Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2022 року

м. Київ

cправа № 915/952/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г.М. - головуючого, Краснова Є.В., Уркевича В.Ю.,

секретар судового засідання Лихошерст І.Ю.,

розглянувши касаційну скаргу Миколаївської міської ради

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.11.2021 (колегія суддів Савицький Я.Ф. - головуючий, Головей В.М., Разюк Г.П.) та рішення Господарського суду Миколаївської області від 01.10.2020 (суддя Коваль С.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "СТІВ"

до Миколаївської міської ради

про визнання укладеною в редакції позивача додаткової угоди до договору оренди землі,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "СТІВ" (далі - позивач) звернулось до суду з позовною заявою до Миколаївської міської ради (далі - відповідач) про визнання в порядку ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі від 09.08.2006 у редакції запропонованій позивачем.

1.2. В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на положення частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" та зазначив, що орендодавець всупереч вимогам закону не розглянув заяву позивача, подану 11.04.2017 разом з проектом додаткової угоди. Крім того, позивач вказав, що після спливу договору оренди землі, він продовжує користуватись земельною ділянкою, а відповідачем не направлено протягом одного місяця після закінчення строку договору листа - повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, у зв`язку з чим, на думку позивача, договір оренди землі вважається поновленим.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 01.10.2020 позов задоволено з тих підстав, що позивач здійснив всі необхідні заходи для продовження строку дії договору оренди землі, проте відповіді від відповідача на свої звернення не отримав; запропонована позивачем додаткова угода передбачає поновлення договору на тих самих умовах і на той самий строк.

2.2. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.11.2021 рішення суду першої інстанції залишено без змін.

2.3. Постанова апеляційного суду з урахуванням задоволення клопотання позивача про залучення до матеріалів справи копії заяви від 20.02.2016 позивача до відповідача про намір скористатись переважним правом на поновлення договору оренди землі з доданим до неї проектом додаткової угоди, мотивована тим, що позивач відповідно до вимог умов договору та ч.ч. 1, 3 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" своєчасно - 20.02.2016 вперше звернувся до відповідача із заявою про укладання договору на новий строк, додавши проект додаткової угоди, отже, дотримався відповідної передбаченої законом процедури і має право на поновлення договору оренди на новий строк.

3. Короткий зміст касаційної скарги, заяви клопотання учасників справи

3.1. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

3.2. На обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на те, що апеляційним судом порушено норми процесуального права, а також судами невірно було застосовано норми матеріального права без врахування висновків Верховного Суду, викладених в постановах від 10.01.2019 у справі № 915/1376/17, від 08.09.2020 у справі № 927/761/19, від 03.11.2021 у справі № 915/951/20, від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц, від 22.09.2020 у справі № 313/350/16-ц, від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19, від 24.11.2021 у справі № 915/954/20 (п. 1 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України)).

3.3. Крім того, відповідач в касаційній скарзі просить долучити до матеріалів справи копію листа Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради від 29.11.2021 № 51673/02.02.01-22/21-2 з додатками.

3.4. Оскільки відповідно до приписів статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції позбавлений права приймати до розгляду нові докази, колегія суддів Верховного Суду відмовляє у задоволенні клопотання відповідача щодо долучення нових доказів.

4. Мотивувальна частина

4.1. Відповідно до приписів статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (ч.1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч.2).

4.2. Як встановлено судами, 09.08.2006 між Миколаївською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою "СТІВ" (орендар) було укладено договір оренди землі № 4313 (Договір), у відповідності до умов якого Миколаївська міська рада на підставі рішення від 30.06.2006 №2/28 надає ТОВ фірмі "СТІВ" в оренду земельну ділянку загальною площею 6 кв.м для розміщення та обслуговування торгівельного кіоску поблизу житлового будинку № 4 по вул. Новобудівний /Корабельний район (далі -земельна ділянка) (п.1.1, 2.1 Договору).

4.3. Вказаний Договір зареєстрований у Миколаївській регіональній філії ДП Центр ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 21.08.2006 за № 040600100445.

4.4. Пунктом 3.1. наведеного Договору сторони визначили строк його дії - 5 років з дати його державної реєстрації.

Вказаним пунктом також встановлено, що після закінчення строку Договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк; у цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії Договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

4.5. На виконання умов Договору Миколаївська міська рада передала, а ТОВ фірма "СТІВ" прийняла в оренду земельну ділянку.

4.6. Рішенням Миколаївської міської ради від 09.06.2011 №6/25 визначено продовжити ТОВ фірмі "СТІВ" на 5 років термін оренди земельної ділянки.

4.7. В подальшому, а саме 05.03.2012 між Миколаївською міською радою (орендодавець) та ТОВ фірмою "СТІВ" (орендар) було укладено Договір про зміни №248-11 до Договору оренди землі.

4.8. За умовами п. 1 Договору про зміни Миколаївська міська рада на підставі рішення від 09.06.2011 за №6/25 продовжує ТОВ фірмі "СТІВ" термін оренди земельної ділянки, без права оформлення свідоцтва про право власності на нерухоме майно /Корабельний район/, у зв`язку з чим в Договір внесено наступні зміни.

4.9. Згідно з п. 2 Договору про зміни, Договір оренди продовжено на 5 років до 21.08.2016. Також пункт 3.1 Договору оренди землі доповнено наступним змістом: «орендар, який належно виконував обов`язки відповідно до умов Договору, має за інших рівних умов переважне право на подовження строку дії Договору. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за шість місяців до закінчення строку дії Договору письмово звернутися до орендодавця з клопотанням про подовження строку оренди. Підставою для подовження строку дії договору (поновлення договору) буде відповідне рішення орендодавця».

4.10. Також, внесено зміни до п.п. "и" п. 9.4 та п. 12.6 Договору про оренду. Так вказаними приписами визначено, що орендар зобов`язаний не пізніше ніж за шість місяців до закінчення строку Договору звернутись до Міської ради з клопотанням про продовження строку оренди, при цьому орендна плата за землю вноситься по день фактичного використання земельної ділянки або до укладення нового договору оренди землі. За умови належного виконання своїх обов`язків, орендар має за інших рівних умов переважне право на поновлення Договору. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за шість місяців до закінчення строку дії Договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

4.11. Договір про зміни від 05.03.2012 № 248-11 зареєстрований в Управлінні Держкомзему у м. Миколаїв, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис 05.03.2012 за № 481010004000795.

4.12. Апеляційним судом, з урахуванням задоволення клопотання позивача про долучення до матеріалів справи доказів, встановлено, що 20.02.2016 на виконання умов Договору ТОВ фірма "СТІВ" звернулось до Миколаївської міської ради із заявою про поновлення Договору оренди земельної ділянки, до якої було додано проект додаткової угоди.

4.13. Відповідно до змісту проекту додаткової угоди орендарем запропоновано продовжити ТОВ фірмі "СТІВ" оренду земельної ділянки на 5 (п`ять) років до 21.08.2021. Решта умов не змінювалась.

4.14. Вказану заяву позивача зареєстровано в Миколаївській міській раді за вх. №000103.

4.15. Доказів протилежного Миколаївською міською радою не надано, жодного заперечення проти наведеного відповідачем не висловлено.

4.16. З огляду на матеріали справи та за твердженням позивача, вищевказана заява щодо поновлення договору оренди та проект додаткової угоди з боку Міської ради залишені без відповіді.

4.17. При цьому позивач продовжив користуватися земельною ділянкою, що не заперечується відповідачем та підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями за 2016 - 2020 роки.

4.18. 11.04.2017 після закінчення строку дії Договору оренди ТОВ фірма "СТІВ" повторно звернулось до Миколаївської міської ради із заявою №000269 щодо укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди землі на той самий строк та на тих самих умовах. До заяви ТОВ фірми "СТІВ" додано, зокрема, відповідний проект додаткової угоди.

Вказану заяву Миколаївською міською радою також залишено без реагування, а запропонований ТОВ фірмою "СТІВ" проект додаткової угоди не підписано.

4.19. У матеріалах справи наявний лист за вх. №7571/18 від 09.07.2020 ТОВ фірми "СТІВ" на ім`я Міського голови - Сенкевича О.Ф., в якому позивач також просив поновити договір оренди землі на той самий строк та на тих самих умовах; до цього листа, згідно опису додатків, додано відповідний проект додаткової угоди у двох примірниках.

На вказаний лист Миколаївська міська рада знов не відреагувала, проект додаткової угоди не підписано, заперечення щодо продовження строку дії Договору не надано.

4.20. Разом з тим, відповідачем додано до матеріалів справи лист від 19.06.2017 №17-1827 начальника Управління містобудування та архітектури Миколаївської міської ради головного архітектора міста, яким Виконком міської ради повідомлено про неможливість рекомендувати поновлення терміну дії правових документів на земельну ділянку у зв`язку з тим, що Договір оренди землі діяв до 21.08.2016. Однак, судова колегія зазначила, що у матеріалах справи не міститься доказів щодо підтвердження направлення ТОВ фірмі "СТІВ" з боку Міської ради будь-яких документів стосовно вищевказаного зауваження головного архітектора міста.

4.21. Будь-які скарги та зауваження до позивача з боку орендодавця у матеріалах справи відсутні. Жодних повідомлень від відповідача щодо відмови в поновленні Договору або претензій щодо неналежного виконання орендарем умов Договору у матеріалах справи не міститься.

4.22. Апеляційний суд при прийнятті оскарженого рішення взяв до уваги правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в постанові від 31.08.2021 у справі №903/1030/19, до розгляду якої зупинялось провадження у даній справі, про те, що виникненню в орендодавця обов`язку прийняти рішення про поновлення договору оренди землі або про наявність заперечень щодо такого поновлення договору з надсиланням відповідного листа-повідомлення має передувати звернення орендаря з повідомленням про намір продовжити орендні правовідносини, до якого має бути додано проект додаткової угоди. Факт порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про прийняте ним рішення у відповідь на вчасно надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди дає орендареві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме: частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі". І саме у такому випадку відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на поновлення договору та той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону № 161-XIV, необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує його обов`язки за цим договором; він повідомив орендодавця в установлені законом строки про намір поновити договірні відносини на новий строк; до листа-повідомлення додав проєкт додаткової угоди про поновлення договору оренди землі; продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець упродовж місяця після закінчення строку договору оренди землі письмово не повідомив орендаря про заперечення у поновленні цього договору.

4.23. При цьому на момент винесення судом першої інстанції рішення про задоволення позову, копія заяви позивача від 20.02.2016 на ім`я Миколаївської міської ради про поновлення Договору оренди земельної ділянки, до якої було додано проект додаткової угоди, в матеріалах справи була відсутня. Судом першої інстанції вказаний доказ не досліджувався і вказані обставини не встановлювались.

4.24. Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення від 01.10.2020 виходив з правової позиції, що викладена в постановах Верховного Суду від 10.09.2018 у справі № 920/739/17, від 05.06.2019 у справі № 915/1004/18, про те, що повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі в даному випадку не вимагається; при цьому орендар продовжує користуватись земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує у поновлені договору. Частини 1-5 та частина 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" містять дві окремі правові підстави для реалізації орендарем свого переважного права на поновлення договору оренди землі та не можуть бути застосовані одночасно, оскільки є різними за своєю правовою природою, механізмом застосування та наслідками.

4.25. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 22.09.2020 у справі № 313/350/16-ц відступила від висновку Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду, викладеного в постанові від 10.09.2018 у справі № 920/739/17, а саме від висновків про необов`язковість повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі для виникнення підстави поновлення договору, передбаченої частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі".

4.26. Отже, суди попередніх інстанції керувались різними правовими висновками застосування статті 33 Закону України "Про оренду землі".

4.27. Між тим, слід зазначити, що в судовій системі є спеціально створений колегіальний орган Верховного Суду, метою діяльності якого є забезпечення однакового застосування судами норм права, яким є Велика Палата Верховного Суду.

На момент прийняття рішення судом першої інстанції в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц за позовом про визнання договору оренди землі недійсним та визнання договору оренди землі поновленим була викладена наступна правова позиція. Для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди. Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦПК України, буде порушене в разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право, продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору.

У вказаній справі, відмовляючи в задоволенні повних вимог суди виходили з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів відправлення орендодавцю відповідних листів-повідомлень з проектом додаткової угоди та, як зазначила Велика Палата Верховного Суду, з урахуванням вищезазначених вимог закону дійшли правильного висновку, що позивач не скористався своїм переважним правом на поновлення договору оренди землі.

4.28. Таким чином, правова позиція щодо застосування частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі", яка стала підставою подання позову у справі, що розглядається, на момент подання позову 10.07.2020 була сформульована спеціально створеним колегіальним органом Верховного Суду, метою діяльності якого є забезпечення однакового застосування судами норм права, і на момент винесення судового рішення судом першої інстанції від 01.10.2020 вже існувала.

4.29. Отже, до предмету доказування у справі про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди на підставі частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі" входило, зокрема, підтвердження факту звернення орендаря до орендодавця з листом про намір скористатись переважним правом на поновлення договору оренди землі з проектом додаткової угоди у межах встановленого договором і законом строку.

4.30. Згідно з частинами першою - четвертою статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

4.31. Відповідно до частини першої статті 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

4.32. За приписами частини другої статті 80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

4.33. Позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів) (ч. 2 ст. 164 ГПК України).

4.34. Таким чином, для підтвердження своїх вимог на позивача покладено обов`язок подати всі наявні в нього докази, що стосуються предмета спору, до суду першої інстанції.

4.35. Після розгляду справи у суді першої інстанції позивач в апеляційному суді просив залучити до матеріалів справи копію заяви від 20.02.2016 №000103 з додатковою угодою. Обґрунтовуючи неподання цих доказів при розгляді справи в суді першої інстанції, ТОВ фірма "СТІВ" зазначила про те, що судова практика, яка існувала на час розгляду справи в суді першої інстанції у справі про поновлення договору оренди землі саме за ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" не вимагала доведення виконання орендарем вимог ч.ч. 2-5 цієї статті Закону. Отже, подання вищеназваного доказу суду першої інстанції не було обов`язковим та могло створити в суду враження намагання позивача долучити до матеріалів справи зайві докази, які виходять за межі предмету доказування. Дослідивши надані документи, судова колегія апеляційного суду їх прийняла.

4.36. Відповідно до статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч.2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч.3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч.4). У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ч.5).

4.37. Отже, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від особи, яка подає такий доказ, тягар доведення яких покладений на учасника справи.

При цьому за імперативним приписом частини четвертої статті 13 названого Кодексу кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних, зокрема, з невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 26.04.2021 у справі № 910/24991/15, від 11.06.2019 у справі № 906/353/17, від 05.12.2018 у справі № 910/7190/18, від 08.09.2020 у справі № 927/761/19, від 21.06.2018 у справі № 906/612/17.

4.38. Вказані положенні закріплені законодавцем з метою забезпечення змагальності процесу в суді першої інстанції, де сторони повинні надати всі наявні в них докази, і недопущення зловживання стороною своїми правами.

4.39. Враховуючи вищевикладене, практика застосування частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" на момент подання позову, що передбачала доведення факту звернення орендаря до орендодавця з листом про намір скористатись переважним правом на поновлення договору оренди землі на новий строк до закінчення строку оренди, була вже сформована Великою Палатою Верховного Суду.

4.40. Апеляційний суд вказаного не врахував і, задовольнивши клопотання позивача про долучення до матеріалів справи нових доказів, припустився порушення норм процесуального права.

Таким чином, в процесуальному сенсі апеляційний суд вийшов за межі апеляційного розгляду, передбаченого статтею 269 ГПК України.

4.41. Оскільки відповідно до положень статті 269 ГПК України повноваження оцінки доказів неможливості подання до суду першої інстанції доказів з причин, що об`єктивно не залежали від заявника, визначені для суду апеляційної інстанції, суд касаційної інстанції не наділений такими повноваженнями, з урахуванням положень частини 4 статті 310 ГПК України постанову суду апеляційної інстанції належить скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, касаційну скаргу належить задовольнити частково.

4.42. Судові витрати відповідно до положень статті 129 ГПК України підлягають розподіленню після винесення судового рішення по суті спору.

Керуючись статтями 240 296 300 301 308 310 315 316 317 ГПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Миколаївської міської ради задовольнити частково.

Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.11.2021 скасувати, а справу № 915/952/20 направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Г.М. Мачульський

Судді Є.В. Краснов

В.Ю. Уркевич