Історія справи

Ухвала КГС ВП від 21.07.2019 року у справі №915/922/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2019 року

м. Київ

Справа № 915/922/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В. А. - головуючого, Багай Н. О., Дроботової Т. Б.,

секретар судового засідання - Савінкова Ю. Б.,

за участю представників:

позивача Петровського Д. О.,

відповідача не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "МАГІСТРАЛЬ-ЮГ"

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.06.2019 (судді: Аленіна О. Ю., Лавриненко Л. В., Філінюк І. Г. )

та рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.04.2018 (суддя Коваль С. М. ),

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МАГІСТРАЛЬ-ЮГ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський тепловозоремонтний завод"

про зобов'язання повернути майно,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "МАГІСТРАЛЬ-ЮГ" (далі - ТОВ "МАГІСТРАЛЬ-ЮГ") звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою (з урахуванням заяви про зміну предмета позову) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський тепловозоремонтний завод" (далі - ТОВ "МТРЗ") про зобов'язання відповідача повернути домкрати ДТ-40 у кількості 22 шт.

1.2. В обґрунтування позовних вимог ТОВ "МАГІСТРАЛЬ-ЮГ" посилалося на те, що відповідач протягом трьох місяців поспіль не вносить плату за користування спірним майном, що є підставою для відмови від договору оренди обладнання згідно зі статтею 782 Цивільного кодексу України.

1.3. Відповідач у відзиві позовні вимоги не визнав, посилаючись на укладений між сторонами договір купівлі-продажу від 09.12.2014 № 4/1, згідно з яким ТОВ "МТРЗ" є власником домкратів ДТ-40 у кількості 22 шт.

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 11.04.2018, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.06.2019, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

2.2. Відмовляючи в задоволенні позову, місцевий господарський суд, з висновками якого погодилася апеляційна інстанція, зазначив, що відповідач є власником спірного обладнання на підставі договору купівлі-продажу обладнання та акта приймання-передачі майна, тому підстав для задоволення позову немає. Починаючи з
01.06.2015, укладений між сторонами договір оренди припинив свою дію, а відповідач, отримавши за договором купівлі-продажу у власність спірні домкрати ДТ-40 у кількості 22 шт., правомірно припинив сплачувати за них орендну плату.

3. Короткий зміст вимог, наведених у касаційній скарзі

3.1. У касаційній скарзі ТОВ "МАГІСТРАЛЬ-ЮГ" просить скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.04.2018 і постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.06.2019 та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

3.2. Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що скаржник не визнає факту укладення договору купівлі-продажу з відповідачем, вважає висновок почеркознавчої експертизи, який, на його думку, покладено в основу судового рішення, таким, що суперечить іншим матеріалам справи та викликає сумнів у його правильності.

3.3. Крім того, наголошує, що суди попередніх інстанцій необґрунтовано послалися на встановлені Одеським апеляційним господарським судом у справі № 915/923/16 (постанова від 11.05.2017) фактичні обставини щодо підписання договору купівлі-продажу та акта приймання-передачі обладнання саме директором ТОВ "МАГІСТРАЛЬ-ЮГ" Павловим І. М. і помилково застосували положення частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

4.2. Суди попередніх інстанцій установили, що 24.06.2014 між ТОВ "МАГІСТРАЛЬ-ЮГ" (покупець) і Малим приватним підприємством фірма "Фартон" (далі - МПП фірма "Фартон") (продавець) укладено договір № 2406-14, відповідно до пунктів 1.1,2.1 якого продавець зобов'язався передати у власність покупця домкрати ДТ-40 б/у у кількості 22 шт. за ціною 2 000,00 грн кожний, загальною вартістю 44 000,00 грн, а покупець зобов'язався прийняти товар і сплатити його вартість.

4.3. У подальшому 01.09.2014 між ТОВ "МАГІСТРАЛЬ-ЮГ" (орендодавець) і ТОВ "МТРЗ" (орендар, відповідач) укладено договір оренди обладнання № 4 (договір оренди), відповідно до пункту 1 якого орендодавець передає в оперативну оренду, а орендар приймає у тимчасове оплатне користування домкрати ДТ-40 у кількості 22 шт. (орендоване майно) для виконання виробничих робіт і зобов'язується сплачувати орендодавцю орендну плату.

4.4. За змістом пункту 3 договору оренди розмір орендної плати за місяць визначається відповідно до договірної ціни і становить 108,00 грн за один домкрат, на загальну суму 2 376,00 грн. Орендар сплачує орендну плату на розрахунковий рахунок орендодавця до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим. Можливий розрахунок між сторонами іншими способами, які не суперечать чинному законодавству України.

4.5. Згідно з пунктом 4 договору оренди орендодавець має право виступати з пропозицією щодо внесення змін до договору оренди або його розірвання у разі псування обладнання, його неналежного використання або невиконання вимог договору оренди.

4.6. Відповідно до пункту 6 договору оренди він діє з 01.09.2014 до 31.12.2015.

Строк дії договору може бути продовжений шляхом підписання додаткової угоди.

4.7. Установлено, що орендодавець передав орендарю орендоване майно на підставі акта приймання-передачі від 01.09.2014 № 1.

4.8.14.07.2016 ТОВ "МАГІСТРАЛЬ-ЮГ" надіслав на адресу ТОВ "МТРЗ" повідомлення про відмову від договору оренди у зв'язку з наявністю заборгованості з орендної плати за період із червня 2015 року по 01.07.2016 у сумі 30 888,00 грн і вимогою повернути орендодавцю майно за актом приймання - передачі.

4.9. Суди також установили, що ТОВ "МТРЗ" надало відповідь, в якій зазначило, що товариство є власником домкратів ДТ-40 у кількості 22 шт., відповідно до договору купівлі-продажу, а також просило позивача виставити рахунок на оплату відповідно до пункту 3.1 договору купівлі-продажу із зазначенням розрахункового рахунка, на який відповідач повинен перерахувати грошові кошти в сумі 50 000,00
грн, як обумовлену договором плату за зазначене майно.

4.10. Звертаючись із вказаним позовом, ТОВ "МАГІСТРАЛЬ-ЮГ" заперечувало перехід до відповідача права власності на спірне обладнання, посилаючись на те, що директор ОСОБА_1 не підписував договір купівлі-продажу та акт приймання-передачі обладнання до вказаного договору, тому просив суд зобов'язати відповідача повернути йому спірне обладнання.

4.11. Суди попередніх інстанцій установили, що спірні правовідносини виникли на підставі договору оренди обладнання від 01.09.2014 №4.

4.12. Відповідно до частини 6 статті 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Цивільного кодексу України.

4.13. За змістом статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

4.14. Договір найму укладається на строк, встановлений договором (частина 1 статті 763 Цивільного кодексу України).

4.15. Відповідно до частин 1 , 2 статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу або у стані, який було обумовлено в договорі.

4.16. Разом з тим, суди установили, що 09.12.2014 між позивачем (продавцем) і відповідачем (покупцем) укладено договір купівлі-продажу обладнання № 4/1, за змістом пункту 1.1 якого продавець зобов'язався продати майно - домкрати ДТ-40 у кількості 22 шт. за ціною 50 000,00 грн, а покупець зобов'язався прийняти майно та сплатити його вартість в порядку, передбаченому умовами договору (а. с. 46).

4.17. Відповідно до пунктів 2.1,10.1 договору купівлі-продажу продавець зобов'язався передати майно та підписати акт приймання-передачі майна у строк не пізніше 01.06.2015.

4.18. Згідно з пунктом 3.1 договору купівлі-продажу повна вартість майна становить 50 000,00 грн. Оплата здійснюється протягом десяти календарних днів з моменту пред'явлення продавцем відповідного рахунка шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок, зазначений продавцем.

4.19. У пункті 4.1 договору визначено, що право власності на майно переходить до покупця з моменту підписання акта приймання-передачі майна.

4.20. Відповідно до пункту 8.1 договору купівлі-продажу він вступає в силу з
01.06.2015 і діє до повного виконання сторонами обов'язків за договором.

4.21. З моменту набрання чинності цим договором припиняє свою дію договір оренди обладнання від 01.09.2014 № 4 (пункт 9.1 договору купівлі-продажу).

4.22. Відповідно до акта приймання-передачі майна від 01.06.2015 до договору купівлі-продажу від 09.12.2014 №4/1 позивач передав, а відповідач прийняв обладнання - домкрати ДТ-40 у кількості 22 шт. (а. с. 47, т. 1).

4.23. Таким чином, суди встановили, що у зв'язку з переходом 01.06.2015 права власності на спірні домкрати до відповідача, відповідно до пункту 9.1 договору купівлі-продажу, договір оренди спірних домкратів припинив свою дію.

4.24. Сади також встановлено, що договір купівлі-продажу та акт приймання передачі майна від 01.06.2015 до договору купівлі-продажу від імені позивача підписав директор Павлов І. М.

4.25. Згідно із статтею 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

4.26. Отже, суди попередніх інстанцій, зважаючи на положення пункту 4.1 договору купівлі-продажу, дійшли правильного висновку, що у відповідача з 01.06.2015 виникло право власності на домкрати ДТ-40 у кількості 22 шт.

4.27. Крім того, суди встановили, що відповідач у повному обсязі сплатив орендні платежі за період із вересня 2014 року по 01.06.2015 у сумі 21 384,00 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями від
11.09.2014 № 962 на суму 2 376,00 грн, від 17.12.2014 № 1470 на суму 4 752,00
грн та від 17.06.2015 № 2187 на суму 14 256,00 грн (а. с. 105-107, т. 1).

4.28. Згідно з частиною 1 статті 14 та статті 204 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

4.29. За змістом статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

4.30. Якщо договір не визнано недійсним в судовому порядку, він має такі ж правові наслідки, як і будь-який дійсний договір, зокрема є обов'язковим для виконання його сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

4.31. За змістом частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

4.32. Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

4.33. Як установили суди попередніх інстанцій, сторони не надали доказів визнання недійсним зазначеного договору купівлі-продажу обладнання.

4.34. За змістом статті 15 Цивільного кодексу України право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статті 15 Цивільного кодексу України.

4.35. Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

4.36. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

4.37. Таким чином, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

4.38. Отже, із завдань господарського судочинства, викладеного у частині 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України та зі змісту статті 16 Цивільного кодексу України випливає, що суд, вирішуючи господарський спір, з'ясовує чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги.

В іншому випадку у позові слід відмовити.

4.39. Установивши, що з 01.06.2015 договір оренди від 01.09.2014 №4, з приводу невиконання якого заявлено позовні вимоги, припинив свою дію, а відповідач згідно з договором купівлі-продажу від 09.12.2014 придбав у позивача раніше орендоване майно (домкрати ДТ-40 у кількості 22 шт. ), сплативши погоджену у пункті 3 зазначеного договору повну вартість (50 000,00 грн), суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відмову в позові щодо повернення зазначеного майна позивачеві.

4.40. Доводи, викладені у касаційній скарзі, про те, що висновок почеркознавчої експертизи, який покладено в основу судового рішення, викликає сумніви у його правильності, є необґрунтованими, оскільки почеркознавчі експертизи у цій справі призначалися неодноразово, за результатами яких установлено, що договір купівлі-продажу обладнання від 09.12.2014 та акт приймання-передачі майна від
01.06.2015 за цим договором підписано саме директором ТОВ "МАГІСТРАЛЬ-ЮГ", який є уповноваженою особою на укладення договорів від імені підприємства.

4.41. Інші доводи, викладені у касаційній скарзі, не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Згідно зі статтею 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному статтею 236 Господарського процесуального кодексу України.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

5.2. Частиною 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно зі Частиною 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.3. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

5.4. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.5. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення у справі № 915/922/16 прийнято із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для їх скасування не вбачається.

5.6. Доводи, викладені у касаційній скарзі, про порушення і неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваних судових рішень не отримали підтвердження, не спростовують обставин, на які посилався суд як на підставу для відмови у позові, ґрунтуються на переоцінці доказів, зібраних у справі, що за змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України не належить до повноважень суду касаційної інстанції, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваних рішень у справі не вбачається.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МАГІСТРАЛЬ-ЮГ" залишити без задоволення.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.06.2019 і рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.04.2018 у справі № 915/922/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Зуєв

Судді Н. О. Багай

Т. Б. Дроботова