Історія справи

Ухвала КГС ВП від 19.08.2019 року у справі №910/2628/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/2628/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Пількова К. М.,

секретар судового засідання - Грузицька І. В.,

за участю представників:

позивача - Владикін О. Н.,

відповідачів - Ваховська І. Б.,

третьої особи - Чербар В. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.06.2019 (судді:

Скрипка І. М., Чорна Л. В., Тищенко А. І.) та рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2018 (суддя Баранов Д. О.) у справі

за позовом Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського",

до Київської міської ради та виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації),

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації,

про визнання протиправним і скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. У березні 2018 року Національний технічний університет України "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського" (далі - КПІ ім. Ігоря Сікорського) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради і виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з позовом про:

- визнання протиправним і скасування пункту 233 таблиці № 6 "Житлове господарство" додатку № 10 "Перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва, що розміщені в Шевченківському районі" до рішення Київської міської ради від 02.12.2010 № 284/5096 "Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва" у частині включення до переліку об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва, розташованих у Шевченківському районі, нежилого приміщення площею 31,40 м2 у будинку АДРЕСА_3;

- визнання протиправним і скасування пункту 233 таблиці № 5 додатку № 10 до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Про питання організації управління районами в місті Києві" від 10.12.2010 № 1112 у частині передачі до сфери управляння Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації нежилого приміщення площею 31,40 м2 у будинку АДРЕСА_3.

1.2. Позовні вимоги із посиланням на положення статті 136 Господарського кодексу України, статей 319, 321, 391 Цивільного кодексу України, статей 10, 26, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статті 70 Закону України "Про вищу освіту" обґрунтовано тим що оскаржувані рішення Київської міської ради від 02.12.2010 № 284/5096 і розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.12.2010 № 1112 прийнято із порушенням вимог чинного законодавства, оскільки передача у комунальну власність територіальної громади Шевченківського району міста Києва нежилого приміщення площею 31,40 м2 у будинку АДРЕСА_3, яке із 1989 року перебуває в управлінні КПІ ім. Ігоря Сікорського, порушує право інституту користуватися та розпоряджатися цим приміщенням.

Крім того, позивач просив визнати причини пропуску строку звернення до суду поважними та поновити такий строк, акцентуючи, що вчинені відповідачами у січні-лютому 2017 року дії із передачі нежилого приміщення № 39 площею 31,40 м2 по АДРЕСА_3 у користування свідчать, що із цього часу оскаржувані позивачем рішення Київської міської ради та розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) стали юридично значимими для позивача і безпосередньо впливають на його суб'єктивні права та обов'язки пов'язані із позбавленням інституту можливості реалізувати його права щодо цього майна.

1.3. Згідно з ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.2018 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та залучено до участі у ній як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів Шевченківську районну в місті Києві державну адміністрацію.

1.4. Київська міська рада і виконавчий орган Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) подали заяву про залишення позову КПІ ім. Ігоря Сікорського без розгляду, наголошуючи, що позовні вимоги ґрунтуються на спірних питаннях щодо реалізації права користування та володіння нежилим приміщенням площею 31,40 м2 по АДРЕСА_3 у м. Києві визнано за територіальною громадою міста Києва.

Проте, як убачається із судової справи № 2-10554/141, право комунальної власності на нежиле приміщення площею 31,40 м2 у будинку АДРЕСА_3.

Отже, оскільки відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом, позов КПІ ім. Ігоря Сікорського має бути залишено без розгляду.

1.5. Київська міська рада і виконавчий орган Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у відзиві на позовну заяву просили відмовити у її задоволенні, наголошуючи, що позивач не довів, яке саме його право або інтерес порушено, доказів набуття КПІ ім. Ігоря Сікорського права власності на спірне приміщення не надано.

1.6. Відповідачі також подали до суду заяву про застосування позовної давності з підстав, викладених у заяві про залишення позову без розгляду.

1.7. Шевченківська районна в місті Києві державна адміністрація просила відмовити у задоволенні позову, акцентуючи, що включення житлового будинку АДРЕСА_3 загальною площею 928,0 м2, у тому числі вбудованих нежитлових приміщень площею 31,40 м2, до переліку об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва відбулося згідно з рішенням Київської міської ради від
02.12.2010 № 284/5096 "Про питання комунальної власності територіальної громади м. Києва". На виконання рішення Київської міської ради № 183/4995 "Про окремі питання організації управління районами в м. Києві" відповідно до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.12.2010 № 1112 "Про питання організації управління районами в м. Києві" житловий будинок АДРЕСА_3 загальною площею 928,0 м2, у тому числі вбудоване неживе приміщення площею 31,40 м2, віднесено до сфери управління Шевченківської районної в місті Києва державної адміністрації.

Зазначений будинок закріплено на праві господарського відання за Комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" згідно з розпорядженням Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 09.02.2011 № 80, а в подальшому згідно з договором оренди від 28.02.2017 № 593/1 нежитлове приміщення площею 31,40 м2 по АДРЕСА_3 передано у користування ОСОБА_1

Шевченківська районна в місті Києві державна адміністрація наголосила, що діяла у межах наданих повноважень.

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.10.2018, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.06.2019, відмовлено у задоволенні позову.

Судові рішення аргументовано недоведеністю позивачем належними та допустимим доказами порушення, оспорення чи невизнання його прав і законних інтересів, пов'язаних із прийняттям відповідачами оспорюваних рішення та розпорядження, згідно з якими нежиле приміщення площею 31,40 м2, розташоване у жилому будинку № 7 площею 928,00 м2 по АДРЕСА_3, включено до переліку об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва та віднесено до сфери управління Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, оскільки позивач не довів набуття речових прав (зокрема права господарського відання) на спірне нежиле приміщення.

При цьому, суди дійшли висновку, що оскільки у наведеному випадку позивач не довів порушення його прав або інтересів, заяву відповідачів про застосування позовної давності не може бути задоволено.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись із судовими рішеннями, КПІ ім. Ігоря Сікорського у касаційній скарзі просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від
19.10.2018 і постанову Північного апеляційного господарського суду від
06.06.2019, ухвалити нове рішення про задоволення позову повністю, акцентуючи на прийнятті судами рішень із порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, зокрема статті 136 Господарського кодексу України, статей 319, 321, 391 Цивільного кодексу України, статей 10, 26, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статті 70 Закону України "Про вищу освіту".

Так, скаржник наголошує, що КПІ ім. Ігоря Сікорського є власником (балансоутримувачем) приміщень навчального корпусу по АДРЕСА_3 загальною площею 2 295,00 м2, у тому числі нежилого приміщення № 39 площею 31,40 м2, що, як зазначає скаржник, підтверджується такими документами: актом прийому-передачі Київського вечірнього факультету Українського поліграфічного інституту ім. І.

Федорова у відання Київського ордена Леніна політехнічного інституту імені 50-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції від 20.10.1989; рішеннями Київської міської ради від 27.11.2008 № 653/653 і від 08.10.2009 № 344/2413 у частині зменшення на 218,6 м2 площі нежилих приміщень у будинку АДРЕСА_3, переданих Шевченківській районній територіальній громаді в м. Києві; листом Головного управління комунальної власності міста Києва від 27.11.2009 № 042/4/299-9634; листом прокуратури міста Києва від 06.12.2010 № 0711-2712; рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 29.09.2013 у справі № 761/16140/13-ц.

Заявник касаційної скарги зазначає, що суди не застосували до спірних правовідносин положення постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 № 311 "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)", в якій визначено порядок розмежування майна державної та комунальної власності.

На думку скаржника, суди не взяли до уваги, що оскільки передача приміщення АДРЕСА_3 у складі Київського вечірнього факультету Українського поліграфічного інституту ім. І. Федорова відбулася у 1989 році, акт прийому-передачі Київського вечірнього факультету Українського поліграфічного інституту ім. І. Федорова у відання Київського ордена Леніна політехнічного інституту імені 50-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції від 20.10.1989, складений на підставі наказу УРСР від 05.09.1989 № 216, є правовстановлюючим документом на зазначене приміщення.

Натомість КПІ ім. Ігоря Сікорського наголошує, що відповідачі не надали жодного доказу передачі нежилого приміщення АДРЕСА_3 Міністерством освіти України або позивачем із загальної у комунальну власність територіальної громади міста Києва в порядку, визначеному Законом України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності".

КПІ ім. Ігоря Сікорського зазначає, що є закладом вищої освіти державної форми власності, а згідно з частиною 2 статті 70 Закону України "Про вищу освіту" майно закріплюється за державним або комунальним навчальним закладом на праві господарського відання і не може бути предметом застави, а також не підлягає вилученню або передачі юридичним і фізичним особам без згоди засновників вищого навчального закладу та вищого колегіального органу самоврядування вищого навчального закладу, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до Указу Президента України від 08.04.1995 № 289/95 "Про Київський політехнічний інститут" органам державної виконавчої влади заборонено передавати закріплене за Національним технічним університетом України майно, що перебуває у загальнодержавній власності, будь-яким органам, підприємствам, установам, організаціям або іншим навчальним закладам. Установлено, що Національний технічний університет України для виконання статутних завдань використовує закріплене за ним майно з освітньою та науковою метою без зміни форми власності цього майна і утримує його за рахунок виділених для цього коштів.

Суди не взяли до уваги, що спірне приміщення № 39 площею 31,40 м2 по АДРЕСА_3 перебувало у державній власності, у господарському віданні позивача (КПІ ім. Ігоря Сікорського), а відповідачі перевищили надані їм законом повноваження щодо включення спірного приміщення до переліку об'єктів комунальної власності.

3.2. У відзиві на касаційну скаргу Київська міська рада і виконавчий орган Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), заперечуючи проти її задоволення, просять судові рішення у справі залишити без змін, наголошуючи, зокрема, що вбудоване нежиле приміщення у житловому будинку АДРЕСА_3 перебуває у комунальній власності з 1992 року (згідно з постановою виконавчого комітету Київської ради народних депутатів від 13.01.1992 № 26) разом із жилим будинком, а КПІ ім. Ігоря Сікорського ніколи спірним приміщенням не користувався, не володів і не розпоряджався, а факт перебування у комунальній власності жилого будинку АДРЕСА_3, в якому розташоване спірне нежиле приміщення, позивач не заперечує і не спростовує.

4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

4.2. Суди попередніх інстанцій установили такі обставини:

- згідно з рішенням виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 02.03.1970 № 342 "Про звільнення приміщення Київським міським інститутом удосконалення кваліфікації вчителів" приміщення міського інституту удосконалення вчителів по АДРЕСА_3 передано Комітету по пресі при Раді Міністрів Української РСР (том 1, а. с. 28);

- відповідно до наказу голови Комітету по пресі при раді Міністрів Української РСР від 03.06.1970 № 137 "Про прийом будинку інституту удосконалення вчителів по АДРЕСА_3 та його використання" прийнято на баланс Київського книготорговельного технікуму приміщення по АДРЕСА_3, яке надано для навчальної роботи Київському вечірньому факультету поліграфічного інституту ім. І. Федорова та Київському книготорговельному технікуму (том 1, а. с. 29);

- у подальшому Київський вечірній факультет поліграфічного інституту ім. І.

Федорова було перейменовано на поліграфічний факультет Київського політехнічного інституту (згідно з інформацією, зазначеною в акті приймання-передачі Київського вечірнього факультету Українського поліграфічного інституту ім. І. Федорова у відання Київського ордена Леніна політехнічного інституту імені 50-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції);

- згідно з актом приймання-передачі Київського вечірнього факультету Українського поліграфічного інституту ім. І. Федорова у відання Київського ордена Леніна політехнічного інституту імені 50-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції від 20.10.1989 всі активи та пасиви факультету (в тому числі навчальний корпус за адресою: АДРЕСА_3 загальною площею 2 300,00 м2) передані у відання Київського ордена Леніна політехнічного інституту імені 50-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції (том 1, а. с. 30-34);

- у 1992 році Київський ордена Леніна політехнічний інститут імені 50-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції змінив свою назву на Київський політехнічний інститут, а в 1995 році - на Національний технічний університет України "Київський політехнічний інститут";

- згідно з наказом Міністерства освіти і науки України від 17.08.2016 № 992 "Про присвоєння імені Національному технічному університету України "Київський політехнічний інститут" присвоєно ім'я територіальної громади міста Києва Ігоря Сікорського.

4.3. Суди попередніх інстанцій установили, що згідно з рішенням Київської міської ради від 27.12.2001 № 208/1642 "Про формування комунальної власності територіальних громад районів міста Києва" затверджено перелік об'єктів комунальної власності територіальних громад районів міста Києва згідно з додатками № 2-11. Так, згідно з додатком № 11 до цього рішення до переліку об'єктів комунальної власності територіальної громади Шевченківського району міста Києва включено жилий будинок АДРЕСА_3 інвентарний номер № 604900, загальна площа - 928,00 м2, площа нежилих приміщень - 176,40 м2.

За змістом рішень Київської міської ради від 21.04.2005 № 282/2857, від
27.11.2008 № 653/653, від 08.10.2009 № 344/2413 до додатку № 11 до рішення Київської міської ради від 27.12.2001 № 208/1642 було внесено зміни, зокрема в частині визначення площі нежилих приміщень у жилому будинку АДРЕСА_3, інвентарний номер № 604900, а саме змінено площу нежилих приміщень на 627,5 м2,409,6 м2,408,9 м2 (том 1, а. с. 37-39).

Згідно з рішенням Київської міської ради від 09.09.2010 № 7/4819 з 31.10.2010 припинено шляхом ліквідації районні в місті Києві ради; з 31.10.2010 припинено шляхом ліквідації виконавчі органи районних в місті Києві рад; виконавчий орган Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) зобов'язано протягом місяця з дня набрання чинності цим рішенням подати на розгляд Київської міської ради пропозиції щодо прийняття у власність територіальної громади міста Києва нерухомого та рухомого майна, коштів, підприємств, установ, організацій та іншого майна районних у місті Києві рад і їх органів.

Рішенням Київської міської ради від 02.12.2010 № 284/5096 "Про питання комунальної власності і територіальної громади міста Києва" затверджено перелік об'єктів права комунальної власності територіальної громади міста Києва згідно з додатками 1-10 до рішення. Доручено виконавчому органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у разі необхідності здійснювати закріплення об'єктів, зазначених у додатках 1-10 до рішення, на праві господарського відання чи оперативного управління за підприємствами, організаціями та установами, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва (том 1, а. с. 23).

За змістом пункту 233 таблиці № 6 до додатку № 10 до цього рішення (перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва, що розміщені в Шевченківському районі) до об'єктів права комунальної власності територіальної громади міста Києва включено жилий будинок АДРЕСА_3, інвентарний номер № 5877, загальною площею 428,00 м2, площа нежилих приміщень - 31,40 м2 (том 1, а. с. 24).

Згідно з розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.12.2010 № 1112 "Про питання організації управління районами в місті Києві" затверджено перелік підприємств, організацій та установ, майно яких передається до сфери управління районних в місті Києві державних адміністрацій згідно з додатками № 1-10 до розпорядження (том 1, а. с. 25).

Відповідно до пункту 233 таблиці № 5 до додатку № 10 до цього розпорядження (перелік підприємств, організацій та установ, майно яких віднесено до сфери управління Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації) до сфери управління Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації включено жилий будинок АДРЕСА_3, інвентарний номер № 5877, загальною площею 928,00 м2, площа нежилих приміщень - 31,40 м2 (том 1, а. с. 27).

4.4. Предметом позову у справі, що розглядається, є вимога КПІ імені Ігоря Сікорського про визнання протиправним і скасування пункту 233 таблиці № 6 до додатку № 10 до рішення Київської міської ради від 02.12.2010 № 284/5096 "Про питання комунальної власності і територіальної громади міста Києва" та визнання протиправним і скасування пункту 233 таблиці № 5 додатку № 10 до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Про питання організації управління районами в місті Києві" від
10.12.2010 № 1112 щодо включення до переліку об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Києва, розташованих у Шевченківському районі, нежилого приміщення 31,40 м2 у будинку АДРЕСА_3 та передачі цього приміщення до сфери управління Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, із посиланням на положення статті 136 Господарського кодексу України, статей 319, 321, 391 Цивільного кодексу України, статей 10, 26, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статті 70 Закону України "Про вищу освіту", а також на порушення оскаржуваними рішенням і розпорядженням прав інституту користуватися та розпоряджатися спірним нежилим приміщенням.

4.5. Згідно з частинами 1, 2 статті 70 Закону України "Про вищу освіту" (у редакції, чинній на час звернення позивача з позовом у березні 2018 року, зміст яких кореспондує положенням частинами 1, 2 статті 70 Закону України "Про вищу освіту" у редакції, чинній на час прийняття оспорюваних у справі рішень 2010 року) матеріально-технічна база закладів вищої освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші матеріальні цінності. Відповідно до законодавства та з урахуванням організаційно-правової форми закладу вищої освіти з метою забезпечення його статутної діяльності засновником (засновниками) закріплюються на основі права господарського відання або передаються у власність будівлі, споруди, майнові комплекси, комунікації, обладнання, транспортні засоби та інше майно. Повноваження засновника (засновників) закладу вищої освіти щодо розпорядження державним майном у системі вищої освіти здійснюються відповідно до законодавства. Майно закріплюється за державним або комунальним закладом вищої освіти на праві господарського відання і не може бути предметом застави, а також не підлягає вилученню або передачі у власність юридичним і фізичним особам без згоди засновників закладу вищої освіти та вищого колегіального органу самоврядування закладу вищої освіти, крім випадків, передбачених законодавством.

Відповідно до статті 136 Господарського кодексу України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених статті 136 Господарського кодексу України та іншими законами.

Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства. Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності. Суб'єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника.

За змістом статей 316, 317, 319, 321 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі статей 316, 317, 319, 321 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

4.6. Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, наведена норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

У Рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) надано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес" як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовленого загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкованого у суб'єктивному праві простого легітимного дозволу, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

4.7. Як убачається зі змісту позовної заяви КПІ ім. Ігоря Сікорського. звертаючись до суду із вимогами про визнання протиправним і скасування пункту 233 таблиці № 6 до додатку № 10 до рішення Київської міської ради від 02.12.2010 № 284/5096 "Про питання комунальної власності і територіальної громади міста Києва" і пункту 233 таблиці № 5 додатку № 10 до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від
10.12.2010 № 1112 щодо включення до переліку об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва розташованих у Шевченківському районі, нежилого приміщення площею 31,40 м2 у будинку АДРЕСА_3, обґрунтував ці вимоги порушенням прав інституту користуватися та розпоряджатися спірним нежилим приміщенням як балансоутримувача цього майна, переданого йому за актом приймання-передачі Київського вечірнього факультету Українського поліграфічного інституту ім. І. Федорова у відання Київського ордена Леніна політехнічного інституту імені 50-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції від
20.10.1989.

4.8. Суди попередніх інстанцій установили, що за актом приймання-передачі від
20.10.1989 у господарське відання позивача було передано навчальний корпус (нежитлову будівлю) за адресою: АДРЕСА_3, загальною площею 2 300,00 м2 Київського вечірнього факультету Українського поліграфічного інституту ім. І.

Федорова.

Водночас згідно з оспорюваними рішенням Київської міської ради від 02.12.2010 № 284/5096 та розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.12.2010 № 1112 до переліку об'єктів права комунальної власності територіальної громади міста Києва, належних до сфери управління Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, включено житловий будинок АДРЕСА_3 загальною площею 928,00 м2, в якому розташовано нежиле приміщення площею 31,40 м2.

Із плану спірного приміщення, як зазначили суди, убачається, що спірне нежиле приміщення - це нежитлове підвальне приміщення, вбудоване у жилий будинок АДРЕСА_3.

Суди першої та апеляційної інстанції установили, а КПІ ім. Ігоря Сікорського не спростувало, що за адресою: АДРЕСА_3 розташовані як навчальний корпус КПІ ім. Ігоря Сікорського (навчально-лабораторний корпус, переданий у господарське відання позивача за актом від 20.10.1989), так і одночасно житловий будинок, в якому і розташовано спірне приміщення.

Отже, за результатами дослідження наданих сторонами доказів суди попередніх інстанцій установили, що у господарське відання КПІ ім. Ігоря Сікорського
20.10.1989 передано саме нежилу будівлю загальною площею 2 300,00 м2 (навчально-лабораторний корпус), розташовану у місті Києві по АДРЕСА_3, натомість спірне нежиле приміщення № 39 площею 31,40 м2 розташоване у жилому будинку загальною площею 928,00 м2 за адресою: АДРЕСА_3, а не у навчальному корпусі КПІ ім. Ігоря Сікорського.

При цьому суди зазначили про ненадання позивачем доказів того, що у господарське відання йому було передано нежиле приміщення, розташоване поза межами навчально-лабораторного корпусу загальною площею 2 300,00 м2 за адресою: АДРЕСА_3 або жилий будинок загальною площею 928,00 м2.

4.9. Згідно з преамбулою Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

За змістом Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання (стаття 25 Закону).

Статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що виключною компетенцією міських рад є вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

За змістом статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно до статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Проте, як установив суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, КПІ ім. Ігоря Сікорського не довів належними та допустимим доказами порушення, оспорення чи невизнання його прав і законних інтересів, пов'язаних із прийняттям відповідачами оспорюваних рішення та розпорядження, за якими нежиле приміщення площею 31,40 м2, розташоване у жилому будинку площею 928,00 м2 по АДРЕСА_3 внесено до переліку об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва та віднесено до сфери управління Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, як і не довів набуття позивачем речових прав (зокрема права господарського відання) саме на спірне нежиле приміщення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає правильним висновок судів про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог КПІ ім. Ігоря Сікорського з огляду на встановлення їх недоведеності та необґрунтованості.

Зважаючи на встановлення відсутності порушеного права позивача, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відмову у задоволенні заяви відповідачів про застосування позовної давності.

4.11. Щодо посилань скаржника на положення постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 № 311 "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)", якою визначено порядок розмежування майна державної та комунальної власності, колегія суддів звертає увагу на таке.

Згідно з рішенням виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 13.01.1992 № 26 "Про формування комунального майна міста та районів", прийнятим на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 № 311, зокрема, затверджено перелік комунального майна, яке перебуває у власності міста (додаток № 1), передано у комунальну власність районів майно згідно з переліком (додатки № 2-15). Так, у додатку № 15 до цього рішення (перелік комунального майна, що передається у власність Шевченківського району) визначено житловий фонд (том 2, а. с. 63).

Зазначених обставин КПІ ім. Ігоря Сікорського не спростовує.

При цьому лист Головного управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 27.11.2009 № 042/4/299-9634, лист прокуратури міста Києва від
06.12.2010 і судове рішення від 29.09.2013 у справі № 761/16140/13-ц, на які послався КПІ ім. Ігоря Сікорського, звертаючи до суду із відповідним позовом, установлених судами обставин не спростовують.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Згідно зі статтею 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному статтею 236 Господарського процесуального кодексу України.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

5.2. Частиною 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно зі Частиною 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.3. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

5.4. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.5. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що судові рішення у справі прийнято із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для їх скасування не вбачається.

5.6. Доводи, викладені у касаційній скарзі, про порушення і неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень не отримали підтвердження, не спростовують обставин, на які послалися суди як на підставу для відмови у позові, ґрунтуються на переоцінці доказів, зібраних у справі, що за змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України не належить до повноважень суду касаційної інстанції, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржених у справі постанови суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції не вбачається.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.06.2019 і рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2018 у справі № 910/2628/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді Н. О. Багай

К. М. Пільков