних представниками сторін, позивачем було надано, а відповідачем прийнято послуги за етапами І-IV, які визначено у протоколі угоди про договірну ціну та календарному плані, що є додатками № 2 і № 3 до договору, на загальну суму 16 154 400,00 грн, а саме: акт від 17.12.2018 № 1 на суму 2 423 160,00 грн (надання послуг за етапом І), акт від 22.12.2018 № 2 на суму 7 269 480,00 грн (надання послуг за етапом ІІ), акт від 18.07.2019 № 3 на суму 4 846 320,00 грн (надання послуг за етапом ІІІ) та акт від 07.08.2019 № 4 на суму 1 615 440,00 грн (надання послуг за етапом ІV).

ДП «Одеський морський торговельний порт» послуги, надані ТОВ «ЕНТЕХЕКО» за договором про закупівлю від 03.12.2018 № КД-21051, оплатило частково за І-IІ етапами в сумі 9 692 640,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями від 10.01.2019 № 1666, від 10.01.2019 № 1667.

Оплати решти послуг за ІІІ- ІV етапами проведено не було, у зв`язку із чим позивачем було направлено відповідачу претензію від 12.08.2019 № 2 (вих. № 27), у якій викладено вимогу про сплату грошових коштів у сумі 6 461 760,00 грн згідно з рахунками від 18.07.2019 № 18/18/120 та від 07.08.2019 № 18/18/121. Однак відповіді на цю претензію відповідачем не надано.

Зазначені обставини стали підставою для звернення ТОВ «ЕНТЕХЕКО» до суду з позовом до ДП «Одеський морський торговельний порт» про стягнення основного боргу в сумі 6 461 760,00 грн, пені в сумі 128 659,84 грн за період згідно з актом здачі-приймання від18.07.2019 № 3 з 26.07.2019 по 12.09.2019, згідно з актом від 07.08.2019 № 4 - з 16.08.2019 по 12.09.2019 та 3 % річних в сумі 22 704,68 грн за тими ж актами та періодами.

Апеляційний господарський суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позову, погодився з висновками цього суду про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості, а також пені за прострочення оплати за договором та 3 % річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), оскільки відповідач у порушення взятих на себе зобов`язань не здійснив оплату третього і четвертого етапів наданих позивачем послуг у встановлений договором строк. При цьому судом апеляційної інстанції було відхилено посилання ДП «Одеський морський торговельний порт» на пункт 4.5 договору, який на думку відповідача містить посилання на відкладальну обставину у розумінні статті 212 ЦК, оскільки за висновками суду положення цього пункту договору стосуються фінансування видатків за договором, а не відкладення (відтермінування) строку чи обов`язку щодо оплати окремого етапу робіт за договором.

Суд апеляційної інстанції залишив без задоволення клопотання відповідача про зупинення провадження у справі № 916/2739/19 до розгляду Господарським судом Одеської області справи № 916/3574/19 за позовом ДП «Одеський морський торговельний порт» до ТОВ «ЕНТЕХЕКО» про визнання недійсними додаткових угод від 29.12.2018 № 1 та від 26.04.2019 № 2 до договору про закупівлю від 03.12.2018 № КД-21051, оскільки предмети позовних вимог у цих справах не пов`язані.

Разом із тим апеляційний суд дійшов висновку про відмову ДП «Одеський морський торговельний порт» у поновленні строку на подання клопотання про призначення експертизи, оскільки відповідач не обґрунтував поважності причин пропуску цього строку; клопотання про призначення експертизи у цій справі залишено судом без розгляду на підставі статей 113-115, 118 ГПК.

У поданій касаційній скарзі ДП «Одеський морський торговельний порт» послалося, зокрема на те, що судом апеляційної інстанції необґрунтовано та безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі № 916/2739/19 до розгляду Господарським судом Одеської області справи № 916/3574/19, а також залишено без розгляду клопотання про призначення експертизи, заявлених відповідачем з метою встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Крім того, судом апеляційної інстанції безпідставно відхилено доводи відповідача стосовно відкладальних обставин договору, оскільки за умовами договору виконання відповідачем свого обов`язку з оплати наданих позивачем послуг прямо залежить від настання певної події, а саме затвердженого фінансового плану відповідача, що в розумінні частини 1 статті 212 ЦК є відкладальною обставиною.

За змістом пункту 4 частини 2 статті 287 ГПК підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 4 частини 3 статті 310 ГПК підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Переглянувши у касаційному порядку оскаржені судові рішення, враховуючи встановлені ГПК межі такого перегляду, суд касаційної інстанції виходить із такого.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Зупинення провадження по справі - це врегульована законом і оформлена ухвалою суду тимчасова перерва в провадженні по господарській справі, викликана наявністю однієї з передбачених в законі обставин, які заважають здійснювати її розгляд.

Підстава, передбачена пунктом 5 частини 1 статті 227 ГПК виникає в процесі тоді, коли ухвалення рішення можливо після підтвердження фактів, що мають преюдиційне значення для даної справи, в іншій справі, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства.

Зупинення провадження допускається лише тоді, коли розглядати справу далі неможливо. Ця підстава зупинення застосовується у тому разі, коли в цій іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду. Ця неможливість полягає в тому, що обставини, які є підставою позову або заперечень проти нього, є предметом дослідження в іншій справі і рішення суду у цій справі безпосередньо впливає на вирішення спору.

За змістом статті 269 ГПК суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (частина 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (частина 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4).

Обґрунтовуючи клопотання у порядку статті 227 ГПК, ДП «Одеський морський торговельний порт» послалося на об`єктивну неможливість розгляду цієї справи до вирішення пов`язаної з нею справи № 916/3574/19, оскільки рішення у зазначеній справі за позовом ДП «Одеський морський торговельний порт» до ТОВ «ЕНТЕХЕКО» про визнання недійсними додаткових угод від 29.12.2018 № 1 та від 26.04.2019 № 2 до договору про закупівлю від 03.12.2018 № КД-21051, стягнення штрафних санкцій, на думку відповідача, вплине на результати розгляду справи № 916/2739/19, з огляду на те, що встановлення судом правомірності додаткових угод до договору вплине на визначення істотних умов самого договору, а саме на визначення строку надання виконавцем послуг замовнику, а також на розрахунок сум заборгованості замовника перед виконавцем та на підстави існування обов`язку замовника щодо сплати штрафних санкцій.

Суд апеляційної інстанції, вирішуючи зазначене клопотання відповідача, обмежившись посиланням на те, що предмети позовних вимог у справах № 916/3574/19 та № 916/2739/19 не пов`язані, дійшов передчасного висновку про відсутність підстав для зупинення провадження у справі в порядку статті 227 ГПК, оскільки не надав належної правової оцінки умовам договору про закупівлю від 03.12.2018 № КД-21051, належним чином не дослідив зміст заявлених позовних вимог у цій справі з урахуванням строку нарахування штрафних санкцій ДП «Одеський морський торговельний порт» та зміст позовних вимог, заявлених у справі № 916/3574/19, з огляду на те, що предметом позову у зазначеній справі є вимога про визнання недійсними додаткових угод, якими змінено таку істотну умову договору як строк виконання зобов`язання, а також вимога про стягнення штрафних санкцій. При цьому судом апеляційної інстанції не надано оцінки тому, чи вплине можливе визнання судом недійсними додаткових угод до договору у справі № 916/3574/19 на період нарахування штрафних санкцій у справі № 916/2739/19, яка розглядається.

Такі порушення апеляційним господарським судом норм процесуального права, на які посилається ДП «Одеський морський торговельний порт» у касаційній скарзі, унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, що відповідно до пункту 4 частини 3, частини 4 статті 310 ГПК є підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

При новому розгляду справи, крім зазначеного, суду апеляційної інстанції необхідно дослідити та надати належну правову оцінку доводам та доказам відповідача щодо відсутності підстав для його відповідальності за неналежне виконання зобов`язань з огляду на умови договору загалом та закріплені, зокрема, у пунктах 4.5, 6.2.2, 6.4.2, 8.1, положення статті 212 ЦК та постанови Кабінету Міністрів України від 03.10.2012 № 899 «Про порядок здійснення витрат суб`єктами господарювання державного сектору економіки у разі незатвердження (непогодження) річних фінансових планів у встановленому порядку» щодо обставин затвердження/незатвердження річних фінансових планів на здійснення витрат на капітальні інвестиції.

Відповідно до статті 236 ГПК судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За змістом частини 1 статті 237 ГПК при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

У зв`язку з наведеним, постанова суду апеляційної інстанції зазначеним вимогам процесуального закону не відповідає, оскільки суд не дослідив належним чином зібрані у справі докази та не встановив пов`язані з ними обставини, що входили до предмета доказування, отже, судове рішення суду апеляційної інстанції не можна визнати законним і обґрунтованим.

Порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення цієї справи, та які не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно в силу меж розгляду справи судом касаційної інстанції (стаття 300 ГПК).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 ГПК суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку, що наведені вище обставини згідно з пунктом 4 частини 3, частини 4 статті 310 ГПК є підставою для скасування постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.02.2020 у справі № 916/2739/19 та передачі справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державного підприємства «Одеський морський торговельний порт» задовольнити частково.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.02.2020 у справі № 916/2739/19 скасувати.

3. Справу № 916/2739/19 передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.С. Берднік

Судді: І.С. Міщенко

В.Г. Суховий