Історія справи

Ухвала КГС ВП від 07.07.2019 року у справі №916/1743/18
Ухвала КГС ВП від 17.01.2019 року у справі №916/1743/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2019 року

м. Київ

Справа № 916/1743/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Вронська Г.О. - головуюча, Мамалуй О.О., Ткач І.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_4

на ухвалу Господарського суду Одеської області

у складі судді Волков Р.В.

від 09.10.2018 та

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Принцевська Н.М., Богацька Н.С., Колоколов С.І.

від 23.11.2018

за позовом Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Морський клуб ТЦФ"

про стягнення 338 479,66 грн.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (далі - Позивач) звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Морський клуб ТЦФ" (далі - Відповідач) про стягнення 338479,66 грн. за договором оренди №ДФ-28 від 20.09.2005 (далі - Договір оренди), у тому числі 306357,60 грн. заборгованості, 29482,06 грн. пені, 2640,00 грн. 3% річних.

2. Позов мотивований посиланням на неналежне виконання Відповідачем своїх зобов'язань за Договором оренди щодо сплати орендних платежів за період з грудня 2017 року до червня 2018 року.

3. Учасник Відповідача ОСОБА_4 (далі - Заявник) подав позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, та заявив вимоги до Позивача про:

- визнання недійсним договору від 04.09.2014 про внесення змін до Договору оренди (далі - Договір про внесення змін);

- визнання протиправним застосування Позивачем для розрахунку за період з грудня 2017 до червня 2018 суми заборгованості умов, не передбачених Договором оренди, визнаним поновленим рішенням Господарського суду Одеської області від 14.12.2015 у справі №916/4494/15.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

4. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.10.2018 позовна заява Третьої особи повернута Заявнику.

5. Ухвала мотивована тим, що предмет позовних вимог Заявника не співпадає з предметом спору, який розглядається у справі.

6. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.11.2018 зазначена ухвала суду першої інстанції залишена без змін.

7. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги Заявника не є тотожними позовним вимогам Позивача, що є підставою для повернення позовної заяви Третьої особи на підставі частини 6 статті 180 Господарського процесуального кодексу України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

8. Заявник подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати зазначені ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, направити справу до Господарського суду Одеської області для продовження розгляду.

9. Касаційна скарга мотивована посиланням на помилкове застосування судами першої та апеляційної інстанції положень частини 6 статті 174 Господарського процесуального кодексу України. На думку Заявника, у суду першої інстанції не було підстав для застосування положень наведеної правової норми.

10. Водночас Заявник вважає, що суд апеляційної інстанції спотворив зміст оскаржуваної ухвали суду першої інстанції шляхом внесення до постанови недостовірної інформації про те, що позовна заява Заявника повернута на підставі частини 6 статті 180 Господарського процесуального кодексу України.

11. Також Заявник посилається на порушення судами статей 55, 129 Конституції України та Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року щодо доступу до правосуддя.

12. Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить у задоволенні скарги відмовити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

13. Позивач вважає, ухвалу суду першої та постанову суду апеляційної інстанції обґрунтованими та законними, а з доводами касаційної скарги не погоджується повністю.

14. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому повністю визнає заявлені у касаційній скарзі вимоги, вважає оскаржувані ухвалу та постанову такими, що перешкоджають подальшому провадженню у справі, прийняті без дотримання норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права.

15. На думку Відповідача, позови Позивача та Заявника є взаємопов'язаними і їх спільний розгляд є доцільним, оскільки вони виникають з одних правовідносин та відрізняються лише оцінкою сторін спірних правовідносин та нормами матеріального права, які сторони просять застосувати суд.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

16. Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" (далі - Конвенція)

Стаття 6

1. Кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків або при висуненні проти неї будь-якого кримінального обвинувачення має право на справедливий і відкритий розгляд впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону. …

17. Господарський процесуальний кодекс України

Стаття 49. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору

1. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, подавши позов до однієї або декількох сторін.

2. Про прийняття позовної заяви та вступ третьої особи у справу суд постановляє ухвалу. …

5. До позовів третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору у справі, в якій відкрито провадження, застосовуються положення статті 180 цього Кодексу.

Стаття 174. Залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви

… 6. Суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків. …

Стаття 180. Пред'явлення зустрічного позову

1. Відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.

2. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

3. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об'єднуються в одне провадження з первісним позовом.

4. Зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред'явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 162, 164, 172, 173 цього Кодексу.

5. До зустрічної позовної заяви, поданої з порушенням вимог, встановлених частиною четвертою цієї статті, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

6. Зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої цієї статті, ухвалою суду повертається заявнику. …

18. Закон України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції"

1. Україна повністю визнає на своїй території дію … статті 46 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.

19. Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"

Стаття 1. Визначення термінів

1. У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

Конвенція - Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України;

Суд - Європейський суд з прав людини;…

Стаття 17. Застосування судами Конвенції та практики Суду

1. Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

20. Рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі"

53. "Право на суд" не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх "цивільних прав та обов'язків", пункт 1 статті 6 залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети, але в той час, коли Договірні держави мають можливість відхилення від дотримання вимог Конвенції щодо цього, остаточне рішення з дотримання вимог Конвенції залишається за Судом…

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

21. З аналізу наведених правових норм Суд вбачає, що право подати до однієї або декількох сторін позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, для його спільного розгляду з первісним позовом не є абсолютним. Зазначене право може бути реалізовано за умови дотримання загальних правил подання позовів, а також правил пред'явлення позовів третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, встановлених процесуальним законодавством. Тому повернення заявникові позовної заяви, поданої з порушенням вимог частин 1, 2 статті 180 Господарського процесуального кодексу України, не може вважатися обмеженням доступу до суду.

22. Суд виходить з того, що на відміну від зустрічного позову, який повинен бути лише взаємопов'язаним з первісним, позовна заява третьої особи відповідно до положень частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України має містити самостійні вимоги саме щодо предмету спору у справі. При цьому під предметом спору слід розуміти матеріально-правовий об'єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.

23. З огляду на викладене Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що вимога третьої особи, спрямована на будь-що поза предметом спору між позивачем та відповідачем, не може бути визнана вимогою третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору.

24. Водночас така позовна вимога може бути заявлена у самостійному позові, у зв'язку з чим аргументи Заявника про обмеження його права на суд є безпідставними.

25. Згідно з обставинами, встановленими судами першої та апеляційної інстанцій, вимогою за первісним позовом є стягнення заборгованості за Договором оренди. Натомість Заявник у своїй позовній заяві заявив вимогу про визнання недійсним Договору про внесення змін та визнання протиправним застосування Позивачем для розрахунку суми заборгованості за спірний період умов, не передбачених Договором оренди, визнаним поновленим рішенням Господарського суду Одеської області від 14.12.2015 у справі №916/4494/15.

26. З викладеного Суд вбачає, що позовна заява Заявника безпосередньо не спрямована на предмет спору між Позивачем і Відповідачем - заборгованість за Договором оренди. Зв'язок між вимогами Заявника та вимогами Позивача є лише опосередкованим.

27. Отже, суд першої інстанції обґрунтовано повернув подану Заявником позовну заяву у зв'язку з тим, що вона не є позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, в розумінні частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

28. При цьому Суд враховує, що при винесенні оскаржуваної ухвали суд першої інстанції керувався положеннями частини 2 статті 49, статей 180, 234 Господарського процесуального кодексу України. Зокрема, у мотивувальній частині зазначеної ухвали в якості підстав для повернення заявнику позовної заяви процитована частина 6 статті 180 Господарського процесуального кодексу України.

29. У зв'язку з наведеним Суд відхиляє доводи Третьої особи про неправильне застосування судом першої інстанції положень частини 6 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, адже наведена процесуальна норма при постановленні ухвали суду першої інстанції по суті не застосовувалась.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

30. Суд не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

31. Ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційної інстанції підлягають залишенню без змін.

Судові витрати

32. Понесені Заявником у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на Заявника, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Висновки про правильне застосування норм права

33. Позовна заява третьої особи відповідно до положень частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України має містити самостійні вимоги саме на предмет спору у справі. При цьому під предметом спору слід розуміти матеріально-правовий об'єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем. Отже, вимога третьої особи, спрямована на будь-що поза предметом спору між позивачем та відповідачем, не може бути визнана вимогою третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору. Водночас така позовна вимога може бути заявлена у самостійному позові.

Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Одеської області від 09.10.2018 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.11.2018 у справі №916/1743/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуюча Г. Вронська

Судді О. Мамалуй

І. Ткач