Історія справи

Постанова КГС ВП від 04.02.2025 року у справі №922/956/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2025 року

м. Київ

cправа № 922/956/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,

представники учасників справи:

позивача - Батіг В. В.,

відповідача - Рижков І. П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Сердюк Тетяни Миколаївни

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.11.2024 (судді: Крестьянінов О. О. - головуючий, Білоусова Я. О., Здоровко Л. М.) та додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 13.08.2024 (суддя Погорелова О. В.) у справі

за позовом Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради,

до Фізичної особи-підприємця Сердюк Тетяни Миколаївни

про зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

1. Рух справи у суді першої інстанції

1.1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 30.07.2024 задоволено позов Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (далі - Управління), зобов`язано фізичну особу-підприємця (далі - ФОП) Сердюк Т. М. звільнити та повернути Управлінню комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради нерухоме майно загальною площею 105,10 м2, розташоване за адресою: м. Харків, вул. Москалівська (Жовтневої Революції), 106 протягом трьох робочих днів з дня набрання рішенням законної сили.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі

2.1. Додатковим рішенням Господарського суду Харківської області від 13.08.2024, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 05.11.2024, задоволено клопотання позивача про розподіл судових витрат, стягнуто з ФОП Сердюк Т. М. на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради 29127,75 грн витрат на професійну правничу допомогу.

2.2. Суди виходили з того, що наведений перелік робіт в актах приймання-передачі наданих послуг відповідає змісту договору про надання правової допомоги, а також іншим матеріалам справи, якими підтверджується участь адвоката у розгляді справи та складенні відповідних процесуальних документів.

При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що доводи відповідача зводяться до незгоди з розміром визначених позивачем витрат на правничу допомогу та по суті є суб`єктивною оцінкою сторони відповідності таких витрат визначеним процесуальним законодавствам критеріям.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись з додатковим рішенням Господарського суду Харківської області від 13.08.2024 та постановою Східного апеляційного господарського суду від 05.11.2024, ФОП Сердюк Т. М. у касаційній скарзі просить їх скасувати та ухвали нове судове рішення про стягнення з ФОП Сердюк на користь позивача понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції в сумі 12 000,00 грн, вказуючи на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та неврахування висновків Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Скаржник вказує на те, що у позовній заяві позивач вказував орієнтовний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн. У заяві від 05.08.2024 про ухвалення додаткового рішення позивач просив суд стягнути з ФОП Сердюк Т. М. 29 127,75 грн витрат на професійну правничу допомогу, однак у заяві відсутнє будь-яке пояснення та доводи на предмет того, що позивач не міг передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Скаржник зазначає, що суди не звернули уваги на доводи, викладені в клопотанні від 13.08.2024 про зменшення витрат на правничу допомогу та в поясненнях в судовому засіданні 13.08.2024, а також в апеляційній скарзі, не застосували приписи частини 6 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та не виклали в оскаржуваних судових рішеннях обґрунтованих мотивів відхилення доводів відповідача.

Наведене, на думку заявника касаційної скарги, свідчить про застосування судами статті 129 Господарського процесуального кодексу України без урахування Верховного Суду щодо застосування частини 6 вказаної норми у подібних правовідносинах, викладених в додатковій постанові від 07.05.2024 у справі № 910/6558/24 та додатковій постанові від 23.10.2024 у справі № 910/6224/23.

3.2. У відзиві на касаційну скаргу Управління просить відмовити в її задоволенні та залишити без змін оскаржувані судові рішення, вказуючи на ухвалення судових рішень з додержанням норм процесуального права, а посилання скаржника на застосування частини 6 статті 129 Господарського процесуального кодексу України без урахування висновків Верховного Суду, викладених у наведених скаржником постановах, є безпідставними через неподібність правовідносин.

4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на таке.

4.2. Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1- 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно з частиною 8 вказаної норми розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

4.3. За змістом пунктів 4, 9 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

В пунктах 54, 55 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 сформульовано висновок про те, що в пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Отже, до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо.

Стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачає, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19).

4.4. Відповідно до частин 1- 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (аналогічну правову позицію викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 903/390/18, від 21.01.2020 у справі № 916/2982/16, від 07.07.2020 у справі № 914/1002/19).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), відшкодовуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

4.5. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою (такий правовий висновок викладено в пункті 6.5 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).

4.6. У пунктах 127- 134, 141- 144, 146, 168, 169 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 сформульовано такі висновки щодо комплексного застосування норм статті 627 Цивільного кодексу України, статей 126 129 Господарського процесуального кодексу України:

"Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.

Частинами першою та другою статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: - фіксованого розміру, - погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Велика Палата Верховного Суду також зауважує, що частина третя статті 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.

Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.

Статтею 126 ГПК України також не передбачено, що відповідна сторона зобов`язана доводити неспівмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката одразу за всіма пунктами з переліку, визначеного частиною четвертою вказаної статті.

Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо".

Крім того у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 зазначено таке:

"5.32. Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

5.33. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

5.34. При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статті 30 Закону № 5076-VI врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

5.35. Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно -виборним з`їздом адвокатів України від 9 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

5.36. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

5.37. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

5.38. Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

5.39. Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

5.40. Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

5.41. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

4.7. Управління у позовній заяві вказувало на те, що позивач поніс витрати у розмірі сплаченого судового збору та очікує понести судові витрати у зв`язку з розглядом справи, а саме витрати на професійну правничу допомогу у сумі 15 000,00 грн.

4.8. Згідно з частинами 1-3 статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Застосування відповідних положень статті 124 Господарського процесуального кодексу України належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин справи, а також інших чинників, а сторона не позбавлена права доводити розмір фактично понесених витрат під час розгляду спору.

Подібний висновок викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23.10.2024 у справі № 922/2826/23, від 19.06.2024 у справі № 910/14962/21.

4.9. Переглядаючи судове рішення у справі, суд апеляційної інстанції установив, що на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу позивачем надані такі документи: договір про надання послуг з адвокатської діяльності від 29.12.2023 № 45, додаток до договору про надання послуг з адвокатської діяльності № 1"Протокол про згоду на договірну ціну", лист Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради від 05.01.2024 № 100, акти здавання-приймання наданих послуг (наданої правничої допомоги) за договором від 11.03.2024 № 5, від 27.05.2024 № 13, від 06.06.2024 № 15, від 01.07.2024 № 18,від 15.08.2024 № 22.

4.10. Суди попередніх інстанцій установили, що 29.12.2023 між Управлінням (замовник) та Адвокатським бюро "Антона Новакова" (виконавець) укладено договір на надання послуг з адвокатської діяльності № 45 (далі - договір/договір від 29.12.2023 № 45), відповідно до умов якого виконавець зобов`язується протягом терміну дії цього договору надати замовнику послуги, зазначені в пунктах 1.2, 1.3 договору, а замовник - прийняти і оплатити ці послуги.

Відповідно до пунктів 3.1, 3.2, 4.1 договору загальна ціна договору становить 1 998 650,00 грн, без ПДВ. Ставка за годину наданих послуг, яка визначена в рішенні Ради адвокатів Харківської області від 21.07.2021 № 13/1/7 в розмірі 0,25 мінімальної заробітної плати за день оплати: на 01.01.2024 дорівнює 1775,00 грн, без ПДВ. Ціна договору складається із гонорару виконавця та понесених ним витрат на залучення співвиконавців. Розрахунки здійснюються шляхом оплати замовником акту здавання-приймання наданих послуг, складеного виконавцем та підписаного замовником.

Пунктом 5.1 договору визначено строк надання послуг - з 01.01.2024 до 31.12.2024. Конкретний строк виконання завдання за заявкою (в випадку необхідності) встановлюється замовником за погодженням з виконавцем в заявці.

За змістом пункту 5.4 договору акт здавання-приймання наданих послуг складається виконавцем за результатами календарного місяця надання послуг або за результатами надання послуги згідно заявки (декількох заявок) на розсуд виконавця та затверджується/підписується уповноваженими представниками замовника. В акті здавання-приймання наданих послуг зазначається назва послуги, опис виконаної роботи та кількість витраченого часу.

Цей договір набирає чинності з дати підписання і діє: в частині надання послуг - з 01.01.2024 до 31.12.2024, в частині розрахунків - до повного їх виконання.

Згідно з додатком № 1 до договору про надання послуг з адвокатської діяльності "Протокол про згоду на договірну ціну" сторони погодили розмір договірної ціни на послуги з предмета закупівлі: ДК 021:2015 код 79110000-8: Послуги з юридичного консультування та юридичного представництва (послуги з адвокатської діяльності, пов`язані із наданням правничої допомоги з питань, що виникають в діяльності замовника), яка становить 1 998 650,00 грн, без ПДВ.

4.11. Суди попередніх інстанцій також установили, що 05.01.2024 листом № 100 Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради звернулося до керуючого адвокатського бюро "Антона Новакова" про здійснення заходів з повернення орендованого майна з незаконного користування ФОП Сердюк Т. М. (приміщення за адресою: м. Харків, вул. Москалівська, 10-Б).

4.12. Суди першої та апеляційної інстанції установили, що за умовами договору від 29.12.2023 № 45 адвокат надав, а клієнт отримав правничу допомогу в обсязі, на умовах та в порядку, визначеному цим договором, у відповідності до заявок (доручень) замовника на загальну суму 29 127,75 грн, а саме:

- відповідно до акта здавання-приймання наданих послуг (наданої правничої допомоги) від 11.03.2024 № 5 здійснено підготовку для подання до суду позовної заяви та відповідних матеріалів (додатків) згідно із заявкою замовника від 05.01.2024 № 100 (5 годин) на суму 8875,00 грн;

- відповідно до акта здавання-приймання наданих послуг (наданої правничої допомоги) від 23.05.2024 № 13 адвокат брав участь у судовому засіданні 07.05.2024 у справі № 922/956/24 згідно із заявкою замовника від 05.01.2024 № 100 (2,2 години) - 3905,00 грн;

- відповідно до акта здавання-приймання наданих послуг (наданої правничої допомоги) від 27.05.2024 № 14 адвокат брав участь у судовому засіданні 14.05.2024 у справі № 922/956/24 згідно із заявкою замовника від 05.01.2024 № 100 (2,18 години) - 3869,50 грн;

- відповідно до акта здавання-приймання наданих послуг (наданої правничої допомоги) від 06.06.2024 № 15 здійснено підготовку та подання до суду додаткових пояснень у справі № 922/956/24 (2 години) на загальну суму 3550,00 грн, участь у судовому засіданні 04.06.2024 у справі № 922/956/24 (1,58 годин) - 2804,50 грн;

- відповідно до акта здавання-приймання наданих послуг (наданої правничої допомоги) від 01.07.2024 № 18 адвокат брав участь у судовому засіданні 25.06.2024 у справі № 922/956/24 (2,21 годин) - 3922,75 грн;

- відповідно до акта здавання-приймання наданих послуг (наданої правничої допомоги) від 05.08.2024 № 22 адвокат брав участь у судовому засіданні 30.07.2024 (1,24 годин) - 2201,00 грн.

Суди установили, що наведений перелік робіт в актах здавання-передачі наданих послуг відповідає змісту договору про надання правової допомоги, а також іншим матеріалам справи, якими підтверджується участь адвоката у розгляді справи та складенні відповідних процесуальних документів.

4.13. Отже, суд апеляційної інстанції, переглядаючи додаткове рішення у справі, оцінивши доводи заяви позивача про розподіл витрат на професійну правничу допомогу та клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, виходячи із встановлених критеріїв їх оцінки, керуючись статтями 2, 80, 123, частини 4 статті 126, статті 129 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 29127,75 грн витрат на професійну правничу допомогу, які відповідають критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), критеріям справедливості, необхідності та розумності їхнього розміру, і ці витрати є співрозмірні з виконаною роботою у місцевому господарському суді.

4.14. З огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини та зміст оскаржуваних судових рішень у справі вбачається, що суди під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, надавши оцінку доказам та доводам сторін щодо розподілу таких витрат, керувалися, зокрема такими критеріями як обґрунтованість, реальність, пропорційність, співмірність та розумність їхнього розміру, що узгоджується з процесуальними нормами права, що відповідає положенням статей 126 129 Господарського процесуального кодексу України.

Аргументи ФОП Сердюк Т. М. по суті зводяться до незгоди сторони із здійсненим судом розподілом судових витрат та необхідності часткової відмови у відшкодуванні позивачу витрат на правничу допомогу, що однак не свідчить про неправильно здійснений судом розподіл цих витрат.

При цьому колегія суддів зазначає, що обставини відшкодування витрат на професійну правничу допомогу є предметом оцінки у кожному конкретному випадку, а сама лише незгода скаржника з наданою судом оцінкою відповідних доказів, які підтверджують факт надання професійної правничої допомоги, а також оцінкою обставин критерію реальності адвокатських витрат, розумності їх розміру тощо не свідчить про незаконність оскаржуваного судового рішення.

Верховний Суд є судом права, а не факту, тому діючи у межах повноважень та порядку, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, він не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку (постанови Верховного Суду від 03.02.2020 у справі № 912/3192/18, від 12.11.2019 у справі № 911/3848/15, від 02.07.2019 у справі № 916/1004/18).

5. Висновки Верховного Суду та розподіл судових витрат

5.1. Відповідно до положень статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

5.2. З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваних у справі судових рішень виходячи з вимог касаційної скарги, у зв`язку з чим касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

5.3. Оскільки підстав для скасування судових рішень, а також задоволення касаційної скарги немає, судовий збір за подання касаційної скарги слід покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Сердюк Тетяни Миколаївни залишити без задоволення.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.11.2024 та додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 13.08.2024 у справі № 922/956/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді Н. О. Багай

Ю. Я. Чумак