Історія справи

Постанова КГС ВП від 16.02.2022 року у справі №910/11895/20
Постанова КГС ВП від 15.02.2022 року у справі №910/11895/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2022 року

м. Київ

cправа № 910/11895/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Львова Б. Ю. (головуючий), Бенедисюка І. М. і Булгакової І. В.,

за участю секретаря судового засідання Крапивної А. М.,

представників учасників справи:

позивача - державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (далі - Підприємство) в особі його Миколаївської філії - Супруна С. В.,

відповідача - Антимонопольного комітету України (далі - АМК) - Чернюшок М. І.,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Нікморсервіс Ніколаєв» (далі - Товариство) - Дабіжа Я. І.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Підприємства

на рішення господарського суду міста Києва від 18.05.2021 (суддя Бондаренко-Легких Г. П.)

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2021 [колегія суддів: Станік С. Р. (головуючий), Дикунська С. Я., Хрипун О. О.]

зі справи № 910/11895/20

за позовом Підприємства до АМК,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство,

про визнання недійсними рішень.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Підприємство звернулося до господарського суду міста Києва з позовом (з урахуванням уточнень позовних вимог) про визнання недійсними рішення адміністративної колегії Миколаївського обласного територіального відділення АМК (далі - Відділення) від 28.03.2019 № 4-ріш «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції» (далі - Рішення Відділення) та рішення АМК від 21.05.2020 № 308-р «Про перевірку рішення адміністративної колегії Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 28.03.2019 № 4-ріш у справі № 2-26.215/1-2018» (далі - Рішення АМК).

1.2. Позовна заява з посиланням на приписи статей 59, 60 Закону України від 11.01.2001 № 2210-ІІІ «Про захист економічної конкуренції» (далі - Закон № 2210) мотивована: недоведенням обставин, які мають значення для справи і які Відділенням та АМК визнані встановленими; невідповідністю висновків Відділення та АМК, викладених у рішеннях, обставинам справи; порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Рішенням господарського суду міста Києва від 18.05.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2021, у задоволенні позову відмовлено.

2.2. Прийняті зі справи судові рішення з посиланням, зокрема, на приписи статей 15, 57, 59, 60 Закону № 2210 та статей 45 48 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) мотивовано: відсутністю підстав для визнання недійсними Рішення Відділення та Рішення АМК; пропуском Підприємством присічного двомісячного строку на оскарження Рішення Відділення; пред`явленням позову щодо визнання недійсним Рішення Відділення до неналежного відповідача - АМК.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

Підприємство, посилаючись на порушення попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права, просить суд касаційної інстанції рішення місцевого і постанову апеляційного господарських судів зі справи скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

4. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4.1. Доводи АМК

4.1.1. Підприємство з посиланням на пункт 3 частини третьої статті 287 ГПК України вказує, що існує необхідність формування єдиної практики застосування пункту 7.3.1.3.1 Правил планування перевезень вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 09.12.2002 № 873 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 29.12.2002 за № 1030/7318 (далі - Правила планування перевезень вантажів), у зв`язку з наявністю правової невизначеності цієї норми, а також відсутністю висновку Верховного Суду у правовідносинах (щодо надання послуг з обробки вагонів, що надходять на адресу портового оператора на залізничні колії морського порту Миколаїв), які виникають між Підприємством і Товариством.

4.1.2. У Підприємства були законні підстави не підтверджувати заявки Товариства на плани завозу вантажів на жовтень, листопад 2017 року в автоматизованій системі «МЕСПЛАН» (далі - «АС МЕСПЛАН»), оскільки Підприємство діяло в межах укладених договорів та законодавства. Непідтвердження заявок вантажовідправника в «АС МЕСПЛАН» пояснюється тим, що: Товариство із запізненням повідомило про намір прийняти вантаж; Товариство не проінформувало Підприємство про зайнятість складських площ та можливість накопичення вантажу, враховуючи втрату права оренди на третину складських площ; капітальний ремонт причалу № 9 частково обмежував його експлуатацію; на листи Підприємства Товариство не повідомило про порядок накопичення та перевантаження вантажів з урахуванням часткового обмеження використання причалу через його ремонт, - що з боку Товариства є порушенням приписів пунктів 3.2.1 та 4.2 договору від 31.01.2015 № 21-П-МИФ-15 (далі - Договір № 21-П-МИФ-15), пункту 7.3.1.3.1 Правил планування перевезень та статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

4.1.3. Висновок суду першої інстанції про бездіяльність та навмисне перешкоджання експлуатації причалу № 9 у спірний період є необґрунтованим та недоведеним. Підприємство виконувало обов`язок з утримання та ефективного використання державного майна, закріпленого за ним на праві господарського відання, та проводило в обумовлений строк ремонт причалу.

4.1.4. На даний момент існує висновок АМК у його рішенні від 20.08.2020 № 539-р (яким скасовано пункт 1 рішення адміністративної колегії Відділення від 03.05.2019 № 6-ріш у справі № 2-26.215/60-2017 та справу направлено на новий розгляд) стосовно недоведеності статусу Підприємства як органу адміністративно-господарського управління та контролю, що свідчить про відсутність з боку позивача порушення, передбаченого статтею 15 Закону № 2210.

4.2. Доводи інших учасників справи

АМК і Товариство, кожен окремо, подали відзиви на касаційну скаргу, в яких зазначили про безпідставність її доводів та просили рішення місцевого і постанову апеляційного господарських судів зі справи залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

5. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

5.1. Попередні судові інстанції встановили, що Рішенням Відділення бездіяльність Підприємства впродовж вересня - грудня 2017 року, яка полягала в непідтвердженні в «АС МЕСПЛАН» окремих заявок Товариства на плани перевезень вантажів (завозу в порт), а також у непідтвердженні заявок зазначеного портового оператора на прийом суден до причалу № 9 Миколаївського морського порту, що створило перешкоди в господарській діяльності Товариства, зокрема унеможливило виконання ним зобов`язань перед контрагентами за укладеними договорами з перевалки вантажу, визнано порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 3 статті 50, частиною першою статті 15 Закону № 2210, у вигляді антиконкурентних дій органу адміністративно-господарського управління та контролю, які могли призвести до обмеження конкуренції (пункт1).

5.2. Рішення Відділення мотивовано, зокрема, тим, що:

доказами, зібраними у справі, доводиться висновок Відділення про те, що зазначена бездіяльність Підприємства є антиконкурентними діями, які могли призвести до обмеження конкуренції (пункт 336);

такі дії Підприємства є антиконкурентними, передбачені частиною першою статті 15 Закону № 2210 та заборонені відповідно до частини третьої статті 15 цього Закону (пункт 337).

5.3. Підприємство, не погодившись з Рішенням Відділення, звернулося до АМК із заявою про його перевірку на підставі статті 57 Закону № 2210. Рішенням АМК Рішення Відділення залишено без змін.

5.4. Рішення АМК мотивовано, зокрема, тим, що:

Підприємство не довело належними доказами наявності підстав для скасування Рішення Відділення (пункт 171);

адміністративна колегія Відділення, при прийнятті Рішення Відділення, довела обставини, які мають значення для справи і які визнано встановленими; висновки, викладені у Рішенні Відділення, відповідають обставинам справи; правильно застосовано норми матеріального права та не порушено норм процесуального права (пункт 172);

підстави, передбачені статтею 59 Закону № 2210 для зміни, скасування чи визнання недійсним рішення, відсутні (пункт 173).

5.5. Відділення при прийнятті Рішення Відділення виходило, зокрема, з того, що:

заявником у справі є Товариство [портовий оператор, який надає послуги: вантажно-розвантажувальні роботи, експедирування, агентування];

Товариство має укладений з Миколаївською філією Підприємства договір про встановлення сервітуту від 10.07.2013 № А6-А (далі - Договір про сервітут), який надає Товариству право вільного і безперешкодного користування причалом № 9 та причальною інфраструктурою (залізничними і підкрановими коліями) для можливості здійснення вантажно-розвантажувальних робіт через причали з використанням причальної інфраструктури;

Товариство як портовий оператор здійснює технічну експлуатацію портових споруд та гідротехнічних об`єктів, виконує вантажно-розвантажувальні роботи, обслуговування та зберігання вантажів, обслуговування суден, а також інші пов`язані з цим види господарської діяльності;

Підприємство в особі його Миколаївської філії здійснює свої повноваження відповідно до Закону України «Про морські порти України», зокрема, сприяє розвитку і конкурентоспроможності порту, а також надає в межах території та акваторії морського порту різного виду послуги;

правові відносини між Підприємством та суб`єктами господарювання, які використовують або мають намір використовувати об`єкти портової інфраструктури, врегульовано, зокрема, положеннями Закону України «Про морські порти України» та Кодексу торговельного мореплавства України;

відповідно до положень Закону України «Про морські порти України» та Кодексу торговельного мореплавства України саме на Підприємство покладається обов`язок із забезпечення та нагляду за безпекою мореплавства. Зазначені повноваження були закріплені законодавчо, а також делеговані Підприємству розпорядженням Кабінету Міністрів України від 04.03.2013 № 133-р та наказом Мінінфраструктури від 19.03.2013 № 163;

здійснити завезення вантажу на територію Миколаївського морського порту та постановку судна до причалів, у тому числі причалу № 9, без погодження з Підприємством неможливо (пункти 2.2 та 3.1 Порядку оформлення приходу суден у морський порт, надання дозволу на вихід суден у море та оформлення виходу суден із морського порту, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України 27.06.2013 № 430 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.07.2013 за № 1230/23762; пункти 5.6 - 5.8, 5.10 Обов`язкових постанов по порту; пункти 4.1, 4.2 Правил надання послуг у морських портах, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України 05.06.2013 № 348 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15.08.2013 за № 1401/23933; пункт 5.6. Зводу звичаїв морського порту Миколаїв, затвердженого наказом голови Підприємства від 25.05.2015 № 92; пункти 4.1.1 - 4.1.3, 4.2.1 розділу 4 Положення про порядок координації та взаємодії підрозділів Миколаївської філії Підприємства з Портовим оператором ПК18-14/01-11, затвердженого начальником названої філії 29.10.2013);

відносини щодо подачі / приймання вагонів до морського порту Миколаїв з експортними, імпортними і транзитними вантажами, що перевозяться за участю морського і залізничного транспорту, врегульовано договором від 23.04.2013 № 4/97/62-р про обробку вагонів з вантажами, укладеним Одеською залізницею та державним підприємством «Миколаївський морський торгівельний порт» (далі - Договір про обробку вагонів);

сторони Договору про обробку вагонів щомісячно не пізніше 25 числа узгоджують обсяги завозу вантажів на наступний місяць окремо за кожною номенклатурою. Обсяги завозу вантажів на наступний місяць узгоджуються Укрзалізницею і підтверджується сторонами через «АС МЕСПЛАН» (пункт 4.1 договору);

узгодження додаткового завозу вантажів здійснюється Укрзалізницею за згодою Підприємства із зазначенням у системі «АС МЕСПЛАН» (пункт 4.2 договору);

відповідно до підпункту 8.2.5. пункту 8.2. Договору про обробку вагонів Підприємство зобов`язується погоджувати план завезення вантажів та календарний графік навантаження за умови реєстрації експедиторів (контрагентів) в автоматизованій системі залізничного транспорту;

саме на Підприємство покладаються обов`язки щодо процесу організації операцій з вантажами, зокрема, підтвердження постановки під обробку суден, узгодження графіків заходу суден та погодження заявок на завезення вантажів залізничним транспортом;

ринок надання послуг з проведення вантажно-розвантажувальних робіт з використанням об`єктів портової інфраструктури в межах Миколаївського морського порту є конкурентним, оскільки зазначені послуги можуть надаватися значною кількістю продавців - надавачів послуг, які на визначених законодавством підставах отримали право доступу до об`єктів портової інфраструктури з метою проведення таких робіт;

введене відправником замовлення розглядається портом призначення в «АС МЕСПЛАН» та за умови його погодження зі статусу «заявлено» переводиться Підприємством у статус «узгоджено портом». При узгодженні заявки позивач може зазначити в полі «примітка» умови відвантаження. У разі відмови в прийманні позивач переводить заявку зі статусу «заявлено» у статус «не узгоджено портом». Якщо протягом однієї доби i більше позивач не змінив статусу заявки із «заявлено» на «узгоджено портом», заявка залишається у статусі «заявлено» (підпункт 7.3.1.3.1 Правил планування перевезень);

Товариство звернулось до Відділення у зв`язку з діями Миколаївської філії Підприємства, яка в період вересень - листопад 2017 року безпідставно не виконувала своїх зобов`язань та не підтверджувала в «АС МЕСПЛАН» заявки Товариства на плани перевезень вантажу (завозу в порт) контрагента-вантажовідправника, що є перешкоджанням та втручанням у діяльність Товариства та його контрагента. Водночас від того ж вантажовласника такий же вид вантажу безперешкодно підтверджується сусідній компанії товариству з обмеженою відповідальністю «Метал Стивідорінг Компані» (далі - ТОВ «Метал Стивідорінг Компані»). Також однією з підстав відмов Підприємства є посилання на ремонт причалу № 9. При цьому Товариство повідомило, що у цей же час Підприємство погоджує перевалку через причал № 9, що знаходиться у користуванні Товариства, та навантаження на теплоходи, а також подачу вагонів і їх наступне вивантаження на теплоходи іншим портовим операторам та вантажоволодільцям;

згідно з пунктами 8.2, 8.4 Договору про сервітут Підприємство зобов`язане не чинити перешкод в користуванні причалом та причальною інфраструктурою, а також не втручатися у господарську діяльність Товариства;

відповідно до пункту 9.1.5 Договору про сервітут Підприємство має право здійснювати на причалі та причальній інфраструктурі необхідні дії, пов`язані з експлуатацією і обслуговуванням майна (у тому числі ремонт та ін.), за умови попереднього погодження своїх дій з Товариством;

Товариством (Портовий оператор) та Підприємством (Адміністрація) укладено Договір № 21-П-МИФ-15, за умовами якого Адміністрація як власник під`їзних колій у розумінні Статуту залізниць України надає Портовому оператору послуги, пов`язані з обробкою вагонів, які надходять на адресу Портового оператора на колії Адміністрації або відправляються Портовим оператором з колій Адміністрації;

відповідно до пункту 3.1 цього договору Адміністрація, зокрема, зобов`язалася на підставі заявок Портового оператора виконувати місячне планування завозу експортних і транзитних вантажів, обсяг яких у цілому не повинен перевищувати переробної спроможності Портового оператора; складати та погоджувати зі станцією «Миколаїв-Вантажний» державного підприємства «Одеська залізниця» (Станція) змінно-добовий план роботи Станції та Адміністрації; доводити до Портового оператора зміст змінно-добового плану роботи Станції та Адміністрації;

згідно розділом 3.2 Договору № 21-П-МИФ-15 Портовий оператор зобов`язаний надавати Адміністрації письмові заявки для здійснення місячного планування завезення експортних і транзитних вантажів з урахуванням переробної спроможності Портового оператора і вести планування перевезення вантажів відповідно до розділу 4 цього договору; виступати одержувачем і відправником усіх вантажів, що ним переробляються; приймати усі замовлені експортні та транзитні вантажі; інформувати Адміністрацію про вагони, що прибули поза планом завозу, забезпечити їх вивантаження згідно з статтею 47 Статуту залізниць України; забезпечувати ритмічність завозу згідно з узгодженими обсягами, тобто завозити вантаж залізничним транспортом рівномірно протягом місяця;

відповідно до пункту 4.1 Договору № 21-П-МИФ-15 місячне планування роботи Адміністрації та Портового оператора з перевезення вантажів здійснюється відповідно до Правил планування перевезень вантажів з урахуванням переробної спроможності Портового оператора, зайнятості складських ємностей, підходу суден і наявності вагонів, призначенням для Портового оператора, завозу вантажів на адресу Портового оператора іншими видами транспорту. Адміністрація може відмовити в підтвердженні завозу вантажу, виходячи із наведених вище умов;

пунктом 4.2 цього ж Договору встановлено, що Портовий оператор щомісячно, не пізніше 20 числа, надає письмову заявку та узгоджує з Адміністрацією обсяги завозу вантажів на наступний місяць окремо за номенклатурою. Обсяги завозу вантажів на наступний місяць підтверджуються Адміністрацією і Одеською залізницею (Залізниця) і узгоджуються Укрзалізницею в «АС МЕСПЛАН»;

узгодження додаткового завозу вантажів здійснюється на підставі письмової заявки Портового оператора за згодою Адміністрації та Залізниці, і остаточно узгоджується Укрзалізницею. Відповідальність за своєчасне вивантаження додаткових обсягів завезення вантажів покладається на Портового оператора (пункт 4.3 договору);

23.12.2016 Товариством та товариством з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТШИППИНГ» (далі - ТОВ «МЕТІНВЕСТШИППИНГ») укладено договір перевалки вантажу № 23/12/16, на виконання умов якого Товариство з 28.09.2017 зверталося з листами до служби головного диспетчера Миколаївської філії Підприємства щодо підтвердження в «АС МЕСПЛАН» заявок на плани перевезень металопрокату (заготівля, сталь листова, прокат чорних металів) на жовтень 2017 року від ПАТ «Дніпровський меткомбінат», ПрАТ «ММК ім. Ілліча» та ПАТ «Запоріжсталь»: вихідні листи від 28.09.2017 № 839, № 840, № 841, від 29.09.2017 № 858, № 859, № 860, № 861, від 30.09.2017 № 865, № 866, № 867, від 02.10.2017 № 869, № 870, № 871, 872; від 03.10.2017 № 875, № 876, № 877, 878, від 04.10.2017 № 883;

09.10.2017 Товариством від Підприємства в електронному вигляді отримано відповідь від 06.10.2017 № 18-14/6322 (на його вимоги від 05.10.2017 № 896 та від 04.10.2017 № 892), у якій керівник Миколаївської філії Підприємства «висловив занепокоєння» (мова оригіналу) ситуацією з непідтвердження заходу вагонів (не пояснюючи причини такого непідтвердження) за одночасного проведення ремонту причалу № 9, виконання ремонтних робіт верхньої споруди причалу № 9 підрядною організацією - товариством з обмеженою відповідальністю «ТБМ-СТРОЙМОНТАЖ» (далі - ТОВ «ТБМ-СТРОЙМОНТАЖ»);

Підприємство листом від 07.11.2017 № 7059 надало відповідь Товариству, у якій, в якості причин непідтвердження заявок Товариства було зазначено про недодержання ним договірних термінів надання заявок на плани завозу вантажів (до 20 числа місяця), а також Підприємство посилалося на інформацію ТОВ «ТБМ-СТРОЙМОНТАЖ» (лист від 19.09.2017 № 434/09) про виявлені додаткові пошкодження причалу, для прискорення відновлення яких необхідно надати перевагу саме ремонтним роботам та надати підряднику більше місяця за рахунок складських площ для виконання необхідних робіт, інакше такі пошкодження можуть призвести до зупинки експлуатації причалу;

у листопаді 2017 року Підприємство продовжувало вчиняти дії, спрямовані на обмеження господарської діяльності Товариства з використання причалу № 9 Миколаївського морського порту та не підтверджувала його заявки на захід суден до причалу № 9 (лист від 09.11.2017 № 999);

Товариство з 17.11.2017 повторно зверталося листами (від 17.11.2017 № 1018, від 20.11.2017 № 1020, від 20.11.2017 № 1021) до служби головного диспетчера Миколаївської філії Підприємства про підтвердження в «АС МЕСПЛАН» заявок на додаткові плани перевезень зерна кукурудзи на листопад 2017 року;

на запитання Відділення щодо причин непідтвердження заявки Товариства Миколаївська філія Підприємства, посилаючись на положення статті 15 Закону України «Про морські порти України», зазначила, що основною метою її утворення є, в першу чергу, збереження та ефективне використання державного майна, підтримання його в робочому стані задля забезпечення безпеки судноплавства та людського життя. Підприємством спільно з представниками ТОВ «ТБМ-СТРОЙМОНТАЖ» та в присутності представників Товариства було проведено робочу комісію на предмет стану виконання робіт на причалі № 9. Як вказує Підприємство тимчасове обмеження здійснення швартових та вантажно-розвантажувальних робіт надасть можливість якомога швидше закінчити ремонтні роботи на причалі № 9 та відновити його працездатність і експлуатаційні характеристики. Також у своїй відповіді Підприємство (в особі його Миколаївської філії) послалось на розділ 6.2 Обов`язкових постанов по порту, яким визначено, що швартування суден до непідготовлених належним чином причалів забороняється;

товариство з обмеженою відповідальністю «Южная Стивідорінг Компані Лімітед» (далі - ТОВ «ЮСКЛ») на вимогу Відділення листом від 18.12.2017 № 722 надало відомості, що: «Причал № 9 знаходиться в користуванні іншого суб`єкта господарювання за Договором про встановлення сервітуту, який за своїм змістом аналогічний Договору від 10.07.2013 № А5-А, укладеним між Миколаївською філією Підприємства і ТОВ «ЮСКЛ», положеннями якого встановлено: пункт 4.5 статті 4 «сервітут не позбавляє Підприємство, щодо якого він встановлений, права володіння та користування причалом та причальною інфраструктурою», пункт 9.1.5 статті 9 «Володілець (Підприємство) має право за попереднім погодженням з користувачем здійснювати на об`єкті сервітуту необхідні дії, пов`язані з експлуатацією і обслуговуванням майна в межах об`єкту сервітуту». Тобто в разі, якщо причал № 9 є вільним, а Підприємство і Товариство не заперечують проти його використання іншим портовим оператором, то даний причал на законних підставах може бути використаний при проведенні вантажно-розвантажувальних робіт іншого портового оператора»;

цим же листом ТОВ «ЮСКЛ» повідомило, що за усним погодження з Підприємством 23- 25 жовтня 2017 року проводило навантаження т/х «ORUBA» з використанням частини (приблизно 50 м) причалу № 9 Миколаївського морського порту; 12.11.2017 о 10:00 було здійснено переміщення частини судна «НЕКМЕН» з 10-го причалу на причал № 9 для довантаження з вагонів за допомогою крана № 61 та оператора крана Товариства, для довантаження було використано приблизно 75 метрів причалу № 9;

зазначена інформація підтверджує можливість використання причалу № 9 Миколаївського морського порту для проведення вантажно-розвантажувальних робіт;

Миколаївська філія Підприємства листом від 06.10.2017 № 18-14/6326 звернулася до TOB «МЕТІНВЕСТШИППІНГ» (клієнт Товариства) з пропозицією перейти від Товариства на інші причали в Миколаївському морському порту, а саме: поряд із повідомленням про проведення ремонтних робіт на причалі № 9, Підприємством, незважаючи на володіння інформацією про можливість проведення ремонтних робіт без виводу причалу з експлуатації, було запропоновано перейти в обслуговування до конкретної стивідорної компанії (ТОВ «Метал Стивідорінг Компані»), яка є прямим конкурентом Товариства;

правовими підставами для непідтвердження Підприємством в «АС МЕСПЛАН» заявок Товариства на плани перевезень вантажів, позивач визначив: статті 626 628 629 ЦК України; пункт 4.2 Договору № 21-П-МИФ-15; пункт 7.3.1.3.1. Правил планування перевезень вантажів;

відповідно до пунктів 8.2, 8.4 Договору про сервітут Підприємство зобов`язане не чинити перешкод Товариству в користуванні причалом та причальною інфраструктурою, а також не втручатися в господарську діяльність Товариства і не чинити перешкод у її здійсненні. Згідно з пунктом 9.1.5 цього договору Підприємство має право здійснювати на причалі та причальній інфраструктурі необхідні дії, пов`язані з експлуатацією і обслуговуванням майна (у тому числі ремонт та ін.) за умови попереднього погодження своїх дій з Товариством;

ремонтні роботи повинні бути організовані так, щоб не порушувалась основна експлуатаційна діяльність підприємства (пункт 3.3.6 Правил технічної експлуатації портових гідротехнічних споруд, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 27.05.2005 № 257 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 13.10.2005 за № 1191/11471);

використання причалу № 9 є необхідним для здійснення Товариством господарської діяльності; без відома та без погодження з Товариством на територіях, що знаходяться у користуванні Товариства, не мають право знаходитися будь-які особи, не можуть проводитися будь-які дії, не можуть використовуватися та займатися території та ін.;

експлуатація причалу № 9 не заборонена, причал № 9 не виводився у встановлений законодавством спосіб з експлуатації, відсутні експертні висновки про неможливість експлуатації причалу № 9 та необхідність виведення його з експлуатації, у погодженому календарному графіку виконання робіт на об`єкті «Капітальний ремонт верхньої будови причалу № 9» не передбачено виведення з експлуатації причалу № 9;

ремонт причалу № 9 здійснювався з суттєвим порушенням графіку, Підприємство не відкоригувало графіка виконання робіт та не узгодило подальших дій з підрядником і Товариством, виробничу нараду з технічних питань із залученням представника Товариства не організувало;

згідно зі Звітом з оцінки технічного стану причалу № 9 Миколаївської філії Підприємства за 2015 (Звіт за 2015), технічний стан причалу № 9 в цілому визнаний «задовільним, потребує ремонтних робіт» з висновком про можливість подальшої експлуатації (про необхідність капітального ремонту вказівки відсутні, як і про необхідність обмеження експлуатації; стор. 36 Звіту);

Підприємство наділене особливими правами та повноваженнями згідно діючого законодавства, його статус має подвійну правову природу як суб`єкта владних повноважень, зокрема, щодо підтвердження заявок на завезення вантажу до морського порту, надання дозволу на вхід / вихід судна в порт, адміністрування портових зборів, так і суб`єкта господарювання, що має монопольну владу на ринку певних послуг, що надаються в морському порту «Миколаїв». Відповідно, Підприємство, використовуючи ринкову та адміністративну владу, може диктувати свої умови при продажу таких послуг, нав`язувати споживачу невигідні для нього, непотрібні та нереальні умови, не допускати, усувати та обмежувати конкуренцію, зокрема, шляхом непідтвердження (неузгодження) заявок, відмови у заході в порт та доступу до портової інфраструктури окремих суб`єктів господарювання;

Підприємство в особі його Миколаївської філії, користуючись своїм одноосібним правом погодження/підтвердження заявок на завезення в морський порт вантажу шляхами, що знаходяться на балансі (у користуванні) адміністрації морського порту, або шляхами, які є об`єктами портової інфраструктури загального користування державної форми власності, або згідно з договорами, укладеними між адміністрацією морського порту і перевізником (замовником, відправником), надання доступу до порту (надання дозволу на вхід/вихід судна) та наділеними адміністративними функціями і владними повноваженнями, вчиняє дії, спрямовані на створення несприятливих та дискримінаційних умов діяльності Товариства та блокування його роботи;

наведене свідчить, що Підприємство має можливість використовувати свій статус, вчиняючи дії, які можуть мати негативний вплив на діяльність суб`єктів господарювання (в тому числі, їх становище у конкурентному середовищі), які ведуть господарську діяльність (надають послуги) у морському порту «Миколаїв» шляхом ущемлення їх інтересів, послаблення ринкової позиції та конкурентоспроможності;

непідтвердження поданих Товариством заявок на плани завозу вантажів без належних правових підстав та причин призвело не лише до втрати цим суб`єктом господарювання значного обсягу доходу, але й до суттєвого обмеження конкурентоспроможності Товариства на ринку проведення вантажно-розвантажувальних робіт на території Миколаївського морського порту, адже внаслідок бездіяльності Підприємства щодо налагодження сталого функціонування причалу № 9 під час проведення ремонтних робіт його експлуатація Товариством не здійснювалась, у зв`язку з чим клієнти змушені були відмовитись від послуг Товариства, що негативно вплинуло на її ділову репутацію.

5.6. АМК при прийнятті Рішення АМК виходив, зокрема, з того, що:

Відділення під час розгляду справи № 1-26.215/1-2018 з`ясувало, що Підприємство в особі його Миколаївської філії не підтверджувало заявок Товариства на прийом суден. Безпідставне непідтвердження заявок на прийом суден для виконання перевалки вантажу істотно впливало на виробничі процеси Товариства та його контрагентів;

внаслідок обмеженості використання причалу № 9 у межах Миколаївського морського порту Товариство не виконало взятих на себе зобов`язань перед товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕК «ЗЕКТЕР» із навантаження судна «OZGUN» і судна «WAFFAA M» (зазначені судна за фактом навантажувались товариством з обмеженою відповідальністю «Тріонта ПЛЮС» на причалах № 11 та № 12);

Відділення під час розгляду справи з`ясувало факти, які свідчать про сталу практику подання Товариством на погодження заявок на плани перевезення вантажу після 20 числа місяця, що передує місяцю завозу вантажу, що підтверджено належними доказами у справі;

проведення ремонту на причалі № 9 у межах порту протягом жовтня - листопада 2017 року не перешкоджало експлуатації причалу № 9 за погодженням адміністрації порту іншими особами: швартуванню суден з наступним проведенням вантажних операцій з використанням складських площ причалу № 9 та причальної інфраструктури, що знаходяться в користуванні Товариства;

зібрані під час розгляду справи № 1-26.215/1-2018 докази доводять, що бездіяльність Підприємства стосовно непідтвердження заявок Товариства на плани перевезень вантажів (завозу в порт), а також непідтвердження заявок зазначеного портового оператора на прийом суден до причалу № 9 порту могла призвести до обмеження конкуренції на ринку послуг із проведення вантажно-розвантажувальних робіт із використанням об`єктів портової інфраструктури в межах Миколаївського морського порту;

висновок адміністративної колегії Відділення в Рішенні Відділення про те, що бездіяльність адміністрації Миколаївського морського порту щодо непідтвердження окремих заявок Товариства на плани перевезень вантажів (завозу в порт), заявок на прийом до причалу № 9 порту є порушенням законодавства, передбаченим пунктом 3 статті 50, частиною першою статті 15 Закону № 2210, відповідає обставинам справи № 1-26.215/1-2018;

Підприємство не довело належними доказами наявності передбачених законом підстав для скасування Рішення Відділення (стаття 59 Закону № 2210).

5.7. Також попередніми судовими інстанціями встановлено, що:

Підприємство в особі його Філії, одержавши Рішення Відділення 08.06.2019 та звернувшись з даним позовом у серпні 2020 року, пропустило двомісячний присікальний строк на його оскарження, який сплив 08.06.2019;

Відділення є самостійною юридичною особою; з 02.06.2020 Відділення перебуває в стані припинення; станом на момент ухвалення місцевим судом спірного рішення у даній справі Відділення не припинене;

вимоги позивача про скасування Рішення Відділення свідомо (в уточненнях на позовну заяву) заявлені до неналежного відповідача - АМК.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

6. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

6.1. Причиною виникнення спору зі справи є питання щодо наявності або відсутності правових підстав для визнання Рішень Відділення та АМК недійсними.

6.2. Згідно з приписами Закону № 2210:

економічна конкуренція (конкуренція) - це змагання між суб`єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб`єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб`єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб`єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку (абзац другий статті 1);

суб`єкт господарювання - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми та форми власності чи фізична особа, що здійснює діяльність з виробництва, реалізації, придбання товарів, іншу господарську діяльність, у тому числі яка здійснює контроль над іншою юридичною чи фізичною особою; група суб`єктів господарювання, якщо один або декілька з них здійснюють контроль над іншими. Суб`єктами господарювання визнаються також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також органи адміністративно-господарського управління та контролю в частині їх діяльності з виробництва, реалізації, придбання товарів чи іншої господарської діяльності (абзац тринадцятий статті 1);

цим Законом регулюються відносини органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю із суб`єктами господарювання; суб`єктів господарювання з іншими суб`єктами господарювання, із споживачами, іншими юридичними та фізичними особами у зв`язку з економічною конкуренцією (стаття 2);

суб`єкти господарювання, органи влади, органи місцевого самоврядування, а також органи адміністративно-господарського управління та контролю зобов`язані сприяти розвитку конкуренції та не вчиняти будь-яких неправомірних дій, які можуть мати негативний вплив на конкуренцію (частина друга статті 4);

антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю є прийняття будь-яких актів (рішень, наказів, розпоряджень, постанов тощо), надання письмових чи усних вказівок, укладення угод або будь-які інші дії чи бездіяльність органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю (колегіального органу чи посадової особи), які призвели або можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції (частина перша статті 15);

порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є антиконкурентні дії органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю (пункт 3 статті 50).

6.3. Відповідно до приписів статті 3 Закону 3659 основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Пунктами 1, 2 та 3 частини першої статті 7 Закону № 3659 визначено, що: у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має: розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; перевіряти суб`єкти господарювання, об`єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

6.4. Відповідно но частин першої та п`ятої стаття 57 Закону № 2210 рішення, прийняті адміністративною колегією територіального відділення Антимонопольного комітету України, державним уповноваженим Антимонопольного комітету України, адміністративною колегією Антимонопольного комітету України у справах про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, у заявах, справах про узгоджені дії, можуть бути перевірені за заявою осіб, які брали участь у справі, або за власною ініціативою у порядку, встановленому Антимонопольним комітетом України; за результатами перевірки рішення органи Антимонопольного комітету України мають право, зокрема, залишити рішення без змін.

Частиною першою статті 59 Закону № 2210 встановлено, що підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України, зокрема, є: неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 60 Закону № 2210 заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

6.5. Попередні судові інстанції, повно і всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх поданими сторонами доказами, яким дали необхідну оцінку, з дотриманням приписів зазначених ними норм матеріального і процесуального права та з наведенням в оскаржуваних судових рішеннях необхідного мотивування, беручи до уваги те, що Підприємством порушено визначений законом строк на оскарження Рішення Відділення, який є присікальним і відновленню не підлягає, позивачем свідомо невірно визначений відповідач щодо визнання Рішення Відділення недійсним, з урахуванням виключних повноважень АМК щодо оцінки та кваліфікації наявних дій як відповідного порушення, дослідивши доводи відповідача, покладені в обґрунтування його висновків щодо наявності з боку Підприємства порушення законодавства про захист економічної конкуренції, які не спростовані позивачем, - дійшли обґрунтованих висновків щодо відсутності передбачених статтею 59 Закону № 2210 підстав для визнання Рішень Відділення і АМК недійсними, а тому й правомірно відмовили в задоволенні даного позову.

6.6. Посилання скаржника на пункт 7.3.1.3.1 Правил планування перевезень вантажів як на підставу для відмови в погодженні заявок відправника в «АС МЕСПЛАН» не може в даному випадку бути підставою для задоволення вимог касаційної скарги, оскільки наведені в Рішеннях Відділення і АМК обставини неправомірної поведінки позивача, які були досліджені й судами попередніх інстанцій, Підприємством спростовані не були.

6.7. Твердження скаржника щодо обумовленості дій Підприємства обов`язком з утримання та ефективного використання державного майна, закріпленого за ним на праві господарського відання (ремонт причалу) спростовуються встановленими Відділенням і АМК обставинами, які також були перевірені місцевим та апеляційним господарськими судами.

6.8. Доводи заявника касаційної скарги стосовно невизнання АМК в іншій справі за ним статусу органу адміністративно-господарського управління та контролю також не є підставою для задоволення його вимог, оскільки згадане рішення АМК не має преюдиціального значення.

Таку правову позицію викладено і в постанові Верховного Суду від 02.02.2021 у справі № 910/17891/19.

6.9. Інші доводи Підприємства, викладені в касаційній скарзі, також не спростовують встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи та не можуть бути підставами для задоволення вимог позивача.

При цьому Касаційний господарський суд звертає увагу на положення статті 300 ГПК України, які передбачають перевірку судом касаційної інстанції правильності застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального права тільки на підставі встановлених цими останніми обставин справи та виключають можливість суду касаційної інстанції встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Саме лише прагнення скаржника ще раз розглянути й оцінити ті ж самі обставини справи і докази в ній не є достатньою підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.

7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Оскільки викладені у касаційній скарзі доводи про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права не отримали підтвердження, Верховний Суд, переглянувши рішення та постанову судів попередніх інстанцій зі справи, вважає, що вони ухвалені з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому підстави для їх зміни чи скасування відсутні.

8. Судові витрати

У зв`язку з тим, що суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалені судові рішення, витрати зі сплати судового збору за її подання покладаються на скаржника.

На підставі викладеного та керуючись статтями 129 300 308 309 315 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду міста Києва від 18.05.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2021 зі справи № 910/11895/20 залишити без змін, а касаційну скаргу державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі його Миколаївської філії - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Б. Львов

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Булгакова