Історія справи

Ухвала КГС ВП від 18.08.2019 року у справі №910/12680/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/12680/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Банаська О. О. - головуючого, Катеринчук Л. Й., Пєскова В. Г.

за участю секретаря судового засідання Солоненко А. В.

за участю представників:

позивача: Бурносов Є. В.,

відповідача: Шуліма Д. В.,

третьої особи: Голубєва О. О., Прудь О. В.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укршляхтехнології"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.06.2019

у складі колегії суддів: Остапенка О. М. (головуючого), Сотнікова С. В., Отрюха Б. В.

та рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2019

у складі судді Блажівської О. Є.

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укршляхтехнології"

до Державного підприємства "Київський автомобільний ремонтний завод"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Державний концерн "Укроборонпром"

про стягнення 1 340 944,13 грн

ІСТОРІЯ СПРАВИ

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Укршляхтехнології" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Державного підприємства "Київський автомобільний ремонтний завод" про стягнення інфляційних нарахувань на суму основного боргу та 3 % річних від простроченої суми нарахованих позивачем за період з 28.03.2011 по 30.09.2014 на внесену до реєстру вимог кредиторів конкурсну заборгованість відповідача-боржника щодо якого ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.03.2011 у справі № 43/122 порушено провадження у справі про банкрутство Державного підприємства "Київський автомобільний ремонтний завод", у зв'язку з простроченням виконання відповідачем його грошового зобов'язання щодо сплати на користь позивача суми основного боргу, визнаного рішенням Господарського суду міста Києва від 23.10.2007 у справі № 16/303 та ухвалою попереднього засідання Господарського суду міста Києва від 26.08.2011 у справі № 43/122.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

2. Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.03.2019 у справі № 910/12680/18 відмовлено у задоволенні позову.

3. Відмовляючи у задоволені позову в частині стягнення інфляційних втрат та 3 % річних за період з 28.03.2011-13.02.2014 місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність предмету спору в цій частині, оскільки ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.03.2016 у справі № 43/122 Товариство з обмеженою відповідальністю "Укршляхтехнології" було визнано кредитором Державного підприємства "Київський автомобільний ремонтний завод" на суму 5 225
191,97 грн, з яких 486 066,33 грн - інфляційні втрати та 3 % річних, нарахованих за період з 28.03.2011-13.02.2014.

4. Щодо стягнення інфляційних втрат та 3 % річних за період з 14.02.2014-30.09.2014, суд першої інстанції враховуючи наявний факт порушення відповідачем грошового зобов'язання та положення статті 625 Цивільного кодексу України, дійшов висновку про обґрунтованість позову в цій частині, втім застосував наслідки спливу позовної давності з огляду на звернення позивача з даним позовом до суду 21.09.2018.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

5. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.06.2019 вищезазначене судове рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

6. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками та рішенням місцевого господарського суду.

7. Під час розгляду справи господарськими судами першої та апеляційної інстанцій було встановлено:

7.1.01.09.2005 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укршляхтехнології" та Державним підприємством "Київський автомобільний ремонтний завод" укладений договір № 99 про виконання підрядних робіт з розбирання, мийки, дефектовки автомобільної техніки, відповідно до умов якого позивач зобов'язався виконати роботи з розбирання, мийки, дефектовки автомобільної техніки, а відповідач зобов'язався сплатити за виконані роботи.

7.2. Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.10.2007 у справі № 16/303, яке набрало законної сили та є чинним, стягнуто з Державного підприємства "Київський автомобільний ремонтний завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укршляхтехнології" 5 068 507,64 грн основного боргу, 25 500,00
грн державного мита та 118,00 грн інформаційних витрат.

7.3. Відповідачем частково погашена заборгованість на суму 355 000,00 грн.

7.4. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.03.2011 у справі № 43/122 прийнято до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія " ІТЕМ" та порушено провадження у справі про банкрутство Державного підприємства "Київський автомобільний ремонтний завод".

7.5. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.08.2011 у справі № 43/122 Товариство з обмеженою відповідальністю "Укршляхтехнології" визнано кредитором боржника на суму 4 739 125,64 грн, що є сумою основного боргу.

7.6. Постановою Господарського суду міста Києва від 13.02.2014 у справі № 43/122 припинено процедуру розпорядження майном Державного підприємства "Київський автомобільний ремонтний завод"; припинено повноваження розпорядника майна арбітражного керуючого Поліщука А. П. ; припинено процедуру санації Державного підприємства "Київський автомобільний ремонтний завод"; припинено повноваження керуючого санацією; визнано Державне підприємство "Київський автомобільний ремонтний завод" банкрутом; відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Поліщука А. П.

7.7. Товариство з обмеженою відповідальністю "Укршляхтехнології" звернулось до Господарського суду міста Києва у справі № 43/122 з грошовими вимогами до відповідача на суму 5 021 694,77 грн, до яких включено інфляційні втрати та 3 % річних на суму 486 066,33 грн.

7.8. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.03.2016 у справі № 43/122 визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Укршляхтехнології" кредитором боржника на суму 5 225 191,97 грн, з яких: 4 739 125,64 грн вимоги четвертої черги, 486 066,33 грн вимоги шостої черги, які є сумою інфляційних втрат та 3 % річних нарахованих за період з 28.03.2011 по 13.02.2014.

7.9. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2017 залишеною без змін постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.03.2018 скасовано постанову Господарського суду міста Києва від 13.02.2014 у справі № 43/122 про визнання боржника банкрутом та перехід до ліквідаційної процедури, тобто Державне підприємство "Київський автомобільний ремонтний завод" перебуває в процедурі санації.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

8. Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду від 27.03.2019 та постановою апеляційної інстанції від 27.06.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Укршляхтехнології" звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою з вимогою їх скасувати в частині відмови у задоволенні позову щодо стягнення 840 607,03 грн, з яких 751 889,78 грн - інфляційні нарахування за лютий - вересень 2014 року; 88 717,25 грн - 3 % річних за період з 14.02.2014 по
30.09.2014 та справу передати на новий розгляд у цій частині до місцевого господарського суду.

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ

9. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/12680/18 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: Банаська О. О. (головуючого), суддів - Катеринчук Л. Й., Пєсков В. Г., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від
07.08.2019.

10. Ухвалою Верховного Суду від 16.08.2019 відкрито касаційне провадження у справі № 910/12680/18 за вищезазначеною касаційною скаргою; призначено розгляд справи на 12.09.2019.

11. У засідання суду касаційної інстанції 12.09.2019 з'явились уповноважені представники сторін, які надали пояснення у справі.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи скаржника

(Товариства з обмеженою відповідальністю "Укршляхтехнології")

12. Скаржник доводить, що господарські суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права (ст.ст. 256, 257, 263, 264, ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України), неправильно визначили момент з якого розпочинається перебіг позовної давності внаслідок чого дійшли необґрунтованого висновку про пропущення строку позовної давності.

13. Також скаржник зазначає, що про існування права на звернення до суду з даним позовом про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3 % річних нарахованих за період з 13.02.2014 по 30.09.2014 на визнану ухвалою попереднього засідання Господарського суду міста Києва від 26.08.2011 у справі № 43/122 про банкрутство ДП "КАРЗ" конкурсну заборгованість відповідача перед позивачем ТОВ "Укршляхтехнології" дізналось лише 30.11.2017 - в момент прийняття Київським апеляційним господарським судом постанови від 30.11.2017 у справі № 43/122 про скасування постанови Господарського суду міста Києва від 13.02.2014 про визнання ДП "КАРЗ" банкрутом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

14. Відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

15. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

16. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

17. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

А.2. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

18. Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що "позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасниць Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою № 14902/04 у справі відкрите акціонерне товариство "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93, №22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

19. У Цивільному кодексі України позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 Цивільного кодексу України).

20. Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

21. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 Цивільного кодексу України).

22. При цьому, встановлення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і застосування норм матеріального права, і правила обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

23. Це правило пов'язано не тільки із часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об'єктивною можливістю цієї особи знати про такі обставини.

24. Визначення початку відліку позовної давності наведено у статті 261 ЦК України. Зокрема, відповідно до частини 1 цієї статті, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

25. Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що позовна давність є строком пред'явлення позову.

26. Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 Цивільного кодексу України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права. Аналіз положень статті 261 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у заінтересованої сторони права на позов.

27. При цьому, позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення відповідного права можна було отримати раніше (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 907/50/16).

28. Вирішуючи спір у даній справі місцевий господарський суд, з яким погодилась апеляційна інстанція виходив з обґрунтованості позову щодо стягнення інфляційних втрат та 3 % річних за період з 14.02.2014 по 30.09.2014 на суму 840 607,03 грн, проте встановивши, що позивачем пропущений строк позовної давності, дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в цій частині пославшись на те, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.03.2016 у справі № 43/122 ТОВ "Укршляхтехнології" визнано кредитором ДП "Київський автомобільний ремонтний завод" на суму 5 225 191,97 грн, з яких: 486 066,33 грн інфляційні втрати та 3 % річних нарахованих за період з 28.03.2011 по 13.02.2014, то саме з 14.02.2014 у позивача виникло право на визначення нового періоду нарахування вказаних вище показників.

29. Разом з цим, господарські суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що постановою Господарського суду міста Києва від 13.02.2014 у справі № 43/122, зокрема, визнано Державне підприємство "Київський автомобільний ремонтний завод" банкрутом; припинено нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута з 13.02.2014.

30. При цьому, скасування у подальшому постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2017 (залишена без змін постановою Верховного Суду від 28.03.2018) постанови Господарського суду міста Києва від 13.02.2014 у справі № 43/122 про визнання Державного підприємства "Київський автомобільний ремонтний завод" банкрутом, не має для позивача правових наслідків у вигляді пропущення ним строку позовної давності щодо вимог, заявлених у даній справі, і саме прийняття постанови Київським апеляційним господарським судом 30.11.2017 стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення 486
066,33 грн інфляційних втрат та 3 % річних за період з 28.03.2011 по 13.02.2014.

31. Слід акцентувати увагу на тому, що з моменту визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури (13.02.2014) до її скасування (30.11.2017) у позивача в силу положень статті 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не було права на нарахування 3 % річних та інфляційних втрат.

32. За таких обставин Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вважає, що висновки судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог через пропуск строку позовної давності є передчасними, не ґрунтуються на належним чином досліджених і оцінених судами доказах у справі та розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, з наданням оцінки усім доводам сторін, отже оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням приписів статей 86, 236, 282 Господарського процесуального кодексу України та неправильним застосуванням положень статей 261, 267 Цивільного кодексу України.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

33. Суд касаційної інстанції згідно із статтею 300 Господарського процесуального кодексу України на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права і не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

34. В силу приписів пункту 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

35. З огляду на межі повноважень касаційної інстанції, визначені статтями 300, 310 Господарського процесуального кодексу України постанова апеляційної інстанції та рішення господарського суду підлягають скасуванню в частині відмови у задоволенні позову про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних за період з
14.02.2014 по 30.09.2014 на суму 840 607,03 грн, а справа в цій частині - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, в зв'язку з чим касаційна скарга підлягає задоволенню.

36. Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги наведене в цій постанові, всебічно, повно і об'єктивно дослідити наявні у справі докази і, в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством, прийняти відповідне рішення.

В. Судові витрати

37. У зв'язку зі скасуванням постанови апеляційного господарського суду та рішення суду першої інстанції і передачею справи на новий розгляд, розподіл судового збору у справі здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 286, 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укршляхтехнології" задовольнити повністю.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.06.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2019 у справі № 910/12680/18 скасувати в частині відмови у задоволенні позову про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних за період з 14.02.2014 по 30.09.2014 на суму 840 607,03 грн.

3. Справу № 910/12680/18 в скасованій частині направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

4. В іншій частині постанову Північного апеляційного господарського суду від
27.06.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2019 у справі № 910/12680/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. О. Банасько Судді Л. Й. Катеринчук В. Г. Пєсков