Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2025 року

м. Київ

cправа № 910/2384/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В.,

за участю секретаря судового засідання Амірханяна Р. К.,

та представників:

позивача - Музики М.П. (в режимі відеоконференції),

відповідача - Нестерова І.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2025

та додаткове рішення Господарського суду м. Києва від 21.10.2024

у справі № 910/2384/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СіПіДжі Енерджі"

до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

про зобов`язання припинити дії та стягнення 772 306,89 грн,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду м. Києва від 30.09.2024 закрито провадження у справі в частині позовної вимоги про зобов`язання Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго"; відповідач) припинити дії, спрямовані на нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю "СіПіДжі Енерджі" (далі - ТОВ "СіПіДжі Енерджі"; позивач) послуг передачі електричної енергії за договором про надання послуг з передачі електричної енергії від 15.07.2021 № 2100-02024 при здійсненні експорту електричної енергії та включення таких послуг до первинних документів, якими оформлюються послуги з передачі електричної енергії. Позовну вимогу про стягнення з відповідача 772 306,89 грн як безпідставно отриманих коштів задоволено. Стягнуто з ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго" на користь ТОВ "СіПіДжі Енерджі" 772 306,89 грн безпідставно отриманих коштів.

Переглянувши в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) рішення суду першої інстанції, Північний апеляційний господарський суд постановою від 18.02.2025 (головуючий суддя - Ю.Б. Михальська, судді - І.А. Іоннікова, А.І. Тищенко) залишив без змін вказане рішення суду першої інстанції.

07.10.2024 ТОВ "СіПіДжі Енерджі" звернулося до Господарського суду м. Києва із заявою про ухвалення додаткового рішення про стягнення із ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго" на свою користь 70 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді першої інстанції.

16.10.2024 ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго" звернулося до суду із запереченнями щодо стягнення з нього цих витрат. У цих запереченнях відповідач зазначив, що заявлена до стягнення сума витрат на професійну правничу допомогу є неспівмірною зі складністю справи та, що заявником не було надано доказів на підтвердження фактично понесених цих витрат.

Додатковим рішенням Господарського суду м. Києва від 21.10.2024 (суддя - В.В. Бондарчук), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2025 (головуючий суддя - Ю.Б. Михальська, судді - І.А. Іоннікова, А.І. Тищенко), стягнуто з ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго" на користь ТОВ "СіПіДжі Енерджі" 40 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суду першої інстанції.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, виходив з того, що витрати на професійну правничу допомогу у сумі 40 000,00 грн відповідають критеріям розумності їхнього розміру, пропорційності предмету спору, характеру та обсягу наданих адвокатом послуг, є обґрунтованими.

Не погоджуючись із додатковим рішенням Господарського суду м. Києва від 21.10.2024 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2025, ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго" звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить ці судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні вимог.

Скаржник мотивує подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, а саме стверджує про неврахування господарськими судами висновків Верховного Суду, Великої Палати Верховного Суду щодо застосування: ст. 126 ГПК України, викладених у постановах від 23.11.2020 у справі № 638/7748/18, від 09.06.2020 у справі № 466/9758/16-ц, від 15.04.2020 у справі № 199/3939/18-ц, від 11.06.2020 у справі № 821/227/17, від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18; щодо застосування ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, викладених у постановах від 23.11.2020 у справі № 638/7748/18, від 09.06.2020 у справі № 466/9758/16-ц, від 15.04.2020 у справі № 199/3939/18-ц, від 11.06.2020 у справі № 821/227/17, від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго" зазначає у касаційній скарзі і те, що відсутні докази на підтвердження фактично понесених витрат на професійну правову допомогу позивачем при розгляді цієї справи у суді першої інстанції; що частина послуг, зазначених в акті, не передбачена договором, а витрати на професійну правничу допомогу у сумі 40 000,00 є необґрунтованими, завищеними.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.05.2025 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго" на вказані судові рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 27.05.2025.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення з підстав, наведених у відзиві.

Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення представників сторін, переглянувши в касаційному порядку оскаржувані судові рішення, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

За змістом п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

У гл. 8 роз. I ГПК України закріплений інститут судових витрат.

Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи (див. п. 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц).

Статтею 123 ГПК України, яка визначає види судових витрат, встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (ст. 126 ГПК України).

Порядок розподілу судових витрат визначений у ст. ст. 129 - 130 ГПК України. Так, за ч. 4 ст. 129 ГПК України розподіл інших судових витрат, пов`язаних з розглядом справи та встановлює, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру заявлених вимог.

Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначає правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні.

За приписами ст. 1 цього Закону:

- договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт - оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п. 4 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону);

- представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9 ч. 1 ст. 1 цього Закону);

- інші види правової допомоги - це види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону).

Види адвокатської діяльності визначає ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", відповідно до якої ними, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Частинами 1 - 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Тобто, гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру і погодинної оплати (див. п. 4.20 постанови Верховного Суду від 15.04.2025 у справі № 910/6138/24).

Законодавець у ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України закріпив норму, відповідно до якої витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Водночас, за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у п. 6.35 постанови від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22 сформулював висновок про те, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

Усталеним у судовій практиці є те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію "реальності" адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію "розумності" їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує і ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Здійснюючи аналіз вказаних вище норм права, Велика Палата Верховного Суду, Верховний Суд неодноразово зазначали таке:

- нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (див. п. п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19);

- не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18);

- у разі недотримання вимог ч. 5 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. 5 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково. Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовуються з огляду на конкретні обставини справи (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22);

- витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України (див. п. 6.5 постанови об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.03.2019 у справі № 922/445/19).

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції позивач надав такі документи:

- договір про надання правової (професійної правничої) допомоги від 01.02.2024 № 01/02-2, укладений між ТОВ "СіПіДжі Енерджі" (клієнт) та адвокатом Музикою Максимом Петровичем (далі - Музика М.П.; адвокат), за умовами якого адвокат зобов`язувався надати клієнту визначену цим договором правову (професійну правничу) допомогу щодо захисту інтересів останнього у правовідносинах з ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго" з питань зобов`язання припинення дій, спрямованих на нарахування послуг з передачі електричної енергії та стягнення коштів в судовому порядку. У п. 2.1 цього договору сторони досягли згоди, що адвокат на підставі звернення клієнта приймає на себе зобов`язання з надання такої правової (професійної правничої) допомоги: усного та письмового консультування; складання проєктів необхідних процесуальних документів та консультування в процесі складання клієнтом, скарг, претензій (вимог), позовних заяв, мирових угод, заперечень, клопотань тощо; представляє у встановленому порядку інтереси клієнта в господарських судах; консультує з питань вибору правової стратегії захисту інтересів клієнта; надає консультації, висновки, довідки з правових питань, що виникають у клієнта в процесі здійснення діяльності. Відповідно до п. 4.1 договору за надання правової (професійної правничої) допомоги клієнт сплачує адвокату гонорар у сумі 70 000,00 грн. Остаточна сума визначається сторонами в акті виконаних робіт (а.с. 162, т. 1);

- акт приймання-передачі наданих послуг на суму 70 000,00 грн від 04.10.2024 № 1 до договору від 01.02.2024 № 01/02-2, в якому деталізовано перелік наданих позивачу послуг та відповідно до якого надана правова (професійна правнича) допомога згідно з договору включала в себе: усне та письмове консультування клієнта з питань, обумовлених предметом договору від 01.02.2024 № 01/02-2; ознайомлення з матеріалами, наданими клієнтом; аналіз судової практики та вибір стратегії представництва інтересів клієнта; збір та систематизація доказової бази у справі за позовом клієнта до ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго"; підготовка, написання та подання позовної заяви про зобов`язання припинити дії, які порушують права, про стягнення безпідставно набутих коштів; представництво інтересів клієнта під час судових засідань у справі № 910/2384/24; підготовка, написання та подання відповіді на відзив (а.с. 163, т. 1);

- свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю Музикою М.П. серії ЛВ № 001326 від 11.01.2019; ордер серії ВС № 1264160 на надання правничої допомоги адвокатом Музикою М.П. позивачу у суді першої інстанції згідно з договором про надання правової (професійної правничої) допомоги від 01.02.2024 № 01/02-2, (а.с. 7-9, 158-160, т. 1).

Врахувавши результати розгляду цієї справи № 910/2384/24 у суді першої інстанції (серед іншого, і те, що ТОВ "СіПіДжі Енерджі" відмовилось від частини позовних вимог - про зобов`язання припинити відповідні дії і ця відмова була прийняття судом), дослідивши наявні у матеріалах справи документи на підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції, врахувавши заперечення відповідача, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшли висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 40 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу за розгляд цієї справи у суді першої інстанції. Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, встановили, що витрати на професійну правничу допомогу у сумі 40 000, 00 грн є фактичними, обґрунтованими, відповідають критерію "реальності адвокатських витрат" - встановлення їхньої дійсності та необхідності та критерію розумності їхнього розміру і ці витрати є співмірними із наданими позивачу послугами у суді першої інстанції при розгляді справи № 910/2384/24.

Щодо посилання скаржника на те, що висновок судів попередніх інстанцій про стягнення з відповідача 40 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу не відповідає висновкам Верховного Суду, Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постановах від 23.11.2020 у справі № 638/7748/18, від 09.06.2020 у справі № 466/9758/16-ц, від 15.04.2020 у справі № 199/3939/18-ц, від 11.06.2020 у справі № 821/227/17, від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, від 23.11.2020 у справі № 638/7748/18, від 09.06.2020 у справі № 466/9758/16-ц, від 15.04.2020 у справі № 199/3939/18-ц, від 11.06.2020 у справі № 821/227/17, від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 та інших, то необхідно зазначити, що оскаржувані судові рішення не суперечить цим висновкам Верховного Суду, Великої Палати Верховного Суду, які робилися з огляду на наявні у справі документи на підтвердження здійснення відповідних витрат та від обставин обґрунтованості і співмірності відповідних витрат. Крім того, оскаржувані рішення ухвалювалася з урахуванням всіх тих необхідних критеріїв, які застосовуються при розподілі відповідних судових витрат, які бралися до уваги Верховним Судом, Великою Палатою Верховного Суду при ухвалені вищевказаних постанов. Посилаючись на ці постанови, скаржник фактично тлумачить ці висновки неправильно, на свою користь.

Верховний Суд зазначає, що оскаржувані рішення ухвалені при дотриманні норм процесуального права, з правильним застосуванням норм матеріального права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин. Незгода скаржника із рішенням суду першої інстанції і постановою апеляційного господарського суду, ухваленими відповідно до норм ст. 236 ГПК України, не є доказом неправильного застосування судами попередніх інстанцій вказаних скаржником норм права і принципів пропорційності та справедливого розподілу судових витрат.

Решта доводів касаційної скарги фактично зводяться до намагання скаржника переоцінити зібрані у справі докази судом касаційної інстанції та надати їм іншу оцінку, ніж та, що була зроблена судами попередніх інстанції при вирішенні питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем. Але, відповідно до ч. 2 ст. 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені у рішенні суду першої інстанції і постанові апеляційного господарського суду чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на вищевикладене, Верховний Суд дійшов висновку, що підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції і постанови апеляційного господарського суду немає.

Зважаючи на те, що судовий збір за подання касаційної скарги на додаткове рішення про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, залишене без змін постановою апеляційного господарського суду, не сплачується, відповідно судом касаційної інстанції не здійснюється його розподіл (див. також постанову Верховного Суду від 08.02.2023 у справі № 910/13118/21).

Керуючись ст. ст. 300 301 308 309 314 315 317 ГПК України, Верховний Суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" залишити без задоволення.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2025 та додаткове рішення Господарського суду м. Києва від 21.10.2024 у справі № 910/2384/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Могил С.К.

Судді: Волковицька Н. О.

Случ О.В.