Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 904/272/17

Верховний Суд у складі колегії суддів палати Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.

за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Пром Гарант Плюс"

представник позивача - Книшенко Е.М.

відповідач - публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк"

представник відповідача - Роїк О.О.

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

представник третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Сотнікова І.В.

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Національний Банк України

представник третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Яковенко О.О., Янко І.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Пром Гарант Плюс"

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду у складі Антоніка С.Г. - головуючого, Вечірко І.О., Дармін М.О. від 07 серпня 2017 року та рішення Господарського суду Дніпропетровської області у складі Ліпинського О.В. від 29 березня 2017 року

Історія справи

Короткий зміст та підстави позову

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Пром Гарант Плюс" звернулося з позовом до публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" в якому просило суд зобов'язати відповідача повернути на розрахункові рахунки позивача грошові кошти у розмірі 15 294 169,13 грн., як помилково списані та стягнути з останнього пеню в розмірі 122 353,36 грн.

2.Заявлені позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами укладено договір банківського рахунку на комплексне банківське обслуговування №WWK9W9_ГО від 06.01.2016 на виконання умов якого позивачеві були відкриті рахунки в національній валюті №26002000490279, №26084000755222, №26009050024320, №26009050030079, 26055050002181, №26006050015257.

3.21.12.2016 із зазначених вище рахунків позивача було здійснено списання грошових коштів в сумі 15 294 169,13 грн., з призначенням платежу "згідно договору про придбання акцій".

4.Звертаючись до суду з позовом, позивач зазначав, що не укладав будь-яких договорів на придбання акцій та не давав розпоряджень відповідачу на списання коштів з власних рахунків, а відтак зазначене списання є помилковим переказом, що зумовлює обов'язок банку повернути кошти згідно ст. 1073 ЦК України та ст. 32 ЗУ "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", включаючи сплату пені від суми помилкового переказу.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

5. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 29.03.2017 відмовлено в задоволенні позову з тих підстав, що списання спірної суми грошових коштів з рахунків позивача було здійснено з дотриманням вимог банківського законодавства, зокрема: (1) з використанням належного платіжного інструмента (меморіального ордеру), та (2) за наявність відповідної правової підстави (договору про придбання акцій № 28/2016 від 20.12.2016), що виключає обґрунтованість доводів позивача відносно кваліфікації спірного списання як помилкового переказу.

6.Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.08.2017 рішення місцевого господарського суду залишено без змін з тих же підстав.

7. При цьому, апеляційним господарським судом не прийнято до уваги доводи позивача про те, що: (1) суд не надав належної правової оцінки прийнятому Рішенню №105 "Про визначення осіб пов'язаними з ПАТ КБ "Приватбанк" від 13.12.2016, оскільки, особа, визначена рішенням НБУ пов'язаною з банком особою має право оскаржити в установленому порядку дане рішення в суді, а отже оцінка даному рішенню може даватися лише при розгляді справи щодо його оскарження та (2) що договір про придбання акцій №28/16 від 20.12.2016р. є недійсним, оскільки позивачем не заявлялися вимоги про визнання договору купівлі акцій недійсним, а відтак дані вимоги не можуть розглядатися і апеляційною інстанцією.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

8. Не погоджуючись із вказаними рішеннями, позивачем було подано касаційну скаргу, в якій останній просить скасувати рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

9. В подальшому, позивачем було подано заяву про зміну касаційної скарги із клопотанням про поновлення строків на подання такої заяви, в якій останній просить скасувати рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів та направити справу на новий розгляд до місцевого господарського суду.

10. Оскільки вказана заява подана за межами строку на касаційне оскарження, Верховний Суд на підставі статті 298 Господарського процесуального кодексу України залишає вказану заяву без розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи позивача, який подав касаційну скаргу

11. Скаржник обґрунтовує вимоги касаційної скарги наступними доводами (узагальнено):

11.1. Висновки суду щодо наявності належної підстави для списання коштів у вигляді договору про придбання акцій зроблені за відсутності належних та допустимих доказів, зокрема, оригіналу такого договору та без з'ясування того, чи був саме цей договір підставою для списання коштів з огляду на те, що в меморіальних ордерах відсутні його реквізити;

11.2. Суди не перевірили відповідність спірного договору про придбання акцій вимогам законодавства, зокрема, не перевірили наявність або відсутність підстав його нікчемності, на чому наполягав позивач, стверджуючи, що не укладав такого договору;

11.3. Рішення судів винесені із порушенням ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст.ст. 13, 41 Конституції України, оскільки спірний договір про придбання акцій спрямований на незаконне заволодіння майном позивача за відсутності належної правової підстави для цього;

11.4. Судами не враховано відсутність у ЗУ "Про гарантування вкладів фізичних осіб" норм, що передбачають право укладення договору про придбання акцій, примусового списання коштів, розпорядження зобов'язаннями за поточними та депозитними рахунками, а відтак неправильно застосовано положення ст. 41-1 закону;

11.5. Судами не враховано та не досліджено тієї обставини, що позивач не є пов'язаною з банком особою.

Доводи відповідача у відзиві на касаційну скаргу

12. Відповідач, ПАТ КБ "Приватбанк", проти задоволення касаційної скарги заперечував та просив оскаржувані рішення залишити без змін з наступних підстав (узагальнено):,

12.1. Посилання позивача на застосування до нього конфіскації майна та, як наслідок, порушення статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є необґрунтованими;

12.2. Суд належним чином дослідив наявні в матеріалах справи докази, зокрема, меморіальні ордери, на підставі яких відбулося списання коштів.

Доводи третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

13. Національний банк України проти задоволення касаційної скарги заперечував та просив оскаржувані рішення залишити без змін з наступних підстав (узагальнено):,

13.1. Рішенням Комісії з питань визначення пов'язаних з банками осіб і перевірки операцій банків з такими особами прийнято Рішення № 105 від 13 грудня 2016 року, яким позивач визнаний пов'язаним з ПАТ КБ «Приватбанк» особою; доказів спростування факту пов'язаності ані позивачем, ані ПАТ КБ «Приватбанк» до Національного Банку України не надано;

13.2. З огляду на приписи Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб в особі уповноваженої особи наділений правом на розпорядження грошовими коштами, які знаходяться на депозитних рахунках;

13.3. Законодавством не передбачено обов'язку уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб отримувати згоду пов'язаної з банком особи на укладення вказаних договорів та/або повідомляти пов'язану з банком особу про укладення таких договорів.

Позиція Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

14. Верховний Суд, приймаючи до уваги межі розгляду справи та повноваження касаційного суду, які встановлені ст. 300 Господарського процесуального кодексу України, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на наступне.

15. Згідно з положеннями статті 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" цим Законом, зокрема, регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Метою цього Закону є, серед іншого, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків. Відносини, що виникають у зв'язку із виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.

16. Виведення неплатоспроможного банку з ринку - заходи, які здійснює Фонд стосовно банку, віднесеного до категорії неплатоспроможних, щодо виведення його з ринку одним із способів, визначених статтею 39 цього Закону (пункт 2 частини 1 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"). Неплатоспроможний банк - банк, щодо якого Національний банк України прийняв рішення про віднесення до категорії неплатоспроможних у порядку, передбаченому Законом України "Про банки і банківську діяльність" (пункт 8 частини 1 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"). Уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку (пункт 17 частини 1 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

17. У частині 2 статті 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" закріплено, що Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право, зокрема укладати від імені банку будь-які договори (вчиняти правочини), необхідні для забезпечення операційної діяльності банку, здійснення ним банківських та інших господарських операцій, з урахуванням вимог, встановлених цим Законом.

18. На виконання своїх повноважень уповноважена особа Фонду діє без довіреності від імені банку, має право підпису будь-яких договорів (правочинів), інших документів від імені банку (пункт 1 частини 4 статті 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

19. Статтею 41-1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" врегульовано особливості виведення неплатоспроможного банку з ринку за участю держави.

20. Згідно з частиною 6 статті 41-1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у день отримання рішення Кабінету Міністрів України про участь держави у виведенні неплатоспроможного банку з ринку відповідно до пункту 5 частини другої статті 39 цього Закону Фонд у строки, встановлені цією частиною, вживає заходів до додаткового розміщення акцій нової емісії за таких умов, зокрема, у строк не пізніше двох робочих днів після прийняття загальними зборами рішення про збільшення статутного капіталу неплатоспроможного банку здійснюється укладення уповноваженою особою Фонду договорів від імені пов'язаних осіб такого банку про придбання акцій додаткової емісії неплатоспроможного банку.

21. До здійснення внеску до статутного капіталу Фонд: має право розпорядитися необтяженими грошовими зобов'язаннями банку перед пов'язаними особами, а також необтяженими грошовими зобов'язаннями перед юридичними та фізичними особами, що не пов'язані з банком, крім коштів за поточними та депозитними рахунками таких осіб шляхом обміну зазначених зобов'язань на акції додаткової емісії банку (абзац 2 частини 6 статті 41-1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

22. Положення про визначення пов'язаних із банком осіб, затверджене постановою Правління Національного банку України від 12.05.2015 №315 (у редакції, чинній на момент укладення спірного договору) (далі - Положення).

23. Главою 2 Розділу ІІ Положення врегульовано порядок визначення Національним банком пов'язаних із банком осіб, згідно з яким: Національний банк може визначати пов'язаною із банком особу відповідно до вимог статті 52 Закону із застосуванням зокрема ознак, зазначених у главі 3 цього розділу. Національний банк може визначати пов'язаною з банком особу, використовуючи одну або декілька ознак одночасно. Рішення про визначення юридичних або фізичних осіб пов'язаними з банком особами приймає Комісія з питань визначення пов'язаних із банком осіб і перевірки операцій банків із такими особами (далі - Комісія). Національний банк приймає рішення про визначення юридичної або фізичної особи пов'язаною з банком особою кожного разу, коли Національний банк виявляє підстави для цього. Визначення особи не пов'язаною з банком не перешкоджає наступному визначенню такої особи пов'язаною, якщо для цього виникають підстави. Національний банк не пізніше наступного робочого дня після прийняття рішення про визначення особи (осіб) пов'язаними з банком засобами електронного зв'язку доводить його до відома банку або надсилає його в письмовій формі. Особа вважається пов'язаною з банком, якщо банк протягом 15 робочих днів із дня отримання такого повідомлення Національного банку про визначення пов'язаною з банком особи не доведе протилежного.

24. З огляду на наведені положення чинного законодавства, враховуючи те, що судами попередніх інстанцій було встановлено обставини щодо:

(1) визнання ТОВ «Пром Гарант Плюс» пов'язаною з ПАТ КБ "Приватбанк" особою відповідно до рішення Комісії НБУ з питань визначення пов'язаних із банком осіб і перевірки операцій банків з такими особами від 13.12.2016 № 105 "Про визначення осіб пов'язаними з ПАТ КБ "Приватбанк"; (2) віднесення ПАТ КБ "Приватбанк" до категорії неплатоспроможних" згідно з рішенням Правління НБУ від 18.12.2016 № 498-рш/БТ; (3) запровадження в ПАТ КБ "Приватбанк" тимчасової адміністрації згідно з рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 2859 від 18.12.2016; (4) прийняття рішення Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 20.12.2016 № 2887 "Про погодження умов придбання акцій додаткової емісії неплатоспроможного банку ПАТ "КБ "Приватбанк"; (5) укладення на виконання зазначеного рішення Фонду та приписів ст. 41-1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" договору №28/16 від 20.12.2016 р. між ПАТ "КБ "Приватбанк" та ТОВ «Пром Гарант Плюс»; Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо правомірності списання з депозитного рахунку ТОВ «Пром Гарант Плюс» суми в загальному розмірі 15 294 169,13 грн. на виконання договору № 28/16 від 20.12.2016 р. про придбання акцій.

25. При цьому Верховний Суд зазначає, що нормами статті 41-1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та статті 237 Цивільного кодексу України передбачено виникнення представництва як підстави для вчинення правочину однією стороною від імені другої сторони не лише з договору чи акта органу юридичної особи, а й безпосередньо із закону та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства, зокрема, укладення уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб договорів про придбання акцій додаткової емісії неплатоспроможного банку від імені пов'язаних осіб такого банку. Наведеним спростовуються доводи скаржника щодо неукладення ним спірного договору та/або його нікчемності.

26. Окрім того, Верховним Судом відхиляються доводи скаржника щодо порушення судами попередніх інстанцій частини 6 статті 41-1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки з її змісту вбачається, що Фонд має право розпоряджатися (шляхом обміну на акції додаткової емісії банку) необтяженими грошовими зобов'язаннями банку як перед пов'язаними особами, так і перед юридичними та фізичними особами, що не пов'язані з банком.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

27. Враховуючи вищенаведене, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - залишенню без змін, як такі що прийняті у відповідності до вимог матеріального та процесуального права.

28. Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Пром Гарант Плюс" залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07 серпня 2017 року та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29 березня 2017 року у справі №904/272/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Берднік І.С.

Суховий В.Г.