ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2019 року

м. Київ

Справа № 904/845/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Пількова К. М., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Підгірська Г. О.,

за участю представників:

позивача - Пономаренка О. Г.,

відповідача - не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фермерського господарства "Конкурент"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.01.2019 (судді Орєшкіна Е. В., Кощеєв І. М., Подобєд І. М.) і рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.06.2018 (суддя Петренко Н. Е.) у справі

за позовом Фермерського господарства "Конкурент"

до фізичної особи-підприємця Швеця Олександра Івановича

про визнання недійсним правочину,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. У березні 2018 року Фермерське господарство "Конкурент" (далі - ФГ "Конкурент") звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до фізичної особи-підприємця (далі - ФОП) Швеця О. І. про визнання недійсним договору купівлі-продажу сільськогосподарської продукції від 01.01.2012 № 02/01-2012.

1.2. Позовні вимоги із посиланням на положення, зокрема, статей 203, 215, 230, 235, 236 Цивільного кодексу України обґрунтовано тим, що, на думку позивача, удаваними є спірний договір купівлі-продажу сільськогосподарської продукції від 01.01.2012 № 02/01-2012 та договір про надання послуг від 01.01.2012, укладені між сторонами, оскільки спірний договір насправді є договором оренди земельної ділянки.

1.3. У відзивах на позовну заяву ФОП Швець О. І. наголосив, у тому числі, що спірний договір купівлі-продажу сільськогосподарської продукції від 01.01.2012 № 02/01-2012 неодноразово був предметом розгляду і дослідження у судах різних інстанцій і незаконності цього договору не встановлено.

Водночас ФОП Швець О. І. просив суд застосувати наслідки пропуску позовної давності до спірних правовідносин про визнання недійсним договору від 01.01.2012, оскільки позивач пропустив цей строк, а поважності причин такого строку не навів і не обґрунтував.

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.06.2018, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 21.01.2019, відмовлено у задоволенні позову ФГ "Конкурент" до ФОП Швеця О. І. про поновлення строку на подання позову та визнання недійсним договору від 01.01.2012 № 02/01-2012 купівлі-продажу сільськогосподарської продукції.

Суди дійшли висновку, що позивач не довів наявності правових підстав, з якими закон пов`язує недійсність договору.

У зв`язку із встановленням обставин щодо відсутності порушеного права позивача, суд апеляційної інстанції зазначив і про відсутність підстав для застосування позовної давності до спірних правовідносин.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись із судовими рішеннями, ФГ "Конкурент" у касаційній скарзі просить рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.06.2018 і постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.01.2019 у справі скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову, акцентуючи на доведеності позивачем, що спірний договір відповідно до статті 235 Цивільного кодексу України є удаваним, на залишенні судами поза увагою доводів позивача про безтоварність і нереальність оспорюваного правочину згідно з податковим законодавством, а також на нібито придбанні товару за спірним договором за завищеною у двадцять два рази ціною.

3.2. ФОП Швець О. І. у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а судові рішення у справі - без змін з огляду на недоведеність та необґрунтованість доводів касаційної скарги і правомірність висновків судів про відсутність підстав для задоволення позову.

4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

4.2. Суди попередніх інстанцій установили, що 01.01.2012 між ФГ "Конкурент" (покупець) і ФОП Швець О. І. (продавець) укладено спірний договір купівлі-продажу сільськогосподарської продукції № 02/01-2012, за умовами якого продавець зобов`язався передати у власність покупцеві сільськогосподарську продукцію (насіння соняшника 400 кг) загальною вартістю 32 000,00 грн, а покупець - прийняти її та оплатити за готівковою формою розрахунків.

На виконання умов цього договору відповідач поставив позивачеві товар, що підтверджується видатковою накладною від 20.04.2012 № 1.

Факт поставки встановлено рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.02.2013 у справі № 41/904/334/2013 (яке набрало законної сили).

При цьому факт підписання накладної ФГ "Конкурент" не заперечує.

ФОП Швець О. І. довів джерело походження насіння соняшника у кількості 400 кг, поставку якого здійснено згідно з видатковою накладною від 20.04.2012 № 1, а саме за змістом видаткової накладної від 12.04.2012 № РН-0000213 насіння соняшника у визначеній кількості (400 кг) поставлено ФОП Швецю О. І. Приватним підприємством "Хім-Агро-Пром" (свідоцтво на гібридне насіння від 13.02.2012 № А10005854; сертифікат на насіння України від 02.02.2012 серії СР 11805.

Суди зазначили, що наведені обставини і докази спростовують твердження ФГ "Конкурент" щодо безтоварності оспорюваного договору.

4.3. Суди попередніх інстанцій також установили, що 14.10.2011 між ФГ "Конкурент" (орендодавець) і ФОП Швецем О.І. (орендар) укладено договір оренди № 14/10-11 (далі - договір оренди), за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду земельну ділянку площею 50 га, сівалку СЗТ-3,6, культиватор КПС-4,2, трактор ЮМЗ.

Згідно з пунктами 1.1, 3.1, 4.1 договору оренди об`єкт оренди передається орендодавцем орендареві для використання у господарській діяльності. Строк оренди становить 3 роки із дати приймання об`єкта за актом приймання-передачі. Якщо жодна зі сторін не пізніше ніж на 1 місяць до закінчення строку дії договору не заявить про намір його розірвати, цей договір автоматично пролонгується (продовжується на тих самих умовах). Загальний розмір орендної плати за об`єкт становить 30 тисяч гривень на рік.

01.12.2011 між сторонами договору підписано акт приймання-передачі земельної ділянки площею 50 га, який з боку орендодавця скріплено печаткою ФГ "Конкурент".

4.4. Суди установили, що договір оренди неодноразово був предметом розгляду у суді.

Фактичне виконання цього договору установлено Господарським судом Дніпропетровської області у справах № 904/9407/13 і № 904/6650/17.

4.5. Предметом позову у цій справі є вимога ФГ "Конкурент" із посиланням на положення, зокрема, статей 203, 215, 230, 235, 236 Цивільного кодексу України, про визнання недійсним договору купівлі-продажу сільськогосподарської продукції від 01.01.2012 № 02/01-2012, який, на думку позивача, є удаваним, оскільки цим договором сторони приховали договір оренди земельної ділянки, сіялки СЗТ-3,6, культиватора КПС-4,2, сараю і трактора ЮМЗ від 14.10.2011 № 14/10-11.

4.6. За змістом пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (стаття 202 цього Кодексу).

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення (стаття 658 цього Кодексу).

За змістом статті 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 цього Закону).

Згідно з частинами 1-3, 5 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Вирішуючи спір про визнання угоди недійсною, суд з`ясовує наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

За змістом статті 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

4.7. ФГ "Конкурент", звертаючись до суду із позовом про визнання недійсним договору купівлі - продажу сільськогосподарської продукції, зазначило, що ним оспорюваний договір укладено, а видаткову накладну від 20.04.2012 № 1 підписано для приховання відносин за договором оренди земельної ділянки, операція була безтоварною, а ціну продукції завищено.

Проте суди попередніх інстанцій установили, що доводи позивача про безтоварність операції за спірним договором від 02.01.2012 № 02/01-20/2012 спростовано наявними у матеріалах справи доказами (видатковою накладною від 12.04.2012 № РН-0000213, згідно з якою насіння соняшника у кількості 400 кг поставлено ФОП Швецю О. І. Приватним підприємством "Хім-Агро-Пром", свідоцтвом на гібридне насіння від 13.02.2012 № А10005854, сертифікатом на насіння України від 02.02.2012 серії СР 11805).

Суди попередніх інстанцій установили, що позивач не обґрунтував і не надав жодного належного доказу на підтвердження того, що воля обох сторін оспорюваного договору купівлі-продажу від 02.01.2012 спрямована на встановлення цивільно-правових відносин, які виникають на підставі договору оренди землі та техніки.

4.8. Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим до виконання сторонами (статті 627- 629 Цивільного кодексу України).

Ураховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції щодо правової природи спірного договору купівлі-продажу від 02.01.2012, безпідставності доводів позивача про недійсність та удаваність цього договору, а отже і стосовно відсутності правових підстав для визнання зазначеного договору недійсним згідно зі статями 203, 215, 235 Цивільного кодексу України, у зв`язку з чим суди правомірно залишили позовні вимоги без задоволення.

4.9. Доводи ФГ "Конкурент" про підтвердження удаваності правочину також і справжньою ціною продукції, яка, на думку позивача, є завищеною, не спростовують висновків судів про відмову у задоволенні позову, а також не відповідають положенням статті 632 Цивільного кодексу України, за змістом якої ціна у договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Крім того, суд апеляційної інстанції стосовно доводів позивача про нездійснення реєстрації договору оренди земельної ділянки від 14.10.2011 № 14/10-11 у встановленому порядку правильно зазначив, що реєстрація договору оренди землі не є предметом дослідження за позовними вимогами позивача про визнання недійсним договору купівлі-продажу сільськогосподарської продукції від 01.01.2012 № 02/01-2012.

Не взято судом апеляційної інстанції до уваги і посилання позивача на положення статті 230 Цивільного кодексу України, за змістом якої якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним, оскільки обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Проте факту введення відповідачем ФГ "Конкурент" в оману ним не доведено.

4.10. З урахуванням установлених судами обставин щодо недоведеності порушеного права позивача суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність підстав для застосування наслідків пропуску позовної давності у цьому випадку.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Згідно зі статтею 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

5.2. Частиною 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно зі статтею 300 цього Кодексу, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.3. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

5.4. Відповідно до частини 1 статті 309 цього Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.5. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що судові рішення у справі прийнято із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для їх скасування не вбачається.

5.6. Доводи, викладені у касаційній скарзі, про порушення і неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень не отримали підтвердження, не спростовують обставин, на які послалися суди як на підставу для відмови у позові, ґрунтуються на переоцінці доказів, зібраних у справі, що за змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України не належить до повноважень суду касаційної інстанції, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржених у справі постанови суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції не вбачається.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Фермерського господарства "Конкурент" залишити без задоволення.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.01.2019 і рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.06.2018 у справі № 904/845/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді К. М. Пільков

Ю. Я. Чумак