ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2020 року

м. Київ

Справа № 914/1226/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Савінкової Ю.Б.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз"

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 17 жовтня 2019 року (головуючий - Орищин Г. В., судді - Галушко Н. А., Желік М. Б.) і рішення Господарського суду Львівської області від 17 липня 2019 року (головуючий - Іванчук С. В., судді - Запотічняк О. Д., Петрашко М. М.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Готель "Львів"

до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз"

про скасування здійсненого нарахування оперативно-господарських санкцій

(за участю представників: позивача - Гриценко С.І., відповідача - Волощук П.Ю.)

Історія справи

Фактичні обставини, встановлені судами

1. 01.01.2016 між Публічним акціонерним товариством "Львівгаз" (оператор ГРМ, ПАТ "Львівгаз") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Готель "Львів" (споживач, ТОВ "Готель "Львів", позивач) укладено договір на розподіл природного газу шляхом підписання заяви-приєднання №09420DN8Q5AP016 до умов типового договору розподілу природного газу для споживача, що не є побутовим, за умовами якого оператор ГРМ зобов`язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором.

1.1. Відповідно до п. 5.4 типового договору порядок визначення об`єму розподіленого споживачу і спожитого ним природного газу та надання звітності щодо спожитих об`ємів газу за розрахунковий період визначається відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем (далі - Кодекс ГРС) та з урахуванням вимог цього договору.

1.2. У розділі 7 типового договору визначено, що: споживач зобов`язується своєчасно повідомляти оператора ГРМ про всі зміни щодо персоніфікованих даних в заяві-приєднанні та/або позаштатної роботи комерційного вузла обліку (лічильника газу); споживач має право ініціювати перевірку роботи комерційного вузла обліку (лічильника газу) у порядку, визначеному Кодексом ГРС; оператор ГРМ зобов`язується проводити на вимогу споживача перевірку роботи комерційного вузла обліку (лічильника газу) у порядку, визначеному Кодексом ГРС.

2. Складеним ПАТ "Львівгаз" актом контрольного огляду від 21.12.2016 №16-139/01 (у т.ч. лічильника газу "Темп" G100 №140805) встановлено придатність для застосування вузлу обліку газу позивача.

3. 02.03.2017 позивач звернувся до ПАТ "Львівгаз" із вимогою провести позачергову повірку лічильника газу для встановлення придатності до застосування під час міжповірочного інтервалу чергової повірки.

4. 15.03.2017 ПАТ "Львівгаз" на об`єкті споживача виявлено різницю показів по обчислювачу, який пройшов повірку 14.07.2016, у зв`язку з чим складено акт про розпломбування лічильника "Темп" №140805, пломби на якому не були пошкоджені, та встановлено підмінний лічильник.

5. Згідно з довідкою про непридатність засобу вимірювальної техніки (ЗВТ) ДП «Львівський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» від 28.03.2017 № 36/17-2194 лічильник газу "Темп" G-100 №140805 не відповідає вимогам МП Фб.2.784.000ДІ: основна допустима похибка перевищує допустиме значення.

6. За результатами повірки ЗВТ та на підставі вищевказаної довідки 28.03.2017 № 36/17-2194 ПАТ "Львівгаз" складено акт про порушення №42 (бланк №000665), відповідно до якого встановлено порушення Кодексу газорозподільних систем (далі - Кодекс ГРМ): похибка лічильника перевищує допустиме значення. При цьому незаповненими залишено поля акта, зокрема про час та місце засідання комісії з розгляду акта та її контактний телефон (п.8).

7. 28.04.2017 комісією по розгляду актів про порушення прийнято рішення про задоволення акта про порушення від 28.03.2017 №000665, здійснено розрахунок необлікованого (донарахованого) об`єму природнього газу за період з 07:00 год. 01.03.2017 по 15:00 год. 15.03.2017 та донараховано об`єм газу 51,907 тис.м.куб. загальною вартістю 491 492,85 грн. на підставі пункту 4 глави 4 розділу 11 Кодексу ГРМ (виходячи з цілодобового режиму роботи газового обладнання за номінальною потужністю роботи) та надіслано позивачу відповідний рахунок на оплату від 16.05.2017.

Короткий зміст позовних вимог

8. У липні 2018 року ТОВ "Готель "Львів" звернулося до суду з позовом до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" (далі - АТ "ОГС "Львівгаз", відповідач) про касування нарахуваних оперативно-господарських санкцій у грошовій сумі, що дорівнює вартості обсягу природного газу, відповідно до акту про порушення Кодексу ГРС від 28.03.2017 №000665, згідно протоколу засідання комісії від 28.04.2017 №2/04.

9. Позовні вимоги мотивовано тим, що: (1) для визначення обсягу спожитого газу у спірний період було достатньо даних справного обчислювача (коректора), який є складовою частиною вузла обліку газу (далі - ВОГ) разом з визнаним непридатним для використання лічильником; (2) у зв`язку з тим, що позивач самостійно повідомив відповідача про виявлені порушення в роботі лічильника, та за наявності даних справного коректора об`єму газу до спірних правовідносин застосуванню підлягали положення пункту 8 глави 4 розділу 11 Кодексу ГРС.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень, прийнятих судами першої та апеляційної інстанцій

10. Рішенням Господарського суду Львівської області від 17 липня 2019 року позовні вимоги задоволено. Скасовано здійснене відповідачем нарахування оперативно-господарських санкцій у грошовій сумі, що дорівнює вартості обсягу природного газу, відповідно до акта про порушення Кодексу ГРС від 28.03.2017 №000665, згідно протоколу №2/04 засідання комісії від 28.04.2017.

11. Суд першої інстанції зазначив, що сукупність тих обставин, що: (1) газовий лічильник позивача пройшов повірку у липні 2017 року та у грудні цього ж року був визнаний відповідачем придатним до використання; (2) відповідачем у спірному акті констатовано відсутність пошкоджень пломб та втручання у роботу лічильника; (3) позивач своєчасно повідомив відповідача про наявність відхилень у показах лічильника, є підставою для застосування положень абз. 1 пункту 8 глави 4 розділу ХІ Кодексу ГРС та процедура донарахування, передбачена главою 4 розділу ХІ вказаного Кодексу, до спірних правовідносин застосуванню не підлягає.

12. У справі відсутні докази непридатності до застосування обох приладів обліку - лічильника газу і коректора обсягів газу, які в сукупності складають належний позивачу ВОГ, тому даних справного коректора достатньо для обчислення обсягу фактично спожитого позивачем газу, що у тому числі підтверджено висновком експертизи, проведеної Івано-Франківським національним технічним університетом нафти і газу. У зв`язку з чим здійснені відповідачем нарахування необлікованого обсягу спожитого газу, які за своєю суттю є оперативно-господарською санкцією, є безпідставними.

13. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 17 жовтня 2019 року вказане судове рішення залишено без змін.

14. Суд апеляційної інстанції констатував допущення відповідачем порушень Кодексу ГРС при оформленні спірного акта та при прийнятті комісією рішення про донарахування обсягу газу, а саме: акт про порушення не містить відомостей про вид, обставини та суть порушення, у ньому не вказано дати засідання комісії оператора ГРМ з розгляду акта, адреси комісії та її контактного телефона, що є прямим порушенням вимог глави 5 розділу XI Кодексу ГРС та унеможливлює встановлення судом правильності обрання відповідачем процедури обрахування об`ємів газу. Зазначене в акті порушення - "похибка перевищує допустиме значення" не узгоджується з положеннями Кодексу ГРС, а в самому акті відсутнє посилання на норму цього Кодексу, яка би дала можливість ідентифікувати порушення. Вказане унеможливлює встановлення наявності або відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин пункту 8 глави 4 розділу 11 Кодексу ГРС.

14.1. З огляду на вказане суд апеляційної інстанції не врахував в якості доказів (1) висновок експертів Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу від 12.04.2019 (наданий позивачем), (2) лист заводу-виробника ТзОВ "Гремпіс" № 46 від 22.05.2019 та (3) відеозапис роз`яснень інженера-метролога ПАТ "Львівгаз" (надані відповідачем), як такі, що не ґрунтуються на дослідженнях особливостей роботи лічильника газу "Темп" G-100 №140805, а носять теоретичний характер.

15. У той же час апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про те, що за правовою природою спірні нарахування є оперативно-господарською санкцією та врахував правові висновки Верховного Суду у постанові від 27.06.2019 у справі №922/4735/16 про те, що у разі виявлення непридатності лічильника показів придатного до використання обчислювача (коректора) обсягів газу достатньо для визначення об`єму використаного газу.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

16. Не погоджуючись із оскаржуваними судовими рішеннями, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове рішення про відмову в позові.

Аргументи учасників справи

Доводи відповідача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)

17. Суди неправильно застосували пункт 8 глави 4 розділу XI Кодексу ГРС та дійшли помилкового висновку про незастосування процедури донарахування об`ємів газу внаслідок самостійного повідомлення позивачем про пошкодження лічильника, оскільки пошкодження лічильника у даному випадку взагалі не мало місця, а повідомлення позивача стосувалось проведення повірки лічильника.

18. Помилковими є висновки судів про те, що даних коректора достатньо для визначення об`єму використаного позивачем газу в спірний період, оскільки комерційний вузол обліку газу ТОВ "Готель "Львів" є єдиним та включає в себе лічильник газу та коректор об`єму газу. У зв`язку з чим достовірність показників коректора газу напряму залежить від достовірності показників лічильника газу. Зважаючи на перевищення допустимого значення похибки вузла обліку газу, що зафіксовано в відповідному акті про порушення, відсутні підстави приймати показники коректора газу, що перетворює дані лічильника газу, який був несправним.

19. Суди в порушення вимог частини 2 статті 86, статті 104 ГПК України необґрунтовано надали перевагу висновку експертів Івано-Франківського національного університету нафти і газу перед іншими доказами у справі.

Позиція позивача у відзиві на касаційну скаргу (узагальнено)

20. Обгрунтованими є висновки судів про те, що показів справного обчислювача достатньо для визначення обсягу спожитого позивачем газу та правильно визначено спірні нарахування як оперативно-господарську санкцію.

Заяви з процесуальних питань

21. Касаційна скарга відповідача містить клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до частини 5 статті 302 Господарського процесуального кодексу України як таку, що містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики, що відповідач вбачає у різному визначенні судами господарської та цивільної юрисдикції правової природи здійсненого відповідачем нарахування об`єму спожитого газу в одному випадку як збитків, а в іншому - як оперативно-господарської санкції.

21.1. Верховний Суд не знаходить підстав для задоволення заявленого клопотання з огляду на те, що Велика Палата Верховного Суду вже висловила правову позицію щодо правової природи відповідних нарахувань на прикладі визначення обсягів недоврахованої електричної енергії в постанові від 14.01.2020 у справі № 910/17955/17, суть якої буде викладена нижче.

Позиція Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

22. Верховний Суд зазначає, що імперативними приписами частини 2 статті 300 ГПК України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Компетенція суду касаційної інстанції відповідно до частини 1 вказаної статті полягає виключно в перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи.

23. Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги в пункті 17 Постанови з огляду на те, що приписи пункту 8 глави 4 розділу 11 Кодексу ГРС судом апеляційної інстанції взагалі не застосовувались до спірних правовідносин з огляду на встановлені цим судом порушення відповідачем вимог Кодексу ГТС при оформленні спірного акта та при прийнятті рішення про донарахування позивачу обсягу газу (пункт 14 Постанови), що унеможливлює встановлення правильності обрання відповідачем процедури обрахування об`ємів газу.

24. З наведених вище підстав і встановлених судом апеляційної інстанції обставин та з урахуванням меж перегляду справи судом касаційної інстанції, Верховний Суд не розглядає по суті доводи касаційної скарги в пункті 18 Постанови, проте звертає увагу скаржника на власну правову позицію щодо порядку обрахування обсягів газу при встановленні непридатності лічильника газу в постанові від 27.06.2019 у справі №922/4735/16, яка у тому числі врахована і судом апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові.

25. Верховний Суд вважає неприйнятними доводи відповідача в пункті 19 Постанови, оскільки переоцінка доказів, надання переваги одних доказів над іншими, як і визнання доведеними обставин, що були відхилені судом, не входить до компетенції суду касаційної інстанції, як суду права. У цьому контексті посилання відповідача на порушення судами норм процесуального права носить декларативний характер та не відповідає змісту визначеного ним процесуального порушення. Більше того, суд апеляційної інстанції взагалі відхилив надані обома сторонами спору докази щодо роботи складових ВОЗ (лічильника та коректора) як такі, що не ґрунтуються на дослідженнях особливостей роботи лічильника газу "Темп" G-100 №140805, а носять теоретичний характер.

26. Разом з цим Верховний Суд констатує помилкове визначення судами попередніх інстанцій правової природи спірних нарахувань як оперативно-господарської санкції. Так, питання щодо правової природи нарахувань, подібних до тих, що розглядаються у цій справі, було предметом оцінки та розгляду Великої Палати Верховного Суду в постанові від 14.01.2020 у справі № 910/17955/17, яка дійшла висновку про те, що одностороннє визначення однією стороною господарського зобов`язання розміру боргу іншої сторони шляхом нарахування вартості недоврахованої електричної енергії (газу, води тощо), ані рішення комісії про визначення обсягу недоврахованої електричної енергії та її вартості, оформлене протоколом, не є оперативно-господарською санкцією. Разом з цим вимога про оскарження рішення комісії про визначення обсягу недоврахованої електричної енергії та її вартості, оформленого протоколом з розгляду акта про порушення, має розглядатися судом як вимога про визнання повністю або частково недійсним акта постачальника електричної енергії відповідно до частини другої статті 20 Господарського кодексу України, тобто така вимога є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

27. Проте у даному випадку неправильне визначення судами правової природи спірних нарахувань, як і посилання судів на приписи статей 235-237 Господарського кодексу України, не призвели до прийняття незаконного рішення та неправильного вирішення спору судами.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

28. За результатами касаційного перегляду Верховний Суд з урахуванням вимог частини 2 статті 309 ГПК України вважає, що оскаржувані судові рішення прийняті за результатами повного, всебічного та об`єктивного дослідження обставин справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права щодо суті спору і підстав для їх зміни чи відміни, за мотивів наведених у касаційній скарзі, Суд не вбачає.

Щодо судових витрат

29. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України слід покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній до 08.02.2020), Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" залишити без задоволення.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 17 жовтня 2019 року і рішення Господарського суду Львівської області від 17 липня 2019 року у справі № 914/1226/18 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Берднік І.С.

Суховий В.Г.