Історія справи

Ухвала КГС ВП від 09.05.2018 року у справі №911/3197/17
Ухвала КГС ВП від 07.06.2018 року у справі №911/3197/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2018 року

м. Київ

Справа № 911/3197/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, Вронська Г.О., Ткач І.В.,

за участі секретаря судового засідання: Натаріної О.О.

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фінпром"

на рішення Господарського суду Київської області

(суддя - Лопатін А.В.)

від 13.12.2017

та постанову Київського апеляційного господарського суду

(головуючий - Отрюх Б.В., судді: Тищенко А.І., Михальська Ю.Б.)

від 13.03.2018

у справі № 911/3197/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернокомплекс "Сиваш"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фінпром"

про стягнення 3 425 986,00 грн

за участю представників учасників справи:

позивача - Гурський М.Р.

відповідача - Радіщев В.О.

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Зернокомплекс "Сиваш" (далі - ТОВ "Зернокомплекс "Сиваш") звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фінпром" (далі - ТОВ "ТД "Фінпром") про стягнення заборгованості у розмірі 3 425 986,00 грн.

1.2. Позовна заява мотивована тим, що ТОВ "ТД "Фінпром" не в повному обсязі виконав свої зобов'язання згідно усної домовленості, досягнутої сторонами у листопаді 2016 року щодо поставки товару, а саме пшениці 3-го класу урожаю 2016 року. Матеріально-правовою підставою визначено статті 526, 527, 530, 712 Цивільного кодексу України.

2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Київської області від 13.12.2017 у справі № 911/3197/17 позовні вимоги ТОВ "Зернокомплекс "Сиваш" задоволено повністю. Суд стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фінпром" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернокомплекс "Сиваш" заборгованість у розмірі 3 425 986,00 грн.

2.2. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2018 у справі № 911/3197/17 рішення Господарського суду Київської області від 13.12.2017 залишено без змін.

2.3. Господарськими судами встановлено такі обставини:

- в листопаді 2016 року ТОВ "Торговий дім "Фінпром" зобов'язалося поставити ТОВ "Зернокомплекс "Сиваш" пшеницю 3-го класу урожаю 2016 року (далі - товар) у кількості 2 000 тон на загальну суму 8 400 000,00 грн, в т.ч. ПДВ 20%;

- на виконання усної домовленості ТОВ "Торговий дім "Фінпром" було виставлено рахунок № 011101 від 01.11.2016 на суму 8 400 000,00 грн в т.ч. ПДВ 20%;

- ТОВ "Зернокомплекс "Сиваш", в свою чергу, 02.11.2016 було перераховано на банківський рахунок ТОВ "Торговий дім "Фінпром" передоплату за товар на суму 4 000 000,00 грн згідно платіжного доручення № 1878 від 02.11.2016;

- на виконання усних домовленостей ТОВ "Торговий дім "Фінпром" було поставлено ТОВ "Зернокомплекс "Сиваш" товар у кількості 136,670 тон на загальну суму 574 014,00 грн;

- поставка відбулась шляхом самовивозу товару зі складу ТОВ "Торговий дім "Фінпром" автотранспортом ТОВ "Зернокомплекс "Сиваш";

- факт виникнення правовідносин купівлі-продажу (поставки) товару було встановлено під час розгляду справи № 911/4204/16 за позовом ТОВ "Зернокомплекс "Сиваш" до ТОВ "Торговий дім "Фінпром", а саме рішенням Господарського суду Київської області від 09.03.2017 та постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2017, залишених без змін постановою Вищого господарського суду України від 15.08.2017;

- виходячи із суми передоплати за товар у розмірі 4 000 000,00 грн недопоставленими залишились 815,710 тон товару на суму 3 425 986,00 грн;

- ТОВ "Зернокомплекс "Сиваш" 22.09.2017 звернувся до ТОВ "ТД "Фінпром" з вимогою в порядку ст. 530 Цивільного кодексу України, яка встановлює обов'язок ТОВ "ТД "Фінпром" не пізніше 7 (семи) робочих днів від дня отримання цього листа поставити ТОВ "Зернокомплекс "Сиваш" 815,710 тон пшениці 3-го класу на суму 3 425 986,00 грн;

- ТОВ "ТД "Фінпром" було направлено відповідь від 29.09.2017 № 0210 на лист від 22.09.2017 № 88/09-2017, в якому товариство просить негайно направити транспорт за адресою місцезнаходження складу (с. Попелюхи, Піщанського району, Вінницької області) для одержання (відвантаження) оплаченої партії зерна кількістю 815,710 тон пшениці 3-го класу. Всі необхідні супровідні документи будуть надані при відвантаженні вказаної партії зерна; даний лист-відповідь повернувся з відміткою пошти за закінченням терміну зберігання;

- ТОВ "Зернокомплекс "Сиваш" листом від 11.10.2017 № 113/10-2017 повідомив ТОВ "ТД "Фінпром" про односторонню відмову від договору поставки товару та вимагав не пізніше 7 (семи) днів від дня отримання цього листа повернути вартість оплаченого та непоставленого товару у сумі 3 425 986,00 грн, шляхом перерахування на банківський рахунок позивача згідно зазначених у листі реквізитів;

- відсутність протягом встановленого строку виконання вимоги ТОВ "Зернокомплекс "Сиваш" стало підставою для звернення товариства до суду з вимогою стягнути з ТОВ "ТД "Фінпром" суму вартості непоставленого товару в розмірі 3 425 986,00 грн.

2.3. Задовольняючи позовні вимоги про стягнення з ТОВ "Торговий дім "Фінпром" суми основного боргу в розмірі в розмірі 3 425 986,00 грн, місцевий господарський суд виходив з того, що оскільки на дату прийняття рішення ТОВ "ТД "Фінпром" не виконано обов'язку щодо поставки позивачу 815,710 тон пшениці 3-го класу на суму 3 425 986,00 грн, не повернуто вартість оплаченого, але не поставленого товару в сумі 3 425 986,00 грн, враховуючи положення ст.ст. 670, 693 Цивільного кодексу України, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі. Одночасно, місцевий суд відмовив у задоволенні заяви ТОВ "Зернокомплекс "Сиваш" про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ТОВ "Торговий дім "Фінпроект" у зв'язку з відсутністю правових підстав.

2.4. Погоджуючись із висновком суду першої інстанції, апеляційний господарський суд зазначив про правомірність заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 3 425 986,00 грн. При цьому, суд апеляційної інстанції також погодився із висновком місцевого суду щодо відмови у задоволенні заяви ТОВ "Зернокомплекс "Сиваш" в порядку ст.ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017) про забезпечення позову у зв'язку з її безпідставністю.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2018 та рішенням Господарського суду Київської області від 13.12.2017 у справі № 911/3197/17, ТОВ "Торговий дім "Фінпром" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані рішення місцевого суду та постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

3.2. Узагальнені доводи касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фінпром":

- судами при винесенні рішення грубо порушені норми процесуального права, зокрема, ст.ст. 236, 238 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не враховані всі фактичні обставини справи, в межах наданих судам повноважень, не в повному обсязі з'ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, не надано належно оцінки всім доказам;

- вказаний спір вже був предметом розгляду господарських судів, і обставини, які були встановлені у справі № 911/4204/16 мають преюдиційне значення для даної справи;

- судами обох інстанцій порушено норми матеріального права, зокрема, ст.ст. 665, 693 Цивільного кодексу України, та не застосовано ст. 613 Цивільного кодекс України.

4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, яким керувався суд

4.1. Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

4.2. Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

4.3. Частиною першою статті 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

4.4. Згідно із статтею 203 Цивільного кодексу України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

4.5. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).

4.6. Статтею 205 Цивільного кодексу України передбачено можливість вчиняти правочини усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

4.7. Відповідно до статті 206 Цивільного кодексу України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів. Правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону.

4.8. Згідно із статтею 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

4.9. Відповідно до частини першої статті 218 Цивільного кодексу України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

4.10. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи № 911/4204/16 за позовом ТОВ "Зернокомплекс "Сиваш" до ТОВ "Торговий дім "Фінпром" встановлено факт виникнення між сторонами взаємних прав та обов'язків з поставки зерна.

4.11. Положеннями статті 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму; до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

4.12. Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

4.13. Частиною першою статті 662 Цивільного кодексу України встановлено загальний порядок, за яким продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

4.14. Згідно частини 4 статті 664 Цивільного кодексу України, якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

4.15. Судами попередніх інстанцій встановлено, що сторонами узгоджено здійснення поставки шляхом самовивозу товару покупцем ТОВ "Зернокомплекс "Сиваш" зі складу продавця (постачальник) ТОВ "Торговий дім "Фінпром".

4.16. Відповідно до ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

4.17. Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

4.18. Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ "Зернокомплекс "Сиваш" та ТОВ "Торговий дім "Фінпром" не було досягнуто домовленостей щодо строку поставки, у зв'язку з чим ТОВ "Зернокомплекс "Сиваш" на виконання вимог ст. 530 Цивільного кодексу України направлено лист 22.09.2017 до ТОВ "ТД "Фінпром", з вимогою, яка встановлює обов'язок ТОВ "ТД "Фінпром" не пізніше 7 (семи) робочих днів від дня отримання цього листа поставити ТОВ "Зернокомплекс "Сиваш" 815,710 тон пшениці 3-го класу на суму 3 425 986,00 грн.

4.19. Також, судами встановлено, що у відповідь на лист від 22.09.2017 № 88/09-2017 ТОВ "Зернокомлекс "Сиваш" відповідачем ТОВ "ТД "Фінпром" листом № 0210 від 29.09.2017 було повідомлено адресу складу, з якого позивач самовивозом міг одержати оплачену партію зерна кількістю 815,710 тон пшениці 3-го класу. Проте, лист-відповідь повернувся з відміткою пошти за закінченням терміну зберігання.

4.20. Продавець (постачальник), направляючи листа № 0210 від 29.09.2017 на виконання вимог статті 530 Цивільного кодексу України за адресою ТОВ "Зернокомлекс "Сиваш" (покупця), обґрунтовано розраховував на отримання його покупцем, та, відповідно, належного виконання покупцем своїх зобов'язань.

4.21. Натомість судами не надавалася правова оцінка на відповідність дій ТОВ "ТД "Фінпром" вимогам законодавства та вимогам, що випливають із суті зобов'язання, які склалися між сторонами.

4.22. Статтею 689 Цивільного кодексу України встановлено обов'язок покупця щодо прийняття товару, зокрема, покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

4.23. За аналізом зазначеної статті покупець для виконання продавцем обов'язку із передачі товару, відповідно до вимог, що склалися між сторонами, зобов'язаний був забезпечити вивезення товару власним автотранспортом зі складу продавця.

4.24. Тобто договір купівлі-продажу є взаємно зобов'язуючим, де кожна із сторін договору наділена взаємними правами та обов'язками.

4.25. Враховуючи зазначене, судами попередніх інстанцій не надано оцінки поведінці покупця ТОВ "Зернокомлекс "Сиваш" як зобов'язаної сторони договору, що полягає у вчиненні ним максимально необхідних дій для належного виконання зобов'язання.

4.26. При задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій, застосовуючи до спірних правовідносин ст.ст. 670, 693 Цивільного кодексу України, виходили з того, що оскільки ТОВ "Фінпром" не виконано вимоги ТОВ "Зернокомплекс "Сиваш" щодо поставки товару не пізніше 7 (семи) робочих днів від дня отримання направленого покупцем в кількості 815,710 тон пшениці 3-го класу на суму 3 425 986,00 грн, покупець набув право вимагати повернення суми попередньої оплати.

4.27. Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

4.28. Задовольняючи позовні вимоги, зокрема, щодо повернення суми попередньої оплати, суди належним чином не з'ясували чи має місце порушення продавцем обов'язку щодо передачі товару, який був попередньо оплачений.

4.29. За наведених обставин, колегія суддів вважає, що ні місцевим судом, ні судом апеляційної інстанції не встановлено чи мало місце порушення продавцем обов'язку щодо передачі товару, який був попередньо оплачений, відмови продавця від здійснення своїх обов'язків; не досліджувалося питання добросовісності поведінки покупця для встановлення належного виконання покупцем свого кореспондуючого обов'язку щодо прийняття товару, в даному випадку, враховуючи характерні властивості предмета поставки, шляхом самовивозу; чи вчинено покупцем належним чином всіх дій, регламентованих законодавством, для уникнення неналежного виконання зобов'язань, що склалися між сторонами.

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

5.1. Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.2. Згідно з частиною 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо:

1) суд не дослідив зібрані у справі докази; або

2) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або

3) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

5.3. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

5.4. З врахуванням викладеного, оскільки як місцевий, так і апеляційний господарські суди припустились неправильного застосування приписів Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, а у Верховного Суду відсутня процесуальна можливість з'ясувати дійсні обставини справи, що перешкоджає ухвалити нове рішення у справі, то це відповідно є підставою для скасування рішень судів попередніх інстанцій, та передання справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

5.5. Під час нового розгляду господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін, і, залежно від встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства, вирішити спір.

Керуючись статтями 236, 238, 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фінпром" задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 13.12.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2018 у справі № 911/3197/17 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Господарського суду Київської області.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий В.Студенець

Судді Г.Вронська

І.Ткач