Історія справи

Постанова ВГСУ від 13.07.2016 року у справі №5023/8376/11
Ухвала КГС ВП від 14.11.2018 року у справі №5023/8376/11
Ухвала КГС ВП від 02.07.2018 року у справі №5023/8376/11
Ухвала КГС ВП від 18.05.2020 року у справі №5023/8376/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2020 року

м. Київ

Справа № 5023/8376/11

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

Катеринчук Л.Й. - головуючої, Пєскова В.Г., Погребняка В.Я.

за участі секретаря судового засідання Лавринчук О.Ю.

учасники справи:

позивач - Харківська місцева прокуратура №5 в інтересах держави в особі Харківської міської ради

прокурор Офісу Генерального прокурора Федюк Ю.П. (посвідчення №054966 від 20.01.2020)

відповідач, боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Магазин Качановський"

кредитор - ОСОБА_1 ,

представник - Дочія Р.Н. (довіреність від 04.02.2020)

ліквідатор - арбітражний керуючий Козачок Сергій Миколайович, особисто

Прокуратура Харківської області

розглянув касаційну скаргу Заступника прокурора Харківської області

на постанову Східного апеляційного господарського суду

від 04.03.2020

у складі колегії суддів: Шутенко І.А. (головуючий), Здоровко Л.М., Мартюхіна Н.О.

та ухвалу Господарського суду Харківської області

від 07.11.2019

у складі судді Усатого В.О.

у справі № 5023/8376/11

за позовом Харківської місцевої прокуратури №5 в інтересах держави в особі Харківської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Магазин Качановський"

про зобов`язання звільнити самовільно зайняті земельні ділянки

в межах справи №5023/8376/11 за заявою Публічного акціонерного товариства "Банк Таврика" про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Магазин Качановський"

ПРОЦЕДУРА КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

1. 30.03.2020 поштовим відправленням, направленим на адресу Східного апеляційного господарського суду, Заступник прокурора Харківської області В. Анушкевич звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою за №05/2-76-17 від 30.03.2020 на постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.03.2020 та ухвалу Господарського суду Харківської області від 07.11.2019 у справі №5023/8376/11 в порядку статей 286, 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

2. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №5023/8376/11 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі Катеринчук Л.Й. - головуючої, Пєскова В.Г, Погребняка В.Я., що підтверджується витягом з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 28.04.2020.

3. Ухвалою 15.05.2020 Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі №5023/8376/11 Господарського суду Харківської області за касаційною скаргою Заступника прокурора Харківської області на постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.03.2020 та ухвалу Господарського суду Харківської області від 07.11.2019, призначив розгляд касаційної скарги Заступника прокурора Харківської області на 18.06.2020 о 09:30.

4. Від ліквідатора Козачка С.М. (далі - ліквідатор боржника) та кредитора ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) надійшли відзиви на касаційну скаргу Заступника прокурора Харківської області (далі - скаржника, прокурора).

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Розгляд справи в суді першої інстанції та прийняте ним рішення

5. Господарським судом Харківської області розглядається справа №5023/8376/11 про банкрутство ТОВ "Магазин "Качановський", провадження порушено ухвалою від 11.10.2011 за заявою ПАТ "Банк Таврика"; справа перебуває на стадії ліквідаційної процедури, введеної постановою місцевого суду 01.11.2012.

6. 19.12.2016 керівник Харківської місцевої прокуратури №5 звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом в інтересах держави в особі Харківської міської ради до ТОВ "Магазин "Качановський" про зобов`язання його звільнити самовільно зайняті земельні ділянки площами 0,012 га та 0,0045 га шляхом демонтажу прибудови з подальшим приведенням земельної ділянки у придатний для використання стан (том (1)19, а.с. 4-12).

6.1. В обґрунтування заявлених вимог прокурор зазначив, що місцевою прокуратурою встановлено факти самовільного зайняття ТОВ "Магазин "Качановський" земельних ділянок, орієнтовними площами 0,012 га та 0,0045 га для влаштування прибудови до нежитлової будівлі магазину по АДРЕСА_1. Земельну ділянку площею 0,1526 га товариству-боржнику надано у тимчасове користування для обслуговування та експлуатації магазину строком дії до 14.05.2022 на підставі укладеного між Харківською міською радою та ТОВ "Магазин "Качановський" договору оренди №1432 від 26.01.1998.

6.2. Прокурор зауважив, що рішенням суду від 17.05.2016 у господарській справі №922/778/16, яке набрало законної сили, відмовлено у задоволенні позову ТОВ "Магазин "Качановський" до Харківської міської ради про визнання права власності на нежитлові приміщення літера "Б-2", загальною площею 2042,5 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, у зв`язку із самочинною перебудовою основної споруди магазину №9/6 по АДРЕСА_1. Судом у цій справі встановлено, що рішення про надання в оренду або про передачу у приватну власність земельної ділянки по АДРЕСА_1 для реконструкції спірного магазину товариства-боржника Харківською міською радою не приймалось. Відтак, земельні ділянки під самовільно збудованою нежитловою будівлею літ. "Б-2" підлягають звільненню, як самовільно зайняті боржником, та приведенню у придатний для використання стан.

7. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 07.11.2019 відмовлено Харківській міській прокуратурі №5 в інтересах держави в особі Харківської міської ради у задоволенні заяви про зобов`язання ТОВ "Магазин "Качановський" звільнити самовільно зайняті земельні ділянки (том 22 (4), а.с. 173-181).

7.1. Місцевим судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 14.05.1997 №375 між Харківською міською радою та ТОВ "Магазин "Качановський" укладено договір на право тимчасового користування землею від 26.01.1998 №1432 площею 0,1526 га для експлуатації і обслуговування магазину №9/6 строком дії до 14.05.2022. Також, судом встановлено, а відповідачем не заперечувалось, що за час використання орендованої земельної ділянки, ТОВ "Магазин "Качановський" збільшило загальну площу нерухомого майна з 625,2 кв.м. до 2 042,5 кв.м. та вийшло за межі наданої відповідачу в оренду земельної ділянки.

7.2. Суд встановив, що рішенням Господарського суду Харківської області від 17.05.2016 у справі №922/778/16 відмовлено у задоволенні позову ТОВ "Магазин "Качановський" до Харківської міської ради про визнання права власності на нежитлові приміщення літера "Б-2", загальною площею 2042,5 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, у зв`язку з недотриманням порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів.

7.3. Також, судом встановлено, що листом від 22.08.2016 надано відповідь на звернення Харківської міської прокуратури №5. Департамент територіального контролю Харківської міської ради повідомив, що земельна ділянка за зазначеною адресою використовується для обслуговування нежитлової будівлі, а додаткові земельні ділянки орієнтовано площами 0,012 га та 0,0045 га є самовільно зайнятими, оскільки відомості щодо оформлення ТОВ "Магазин "Качановський" дозвільних документів для реконструкції об`єкта та оформлення договору оренди землі у виконавчих органах Харківської міської ради відсутні. До листа Департаментом долучено акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил №129-А від 07.06.2016, складений без участі власника нерухомого майна, та акт огляду земельної ділянки.

7.4. Застосувавши положення частини першої статті 13 Конституції України, частин першої, другої статті 83, частини другої статті 116, статей 125, 126, пункту "б" частини першої статті 211, статті 212 Земельного кодексу України, частини п`ятої статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статей 1, 9, 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", статей 376, 391 ЦК України та пунктів 7.3.-7.5. Порядку вирішення питань, пов`язаних із самочинним будівництвом, затвердженого рішенням Харківської міської ради №390/11 від 17.08.2011, місцевий суд дійшов висновку, що передумовою звернення до суду з позовом про знесення самочинного будівництва є припис (письмова вимога) про усунення з боку винної особи законодавства про містобудування. Разом з тим, судом встановлено, що таких приписів інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю та Харківською міською радою відповідачу не виносилося.

7.5. Застосувавши статті 61, 62 Кодексу України з процедур банкрутства, місцевий суд дійшов висновку що вимоги прокуратури звільнити самовільно зайняті земельні ділянки шляхом демонтажу прибудов з подальшим приведенням земельних ділянок у придатний для використання стан можуть привести до руйнування активів, які включені до ліквідаційної маси боржника, що зменшить їх вартість та спричинить шкоду кредиторам боржника, оскільки ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.10.2011 порушено провадження у справі №5023/8376/11 про банкрутство ТОВ "Магазин "Качановський" за заявою ПАТ "Банк Таврика", а постановою Господарського суду Харківської області від 01.11.2012 боржника визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру з метою задоволення вимог кредиторів.

Розгляд справи в суді апеляційної інстанції та прийняте ним рішення

8. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 04.03.2020 ухвалу Господарського суду Харківської області від 07.11.2019 залишено без змін.

8.1. Східний апеляційний господарський суд погодився з висновком місцевого господарського суду про те, що прокурором та Харківською міською радою не доведено дотримання визначеного законом порядку, який передує зверненню до суду з позовом про звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок шляхом демонтажу прибудов з подальшим приведенням земельних ділянок у придатний для використання стан (винесення припису (письмової вимоги) про усунення з боку винної особи законодавства про містобудування); вимоги прокурора щодо звільнення товариством-боржником самовільно зайнятих земельних ділянок із застосуванням демонтажу розташованих на них споруд можуть призвести до руйнування активів, які включені до ліквідаційної маси, що зменшить їх вартість та може завдати шкоди кредиторам та боржнику.

8.2. Апеляційним судом встановлено, що відповідачем-боржником вчиняються дії із збереження (державної реєстрації) об`єкта самочинного будівництва. Відповідаючи на лист боржника щодо надання дозволу на збереження об`єкта самочинного будівництва Листом №819/0/66-18 від 10.05.2018, Департамент будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради повідомив боржника, що не заперечує проти збереження самочинно реконструйованої нежитлової будівлі, загальною площею 2040,1 кв.м., розташованої по АДРЕСА_1. Тобто прокурор просив звільнити самовільно зайняті боржником земельні ділянки шляхом демонтажу прибудов реконструйованої нежитлової будівлі, щодо якої боржником вчиняються дії щодо збереження об`єкта самочинного будівництва (його державної реєстрації) та оформлення права землекористування спірних земельних ділянки.

8.3. Апеляційний суд зазначив про відсутність підстав застосування наслідків спливу строку позовної давності, оскільки прокурором не доведено належними та допустимими доказами обґрунтованості його позовних вимог в інтересах органу місцевого самоврядування. Тому суд дійшов висновку, що заява боржника про застосування строків позовної давності не підлягає задоволенню.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ В КАСАЦІЙНОМУ СУДІ

Доводи скаржника (Заступника прокурора Харківської області)

9. Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, Заступник прокурора Харківської області подав касаційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.03.2020 та ухвалу Господарського суду Харківської області від 07.11.2019, прийняти нове рішення про задоволення позову.

9.1. Скаржник доводив, що місцевий та апеляційний суди, розглядаючи спір по суті, застосували до спірних правовідносин приписи статті 376 ЦК України та дійшли помилкового висновку про недотримання прокурором та позивачем порядку, який передує зверненню до суду з позовом про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки; прокурор доводив, що позов спрямований на відновлення становища, яке існувало до порушення відповідачем права на безперешкодне володіння, користування та розпорядження Харківською міською радою належними їй земельним ділянками, в порядку статті 212 ЗК України та статті 391 ЦК України. Також, скаржник зазначив, що судами в порушення статей 73-75 ГПК України надано перевагу доводам відповідача та необґрунтовано не взято до уваги доводи щодо наявності ознак самовільного зайняття ТОВ "Магазин "Качановський" земельних ділянок, площею 0,0053 га, 0,0062 га та 0,0075 га по АДРЕСА_1; судами не взято до уваги встановлені рішенням суду від 17.05.2016 у справі №922/778/16 преюдиційні обставини здійснення ТОВ "Магазин "Качановський" самочинного будівництва спірного майна, площею 2 042,5 кв.м. у місті Харкові по АДРЕСА_1, за відсутності документів, що підтверджують право власності або право користування відповідачем-боржником спірними земельними ділянками, на яких здійснено реконструкцію будівлі боржника.

9.2. Скаржник аргументував, що судами безпідставно застосовано до спірних правовідносин положення Порядку вирішення питань, пов`язаних із самочинним будівництвом, затвердженого рішенням Харківської міської ради від 17.08.2011 №390/11, оскільки згідно з рішенням Харківської міської ради від 23.09.2015 №1984/15 зазначений Порядок діє лише в частині, що не суперечить чинному земельному законодавству.

9.3. Прокурор зауважив на необґрунтованості висновків судів про те, що вимоги прокурора щодо звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок шляхом демонтажу прибудов з подальшим приведенням земельних ділянок у придатний до використання стан може призвести до руйнування активів відповідача-боржника, які включені до складу його ліквідаційної маси; прокурор доводив, що судами не враховано, що спірне майно не введено в експлуатацію, тому відповідно до статті 331 ЦК України боржник не набув права власності на спірні прибудови, що встановлено рішенням суду від 17.05.2016 у господарській справі №922/778/16, яке набрало законної сили.

9.4. Прокурор зазначив, що місцевим та апеляційним судами ухвалено оскаржувані судові рішення без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах (статей 152, 212 ЗК України, статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель"), викладених у постановах Верховного Суду від 24.07.2019 у справі №910/10932/17, від 14.08.2018 у справі №910/18461/17, від 16.05.2018 у справі №918/633/16.

Доводи інших учасників справи

10. У відзиві ліквідатора Козачка С.М. на касаційну скаргу Заступника прокурора Харківської області зазначено, що першочерговим завданням ліквідатора є задоволення заявлених вимог кредиторів, які внесені у встановленому законом порядку до реєстру вимог кредиторів, а вимога скаржника чи органу місцевого самоврядування про звільнення земельної ділянки не внесена у встановленому порядку до реєстру вимог кредиторів. Крім того, продаж будівлі по АДРЕСА_1, як будівельних матеріалів, що були у використанні, суттєво зменшить ціну ліквідаційної маси, що приведе до незадоволення вимог кредиторів, які внесені до реєстру вимог кредиторів; продаж об`єкта за штучно зниженою ціною завдасть шкоду кредиторам. Кодексом України з процедур банкрутства не визначено порядку, за яким допускаються випадки вчинення дій, які спрямовані на пряме зменшення розміру ліквідаційної маси.

10.1. Ліквідатор з посиланням на статтю 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та статтю 61 Кодексу України з процедур банкрутства, зазначає, що вимоги скаржника, викладені у касаційній скарзі, з аргументацією порушення містобудівного законодавства, не враховують обставин провадження у справі про банкрутство та необхідності у зв`язку із цим застосування приписів та принципів законодавства про банкрутство щодо необхідності збереження ліквідаційної маси та реалізації її для задоволення вимог кредиторів боржника. Законодавство про банкрутство не передбачає випадків знищення майна боржника.

11. У відзиві кредитора ОСОБА_1 на касаційну скаргу Заступника прокурора Харківської області зазначено, що у позовних вимогах не надано даних щодо прибудов та приміщення, до якого вони прибудовані, що виключає можливість задоволення позовних вимог щодо їх знесення. Також зазначено, що реалізація особою права, передбаченого статтею 212 ЗК України, у випадку самочинного будівництва здійснюється виключно у порядку, встановленому статтею 376 ЦК України, однак прокурор у касаційній скарзі заперечує обґрунтованість застосування судом зазначених положень ЦК України. Водночас, відповідно до приписів частин першої, другої статті 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", обов`язковою попередньою умовою пред`явлення позову до суду про знесення об`єкта самочинного будівництва є наявність припису посадової особи органу ДАБК про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності. Однак, такий припис з приводу зазначеного приміщення магазину на адресу ТОВ "Магазин "Качановський" не вносився, що не спростовується і самою прокуратурою.

11.1. У відзиві також зазначено, що прокуратурою не надано суду належних та допустимих доказів невиконання чи неналежного виконання Харківською міською радою своїх повноважень щодо захисту своїх інтересів, пов`язаних з державними інтересами, а Харківська міська рада через відсутність внесення попереднього припису відповідачу про усунення порушень містобудівного законодавства не мала правових підстав для звернення до суду з позовом про демонтаж прибудов. Прокурором також не надано суду доказів на підтвердження повноважень на представництво Харківської міської ради, не наведено об`єктивних причин, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, тому пред`явлений прокурором позов не відповідає положенням статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та статтям 53, 74 ГПК України.

НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

12. Цивільний кодекс України

Частина перша статті 376 - житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Частина четверта статті 376 - якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Частина сьома статті 376 - у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Стаття 391 - власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

13. Земельний кодекс України

Частина перша статті 212 - самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Частина друга статті 212 - приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Частина третя статті 212 - повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

14. Кодекс України з процедур банкрутства

Частина перша статті 62 - усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання, включаються до складу ліквідаційної маси.

Частина друга статті 62 - майно, визначене родовими ознаками, що належить банкруту на праві володіння або користування, включається до складу ліквідаційної маси.

Частина третя статті 62 - індивідуально визначене майно, що належить банкруту на підставі речових прав, крім права власності і господарського відання, не може бути включене до складу ліквідаційної маси.

15. Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" в редакції на час розгляду справи місцевим судом 07.11.2019

Стаття 38. Знесення самочинно збудованих об`єктів

1. У разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису. У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням.

2. За рішенням суду самочинно збудований об`єкт підлягає знесенню з компенсацією витрат, пов`язаних із знесенням об`єкта, за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) таке самочинне будівництво. У разі неможливості виконання рішення суду особою, яка здійснила таке самочинне будівництво (смерть цієї особи, оголошення її померлою, визнання безвісно відсутньою, ліквідація чи визнання її банкрутом тощо), знесення самочинно збудованого об`єкта здійснюється за рішенням суду за рахунок коштів правонаступника або за рішенням органу місцевого самоврядування за рахунок коштів місцевого бюджету та в інших випадках, передбачених законодавством. Виконання рішення суду, що набрало законної сили, щодо знесення самочинно збудованого об`єкта здійснюється відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".

Розділ V. Прикінцеві та перехідні положення

Підпункт 1 пункту 9-1 - установити, що на період до утворення (визначення) місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування органів державного архітектурно-будівельного контролю повноваження, визначені цим Законом, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

16. Положення про Департамент будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради, затверджене рішенням Харківської міської ради 7 скликання від 20.12.2017 №856/17 "Про внесення змін до положень виконавчих органів Харківської міської ради 7 скликання"

Пункт 3.1. - метою діяльності Департаменту є створення сприятливих умов для якісного функціонування комунального господарства, здійснення контролю за будівництвом та організацією будівництва, ремонту та реконструкції об`єктів житлово-комунального і соціального призначення, а також будівництва і введення в експлуатацію об`єктів метрополітену.

Пункт 3.2. - Департамент при виконанні покладених на нього функцій взаємодіє з органами виконавчої влади, депутатами, постійними комісіями, тимчасовими контрольними комісіями та іншими органами, утвореними міською радою, департаментами, адміністраціями районів та іншими виконавчими органами Харківської міської ради, підприємствами, установами, організаціями, об`єднаннями громадян.

Пункт 4.1.15. - організація прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів у порядку, встановленому законодавством.

Пункт 4.1.16. - організація розгляду листів, заяв, пропозицій, скарг громадян, вжиття заходів щодо їх вирішення.

17. Порядок вирішення питань, пов`язаних із самочинним будівництвом, затверджений рішенням 9 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 17.08.2011 №390/11 у редакції від 20.06.2018

Пункт 1.2. - Порядок регулює процедуру вирішення питань, пов`язаних із самочинним будівництвом на території міста Харкова, з метою визначення можливості збереження самочинного будівництва, надання земельних ділянок під самочинно побудовані об`єкти та об`єкти, будівництво яких розпочато самочинно, визначення можливості прийняття таких об`єктів до комунальної власності територіальної громади міста Харкова.

Пункт 1.3. - Порядок поширюється на підприємства, установи та організації, фізичних осіб-підприємців, а також громадян, які на території міста самочинно здійснили або здійснюють будівництво нових об`єктів, або реконструкцію існуючих об`єктів.

Пункт 1.4. - цей Порядок не поширюється на об`єкти, які підлягають введенню в експлуатацію відповідно до Закону України "Про внесення зміни до пункту 9 розділу V "Прикінцеві положення" Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" щодо продовження терміну прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва, збудованих без дозволу на виконання будівельних робіт" від 22.03.2018 № 2363-VІІІ у порядку визначеному центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

Пункт 1.5. - не підлягають збереженню за цим Порядком об`єкти самочинного будівництва:

- що належать до пам`яток архітектури та містобудування національного та місцевого значення;

- для завершення будівництва та/або введення в експлуатацію яких, необхідне набуття права на земельну ділянку, що здійснюється на конкурентних засадах.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

18. З урахуванням повноважень касаційного суду відповідно до статті 300 ГПК України, Верховний Суд вважає прийнятною касаційну скаргу щодо доводів скаржника про неправильне застосування судами положень статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", статей 80, 83, 90, 152, 212 ЗК України, статей 20, 391 ЦК України, пункту 9 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою КМУ від 23.05.2011 №553, пунктів 13, 19 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду, затвердженого постановою КМУ від 19.08.2015 №698, статей 11, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 79, 86, 236 ГПК України.

А.2. Щодо застосування норм матеріального та процесуального права та розгляд доводів учасників провадження у справі про банкрутство

19. Звертаючись з позовом, Харківська місцева прокуратура №5 просила суд зобов`язати ТОВ "Магазин "Качановський" (код ЄДРПОУ 23460879) звільнити самовільно зайняті земельні ділянки площами 0,012 га та 0,0045 га шляхом демонтажу прибудови з подальшим приведенням земельних ділянок у придатний для використання стан. Правовою підставою позивачем визначено положення статей 83, 116, 123-125, 152, 212 ЗК України та статтю 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель".

20. Відповідно до частин третьої, четвертої статті 300 ГПК України, перевірка правильності прийнятих судами рішень здійснюється в межах предмета розгляду вимог судом першої інстанції та в межах доводів касаційної скарги. Порушення норм процесуального права, передбачених пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310 та частини другої статті 313 ГПК України, колегією суддів касаційного суду не встановлено.

21. Згідно з пунктом "б" частини першої статті 80 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), суб`єктами права власності на землю є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

22. Згідно з частиною першою статті 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

23. Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 ЗК України).

24. Статтею 126 ЗК України передбачено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

25. За змістом статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" вбачається, що про самовільне зайняття земельної ділянки свідчить вчинення особою будь-якої дії, спрямованої на фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дії, які відповідно до закону є правомірними.

26. Частина друга статті 152 ЗК України передбачає, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

27. За правилами статті 212 ЗК України, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

28. Разом з тим, законодавцем передбачено необхідність дотримання певної процедури щодо знесення самовільно побудованого будівництва з використанням частини земельної ділянки, яка не виділялася органом місцевого самоврядування під таке будівництво (чи реконструкцію будівлі). Зокрема, згідно з частиною першою статті 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції на час розгляду спору місцевим судом) було передбачено, що у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису. У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних із таким знесенням. Також, відповідно до пункту 9-1 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону визначено, що на період до утворення (визначення) місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування органів державного архітектурно-будівельного контролю повноваження, визначені цим Законом, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

29. Отже, Харківська міська рада не була на час розгляду спору особою, уповноваженою на вирішення питань знесення самовільного будівництва. Такою особою міг бути утворений нею орган державного архітектурно-будівельного контролю або центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

30. Доводи прокурора згідно з поданою касаційною скаргою про безумовне право на звернення до суду з вимогою про знесення самовільного будівництва та звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки до відповідача, як щодо порушника містобудівного законодавства, виключно з посиланням на порушення вимог земельного законодавства, колегія суддів касаційного суду вважає необґрунтованими, оскільки частиною першою статті 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" в імперативному порядку визначено необхідність винесення припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання такого припису, а також передбачено можливість виконання особою-порушником певних вимог, які дозволили б йому здати в експлуатацію самовільно побудовану (чи самовільно реконструйовану будівлю). Отже, знесення самовільного будівництва розглядається законодавцем як крайній захід впливу на порушника правил містобудівної діяльності, який може застосовуватися судами з дотриманням принципів справедливості та пропорційності господарського судочинства.

31. Частиною першою статті 376 ЦК України визначено сукупність ознак, за наявності яких об`єкт нерухомості вважається самочинним, а зокрема, якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; якщо об`єкт нерухомості збудовано без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту; якщо об`єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Даною нормою також передбачено умови її застосування (якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб) та правові наслідки (майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок).

32. Суди попередніх інстанцій встановили, що відповідачем за час використання орендованої земельної ділянки, площею 0,1526 га за договором від 26.01.1998 №1432 зі строком дії до 14.05.2022, було збільшено загальну площу нерухомого майна з 625,2 кв.м. до 2 042,5 кв.м., внаслідок чого відповідач вийшов за межі наданої йому в оренду земельної ділянки. Відповідачем зазначене не заперечувалось.

33. Отже, встановивши наявність нерухомого майна, яке підпадає під ознаки самочинного будівництва, визначені статтею 376 ЦК України, та за наявності рішення місцевого суду від 17.05.2016 у справі №922/778/16, яким фактично підтверджено статус такого будівництва як самочинного, суди попередніх інстанцій обґрунтовано застосували положення цієї статті до спірних правовідносин.

З огляду на таке, Верховний Суд вважає необґрунтованими доводи скаржника, викладені у пункті 9.1. описової частини даної постанови, про те, що суди неправильно застосували положення статті 376 ЦК України до спірних правовідносин.

34. Касаційний суд вважає, що судами правильно застосовано положення статті 376 ЦК України. А відсутність у матеріалах справи доказів того, що Харківською міською радою заперечувалося визнання за боржником права власності на спірну будівлю після її реконструкції та наявність доказів того, що боржник звертався до Департаменту будівництва та шляхового господарства виконавчого комітету Харківської міської ради, а також начальника архітектурно-будівельної інспекції Департаменту територіального контролю Харківської міської ради з метою збереження самостійно реконструйованої будівлі боржником, у відповідь на які ліквідатору ТОВ "Магазин "Качановський" направлено лист з повідомленням про відсутність заперечень щодо збереження самочинного будівництва (том 22 (4), а.с. 102, 103, 153), судами прийнято до уваги як докази про можливість прийняття в експлуатацію спірного будівництва та подальше визнання права власності на нього.

Отже, з урахуванням принципів справедливості та пропорційності господарського судочинства, суди дійшли правильного висновку про відмову прокурору у задоволенні його позовних вимог про знесення самочинного будівництва та звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки.

35. Верховний Суд вважає необґрунтованими доводи скаржника, викладені у пункті 9.2. описової частини даної постанови, про помилкове застосування до спірних правовідносин Порядку вирішення питань, пов`язаних із самочинним будівництвом, затвердженого рішенням Харківської міської ради від 17.08.2011 №390/11, оскільки згідно з рішенням Харківської міської ради від 23.09.2015 №1984/15 зазначений Порядок діє лише в частині, що не суперечить чинному земельному законодавству.

Касаційний суд зазначає, що оскільки питання знесення самочинного будівництва є складовою частиною позовних вимог про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, то суди дійшли правильних висновків про використання цього Порядку, як локального нормативного акту, що застосовується до предмету спірних правовідносин в даній справі та зазначає, що прокурором не надано доказів та судами не встановлено, що такий Порядок був відмінений, визнаний нечинним чи недійсним в частині або в повному обсязі.

36. Верховний Суд вважає необґрунтованими доводи скаржника, викладені у пункті 9.3. описової частини даної постанови, про те, що судами не враховано, що спірне майно не введено в експлуатацію, тому відповідно до статті 331 ЦК України боржник не набув права власності на спірні прибудови, що встановлено рішенням суду від 17.05.2016 у господарській справі №922/778/16, яке набрало законної сили.

Колегія суддів касаційного суду звертає увагу на те, що такі доводи прокурора спрямовані на необхідність переоцінки доказів у справі, яким була надана відповідна оцінка при розгляді даного спору в межах справи про банкрутство. Зокрема, судами не оспорювалися висновки згідно рішення суду у справі №922/778/16 від 17.05.2016 про те, що боржник не набув права власності на новозбудоване майно, оскільки не звернувся у належному порядку до компетентних органів про здачу в експлуатацію самочинного будівництва. Однак, суди дійшли висновку у цій справі про те, що можливість здачі в експлуатацію такого будівництва не втрачена на час розгляду спору, а позивач не дотримався регламентованої законодавцем процедури, яка передбачає необхідність винесення відповідного припису про знесення самовільного будівництва, як крайнього заходу щодо порушника містобудівного законодавства. Також, суди прийняли до уваги особливості провадження у справі про банкрутство, які не передбачають можливості знищення активів боржника (навіть будівельних матеріалів), та цілі законодавства про банкрутство, які полягають у якнайбільш повному задоволенні вимог кредиторів боржника, що у даному випадку не суперечить суспільному інтересу у збереженні об`єкта реконструкції. Скаржником належних та допустимих доказів під час розгляду справи судами попередніх інстанцій, які б спростовували можливість усунення недоліків при проведенні реконструкції будівлі та підтверджували відмову на час розгляду спору у прийнятті декларації боржника про завершення будівельних робіт і здачу реконструйованого приміщення в експлуатацію, надано не було.

37. Верховний Суд вважає необґрунтованими доводи скаржника щодо неврахування висновків про застосування норм права у подібних правовідносинах (статей 152, 212 ЗК України, статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель"), викладених у постановах Верховного Суду від 24.07.2019 у справі №910/10932/17, від 14.08.2018 у справі №910/18461/17 та від 16.05.2018 у справі №918/633/16.

Так, у справі №910/10932/17 було прийнято постанову Верховного Суду 24.07.2019, предметом розгляду спору була вимога міської ради про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, на якій знаходилась прибудова до житлового будинку, щодо якої було проведено реконструкцію без погодження компетентних містобудівних органів. З обставин, встановлених судами, вбачається, що відповідач здійснив реконструкцію об`єкта нерухомості, а Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції зареєстрував Декларацію про готовність об`єкта до експлуатації за №КВ143152381835 від 26.08.2015. Верховний Суд у цій справі керувався як положеннями статті 212 ЗК України, так вимогами частини першої статті 376 ЦК України, звернув увагу, що судами не було досліджено хто є користувачем частини земельної ділянки, з використанням якої було проведено реконструкцію частини будівлі відповідача; зазначив, що відповідно до даних міського земельного кадастру станом на 14.12.2015 користувачем спірної земельної ділянки є ВАТ "Науково-виробничий комплекс "Київський завод автоматики ім. Г.І. Петровського", який не залучався до розгляду справи, скасував прийняті судами рішення та направив справу на новий розгляд для встановлення обставини наявності дозвільної документації на добудову приміщення за участі землекористувача ВАТ "Науково-виробничий комплекс "Київський завод автоматики ім. Г.І. Петровського". Остаточного рішення за результатами розгляду спору у цій справі судами на даний час не прийнято.

Отже, у справі №910/10932/17 касаційний суд також поряд із нормами земельного законодавства керувався приписами статті 376 ЦК України, що спростовує доводи скаржника про інше застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права у справі №5023/8376/11 (922/4379/16).

У справі №910/18461/17, за результатами розгляду якої прийнято постанову Верховного Суду від 14.08.2018, судами були застосовані положення статей 116, 152, 212 ЗК України та статті 376 ЦК України. Водночас, у даній справі судами було встановлено відсутність у відповідача дозвільної документації на добудову приміщення, а також встановлено дотримання регламентованої законодавцем процедури, яка передбачала необхідність винесення відповідного припису про знесення самовільного будівництва. Так, судами у зазначеній справі було встановлено, що Департамент земельних ресурсів згідно з підпунктом 3.2 пункту 3 Порядку здійснення самоврядного контролю за використанням і охороною земель у місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 25.09.2003 №16/890, видав розпорядження від 31.07.2017 №17-0032-02 з вимогою усунути порушення земельного законодавства у десятиденний термін, яку відповідач не виконав. Зазначене стало наслідком звернення позивача до суду та прийняття судом рішення про задоволення позовних вимог.

Отже, у справі №910/18461/17 мало місце прийняття розпорядження з вимогою про порушення земельного законодавства, необхідність прийняття якого заперечується скаржником у цій справі. Відтак, посилання скаржника на прийняті судові рішення у справі №910/18461/17 є нерелевантними до обставин даної справи та, навпаки, підтверджують правильність висновків судів у цій справі.

Зі змісту постанови Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №918/633/16 також вбачається, що підставою для звернення до суду органу місцевого самоврядування стало закінчення дії дозволу на встановлення на земельній ділянці тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності. Разом з тим, розміщення таких споруд регламентувалась Порядком розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 №244, який визначав механізм розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, а також за положеннями пункту 2.30 Порядку передбачав, що закінчення строку дії паспорта є підставою для демонтажу ТС.

Отже, у справі №918/633/16 мало місце встановлення інших обставин щодо іншого майна (тимчасової споруди), ніж ті, які були встановлені у справі №5023/8376/11 (922/4379/16), а також прийняття акта органу місцевого самоврядування, який передбачав певне (не подібне до випадку у цій справі) регулювання процедури знесення тимчасових споруд на землях, які перебувають в користуванні місцевих громад. Тому й рішення судів були прийняті відповідно до встановлених обставин справи, що не підтверджує різної судової практики при застосуванні норм земельного та цивільного законодавства у подібних правовідносинах, оскільки подібності правовідносин не встановлено касаційним судом.

38. Відповідно до статті 1 Протоколу Першого до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства України, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Отже, зазначеною нормою допускаються припустимі заходи контролю за використанням майна приватними власниками відповідно до загальних (публічних) інтересів. Напрацьована ЄСПЛ судова практика по цьому питанню свідчить про необхідність аналізу при цьому двох питань: по перше, чи переслідує держава, яка встановлює контроль, законну мету забезпечення "суспільних інтересів" і, по-друге, чи є функціонування цього законодавства і здійснюваний за його допомогою контроль пропорційними переслідуваній меті.

39. Застосовуючи зазначені критерії оцінки припустимості заходів державного контролю щодо використання майна приватними власниками відповідно до публічних інтересів щодо проведення реконструкції майна, яке перебуває у приватній власності фізичних чи юридичних осіб, колегія суддів касаційного суду погоджується з наявністю публічного інтересу в тому, щоб дотримувалися встановлені органами місцевого самоврядування та компетентними державними органами правила забудови, складовою частиною яких є реконструкція об`єктів нерухомості з виходом за межі периметру первісної забудови. У цьому випадку держава (орган місцевого самоврядування) переслідує законну мету щодо контролю за дотримання власником правил забудови та реконструкції об`єктів права приватної власності для забезпечення публічного інтересу, щоб така реконструкція не призвела до настання наслідків порушення прав інших осіб, гарантувала уникнення наслідків обвалу будівель та безпечне використання комунальних мереж (електро-, водо-, газопостачання та інше).

40. Оцінюючи наявність національного законодавства (частини першої статті 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", яка в імперативному порядку визначає необхідність винесення припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання такого припису, а також можливість виконання особою-порушником певних вимог, які дозволили б йому здати в експлуатацію самовільно побудовану (чи самовільно реконструйовану будівлю)), Верховний Суд зазначає про відповідність таких норм принципам пропорційності у судочинстві. Адже за допомогою зазначених норм суд може обмежити надмірне та необґрунтоване втручання державних органів у право власності приватної особи у випадку встановлення інших способів усунути незначні порушення правил містобудування чи досягти згоди із власником землі щодо збільшення розміру ділянки землекористування без істотної шкоди для суспільних інтересів.

41. Колегія суддів касаційного суду, керуючись принципом пропорційності господарського судочинства відповідно до статті 15 ГПК України, не вбачає порушення судами справедливого балансу між потребами загальної суспільної ваги та потребами збереження фундаментальних прав власника майна - боржника у даній справі та зазначає, що такий власник не повинен нести непропорційний та надмірний тягар щодо позбавлення його права на майнові активи у процедурі банкрутства, якщо існують альтернативні способи усунення порушення таким власником правил реконструкції належного йому на праві власності майна. Знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливо лише за умови, коли використано усі передбачені законодавством заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності та коли неможлива перебудова об`єкта нерухомості чи особа відмовляється від такої перебудови.

Оскільки відповідачем вживаються заходи, спрямовані на усунення недоліків під час здійснення самочинного будівництва (реконструкції), а компетентні органи Харківської міської ради висловили згоду на залишення такої реконструкції з можливістю її подальшого узаконення, вбачається обґрунтованим висновок про те, що судами дотримано вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів, а також захисту порушеного права особи, яка звернулася до суду.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

42. З огляду на зазначене та відсутність порушень норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішень місцевим та апеляційним судами, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та залишення без змін постанови апеляційного суду та ухвали місцевого суду.

В. Судові витрати

43. У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги, відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за її подання і розгляд залишаються за скаржником.

На підставі викладеного та керуючись статтями 240, 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Заступника прокурора Харківської області залишити без задоволення.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.03.2020 та ухвалу Господарського суду Харківської області від 07.11.2019 у справі №5023/8376/11 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді В.Г. Пєсков

В.Я. Погребняк