Історія справи

Ухвала КГС ВП від 20.02.2020 року у справі №910/5412/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/5412/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кушнір І.В. - головуючий, Пільков К.М., Мачульський Г.М.,

За участю секретаря судового засідання Шпорта О.В.

розглянувши касаційну скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2019 (суддя Джарти В.В.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2019 (головуючий суддя: Мартюк А.І., судді: Буравльов С.І., Зубець Л.П.)

за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз"

до Акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ"

про зобов`язання провести перерахунок вартості послуг балансування,

За участю представників:

позивача - Дороніна О.М. - адвокат

відповідача - Болдін В.В. - адвокат

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1.1. У квітні 2019 року Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" (далі - позивач, Львівгаз) звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до Акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" (далі - відповідач, Компанія) про зобов`язання провести перерахунок вартості послуг балансування.

1.2. Позовні вимоги мотивовані порушенням принципу некомерційності послуги балансування при визначенні вартості вказаних послуг. Позивач вказує, що безпідставна закупівля природного газу АТ "Укртрансгаз" у НАК "Нафтогаз України" за переговорною процедурою та з порушенням процедури відкритих торгів є свідченням узгоджених та протиправних дій даних монополістів, що полягають у штучному завищенні ціни на природний газ та усуненні інших конкурентних постачальників з ринку. Відтак, дії АТ "Укртрансгаз" та ПАТ "НАК "Нафтогаз України" є антиконкурентними, тобто такими, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції. Таким чином, за твердженнями позивача з боку АТ "Укртрансгаз" та НАК "Нафтогаз України" здійснюються узгоджені дії, направлені на закупівлю природного газу для забезпечення балансування за необґрунтовано завищеними цінами, з порушенням процедур публічних закупівель, і, як наслідок, безпідставне отримання додаткових грошових коштів шляхом завдання значних збитків ПАТ "Львівгаз".

1.3. Заперечуючи проти позову відповідач зазначив, що з метою забезпечення безпечної та сталої роботи і відповідно до вимог Закону України "Про публічні закупівлі" АТ "Укртрансгаз" на веб-порталі Уповноваженого органу за № UА- 2016-11-21-000570-С були оголошені торги за процедурою відкриті торги на закупівлю "Газ природний, скраплений або в газоподібному стані (Природний газ (Природний газ для забезпечення виробничо-технологічних потреб та власних потреб, природний газ для забезпечення балансування)" на період січень-грудень 2017 року. За результатами вказаних торгів було укладено договір на закупівлю природного газу від 31.01.2017 за №1701001564-ВТВ з ПАТ НАК "Нафтогаз України". Здійснена закупівля природного газу проведена АТ "Укртрансгаз" у повній відповідності з вимогами Закону України "Про публічні закупівлі".

Крім того, Компанія вказала, що посилання позивача на ціни природного газу, що розміщені на сайті Української енергетичної біржі, є необґрунтованим та безпідставним, оскільки відповідачем закупівлі здійснювались не на Українській енергетичній біржі, а на веб-порталі Уповноваженого органу (https://prozorro.gov.ua/), як це передбачено статтею 10 Закону України "Про публічні закупівлі".

Відповідач вважає, що позивач здійснив відбір природного газу з газотранспортної системи з ресурсу Компанії, внаслідок чого у Львівгаз виникли негативні небаланси, для врегулювання яких Компанія змушена була надати послуги балансування.

Крім того, як стверджує відповідач, ПАТ "Львівгаз" мав всі законні можливості придбати у будь-якого постачальника та за вартістю, яка є прийнятною для позивача, природний газ, необхідний для здійснення власної господарської діяльності та самостійного врегулювання небалансу, однак цього позивачем здійснено не було. Виходячи з такого, AT "Укртрансгаз", за твердженнями відповідача, було законно та обґрунтовано надано відповідачу послуги балансування, для надання яких були закуплені відповідні обсяги природного газу в установленому законом порядку.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.07.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2019, у задоволенні позову відмовлено повністю.

3. Процедура касаційного провадження у Верховному Суді

3.1. 08.01.2020 (згідно з відміткою на конверті) Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" подано касаційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2019 у справі № 910/5412/19 до Касаційного господарського суду.

3.2. Витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.02.2020 у справі №910/5412/19 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Пільков К.М., Мачульський Г.М.

3.3. Ухвалою Верховного Суду від 20.02.2020 відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та призначено її до розгляду на 18.03.2020, визначено строк для подання відзиву на касаційну скаргу з доказами надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи до 10.03.2020.

3.4. 11.03.2020 судом отримано відзив на касаційну скаргу Акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ", скерований на адресу суду 06.03.2020.

3.5. 17.03.2020 судом отримано відповідь на відзив позивача в паперовій та електронній формі, скріплений електронним цифровим підписом.

3.6. Ухвалою Верховного Суду від 17.03.2020 відкладено розгляд касаційної скарги Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2019 у справі №910/5412/19, доведено до відома учасників справи №910/5412/19, що про дату, час та місце розгляду касаційної скарги їх буде повідомлено додатково.

21.04.2020 суд постановив ухвалу, якою розгляд касаційної скарги призначено на 27.05.2020.

3.7. Крім того, від позивача на електронну адресу суду 30.03.3020 та 25.05.2020 надійшли заяви з процесуальних питань про врахування при розгляді касаційної скарги постанови Верховного Суду від 17.09.2019 у справі №918/762/18 та постанови Великої палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №905/2260/17.

3.8. У судове засідання 27.05.2020 з`явилися представники учасників справи. Представник позивача підтримала касаційну скаргу. Представник відповідача виклав заперечення проти касаційної скарги та просив відмовити в її задоволенні.

4. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї

4.1. У касаційній скарзі Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" (скаржник) просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2019 у справі № 910/5412/19, ухвалити рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

4.2. Обґрунтовуючи касаційну скаргу скаржник вважає, що судом апеляційної інстанції було невірно застосовано норми матеріального права, які мають значення для справи, зокрема положення частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України, частини 2 статті 20 Господарського кодексу України, а також не дотримано принципу рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, визначеного п.1 частини першої ст.129 Конституції України та п.2 ч.3 ст.2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) та принципу об`єктивності, визначеного Бангалорськими принципами поведінки суддів від 19.05.2006, схваленими резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27.07.2006 за №2006/23, що призвело до прийняття невірного судового рішення.

На думку позивача, є безпідставним та необґрунтованим твердження суду апеляційної інстанції про відсутність порушень AT "Укртрансгаз" норм чинного законодавства при визначенні вартості послуг балансування у спірний період, що не було предметом з`ясування при розгляді даної справи та не було встановлено судом першої інстанції на підставі дослідження обставин справи.

Скаржник вказує, що у позовній вимозі та апеляційній скарзі позивач способом захисту своїх порушених відповідачем цивільних прав та інтересів визначив відновлення становища, яке існувало до порушення (відповідно до п.4 ч.2 ст.16 ЦКУ та ч.2 ст.20 ГКУ), що цілком відповідає вимогам чинного законодавства України, проте, суд апеляційної інстанції неналежно перевірив обґрунтованість вимог апелянта, викладених ним в апеляційній скарзі, й безпідставно звузивши їх, неправильно визначив обраний позивачем спосіб захисту порушених прав та законних інтересів позивача.

Крім того, позивач вважає, що судом апеляційної інстанції також порушено норми процесуального права, зокрема статті 99 та 100 ГПК, оскільки без належного на те обґрунтування прийнято ухвалу від 11.12.2019 по справі №910/5412/19 про відмову в задоволенні клопотання позивача про призначення судової економічної експертизи у справі, не врахувавши, що предмет спірних правовідносин даної справи належить перш за все до фінансово-економічної сфери (встановлення суми завищення вартості наданих відповідачем позивачу у спірному періоді послуг балансування).

4.3. У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін, як такі, що є законними, обґрунтованими та такими, що прийняті з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права. Відповідач вважає, що позивачем не доведено належними, допустимими та достовірними доказами факту порушення AT "Укртрансгаз" норм чинного законодавства при розрахунку вартості послуг балансування в спірний період. Крім того, заявлені позивачем у цій справі вимоги про зобов`язання відповідача провести перерахунок вартості послуг балансування за період з січня 2017 року до жовтня 2018 року згідно умов спірного договору транспортування та вимог Кодексу ГТС, в тому числі за відсутності порушень AT "Укртрансгаз" норм чинного законодавства при визначенні вартості послуг балансування у спірний період, не є ефективним способом захисту майнового інтересу позивача, оскільки не відповідає змісту права позивача, на яке здійснено посилання у позовній заяві, чи його інтересу, характеру їх порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

4.4. У відповіді на відзив на касаційну скаргу позивач просить касаційну скаргу задовольнити, зокрема, вказує, що вимога про відновлення становища, яке існувало до порушення прав та інтересів AT "Львівгаз" та проведення перерахунку вартості послуг балансування, теж приведе до ефективного захисту від протиправних односторонніх дій AT "Укртрансгаз", спрямованих на стягнення боргу у справі №914/2/19, яка зупинена до розгляду цієї справи.

5. Фактичні обставини, встановлені судами попередніх інстанцій

5.1. 17.12.2015 між Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз", як оператором, та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Львівгаз", як замовником, був укладений договір транспортування природного газу № 1512000709 (далі - договір).

Згідно з умовами пункту 2.1 договору АТ "Укртрансгаз" надає ПАТ "Львівгаз" послуги транспортування природного газу (далі - послуги) на умовах, визначених у цьому договорі, а ПАТ "Львівгаз" сплачує АТ "Укртрансгаз" встановлену в цьому договорі вартість таких послуг.

Відповідно до пункту 2.3. договору до послуг, які можуть бути надані ПАТ "Львівгаз" за спірним договором, зокрема, належать послуги балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи і відбираються з неї (далі - балансування).

Згідно пунктів 9.1. та 9.2. договору в разі виникнення у Замовника негативного місячного небалансу та неврегулювання ним негативного місячного небалансу відповідно до Кодексу в строк до дванадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, Замовник зобов`язаний сплатити Оператору за послуги балансування. Негативний місячний небаланс Замовника визначається відповідно до Кодексу. Вартість послуг балансування за газовий місяць визначається на підставі даних про негативний місячний небаланс Замовника.

Вартість послуг балансування за газовий місяць визначається на підставі даних про негативний місячний небаланс Замовника за формулою:

Вбалансування = БЦГ х К х QБГ, де БЦГ - базова ціна газу, QБГ - обсяг негативного місячного небалансу замовника послуг транспортування, К - коефіцієнт компенсації, що дорівнює 1,2. При розмірі небалансу до 5% від обсягу природного газу, відібраного з газотранспортної системи, застосовується коефіцієнт, що дорівнює 1 (пункт 9.2. договору).

Відповідно до пункту 9.3 договору базова ціна газу (БЦГ) визначається Оператором ГТС відповідно до Кодексу ГТС. Оператор ГТС визначає базову ціну газу (БЦГ) щомісяця в строк до десятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, та розміщує її на своєму веб-сайті.

Пунктом 11.4 договору погоджено, що послуги балансування оформлюються одностороннім актом за підписом Оператора (АТ "Укртрансгаз") на весь обсяг негативного місячного небалансу неврегульованого Замовником (ПАТ "Львівгаз") відповідно до Кодексу та Розділу 9 цього Договору.

5.2. Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - Компанія) є одноосібним акціонером Акціонерного товариства "Укртрансгаз".

Відповідно до статті 49 Закону України "Про акціонерні товариства" та пункту 11.18 Статуту АТ "Укртрансгаз" в редакції від 09.09.2016, який є у вільному доступі на офіційному сайті АТ "Укртрансгаз" саме ПАТ "НАК "Нафтогаз України" одноосібно здійснює повноваження зборів акціонерів АТ "Укртрансгаз".

Відповідно до підпункту 11.17.35 Статуту АТ "Укртрансгаз" у редакції від 09.09.2016, до виключної компетенції Загальних зборів акціонерів Товариства належить попереднє погодження вчинення правочину (договору, угоди, контракту тощо), ціна якого перевищує 500 (п`ятсот) мільйонів гривень або еквівалент цієї суми у будь-якій іншій валюті, розрахований за офіційним курсом Національного банку України (крім договорів щодо надання послуг з транспортування та зберігання (закачування, відбору) природного газу, а також договорів, що укладаються із залученням коштів СБРР.

Зокрема, відповідно до рішення № 83 Загальних зборів акціонерів ПАТ "Укртрансгаз" від 30.01.2017 вирішено надати згоду на вчинення ПАТ "Укртрансгаз" правочину щодо закупівлі природного газу для виробничо-технологічних потреб, власних потреб та балансування на період січень-квітень 2017 року, із застосуванням переговорної процедури закупівлі, в обсязі 1 600 000 тис.куб.м, загальною вартістю до 13 399 680 000,00 грн, з ПДВ. Копія вказаного рішення наявна в матеріалах справи.

Так, позивач зазначає, що ПАТ "НАК "Нафтогаз України" в імперативному порядку погоджено АТ "Укртрансгаз" закуповувати природний газ за ціною, яка не може перевищувати 8 374,8 грн за тис.куб.м природного газу протягом періоду часу січень-квітень 2017 року.

Позивач зазначає, що в односторонніх актах надання послуг балансування обсягів природного газу за період січень-квітень 2017 року, які були отримані Львівгаз від АТ "Укртрансгаз", застосований розмір базової ціни газу не відповідає розміщеному на офіційному сайті АТ "Укртрансгаз". З огляду на вказане, за твердженнями Львівгаз розмір базової ціни газу є вищим за гранично допустимий, що в свою чергу порушує принцип некомерційності послуги балансування, оскільки, витрати на транспортування природного газу АТ "Укртрансгаз" покриває шляхом виставлення до оплати позивачу актів за договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами (в редакції типового договору, яка була затверджена Постановою НКРЕ від 22.09.2011 №1579).

Львівгаз у своєму позові зазначає, що базова ціна газу за 2017 рік отримана з акту позапланової виїзної перевірки дотримання ліцензійних умов провадження господарської діяльності з транспортування природного газу від 27.12.2017 № 239 з офіційного сайту НКРЕКП, оскільки на момент подання позову до суду відомості про базову ціну газу на 2017 рік на офіційному сайті АТ "Укртрансгаз" відсутні.

Так, у період січень-березень 2017 року, травень 2017 року, серпень 2017 року-червень 2018 року, вересень 2018 року ціна закупівлі природного газу, на яку надано згоду рішенням Загальних зборів акціонерів АТ "Укртрансгаз" більша за БЦГ, яка вказана а актах надання послуг балансування обсягів природного газу.

Водночас, в період квітень - травень 2017 року, серпень 2017 року, травень-червень 2018 року середньозважена ціна на Українській енергетичній біржі була нижчою, за максимально можливу ціну закупівлі природного газу, на яку надано згоду рішенням Загальних зборів акціонерів АТ "Укртрансгаз". Крім того у період лютий 2017 року-вересень 2017 року, листопад 2017 року, січень 2018 року-вересень 2018 року середньозважена ціна на Українській енергетичній біржі була нижчою ніж БЦГ зазначена в актах надання послуг балансування обсягів природного газу. У період січень 2017 року-серпень 2017 року БЦГ розміщена на офіційному сайті АТ "Укртрансгаз" відрізнялась від БЦГ, яка зазначена в актах надання послуг балансування обсягів природного газу.

Наведене вище, за твердженням позивача свідчить про зловживання монопольним становищем як зі сторони АТ "Укртрансгаз" так і зі сторони ПАТ "НАК "Нафтогаз України", що додатково підтверджується тим, що протягом 2017-2018 років АТ "Укртрансгаз" здійснювало закупівлю природного газу - виключно у ПАТ "НАК "Нафтогаз України", в тому числі, за переговорною процедурою за завищеними цінами та відкритими торгами за вартістю вищою, ніж ринкова ціна на газ.

5.3. 31.01.2017 між НАК "Нафтогаз України" та ПАТ "Укртрансгаз" за результатами проведення переговорної процедури було укладено договір №1701001564-ВТВ про закупівлю природного газу для забезпечення виробничо-технологічних потреб та власних потреб, природний газ для забезпечення балансування (ID: UA-2017-01-24-002054-b).

Згідно пункту 4.1, 4.2. договору №1701001564-ВТВ від 31.01.2017 ціна за 1000 куб. м газу становить 6 979,00 грн, без урахування ПДВ. Загальна сума вартості газу на момент його укладення складає 11 166 400 000,00 грн (без ПДВ).

До кінця дії даного договору Сторони уклали 5 додаткових угод про зміну ціни за одиницю товару - 1000 куб.м газу. Внаслідок чого ціна за 1000 куб. м газу поступово зростала. При цьому, НАК "Нафтогаз України" та ПАТ "Укртрансгаз" не оприлюднили аргументації на доведення тези про "коливання ціни такого товару на ринку", яка би дозволяла здійснити таке підвищення ціни на природний газ.

6. Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

6.1. Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний господарський суд, дійшов висновку, що заявлені позивачем у цій справі вимоги про зобов`язання Компанію провести перерахунок вартості послуг балансування за період з січня 2017 року до жовтня 2018 року згідно умов договору транспортування та вимог Кодексу ГТС не є ефективним способом захисту майнового інтересу Львівгаз.

При цьому, місцевий господарський суд зазначив, що такий інтерес позивача, направлений на зменшення вартості послуг балансування природного газу, підлягає захисту в інший спосіб, а саме шляхом пред`явлення матеріально обґрунтованих вимог про стягнення суми грошових коштів, які за його твердженням є надмірно перерахованими на користь іншого суб`єкта господарювання.

Разом з тим, суд відзначив, що у межах даного позову фактично Львівгаз намагається довести факт того, публічні закупівлі за № UА-2016-11-21-000570-С були проведені без дотримання Закону України "Про публічні закупівлі". Водночас, позивач жодними належними доказами не доводить того, як саме спірні закупівлі порушують його права, як замовника за договором транспортування природного газу № 1512000709 від 17.12.2015.

7. Позиція Верховного Суду

7.1. Згідно зі ст.300 Господарського процесуального кодексу України (в редакції станом на момент подання касаційної скарги):

"1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права."

З урахуванням викладеного, судом не приймаються та не розглядаються доводи скаржника, пов`язані з переоцінкою доказів, визнанням доведеними/ недоведеними або встановленням по новому обставин справи.

7.2. Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Частинами 1-2 статті 4 ГПК України встановлено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів, якими можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним. Відповідно до статті 20 ЦК України, право на захист особа здійснює на свій розсуд. З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

Передумовою для захисту прав та охоронюваних законом інтересів особи є наявність такого права або інтересу та порушення або оспорювання їх іншою особою (іншими особами).

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 №18-рп/2004 поняття "охоронюваний законом інтерес" що вживається в законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції.

Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Європейський суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його застосування не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04. 2005 (заява № 38722/02).

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить, як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову у задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин.

Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18).

7.3. Зміст позовних вимог та заперечень на них свідчить, що фактично між сторонами наявний спір щодо розмірів вартості газу, визначених в помісячних актах балансування.

Таким чином, інтерес позивача, направлений на встановлення обґрунтованої, на його думку, та такої, що відповідає умовам договору транспортування та вимогам Кодексу ГТС, вартості природного газу, наданого у послугах балансування, підлягає захисту:

- або шляхом доведення таких чітко визначених та обґрунтованих розмірів при запереченні на позов у спорі про стягнення з нього заборгованості за таке балансування;

- або, в разі позасудової, добровільної, самостійної оплати послуг балансування в розмірі, заявленому протилежною стороною, шляхом пред`явлення власного позову про стягнення суми грошових коштів, які, за його думкою, є надмірно перерахованими на користь іншого суб`єкта господарювання.

При цьому, в таких спорах кожна сторона відповідно до принципів доказування, встановлених ст.ст.13,74 ГПК України, доводитиме суду, що саме представлений нею помісячний розмір вартості газу для балансування у спірний період відповідає умовам договору транспортування та вимогам Кодексу ГТС.

Разом з тим, заявлені позивачем у цій справі вимоги "зобов`язати АТ "Укртрансгаз" провести перерахунок вартості послуг балансування за період з січня 2017 року до жовтня 2018 року згідно умов договору транспортування та вимог Кодексу ГТС" не є конкретизованими і жодним чином не вирішують вищевказаний наявний між сторонами спір, як і роблять практично неможливим їх реальне виконання.

На підставі викладеного, суд касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що заявлені позивачем у цій справі вимоги про зобов`язання відповідача провести перерахунок вартості послуг балансування за період з січня 2017 року до жовтня 2018 року згідно умов спірного договору транспортування та вимог Кодексу ГТС, не є ефективним способом захисту майнового інтересу, а тому відсутні правові підстави для задоволення позову.

7.4. При цьому, колегія суддів касаційного суду вважає некоректними та такими, що підлягають виключенню з мотивів прийняття рішення по суті спору доводи місцевого та апеляційного судів, що сама по собі наявність у Львівгазу інтересу щодо зменшення вартості послуги балансування природного газу за договором не може бути покладена в основу позовних вимог про зобов`язання іншого суб`єкта господарювання здійснити перерахунок вартості такої послуги, оскільки позов в даному випадку пред`явлено не про зміну договору в частині ціни газу шляхом її зменшення з підстав наявності нових певних обставин або інших підстав, а про відновлення попереднього становища шляхом здійснення розрахунку саме відповідно до умов первісної редакції договору транспортування та вимог Кодексу ГТС, оскільки, на думку позивача, такий розрахунок відповідачем здійснено саме з їх порушенням.

7.5. Також касаційний суд відмічає таке.

Колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволенні позовних вимог, оскільки заявлені позивачем у цій справі вимоги про зобов`язання відповідача провести перерахунок вартості послуг балансування за період з січня 2017 року до жовтня 2018 року, згідно умов спірного договору транспортування та вимог Кодексу ГТС, в тому числі за відсутності порушень АТ "Укртрансгаз" норм чинного законодавства при визначенні вартості послуг балансування у спірний період, не є ефективним способом захисту майнового інтересу позивача, оскільки не відповідає змісту права позивача на яке здійснено посилання у позовній чи його інтересу, характеру їх порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Проте, як зазначено вище, неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову у задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин.

Крім того, суди попередніх інстанцій самі відзначили, що у межах даного позову фактично Львівгаз намагається довести факт того, публічні закупівлі за № UА-2016-11-21-000570-С були проведені без дотримання Закону України "Про публічні закупівлі". Водночас, позивач жодними належними доказами не доводить того, як саме спірні закупівлі порушують його права, як замовника за договором транспортування природного газу № 1512000709 від 17.12.2015.

З урахуванням викладеного, колегія суддів касаційного суду погоджується з доводами касаційної скарги про передчасність твердження суду апеляційної інстанції про відсутність порушень AT "Укртрансгаз" норм чинного законодавства при визначенні вартості послуг балансування у спірний період, оскільки з оскаржуваних судових рішень судів першої та апеляційної інстанції не вбачається, що наявність чи відсутність вказаних порушень була предметом належного та повного з`ясування при розгляді даної справи судами обох інстанцій, а тому даний довід підлягає виключенню з мотивів прийняття рішення по суті спору.

7.6. Згідно з ч.1 ст.300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи перевіряє виключно правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Обґрунтованих та переконливих доводів щодо неправильності застосування судами попередніх інстанцій саме норм матеріального і процесуального права касаційна скарга не містить.

З урахуванням викладеного, колегія суддів касаційного суду вважає доводи касаційної скарги необґрунтованими.

8. Висновки Верховного Суду

8.1. Відповідно до п.1 ч.1 ст.308 Господарського процесуального кодексу України:

"Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:

1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення."

Згідно з ч.1 ст.309 Господарського процесуального кодексу України (в редакції станом на момент подання касаційної скарги):

"Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права."

8.2. З урахуванням викладеного, суд доходить висновку про необхідність залишити касаційну скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2019 у справі № 910/5412/19 - без змін.

8.3. У зв`язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалені судові рішення, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2019 у справі № 910/5412/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2019 у справі № 910/5412/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кушнір

Судді К. Пільков

Г. Мачульський