Історія справи

Ухвала КГС ВП від 04.08.2019 року у справі №912/2828/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2019 року

м. Київ

Справа № 912/2828/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицької Н. О. - головуючого, Могила С. К., Случа О. В.,

секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,

за участю представників:

позивача - не з'явилися,

відповідача - не з'явилися,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Кіровоградський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 11.03.2019 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 04.06.2019 у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Норд Енерджі"

до Дочірнього підприємства "Кіровоградський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

про стягнення 4 425 958,37 грн.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.26.10.2018 до Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Норд Енерджі" (далі - ТОВ "Норд Енерджі") до Дочірнього підприємства "Кіровоградський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі - ДП "Кіровоградський облавтодор") про стягнення 4 425 958,37
грн, з яких: 4 284 341,92 грн - основний борг за договором купівлі-продажу (поставки) товарів (із доставкою) від 31.01.2018 № 87/2901-2018,1 285,30 грн - пеня, 128,53 грн - штраф, 69 457,41 грн - 3 % річних, 70 745,20 грн - інфляційні втрати.

2. Позовні вимоги аргументовано неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу (поставки) товарів (з доставкою) від 31.01.2018 № 87/2901-2018.

3. Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 11.01.2019 закрито провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу - 4 284 341,92 грн через відсутність предмета спору.

Короткий зміст судових рішень у справі

4. Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 11.03.2019 у справі № 912/2828/18, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 04.06.2019, позов задоволено частково, з ДП "Кіровоградський облавтодор" стягнуто 1 285,30 грн пені, 4,28 грн 28 штрафу, 69
457,41 грн 3 % річних та 70 745,20 інфляційних втрат, у решті позовних вимог відмовлено.

5. Рішення суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, обґрунтовано тим, що відповідач не виконав зобов'язань за договором від
31.01.2018 № 87/2901-2018 у частині своєчасної оплати товару. Водночас позивач неправильно виконав розрахунок штрафу, оскільки штраф має одноразовий характер і не нараховується за кожен день прострочення. Крім того, безпідставними є твердження відповідача про припинення через один місяць нарахування 3 % річних та інфляційних втрат.

6. Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Кіровоградської області від
11.03.2019 і постановою Центрального апеляційного господарського суду від
04.06.2019 у справі № 912/2828/18, ДП "Кіровоградський облавтодор" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить судові рішення скасувати в частині стягнення пені в сумі 218,60
грн, штрафу у сумі 0,73 грн, 3 % річних у сумі 59 117,13 грн та інфляційних втрат у сумі 39 312,32 грн.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

7. Скаржник стверджує, що з урахуванням підпунктів 7.3.3 і 7.3.10 спірного договору інфляційні збитки і 3 % річних нараховуються лише за місяць із дня порушення такого зобов'язання, тому загальний розмір відповідальності становить 51 623,71 грн, з яких 37 874,73 грн - інфляційні втрати, 12 459,40 грн - 3 % річних, 1285,30 грн - пеня та 4,28 грн - штраф.

8. Водночас, заявник звертає увагу на те, що відповідно до умов договору від
31.01.2018 № 87/2901-2018 (підпункт 7.3.11) загальний розмір відповідальності не може перевищувати 1 % від загальної вартості порушених зобов'язань (42 843,41
грн). Зазначена норма поширюється не лише на штрафні санкції, але і на стягнення інфляційних втрат і 3 % річних.

9. Крім того, суд першої інстанції дійшов хибного висновку щодо імперативності положень частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зміст якої узгоджується із правовою позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 916/89/14, оскільки до спірного договору застосовуються обмеження щодо розміру відповідальності, визначеної у статті 625 ЦК України.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

10. Інші учасники справи не скористалися правом подати відзив на касаційну скаргу.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

11. Як установили суди попередніх інстанцій і вбачається із матеріалів справи,
31.01.2018 ТОВ "Норд Енерджі" (постачальник) і ДП "Кіровоградський облавтодор" (покупець) уклали договір № 87/2901-2018, відповідно до якого постачальник зобов'язався поставляти та передавати у власність покупця, а покупець приймати та оплачувати товари - код ДК021:2015 09134200-9, дизельне паливо.

12. У пункті 3.1 договору передбачено, що його ціна становить 4 877 880,00 грн, у тому числі ПДВ - 814 646,67 грн.

13. Згідно з пунктом 4.1 договору розрахунки за поставлений товар проводяться шляхом: оплати покупцем рахунка постачальника за умови отримання від нього всіх документів, зазначених у пункті 4.2 договору, проте у будь-якому випадку після отримання покупцем повного розрахунку від замовника на відповідні цілі.

14. Відповідно до пункту 4.2 договору рахунок приймається до оплати при отриманні товару та всіх документів, що підтверджують належну якість товару (сертифікат або паспорт якості), видаткових накладних, в яких зазначаються дані про виробничий підрозділ покупця, який безпосередньо отримав партію товару, товарно-транспортних накладних та інших первинних документів, передбачених для цього виду товару. Постачальник має зареєструвати податкову накладну в єдиному електронному реєстрі у передбачені чинним законодавством строки. У разі ненадання зазначених у цьому пункті договору документів (у тому числі електронних) постачальник зобов'язується відшкодувати спричинені покупцю збитки (витрати).

15. У пункті 4.3 договору сторони передбачили, що покупець зобов'язується розрахуватися з постачальником за отриманий товар протягом 30 банківських днів з моменту отримання документів, зазначених у пунктах 4.1,4.2 цього договору, проте в будь-якому випадку лише після отримання повного розрахунку від замовника на відповідні цілі. У випадку затримки постачальником передачі повного пакета документів, визначених договором, поштою або іншою службою доставки покупцю, обов'язок оплати відстрочується на цей період і настає лише після належного виконання постачальником узятих на себе зобов'язань.

16. Згідно з пунктом 5.5 договору сторони узгодили, що датою передачі товару вважається дата підписання видаткової накладної на товар, що засвідчує реальне отримання товару за кількістю та якістю матеріально відповідальними (уповноваженими) особами, які визначені сторонами, та виконання постачальником умов договору.

17. За змістом підпункту 7.3.7 пункту 7.3 договору відповідальність покупця за порушення строків оплати товару у виді сплати пені встановлена у розмірі 0,001 процента від суми боргу за кожний день прострочення та сплати штрафу в розмірі 0,0001процента від суми боргу (сплачується одноразово).

18. Відповідно до підпункту 7.3.8 пункту 7.3 договору неустойка, встановлена договором є виключною. В разі порушення покупцем умов договору винна сторона зобов'язана сплатити на користь іншої сторони неустойку (штраф, пеню) без відшкодування збитків.

19. Нарахування будь-яких сум щодо відповідальності покупця за невиконання грошового зобов'язання припиняється через один місяць від дня порушення такого зобов'язання (підпункт 7.3.10 пункту 7.3 договору).

20. У підпункті 7.3.11 пункту 7.3 договору сторони узгодили, що загальний розмір відповідальності покупця за цим договором не може перевищувати 1 % від загальної вартості порушених ним зобов'язань.

21. На виконання умов договору позивач протягом лютого 2018 року, поставив і передав у власність покупця товар у кількості 148,357 т загальною вартістю 4 834
341,92 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями видаткових накладних, актів приймання-передачі товару, а також не заперечують сторони.

22. Суди попередніх інстанцій зазначили, що відповідач не виконав належним чином зобов'язань за договором у частині повної та своєчасної сплати вартості товару.

23. Відповідач у рахунок основного боргу за договором сплатив позивачеві 550
000,00 грн, зокрема: 03.04.2018 - 100 000,00 грн; 24.04.2018 - 50 000,00 грн;
04.05.2018 - 100 000,00 грн. ; 18.07.2018 - 100 000,00 грн. ; 20.07.2018 - 50
000,00 грн; 20.08.2018 - 50 000,00 грн; 23.08.2018 - 50 000,00 грн; 17.09.2018 - 50 000,00 грн.

24. Станом на дату звернення із позовом заборгованість з оплати товару становила 4 284 341,92 грн. Внаслідок невиконання умов договору позивач просив стягнути суму основного боргу та 141 616,44 грн, з яких 1 285,30 грн - пені; 128,53 грн - штрафу; 69 457,41 грн - 3 % річних; 70 745,20 грн - інфляційні втрати.

25. У зв'язку зі сплатою відповідачем під час розгляду справи суми основного боргу згідно з ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від
11.01.2019 закрито провадження у справі в частині стягнення 4 284 341,92 грн.

Позиція Верховного Суду

26. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

27. Предметом спору є стягнення пені, штрафу, 3 % річних та інфляційних втрат через несвоєчасне виконання ДП "Кіровоградський облавтодор" умов договору поставки.

28. Згідно з частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

29. Відповідно до ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

30. Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

31. Як установили суди попередніх інстанцій та не заперечують сторони, ДП "Кіровоградський облавтодор" не виконало належним чином зобов'язань за договором у частині повної та своєчасної сплати вартості товару.

32. Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

33. За змістом статті 230 ГК України штрафними санкціями у статті 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 230 ГК України.

34. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина 2 статті 549 ЦК України).

35. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).

36. Як убачається із умов спірного договору, сторони погодили підстави застосування штрафних санкцій (пені і штрафу), а також їх розмір. Зокрема, відповідно до підпункту 7.3.7 договору в разі порушення строків оплати товару покупець на вимогу постачальника одноразово зобов'язаний сплатити постачальникові пеню в розмірі 0,001 % від суми боргу за кожний день прострочення та штраф у розмірі 0,0001 % від суми боргу (сплачується одноразово).

37. Як правильно встановили суди першої та апеляційної інстанцій, сума пені у розмірі 0,001 % від суми простроченої оплати товару - 4 284 341,92 грн, за 1 місяць складає 1 285,30 грн.

38. Водночас суди попередніх інстанцій правомірно наголосили, що правильним розрахунком штрафу у розмірі 0,0001 % від суми боргу є 4,28 грн, оскільки штраф стягується одноразово, про що зазначено у самому договорі.

39. Стосовно доводів скаржника про нарахування інфляційних втрат і 3 % річних лише за місяць, а також неможливості перевищення розміру відповідальності більше ніж на 1 % від загальної вартості порушених зобов'язань колегія суддів звертає увагу на таке.

40. За змістом статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 статті 625 ЦК України).

41. Отже, зважаючи на положення частини 2 статті 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки становлять способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

42. Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яким кредитор наділений з огляду на нормативне закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

43. Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу (місяць), протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

44. Аналогічну правову позицію викладено у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18, постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.08.2019 № 921/212/18.

45. Відповідно до ~law30~ інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною 2 статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Сплата 3 % річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

46. Згідно з частиною 2 статті 232 ГК України законом або договором можуть бути передбачені випадки, коли: допускається стягнення тільки штрафних санкцій; збитки можуть бути стягнуті у повній сумі понад штрафні санкції; за вибором кредитора можуть бути стягнуті або збитки, або штрафні санкції.

47. Із наведеного вбачається, що інфляційні втрати та 3 % річних є спеціальними мірами цивільно-правової відповідальності, способами захисту майнового права, які не можна ототожнювати із штрафними санкціями. Як убачається із умов спірного договору, при порушенні його умов винна сторона має сплатити неустойку (штраф, пеню) без відшкодування збитків. Саме на зазначений вид відповідальності поширюється для положень підпункту 7.3.11 спірного договору про те, що загальний розмір відповідальності покупця не може перевищувати 1 % від загальної вартості порушених зобов'язань.

48. Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц зазначено, що стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І "Загальні положення про зобов'язання" книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України). Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.

49. У підпункті 7.3.11 пункту 7.3 договору купівлі-продажу (поставки) товарів (із доставкою) від 31.01.2018 № 87/2901-2018 сторони узгодили, що загальний розмір відповідальності покупця за цим договором не може перевищувати 1 % від загальної вартості порушених ним зобов'язань. Нарахування будь-яких сум щодо відповідальності покупця за невиконання грошового зобов'язання припиняється через один місяць від дня порушення такого зобов'язання. Задовольняючи позовні вимоги ТОВ "Норд Енерджі", суди попередніх інстанцій виходили з того, що зазначені положення стосуються виключно договірної відповідальності і не регулюють відповідальність, передбачену законодавством. У контексті вказаних висновків судів першої і апеляційної інстанцій, заявник не навів доводів які свідчили б про невстановлення судами фактичних обставин, що призвело до неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги та норми права, якими керувався суд

50. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

51. За змістом ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

52. Відповідно до частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

53. Ураховуючи межі перегляду справи у касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, не отримали підтвердження, не спростовують висновків судів, тому підстав для скасування рішення Господарського суду Кіровоградської області від 11.03.2019 і постанови Центрального апеляційного господарського суду від 04.06.2019 у справі № 912/2828/18 немає.

54. Зважаючи на викладене та беручи до уваги наведені положення законодавства, оскаржені у справі рішення та постанову необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Розподіл судових витрат

55. Оскільки підстав для скасування рішення і постанови у справі та задоволення касаційної скарги немає, судовий збір за подання касаційної скарги слід покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Кіровоградський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 11.03.2019 і постанову Центрального апеляційного господарського суду від 04.06.2019 у справі № 912/2828/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді С. К. Могил

О. В. Случ