Історія справи

Ухвала КГС ВП від 20.01.2021 року у справі №927/166/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2021 року

м. Київ

Справа № 927/166/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Васьковський О. В. - головуючий, Огороднік К. М., Погребняк В. Я.,

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.10.2020

та ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 01.04.2020

у справі № 927/166/20

за заявою боржника ОСОБА_1

про неплатоспроможність фізичної особи

1. Короткий зміст заявлених вимог

1.1.03.03.2020 до Господарського суду Чернігівської області надійшла заява про відкриття справи про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1.

Подана заява мотивована наявністю кредиторської заборгованості, загальний розмір якої складає 1 180 534,34 грн.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

2.1. Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 01.04.2020 заяву ОСОБА_1 про відкриття справи щодо неплатоспроможності фізичної особи разом з доданими до неї документами повернуто без розгляду.

2.2. Ухвала суду мотивована тим, що заяву ОСОБА_1 було залишено без руху та встановлено строк на усунення недоліків заяви шляхом подання доказів внесення на депозитний рахунок Господарського суду Чернігівської області 31 530,00 грн авансування боржником винагороди арбітражному керуючому. Однак заявником не було виконано вимоги суду, недоліки заяви не усунуто.

3. Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

3.1. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.10.2020 залишено без змін ухвалу Господарського суду Чернігівської області від
01.04.2020.

3.2. Постанова суду мотивована порушенням судом першої інстанції норм процесуального права, а саме статей 169, 170, 174 ГПК України, оскільки суд не розглянув подане заявником клопотання про усунення недоліків, в якому він просив розглянути питання щодо можливості стягнення винагороди арбітражного керуючого з кредиторів.

Разом з цим, суд апеляційної інстанції зазначив про те, що порушення судом першої інстанції норм процесуального права не призвели до прийняття помилкової ухвали, оскільки боржник протягом тривалого строку не має наміру та не виконує вимоги ухвали Господарського суду Чернігівської області від 05.03.2020 про залишення заяви про неплатоспроможність фізичної особи у встановлений законодавством спосіб.

4. Короткий зміст касаційної скарги

4.1.01.12.2020 ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.10.2020 та ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 01.04.2020, передати справу № 927/166/20 до суду першої інстанції для продовження розгляду заяви про неплатоспроможність фізичної особи - ОСОБА_1.

5. Узагальнені доводи касаційної скарги:

- суди першої та апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень припустилися порушення норм процесуального права, висновки судів є передчасними та суперечать фактичним обставинам справи;

- під час дослідження документів, доданих до заяви про визнання фізичної особи неплатоспроможною, допустили надмірний формалізм, чим створили перешкоди скаржнику у доступі до правосуддя;

- фінансова неспроможність заявника внести на депозитний рахунок суду авансування боржником винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень позбавляє його права на доступ до судової процедури банкрутства;

- відсутність доказів авансування винагороди арбітражному керуючому не може бути підставою для повернення заяви про неплатоспроможність фізичної особи;

- скаржник вважає за можливе керуватися аналогією закону щодо звільнення заявника від сплати судового збору до обов'язку авансування винагороди керуючому реструктуризацією.

6. Касаційне провадження

6.1. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 927/166/20 визначено колегію суддів у такому складі: головуючий суддя - Васьковський О. В., судді: Білоус В. В., Погребняк В. Я. (протокол автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 09.12.2020).

У зв'язку з перебуванням судді Білоуса В. В. у відпустці, автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №927/166/20 визначено колегію суддів Верховного Суду у такому складі: головуючий суддя - Васьковський О. В., судді: Погребняк В. Я., Огороднік К. М. (протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 28.12.2020).

6.2. З урахуванням положень частини 13 статті 8 та частини 5 статті 301 ГПК України оскаржені у цій справі судові рішення підлягають касаційному перегляду у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

6.3. Ухвалою Верховного Суду від 18.01.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.10.2020 та ухвалу Господарського суду Чернігівської області від
01.04.2020 у справі № 927/166/20 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

7. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права

7.1. Перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 300 ГПК України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

У цій справі оскаржуються рішення суду першої інстанції, яке залишено без змін судом апеляційною інстанції, про повернення без розгляду заяви ОСОБА_1 про відкриття справи щодо неплатоспроможності фізичної особи.

Відтак за результатами касаційного перегляду ухвалених у цій справі судових рішень підлягає з'ясуванню питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права.

7.2. Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) провадження у справах про банкрутство регулюється статтею 300 ГПК України, ГПК України, іншими законами України.

Провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному ГПК України для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою (стаття 113 КУзПБ).

7.3. Вимоги до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність містяться, зокрема, у статтях 115 116 КУзПБ.

В частині першій статті 116 КУзПБ передбачено, що заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність подається боржником за наявності підстав, передбачених ГПК України, а саме підстав, визначених у частині другій статті 115 КУзПБ.

Зміст та форма заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство повинні відповідати положенням Кодексу України з процедур банкрутства.

7.4. Відповідно до частини третьої статті 37 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що господарський суд залишає без руху заяву про відкриття провадження у справі з підстав, передбачених статтею 174 ГПК України, з урахуванням вимог статтею 174 ГПК України.

В частині 2 та 4 статті 174 ГПК України передбачено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

7.5. Відповідно до частини третьої статті 116 КУзПБ до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються:

1) довіреність чи інший документ, що засвідчує повноваження представника, якщо заяву підписано представником;

2) документи, що підтверджують наявність (відсутність) у боржника статусу фізичної особи - підприємця;

3) конкретизований список кредиторів і боржників із зазначенням загальної суми грошових вимог кредиторів (боржників), а також щодо кожного кредитора (боржника) - його імені або найменування, його місцезнаходження або місця проживання, ідентифікаційного коду юридичної особи або реєстраційного номера облікової картки платника податків та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), суми грошових вимог (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов'язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором;

4) опис майна боржника, що належить йому на праві власності, із зазначенням місцезнаходження або місця зберігання майна;

5) копії документів, що підтверджують право власності боржника на майно;

6) перелік майна, що перебуває у заставі (іпотеці) або є обтяженим в інший спосіб, його місцезнаходження, вартість, а також інформація про кожного кредитора, на користь якого вчинено обтяження майна боржника, - ім'я або найменування, місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), сума грошових вимог, підстава виникнення зобов'язань, а також строк їх виконання згідно із законом або договором;

7) копії документів про вчинені боржником (протягом року до дня подання заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність) правочини щодо належного йому нерухомого майна, цінних паперів, часток у статутному капіталі, транспортних засобів та угоди на суму не менше 30 розмірів мінімальної заробітної плати;

8) відомості про всі наявні рахунки боржника (у тому числі депозитні рахунки), відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах в Україні та за кордоном, їх реквізити, із зазначенням сум грошових коштів на таких рахунках;

9) копія трудової книжки (за наявності);

10) відомості про роботодавця (роботодавців) боржника;

11) декларація про майновий стан боржника за формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства;

12) докази авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень;

13) інформація про наявність (відсутність) непогашеної судимості за економічні злочини;

14) інші документи, що підтверджують наявність підстав, визначених частині 2 та 4 статті 174 ГПК України.

7.6. В пункті 3 частини першої статті 12 КУзПБ передбачено право арбітражного керуючого отримувати винагороду в розмірі та в порядку, передбачених частині 2 та 4 статті 174 ГПК України.

Відповідно до частини першої та другої статті 30 КУзПБ, арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду. Сплата основної винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією здійснюється за рахунок коштів, авансованих заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу, до моменту подання заяви про відновлення відкриття провадження у справі. Розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень керуючого реструктуризацією становить п'ять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за кожен місяць виконання арбітражним керуючим повноважень.

7.7. Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на місяць з 01.01.2020, авансування винагороди керуючому реструктуризацією у розмірі п'яти прожиткових мінімумів для працездатних осіб за три місяці виконання повноважень становить 31 530,00 грн.

Заявником - фізичною особою ОСОБА_1 до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність не було додано доказів авансування винагороди арбітражному керуючому, у зв'язку з чим судом першої інстанції ухвалою від
05.03.2020 залишено заяву без руху із наданням заявнику строку на усунення недоліків.

25.03.2020 боржник надіслав місцевому господарському суду клопотання про усунення недоліків, в якому зазначив про неможливість сплатити авансування винагороди арбітражному керуючому, пославшись на відсутність грошових коштів, що не може бути перешкодою для доступу до судових процедур банкрутства. У зв'язку з наведеним боржник просив розглянути питання про можливість стягнення винагороди арбітражного керуючого з кредиторів, вважати недоліки заяви про відкриття справи про неплатоспроможність усунутими та відкрити провадження у справі.

7.8. Повертаючи заяву, суд першої інстанції зазначив, що в поданому клопотанні про усунення недоліків боржник фактично повідомив про відсутність грошових коштів для внесення на депозитний рахунок суду необхідної суми авансування винагороди арбітражному керуючому, посилаючись на скрутне матеріальне становище.

Неподання доказів внесення заявником на депозитний рахунок Господарського суду Чернігівської області 31 530,00 грн авансування винагороди арбітражному керуючому протягом строку, встановленого судом першої інстанції на усунення виявлених недоліків поданої заяви про неплатоспроможність, стало підставою для її повернення без розгляду відповідно до частини 6 статті 174 ГПК України.

7.9. Суд апеляційної інстанції за результатами перегляду ухвали місцевого господарського суду від 01.04.2020 про повернення заяви фізичної особи ОСОБА_1 про неплатоспроможність дійшов висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме статей 169, 170, 174 ГПК України, оскільки боржник хоч і не виконав вимог ухвали Господарського суду Чернігівської області від 05.03.2020 та не надав докази сплати на депозитний рахунок суду авансування винагороди арбітражному керуючому в сумі 31 530,00 грн, втім подав клопотання про усунення недоліків та просив розглянути питання щодо можливості стягнення такої винагороди з кредиторів. Втім, клопотання боржника про усунення недоліків фактично залишене судом першої інстанції без розгляду, без наведення будь-яких доводів та обґрунтувань, з формальним посиланням на те, що боржник підтверджує відсутність у нього грошових коштів.

За висновком суду апеляційної інстанції, місцевий господарський суд повинен був розглянути по суті викладені у клопотанні питання, зокрема, про можливість стягнення винагороди арбітражного керуючого з кредиторів, із прийняттям відповідного судового рішення про його відхилення чи задоволення. При цьому, в разі відмови у задоволенні клопотання боржника суд повинен був діяти відповідно до вимог статті 119 ГПК України та продовжити строк на усунення недоліків, а не одразу повертати заяву боржнику, оскільки останнього було позбавлено можливості усунути зазначені недоліки з урахуванням прийнятого відповідного процесуального рішення за клопотанням про можливість стягнення винагороди арбітражного керуючого з кредиторів.

Суд апеляційної інстанції врахував правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 01.04.2020 у справі № 503/1904/16-ц, згідно з яким, подаючи клопотання про звільнення від сплати судового збору, особа вправі очікувати задоволення судом такого клопотання, що очевидно надає їй підстави не сплачувати судовий збір, тому одночасна відмова у задоволені клопотання про звільнення від сплати судового збору та визнання неподаною і повернення апеляційної скарги, чи іншого процесуального звернення, є невиправданим, оскільки у разі відмови у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору, суд може продовжити строк заявнику для сплати судового збору. Реалізацією особою процесуального права на подання клопотання про звільнення від сплати судового збору не може оцінюватись судом як невиконання вимог ухвали суду про сплату судового збору та мати наслідком повернення апеляційної скарги, оскільки це за процедурою порушує право на справедливий суд, гарантоване статтею 6 Конвенції.

В той же час, суд апеляційної інстанції зауважив, що порушення судом першої інстанції норм процесуального права не призвели до прийняття помилкової ухвали, оскільки боржник протягом тривалого строку не має наміру та не виконує вимоги ухвали Господарського суду Чернігівської області від 05.03.2020 у встановлений законодавством спосіб - не здійснює авансування винагороди арбітражного керуючого, у зв'язку з чим дійшов висновку про залишення без змін ухвали суду першої інстанції від 01.04.2020.

7.10. Суд касаційної інстанції погоджується із висновком апеляційного господарського суду про те, що обов'язок боржника авансувати винагороду арбітражного керуючого до звернення з відповідною заявою до суду встановлений Кодексом України з процедур банкрутства і подання доказів авансування є обов'язковою умовою, встановленою статтею 116 зазначеного Кодексу.

При цьому, ані статті 119 ГПК України, ані інші чинні норми законодавства не передбачають права боржника бути звільненим від авансування винагороди арбітражному керуючому при поданні такої заяви, як не передбачають і умов, за яких суд може відстрочити, розстрочити чи звільнити заявника від здійснення авансування винагороди арбітражному керуючому, що не спростовано скаржником.

7.11. Суд касаційної інстанції відхиляє як помилкові доводи скаржника про застосування до вимог про авансування винагороди керуючому реструктуризацією аналогії закону щодо звільнення від сплати судового збору, оскільки авансування винагороди керуючому реструктуризацією та сплата судового збору мають різну правову природу, регулюються різними нормативно-правовими актами, мають різну сферу застосування та кінцеву мету (висновок у постановах Верховного Суду від
19.11.2020 у справі № 927/203/20, від 19.11.2020 у справі № 910/726/20).

Обов'язок заявника при із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, авансувати на депозитний рахунок суду винагороду керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень врегульований положеннями Кодексу України з процедур банкрутства та до такого обов'язку не підлягають застосуванню положення Закону України "Про судовий збір" щодо звільнення заявника від авансування (висновок викладений у постанові Верховного Суду від
24.09.2020 у справі № 910/2629/20).

7.12. Колегія суддів Верховного Суду вважає необґрунтованими посилання скаржника на розподілення авансування винагороди керуючому реструктуризацією між кредиторами, оскільки норми статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства не містять положення про можливість здійснити розподіл між кредиторами зобов'язань по сплаті коштів на відшкодування витрат арбітражного керуючого, пов'язаних з виконанням ним повноважень у справі.

В статті 114 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено право кредиторів за рахунок власних коштів встановити арбітражному керуючому додаткову винагороду, а не здійснити авансування винагороди арбітражному керуючому.

Наведене підтверджує правильність висновку суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для звільнення боржника від здійснення авансування винагороди арбітражного керуючого, з покладенням такого обов'язку на кредиторів на стадії прийняття до розгляду заяви про неплатоспроможність.

7.13. Оскільки скаржником не доведено виконання в повному обсязі вимог ухвали місцевого господарського суду від 05.03.2020 про залишення заяви без руху і надання витребуваних судом доказів, колегія суддів погоджується із правильністю застосованого судами наслідку такого невиконання - повернення заяви фізичної особи ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність на підставі положень частини 4 статті 174 ГПК України.

7.14. Доводи касаційної скарги про те, що повернення без розгляду заяви ОСОБА_1 у зв'язку з не усуненням недоліків, порушує право скаржника на справедливий судовий розгляд відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та суперечить судовій практиці ЄСПЛ (рішення ЕСПЛ у справах "Kniat vs. Роlаnd"; "Jedamski and Jedamska vs. Poland", "ФК Мретебі проти Грузії", "Кутіч проти Хорватії ", "Белле проти Франції", "Шишков проти Росії")), як такі, що є надмірним формалізмом та обмежують право скаржника на доступ до суду, Верховний Суд вважає необґрунтованими. У зазначених справах ЄСПЛ дійшов висновків про те, що непропорційність покладеного на сторону судового збору може мати наслідком порушення права особи на справедливий судовий розгляд для заявника. Натомість правове регулювання державою процедури авансування витрат на оплату праці керуючого реструктуризацією у процедурі банкрутства у вказаних справах ЄСПЛ не аналізувалося, тому посилання на зазначені рішення ЄСПЛ колегія суддів вважає нерелевантними до обставин справи № 927/166/20.

Також Верховний Суд зазначає, що повернення заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство не перешкоджає повторному зверненню з такою заявою до господарського суду у встановленому порядку, у зв'язку з чим право скаржника на доступ до правосуддя оскаржуваними судовими рішеннями у цій справі не порушується та не обмежується, чим спростовуються доводи скаржника щодо не забезпечення йому гарантій справедливого судового розгляду згідно із статтею 6 Конвенції.

7.15. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, його аргументи були почуті та враховані, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій щодо повернення заяви про відкриття справи щодо неплатоспроможності фізичної особи ОСОБА_1 разом з доданими до неї документами повернуто без розгляду.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

8.1. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308, статті 309 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити оскаржувані судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних підстав.

8.2. За результатами касаційного перегляду доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування ухвалених судами попередніх інстанцій рішень у цій справі.

Враховуючи викладене, касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені постанова Північного апеляційного господарського суду від 13.10.2020 та ухвала Господарського суду Чернігівської області від
01.04.2020 - без змін.

Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 316, 317 ГПК України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.10.2020 та ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 01.04.2020 у справі № 927/166/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Васьковський

Судді К. М. Огороднік

В. Я. Погребняк