Історія справи

Ухвала КГС ВП від 08.07.2019 року у справі №910/14596/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/14596/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Колос І.Б. (головуючий), Бенедисюка І.М., Малашенкової Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Малихіної О.В.,

представників учасників справи:

позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Корал Тревел Маркет" - Резніченко А.Ю. - адвокат (ордер КС №367379, договір про надання правничої допомоги від 10.12.2018),

відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Шейк" - Завірюха М.І.-адвокат (ордер КС №274459, свідоцтво №5051/10, договір про надання правової допомоги від 07.11.2018),

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Шейк"

на рішення господарського суду міста Києва від 06.12.2018

(суддя Привалов А.І.)

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2019 (колегія суддів: Тищенко А.І. (головуючий), Михальська Ю.Б., Скрипка І.М.)

зі справи № 910/14596/18

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Корал Тревел Маркет" (далі - позивач)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Шейк" (далі - відповідач)

про визнання договору суборенди припиненим та стягнення 78 000 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

Позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом про визнання договору суборенди від 31.03.2017 № 45, який укладений позивачем та відповідачем, припиненим та про стягнення з відповідача 78 000,00 грн. (з них: 30 500,00 грн. - забезпечувальний платіж, 47 500,00 грн. - попередньо сплачена позивачем орендна плата за червень 2018 року).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що договір суборенди від 31.03.2017 № 45, який укладений з відповідачем щодо користування нежитловим приміщенням площею 38,00 кв. м. за адресою: м. Київ, пр. Академіка Глушкова, 13-Б , припинив свою дію, у зв`язку зі зверненням 19.12.2017 стягнення на предмет іпотеки іпотекодержателем - АТ «Сбербанк» та, відповідно, зміною власника приміщення й управителя спірного майна. Позивач вважає, що у відповідача виник обов`язок повернути позивачу забезпечувальний платіж у сумі 30 500,00 грн., сплачений за договором суборенди, та попередньо сплачену орендну оплату за червень 2018 року в сумі 47 500,00 грн., у зв`язку з неможливістю використання майна через обставини, за які позивач не відповідає.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням господарського суду міста Києва від 06.12.2018, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2019 у справі № 910/14596/18, позов задоволено частково, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 78 000 грн. та витрати зі сплати судового збору в сумі 1 762 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Судові рішення попередніх інстанцій мотивовані встановленими обставинами, за яких позивач був позбавлений можливості користуватись орендованим майном, у зв`язку з чим та враховуючи положення частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), суборендар звільняється від орендної плати за червень 2018 року у розмірі 47 500,00 грн. Крім того, оскільки договір суборенди є припиненим з 19.12.2017, а у позивача відсутня заборгованість з орендної плати, перераховані позивачем відповідачу кошти в забезпечення виконання суборендарем договірних зобов`язань в сумі 30 500,00 грн. також підлягають поверненню позивачу. В частині вимоги про визнання договору суборенди припиненим, суди дійшли висновків, що зазначена вимога (про встановлення факту) виходить за межі повноважень господарських судів, оскільки, розглядаючи таку вимогу, суд не здійснює захисту прав та охоронюваних законом інтересів учасників господарських відносин, у зв`язку з чим обраний позивачем спосіб захисту своїх прав не відповідає способам, встановленим законодавством, і, як наслідок, не призводить до поновлення його порушеного права, а тому виключає можливість задоволення позовних вимог у цій частині.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить суд касаційної інстанції скасувати судові акти попередніх інстанцій в частині стягнення з відповідача на користь позивача 78 000 грн. заборгованості та 1 762 грн. судових витрат; у скасованій частині ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Відповідач мотивує свою касаційну скаргу: прийняттям попередніми судовими інстанціями судових рішень в оскаржуваній частині з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з`ясуванні обставин справи; невідповідністю висновків, викладених у рішенні та постанові обставинам справи.

Також скаржник зазначає, що суди не взяли до уваги те, що ТОВ "Шейк" не є ані власником торгівельно-розважального центру "Магелан", розташованого за адресою: м. Київ, проспект Академіка Глушкова , 13Б, ані приміщення, яке 01.04.2017 передано позивачу в суборенду; спірне приміщення передано в суборенду позивачу на підставі укладеного ТОВ "Шейк" з власником ТРЦ "Магелан" договору майнового найму від 01.02.2017 № 2/МЦ, який є чинним та не припинений; за змістом зазначеного договору майнового найму не передбачено його припинення у разі звернення стягнення на предмет іпотеки (ТРЦ "Магелан"), навпаки, пунктом 10.3 договору майнового найму визначено, що "цей Договір є обов`язковим для відповідних правонаступників і цесіонаріїв Сторін цього Договору. Наймач має право уступити або передати будь-яке своє право або зобов`язання за цим Договором виключно після попередньої письмової згоди Наймодавця, за винятком випадків, передбачених цим Договором. Наймодавець може в будь-який час передати або уступити будь-які з його прав та обов`язків за цим Договором"; згідно з частиною першою статті 770 ЦК України у разі зміни власника речі, переданої у найм до нового власника переходять права та обов`язки наймодавця, тому підстави для припинення як договору майнового найму, так і договору суборенди від 31.03.2017 № 45 - відсутні.

За твердженням скаржника, судами попередніх інстанцій не взято до уваги те, що вказані договори чинні та діють на тих самим комерційних умовах без будь-якої правової необхідності їх переукладення, тобто, відбувається лише заміна кредитора у зобов`язанні (стаття 512 ЦК України).

Судами порушено приписи статті 86 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), у зв`язку з неналежним дослідженням та оцінкою, доказів, доданих до позовної заяви, у їх сукупності.

Доводи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу позивач просив судові акти попередніх інстанцій залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, посилаючись, зокрема, на правильне застосування судами норм матеріального та процесуального права.

3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій з`ясовано та встановлено таке:

- 31.03.2017 позивачем (суборендар) та відповідачем (орендар) укладено договір суборенди №45 (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого орендар передає, а суборендар приймає у строкове платне користування частину нежитлового приміщення (далі - приміщення), яке знаходиться в торгівельно-розважальному центрі "Магелан" (надалі - ТРЦ), розташованому за адресою: м . Київ, проспект Академіка Глушкова , 13Б;

- відповідно до пункту 2.1 Договору, строк суборенди у відповідності до умов цього договору починається з дати передачі приміщення та підписання сторонами акту приймання-передачі приміщення в суборенду суборендарю і закінчується в момент підписання сторонами акту приймання-передачі (повернення) приміщення орендарю;

- згідно з пунктом 2.2 Договору приміщення передається в суборенду за актом приймання-передачі приміщення, який підписується сторонами не пізніше 01 квітня 2017 року;

- у пункті 2.3 Договору зазначено, що при припиненні дії цього договору суборендар зобов`язаний повернути приміщення орендареві за актом приймання-передачі (повернення) приміщення не пізніше 3 (трьох) робочих днів з дня припинення дії договору. При цьому суборендар зобов`язаний припинити здійснювати свою комерційну діяльність в приміщенні в день припинення дії цього договору;

- за користування приміщенням суборендар сплачує орендареві суборендну плату, а також компенсує комунальні та експлуатаційні витрати у розмірі та на умовах, визначених цим договором (пункт 3.1 Договору);

- сторони погодили, що суборендна ставка (суборендна плата за 1 кв. м приміщення) на момент укладання цього договору становить 668,86 грн. 86 коп., крім цього ПДВ (20%) - 133 грн. 77 коп., всього з урахуванням ПДВ - 802 грн. 63 коп. (пункт 3.2 Договору);

- відповідно до пункту 3.2 Договору суборендар сплачує орендареві суборендну плату за кожен місяць користування приміщенням за цим договором у сумі, що обчислюється: суборендна плата = суборендована площа помножена на суборендну ставку на день виставлення рахунку-фактури;

- у пункті 3.7 Договору вказано, що не пізніше 10 банківських днів з дня укладення цього договору суборендар зобов`язаний перерахувати на поточний рахунок орендаря в якості забезпечення виконання суборендарем його зобов`язань за цим договором, грошові кошти у розмірі 30 500,00 грн., у тому числі ПДВ (20%) - 5 083 грн. 33 коп. (далі - забезпечувальний платіж), які при належному виконані суборендарем зобов`язань будуть зараховані в рахунок оплати суборендної плати за 1 (один) останній місяць суборенди приміщення. Будь які проценти на забезпечувальний платіж не нараховуються;

- Договір набуває чинності з моменту укладення його сторонами та діє до 31 грудня 2017 року включно, але у будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором (пункт 8.1 Договору);

-пунктом 10.6 Договору встановлено, що відповідно до статті 770 ЦК України Договір припиняється у разі звернення стягнення на приміщення іпотекодержателем.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що:

- на підставі укладеного Договору орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове оплатне користування частину нежилого приміщення, яке находиться у ТРЦ "Магелан" , яке розташоване за адресою: м. Київ, проспект Академіка Глушкова, 13Б, відповідно до акта приймання-передачі приміщення від 01.04.2017. Вказаний акт підписаний представниками сторін та скріплений печатками підприємств;

- на виконання пункту 3.7 Договору позивач сплатив відповідачу забезпечувальний платіж у розмірі 30 500,00 грн. згідно з платіжним дорученням від 14.07.2017 № 2543;

- позивачем також сплачена суборендна плата за червень 2018 року у розмірі 47 500,00 грн. згідно з платіжним дорученням від 14.05.2018 № 6546;

- суборендар за Договором не мав можливості використовувати приміщення за призначенням протягом всього червня 2018 року з причин, що не залежали від останнього, а саме доступ до ТРЦ "Магелан" був заблокований. На підтвердження неможливості використання приміщення за призначенням позивачем надані публікації в ЗМІ з приводу ситуації, що склалася з ТРЦ "Магелан" в червні 2018 року;

- 07.06.2018 ТОВ "Бронкс Стайл" листом повідомило позивача про перехід права власності на орендоване приміщення до АТ "Сбербанк" та про необхідність укладення нових договорів оренди;

- відповідно до витягу № 108256715 з Єдиного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності на орендоване приміщення перейшло до АТ "Сбербанк" 19.12.2017 шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки;

- Договір вважається припиненим, а забезпечувальний платіж у розмірі 30 500,00 грн. підлягає поверненню, оскільки у відповідача відсутні правові підстави для користування вказаними грошовими коштами. Крім того, в силу приписів частини шостої статті 762 ЦК України попередньо сплачена позивачем суборендна плата за червень 2018 року у розмірі 47 500,00 грн. підлягає поверненню;

- з метою досудового вирішення спору 26.06.2018 позивач направляв на адресу відповідача лист № 2 про припинення Договору, повернення забезпечувального платежу та з пропозицією підписати акти від 27.06.2018 повернення приміщення з суборенди на підставі пунктів 10.6., 8.6 Договору;

- вказаний лист відповідачем отримано не було та повернуто позивачу за закінченням терміну зберігання;

- 26.07.2018 позивач повторно звертався до відповідача з листом № 44 про припинення Договору, повернення забезпечувального платежу та з пропозицією підписати акти від 27.06.2018 повернення приміщення з суборенди на підставі пунктів 10.6 та 8.6 Договору. Вказаний лист було отримано відповідачем 07.08.2018;

- у зв`язку з тим, що відповіді від відповідача позивач не отримав, а також відповідачем не повернуто суму забезпечувального платежу і суборендної плати за червень 2018 року, позивач звернувся до суду з даним позовом про визнання Договору, який укладений позивачем та відповідачем, припиненим та про стягнення з відповідача 78 000,00 грн. (з них: 30 500,00 грн. - забезпечувальний платіж, 47 500,00 грн. - попередньо сплачена орендна плата за червень 2018 року).

4. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

ЦК України:

частина друга статті 11:

- підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти;

стаття 509:

- зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку;

- зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу;

стаття 525:

- одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом;

стаття 526:

- зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться;

частина перша статті 626:

- договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків;

частина перша статті 628:

- зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства;

стаття 629:

- договір є обов`язковим для виконання сторонами;

частина перша статті 759:

- за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк;

частини перша, п`ята, шоста статті 762:

- за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму;

- плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором;

- наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає;

частина перша статті 763:

- договір найму укладається на строк, встановлений договором;

стаття 764:

- якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором;

стаття 770:

- у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов`язки наймодавця. Сторони можуть встановити у договорі найму, що у разі відчуження наймодавцем речі договір найму припиняється;

стаття 774:

- передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом;

- строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму;

- до договору піднайму застосовуються положення про договір найму;

стаття 795:

- передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором;

- повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Господарський кодекс України:

частина перша статті 283:

- за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

ГПК України:

частини перша-третя статті 13:

- судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін;

- учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом;

- кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом;

частина перша статті 73:

- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи;

частина перша статті 74:

- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень;

стаття 76:

- належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування;

- предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення;

стаття 77:

- обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування;

- докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються;

стаття 78:

- достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи;

стаття 79:

- достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування;

- питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання;

частина перша та друга стаття 86:

- суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів;

- жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності;

частини перша - п`ята статті 236:

- судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим;

- законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права;

- судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом;

- при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду;

- обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи;

пункт 2 частини першої статті 308:

- суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

5. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

Предметом касаційного оскарження у даній справі стало питання щодо правомірності судових рішень у справі в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми забезпечувального платежу та суборендної плати за червень 2018 року.

В іншій частині судові рішення попередніх інстанцій відповідачем не оскаржуються.

Задовольняючи частково позовні вимоги суди виходили, зокрема, з того, що Договір є припиненим з 19.12.2017 у зв`язку зі зміною власника майна.

Так, згідно з пунктом 10.6 Договору сторони передбачили, що відповідно до статті 770 ЦК України Договір припиняється у разі звернення стягнення на приміщення іпотекодержателем.

Відповідно до статті 770 ЦК України у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов`язки наймодавця. Сторони можуть встановити у договорі найму, що у разі відчуження наймодавцем речі договір найму припиняється.

Водночас судами не враховано те, що в силу приписів статті 795 ЦК України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Так, судами у вирішенні спору не досліджувалися обставини щодо повернення майна з суборенди, а саме, суди не встановили, чи складався сторонами Договору акт приймання-передачі майна з суборенди.

Судами також не встановлювалися обставини щодо того, чи відбувалося фактичне користування відповідачем орендованим приміщенням після 19.12.2017 та не досліджувалося, чи вчиняли сторони юридично значимі дії, спрямовані на пролонгацію Договору (зокрема, шляхом продовження строку його дії).

При цьому вищевказані обставини, з огляду на приписи чинного законодавства, зокрема, статей 526, 764, 795 ЦК України, мають вирішальне значення для встановлення моменту припинення дії договору найму (піднайму) та місяця, який є останнім місяцем суборенди приміщення.

Позивачем було заявлено вимогу про повернення попередньо сплаченої позивачем орендної плати за червень 2018 року, у зв`язку з неможливістю використання майна через обставини, за які позивач не відповідає.

В обґрунтування заявленої вимоги позивач посилався на те, що суборендар за Договором не мав можливості використовувати приміщення за призначенням протягом всього червня 2018 року з причин, що не залежали від останнього, а саме доступ до ТРЦ "Магелан" був заблокований. На підтвердження неможливості використання приміщення за призначенням позивачем надані копії публікацій в ЗМІ (відомості, які містяться на веб-сайтах в мережі Інтернет) з приводу ситуації, що склалася з ТРЦ "Магелан" в червні 2018 року.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи вказану вимогу виходили, зокрема, з того, що згідно з наданими позивачем публікаціями, останній не мав можливості використовувати орендоване приміщення за призначенням протягом всього червня 2018 року з причин, що не залежали від позивача, а саме, доступ до ТРЦ "Магелан" був заблокований.

Водночас судами не враховано те, що в силу приписів статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до приписів частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, позивач, який посилався на неможливість використання орендованого майна протягом всього червня 2018 року (з 01.06.2018 по 30.06.2018) повинен надати докази на підтвердження наведених обставин, а суд, у свою чергу, оцінити їх на предмет належності, допустимості та достатності.

Проте, наведене залишилося поза увагою судів попередніх інстанцій.

З огляду на вищевказане, Суд вважає такими, що заслуговують на увагу аргументи касаційної скарги відповідача щодо недоведеності позивачем неможливості використання орендованого приміщення протягом всього спірного періоду (з 01.06.2018 по 30.06.2018), що, у свою чергу, має вирішальне значення для встановлення розміру зменшення плати, яку наймач має право вимагати згідно зі статтею 762 ЦК України.

Вимогою позивача також було стягнення з відповідача 30 500,00 грн. забезпечувального платежу, який був внесений позивачем на виконання пункту 3.7 Договору.

Так, як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до пункту 3.7 Договору не пізніше 10 банківських днів з дня укладення цього договору суборендар зобов`язаний перерахувати на поточний рахунок орендаря в якості забезпечення виконання суборендарем його зобов`язань за цим договором, грошові кошти у розмірі 30 500,00 грн., у тому числі ПДВ (20%) - 5 083 грн. 33 коп., які при належному виконані суборендарем зобов`язань будуть зараховані в рахунок оплати суборендної плати за 1 (один) останній місяць суборенди приміщення. Будь які проценти на забезпечувальний платіж не нараховуються.

Задовольняючи вказану вимогу суди виходили з того, що Договір оренди є припиненим з 19.12.2017 та у позивача відсутня заборгованість з орендної плати.

Проте, з метою правильного вирішення спору у зазначеній частині судам, насамперед, необхідно було достеменно встановити, чи існують визначені умовами Договору та законодавчими приписами підстави вважати Договір припиненим (якщо так, то з якого саме числа); чи належним чином виконувались позивачем зобов`язання за Договором, відповідно, чи мав позивач підстави для пред`явлення вказаної вимоги станом на момент звернення з позовом до суду в розумінні наявності порушеного права та/або охоронюваного законом інтересу.

Проте, встановлення наведених обставин, які входять до предмета доказування у межах вирішення цього спору, залишилося поза увагою судів попередніх інстанцій.

В свою чергу, відповідно до частини другої статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на наведене Суд дійшов висновку про те, що при вирішенні даного спору попередні судові інстанції не дотримались вимог статей 86, 236 ГПК України щодо прийняття судового рішення на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що унеможливило встановлення усіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а тому судові рішення зі справи підлягають скасуванню як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Касаційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю "Шейк" підлягає частковому задоволенню.

Рішення господарського суду міста Києва від 06.12.2018 та постанова Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2019 підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги викладене у цій постанові, вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об`єктивного встановлення обставин справи, прав і обов`язків сторін, і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір з належним обґрунтуванням мотивів та підстав такого вирішення у судовому рішенні, ухваленому за результатами судового розгляду.

За результатами нового розгляду має бути вирішено й питання щодо розподілу судових витрат зі справи.

Керуючись статтями 300, 308, 310, 315, 316, 317 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Шейк" задовольнити частково.

Рішення господарського суду міста Києва від 06.12.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2019 зі справи № 910/14596/18 скасувати.

Справу № 910/14596/18 передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Колос

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Т. Малашенкова