Історія справи

Ухвала КГС ВП від 13.06.2019 року у справі №922/1708/18
Ухвала КГС ВП від 20.05.2020 року у справі №922/1708/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2019 року

м. Київ

Справа № 922/1708/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г.М. - головуючого, Кушніра І.В., Могила С.К.

за участю секретаря судового засідання Лихошерст І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "ВТБ Банк" в особі Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "ВТБ Банк" Шевченка О.В.,

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 28.03.2019 (колегія суддів у складі: головуючий Дучал Н.М., Слободін М.М., Хачатрян В.С.) та на рішення Господарського суду Харківської області від 25.10.2018 (суддя Жигалкін І.П.)

за позовом Акціонерного товариства "ВТБ Банк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Батискаф"

про витребування майна

за участю:

позивача: Павликівський В.І. (адвокат)

відповідача: Житєньова К.Є. (адвокат),

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Звернувшись у суд з даним позовом, Акціонерне товариство "ВТБ Банк" (далі - позивач) просило витребувати з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Батискаф" (далі-відповідач) нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення 4-го поверху №106-121, І в літ. "Р-5", що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Конєва, будинок 4 (чотири) , загальною площею 537,8 м2, у зв`язку з уточненням при поточній інвентаризації змінилась нумерація приміщень та їх площа з "нежитлові приміщення 4-го поверху № 106-121, І в літ. "Р-5" загальною площею 537,8 м2" на "нежитлові приміщення 4-го поверху № 106-121, 122а, 123а, 124а, 187-201, І, ІІа в літ. "Р-5" загальною площею 565,7 м2 (далі-Приміщення) та повернути їх у власність позивача.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Приміщення вибули з володіння позивача поза його волею, внаслідок певних дій відповідних осіб, що встановлено рішенням суду іншій справі, а тому Приміщення підлягають витребуванню від відповідача, оскільки вони були відчужені саме йому особою, яка не мала на це законних підстав.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Оскарженим рішенням Господарського суду Харківської області від 25.10.2018, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 28.03.2019, в позові відмовлено повністю.

2.2. Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не подано доказів зареєстрованого за ним права власності на Приміщення на момент звернення з позовом до суду.

2.3. Суд апеляційної інстанції погодившись із висновками місцевого господарського суду свою постанову мотивував тим, що вимоги ПАТ "ВТБ Банк" до ліквідатора ТОВ «Горизонт КЦ» про визнання майнових вимог вих.№854/400-08-2 від 10.03.2010, де він просив визнати Банк кредитором першої черги у справі про банкрутство ТОВ «Горизонт КЦ» та задовольнити грошові вимоги Банка за кредитним договором №15.08-08/09- СК від 10.08.2009 у розмірі 4 977 520,90 грн. були частково визнані, а саме в сумі 4 916 297,77грн. і платіжними дорученнями №4 від 27.09.2010 та №14 від 17.12.2010 в ході ліквідаційної процедури на рахунок позивача (ПАТ «ВТБ Банк») було перераховано 519 980,67 грн., як погашення заявлених вимог кредитора, тому за рахунок реалізованого майна боржником були погашені частково вимоги кредитора ПАТ «ВТБ Банк».

2.4. Дані обставини, як зазначено цим судом, також підтверджені ухвалою Господарського суду Харківської області від 13.07.2011 по справі № Б-24/22-10, якою було затверджено звіт ліквідатора та ліквідовано ТОВ «Горизонт КЦ», провадження по справі припинено.

Тому за висновками цього суду вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними (ст.31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»).

2.5. Вказавши на те, що в межах справи № 61/206-10 суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог ПАТ «ВТБ Банк» про звернення стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором №15.08-08/09-ДІ01 від 10.08.2009 та за Іпотечним договором №15.08-08/09-ДІ02 від 10.08.2009 у розмірі 4 916 297,77 грн. та відмовив в їх задоволенні, та пославшись на те, що оскільки зобов`язання, забезпечене заставою, є припиненим, дійшов висновку про те, що припинилося і зобов`язання відповідача, забезпечене іпотекою, пославшись на практику Європейського суду з прав людини (від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдинг" проти України", від 28.10.1999 у справі за заявою №28342/95 "Брумареску проти Румунії") про те, що якщо існує усталена судова практика конвенційних органів щодо певних обставин та наслідків.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. У касаційній скарзі позивач просить скасувати вище вказані судові рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

3.2. В обґрунтування доводів касаційної скарги позивач посилався на те, що судами не враховано постанову Вищого адміністративного суду України від 03.12.2015 у справі № 2а-6586/11/2070, якою встановлено законність набуття позивачем права власності на Приміщення та протиправність дій Комунального підприємства "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" щодо скасування реєстрації права власності за позивачем на Приміщення. Позивач вважає, що Приміщення вибуло з його власності поза його волею на підставі незаконних дій відповідних осіб, тому воно підлягає витребуванню у судовому порядку, що узгоджується з правовими позиціями, які викладені у постанові Верховного Суду України від 11.06.2014 у справі № 6-52цс14 та Верховного Суду від 18.01.2018 у справі № 464/9623/14. Позивач вказує, що іпотекодавець не вправі був відчужувати Приміщення за відповідними договорами на користь ТОВ "Комфорт Техніка", яке за договорами купівлі-продажу від 23.09.2015 реалізувало його відповідачу.

4. Відзив відповідача на касаційну скаргу

4.1. У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити без змін вказані судові рішення, посилаючись на те, що судами у відповідності до норм матеріального та процесуального права надано належну правову оцінку поданим сторонами доказам, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

5. Фактичні обставини справи, встановлені судами

5.1. Як встановлено судами, 10.08.2009 між Відкритим акціонерним товариством "ВТБ Банк", правонаступником якого є позивач (іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Горизонт" (іпотекодавець, майновий поручитель) було укладено Іпотечний договір №15.08-08/09-ДІ02, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Шевченко В.Ю., з метою забезпечення виконання зобов`язань Товариством з обмеженою відповідальністю "Горизонт КЦ" (позичальник) за кредитним договором від 10.08.2009 № 15.08-08/09- СК.

За умовами пунктів 1.3, 4.1 Іпотечного договору, іпотекодавець передає іпотекодержателю в іпотеку Приміщення (Предмет Іпотеки). За рахунок Предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за кредитним договором в повному обсязі, включаючи сплату основної суми боргу, неустойки, процентів та інших платежів, витрат, пов`язаних з пред`явленням вимоги і звернення стягнення на предмет іпотеки, збитки завдані порушенням основного зобов`язання та/або цього договору іпотеки.

5.2. Суди встановили, що 25.02.2011 іпотекодержатель зареєстрував право власності на Приміщення на підставі Іпотечного договору, що підтверджується витягом Комунального підприємства "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" (далі - БТІ) про державну реєстрацію прав № 29137267.

5.3. Також встановлено, що за результатами перевірки, проведеної прокуратурою міста Харкова за зверненням іпотекодавця щодо неправомірних дій співробітників БТІ під час реєстрації права власності за позивачем на Приміщення, встановлено порушення у сфері реєстрації. У зв`язку з чим 17.05.2011 заступником прокурора міста Харкова були внесені протести та вимагалось від директора БТІ скасувати рішення державного реєстратора від 25.02.2011 про реєстрацію за іпотекодержателем права власності на Приміщення.

5.4. Згідно відповідної відповіді БТІ, на підставі протестів заступника прокурора міста Харкова реєстрацію права власності на Приміщення за іпотекодержателем було скасовано.

5.5. Суди встановили, що у червні 2011 року Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" в особі Відділення "Харківська регіональна дирекція" звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до БТІ, треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю "Горизонт", прокуратура м. Харкова, в якому просило, зокрема, визнати протиправними дії БТІ щодо скасування реєстрації права власності на Приміщення та зобов`язати БТІ внести до Реєстру права власності на нерухоме майно запис про реєстрацію за іпотекодержателем права власності на Приміщення. Постановою Вищого адміністративного суду України від 03.12.2015 у справі №2а-6586/11/2070 (№К/800/18334/13), скасовано судові рішення попередніх інстанцій та прийнято нове, яким позов іпотекодержателя задоволено частково, визнано протиправними дії БТІ по скасуванню реєстрації права власності, зокрема, на Приміщення на підставі відповідних протестів заступника прокурора м. Харкова. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

5.6. Також встановлено, що відповідач на підставі договорів купівлі-продажу від 23.09.2015, які укладено між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю "Комфорт Техніка" (продавець), придбав у власність Приміщення, які згідно пункту 1.2 договорів належать продавцю на підставі відповідних договорів купівлі-продажу, які у встановленому законом порядку не оскаржувалися.

5.7. 23.09.2015 відповідач зареєстрував право власності на Приміщення у встановленому законом порядку.

5.8. Крім того судом апеляційної інстанції встановлено, що ПАТ "ВТБ Банк" звернувся до ліквідатора ТОВ «Горизонт КЦ» з претензією про визнання майнових вимог вих.№854/400-08-2 від 10.03.2010, в якій просив визнати Банк кредитором першої черги у справі про банкрутство ТОВ «Горизонт КЦ» та задовольнити грошові вимоги Банка за кредитним договором №15.08-08/09- СК від 10.08.2009 у розмірі 4 977 520,90грн.

5.9. 02.04.2010 ТОВ «Горизонт КЦ» направило Банку повідомлення №44 про результати розгляду претензії кредитора №854/400-08-2 від 10.03.2010, в якому заявлені вимоги кредитора були частково визнані, а саме в сумі 4 916 297,77грн.

5.10. Отже, претензія від банку була направлена на адресу ТОВ «Горизонт КЦ» та частково визнана банкрутом.

5.11. Платіжними дорученнями №4 від 27.09.2010 та №14 від 17.12.2010 в ході ліквідаційної процедури на рахунок позивача (ПАТ «ВТБ Банк») було перераховано 519 980,67 грн., як погашення заявлених вимог кредитора, тому за рахунок реалізованого майна боржником були погашені частково вимоги кредитора ПАТ «ВТБ Банк».

5.12. Дані обставини, як зазначено цим судом, також підтверджені ухвалою Господарського суду Харківської області від 13.07.2011 по справі № Б-24/22-10, якою було затверджено звіт ліквідатора та ліквідовано ТОВ «Горизонт КЦ», провадження по справі припинено.

5.13. Судом вимоги кредитора ПАТ «ВТБ Банк», які не задоволені за недостатністю майна банкрута, - у розмірі 4 396 317,10 грн. визнані погашеними. Ухвала суду є такою, що набрала законної сили і є чинною.

5.14. Позичальник ТОВ «Горизонт КЦ», за кредитним зобов`язанням якого було укладено іпотечні договори від 10.08.2009 із ТОВ «Горизонт» - є припиненим, про що 28.07.2011 зроблено запис в Єдиному державному реєстрі, на підставі ухвали Господарського суду Харківської області по справі № Б-24/22-10 від 13.07.2011 про ліквідацію ТОВ «Горизонт КЦ», а зобов`язання ТОВ «Горизонт КЦ» перед Банком за кредитним договором №15.08-08/09- СК від 10.08.2009р., є такими, що припинились.

6. Позиція Верховного Суду

6.1. Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції).

6.2. Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі тощо. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

6.3. Згідно з приписами статей 316, 317, 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

6.4. За змістом права власності, визначеного у статті 317 ЦК України, власникові належить права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

6.5. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (пункт 1 статті 321 вказаного Кодексу).

6.6. Позитивний аспект права власності означає можливість реалізації прав на річ (майно) без участі всіх інших осіб, а негативний - усунення всіх інших осіб від речі і захист її від всіх цих осіб.

6.7. Захист права власності врегульовано Главою 29 ЦК України.

За приписами статті 388 Цивільного кодексу України власник може витребувати майно від добросовісного набувача у разі коли: воно було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Власник також має право витребувати майно від добросовісного набувача в усіх випадках, коли він набув його безвідплатно.

Таким чином статтею 388 ЦК України передбачено можливість витребування майна власником від добросовісного набувача, у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він його передав, поза їх волею.

6.8. Наполягаючи на задоволенні позову, позивач, спираючись на постанову Вищого адміністративного суду України від 03.12.2015 у справі № 2а-6586/11/2070, вказував на те, що Приміщення вибуло з володіння позивача за відсутності його волі та на підставі незаконних дій БТІ, що у подальшому призвело до передання його майна іншій особі.

6.9. При цьому позивач зазначав, що постановою Вищого адміністративного суду України від 03.12.2015 у справі № 2а-6586/11/2070 встановлено незаконність дій БТІ щодо скасування реєстрації права власності на Приміщення за позивачем, що підтверджує правомірність набуття права власності позивачем на Приміщення на підставі Іпотечного договору та відсутність правових підстав у іпотекодавця на його відчуження за відповідними договорами купівлі-продажу.

6.10. Оскільки у справі, яка переглядається, рішенням суду встановлено протиправність дій БТІ по скасуванню реєстрації права власності на Приміщення, на підставі яких воно було вилучено з володіння позивача, то слід вважати, що майно вибуло з володіння власника поза його волею і він вправі витребувати його від добросовісного набувача за правилами статті 388 ЦК України.

6.11. Крім того, у справі яка переглядається у касаційному порядку, суд апеляційної інстанції пов`язує припинення договору, з якого виникає забезпечене іпотекою зобов`язання, із підставами для припинення самого договору іпотеки.

6.12. Однак при цьому цей суд не взяв до уваги, що відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Будь-які забезпечувальні зобов`язання, які випливають з основного зобов`язання, не повинні припиняти свою дію у разі, якщо основне зобов`язання залишилося невиконаним.

6.13. За змістом абзацу 3 статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

6.14. Іпотекодавець (майновий поручитель) несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання в межах вартості предмета іпотеки (стаття 11 Закону України "Про іпотеку").

6.15. Укладаючи договір застави (іпотеки), заставодавець (іпотекодавець) бере на себе всі ризики, пов`язані з невиконанням зобов`язання боржником (у межах вартості предмета застави (іпотеки), у тому числі й ті, що виникають унаслідок банкрутства боржника з його подальшим виключенням із відповідного єдиного державного реєстру. Оскільки покладення цих ризиків на особу, яка видала забезпечення, відбулося за договором, укладеним заставодавцем (іпотекодавцем) саме із кредитором, то всі узяті ризики слід покладати на особу, яка видала забезпечення, і після припинення існування боржника. Отже, ліквідація боржника не повинна припиняти обов`язку заставодавця (іпотекодавця) із несення цих ризиків. Інше може бути передбачено договором між кредитором та особою, яка видала забезпечення, тобто звільнення останньої від таких ризиків має бути предметом спеціальної домовленості між нею і кредитором.

6.16. Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що сам факт ліквідації боржника за кредитним договором із внесенням запису до відповідного реєстру про припинення юридичної особи за наявності заборгованості боржника за цим договором, яка не була погашена у процедурі ліквідації, не є підставою для припинення договору іпотеки, укладеного для забезпечення виконання кредитного договору боржником.

6.17. Судами попередніх інстанцій у справі, яка розглядається, не встановлено того факту, що за умовами договору іпотеки мала місце домовленість про звільнення іпотекодавця від ризиків, пов`язаних із невиконанням зобов`язання боржником унаслідок його банкрутства з подальшим виключенням із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

6.18. Частинами 1, 2 статті 590 ЦК України визначено порядок дій заставодержателя (іпотекодержателя) щодо захисту свого права у разі, коли основне зобов`язання не буде виконано у встановлений строк (термін).

6.19. Статтею 33 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

6.20. Подібну за змістом правову позицію викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 910/9943/17, від 13.03.2018 у справі № 910/8698/17, від 24.05.2018 у справі № 922/2391/16 та у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06.03.2018 у справі № 2011/16284/12, від 23.05.2018 у справі № 756/15191/14-ц, від 20.06.2018 у справі №381/3209/16-ц, від 19.09.2018 у справі № 520/7795/16-ц, від 14.11.2018 у справі № 464/4703/14-ц.

6.21. Отже як наслідок, держава не забезпечила виконання свого зобов`язання гарантувати заявнику ефективне користування своїм правом власності, гарантованим статтею 1 Протоколу № 1, тому у судів не було правових підстав відмовляти позивачу у позові, а доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу, не знайшли підтвердження.

6.22. Наведеним спростовуються посилання суду апеляційної інстанції на практику Європейського суду з прав людини, як на підставу для відмови у позові.

6.23. Разом з тим враховуючи наведені підстави, за яких суди попередніх інстанцій дійшли своїх висновків для відмови у позові, виходячи із того, що судами не досліджувався на підставі наданих доказів розмір Приміщення, який позивач набув у встановленому законом порядку, та розмір, який ним заявлений у позові, суди припустилися порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

7.1. Частиною 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

7.2. Таким чином за наявності допущених судами порушень вказаних вимог законодавства, виходячи із того, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду та додатково перевіряти докази, судові рішення у справі підлягають скасуванню, а справу належить передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

7.3. Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід дослідити наявні у справі докази, всебічно, повно й об`єктивно встановити обставини справи та вирішити спір відповідно до вимог чинного законодавства.

8. Щодо судових витрат

8.1. Відповідно до приписів статті 129 частини 4 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі підлягають розподілу під час вирішення спору по суті, а оскільки за результатами розгляду касаційної скарги спір у даній справі не вирішено, розподіл судових витрат за результатами розгляду касаційної скарги є передчасним.

Керуючись статтями 301, 308, 310, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства "ВТБ Банк" в особі Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "ВТБ Банк" Шевченка О.В. задовольнити частково.

Постанову Східного апеляційного господарського суду від 28.03.2019 та рішення Господарського суду Харківської області від 25.10.2018 у справі №922/1708/18, скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Г.М. Мачульський

Судді І.В. Кушнір

С.К. Могил