Історія справи

Ухвала КАС ВП від 03.03.2020 року у справі №826/6493/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

31 березня 2020 року

справа №826/6493/18

адміністративне провадження №К/9901/5584/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р. Ф. (суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І. А., Олендера І. Я.

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві

на додаткове рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2019 у складі судді Бояринцевої М. А.

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.01.2020 у складі колегії суддів Бужак Н. П., Костюк Л. О., Кобаля М. І.,

у справі № 826/6493/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Албат»

до Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

У С Т А Н О В И В :

І. Історія справи

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Албат» (далі - Товариства, позивач у справі) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.01.2018 № 00000901402, яким до Товариства застосовано штраф у розмірі 25 638,91 грн, від 12.04.2018 №0003921402, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 578 107 грн.

2. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.10.2019 позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення 12.04.2018 №0003921402. В іншій частині позову відмовлено.

3. 31.10.2019 до суду надійшла заява від Товариства про ухвалення додаткового рішення про стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 грн.

ІІ. Короткий зміст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції

4. 12.12.2019 Окружний адміністративний суд міста Києва постановив додаткове рішення про стягнення на користь Товариства судових витрат на правничу допомогу у розмірі 10000 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві.

5. 30.01.2020 Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалив постанову, якою апеляційну скаргу відповідача залишив без задоволення, додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2019 по справі №826/6493/18 залишив без змін.

6. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, ухвалюючи додаткове рішення про часткове задоволення заяви позивача, за результатами оцінки наданих позивачем доказів, дійшов висновку, що відсутність детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, зокрема, із зазначенням витраченого часу на відповідні види робіт, ставить під сумнів, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, а тому визнав обґрунтованим та пропорційним до предмета спору розміром витрат на правничу допомогу в розмірі 10000 гривень.

ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. Не погодившись з судовими рішеннями податковий орган подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просить скасувати додаткове рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.01.2020 у справі № 826/6493/18 в частині задоволення заяви та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви Товариства в повному обсязі.

IV. Процесуальна історія справи в суді касаційної інстанції

8. 02.03.2020 Верховний Суд ухвалою відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача та витребував з Окружного адміністративного суду м. Києва справу №826/6493/18.

9. 26.03.2020 справа № 826/6493/18 надійшла до Верховного Суду.

10. 23.03.2020 від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу податкового органу, в якому Товариство спростовує доводи касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.

11. Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

12. Верховний Суд, переглянувши судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність судами норм процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

13. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

14. Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

15. Касаційна скарга підлягає перегляду в межах доводів та вимог відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України

V. Обґрунтування заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та докази на підтвердження їх понесення.

17. 05.04.2018 між Адвокатським бюро "Духницького" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Албат" підписано договір про надання правничої допомоги №02-ПД.

18. 18.10.2019 між Адвокатським бюро "Духницького" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Албат" підписано акт приймання-передачі наданої правничої допомоги, відповідно до якого надано наступні послуги: підготовка матеріалів та аналіз доказової бази, вивчення нормативно-правового регулювання по предмету справи, аналіз судової практики по подібним спорам, вивчення практики ЄСПЛ, підготовка та систематизація доказової бази, підготовка позовної заяви, підготовка відповіді на відзив, збирання доказів, підготовка та подання відповідних клопотань і заяв, та вчинення інших дій необхідних для належного захисту інтересів клієнта.

Сторони погодили, що вартість послуг Адвокатського бюро складає 20 000 грн.

19. На підтвердження оплати наданих послуг надані платіжні доручення № 2151 від 10.08.2018, № 2375 від 05.11.2018 та виписки по рахунку.

20. Відповідач подав заперечення щодо задоволення клопотання позивача про стягнення витрат на правову допомогу, в яких зазначено про надання позивачем додаткової угоди № 1 від 12.04.2018, якою сторони узгодили порядок оплати правничої допомоги та перелік послуг, повинен надати адвокат. Також відповідач вказує, що із наданих платіжних доручень № 2151 від 10.08.2018 та № 2375 від 05.11.2018 не можливо встановити чи дійсно суми сплачені за надання правової допомоги в межах справи № 826/6493/19.

21. Суди попередніх інстанцій, досліджуючи платіжні доручення № 2151 від 10.08.2018 та № 2375 від 05.11.2018, встановили, що в призначенні платежу зазначено про оплату гонорару (частини) про надання правової допомоги за договором № 02-ПД від 05.04.2018, згідно рахунків № 02/18 від 10.08.2018 та № 03/18 від 05.11.2018 без ПДВ.

Крім того, суди врахували, що з рахунків № 02/18 від 10.08.2018 та № 03/18 від 05.11.2018 вбачається те, що видом проведених робіт визначено: оплата гонорару (частини) про надання правової допомоги за договором № 02-ПД про надання правничої допомоги від 05.04.2018; представництво в Окружному адміністративному суді м. Києва, справа №826/6493/18.

VI. Джерела права

22. Кодекс адміністративного судочинства України від 6 липня 2005 року № 2747-IV (в редакції чинній на час ухвалення рішення)

22.1. Частини перша та третя статті 132

Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

на професійну правничу допомогу;

сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

22.2. Стаття 134. Витрати на професійну правничу допомогу

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

22.3. Частина перша статті 139. Розподіл судових витрат

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

23. Положення частин першої та другої статті 134 КАС України кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

24. Стаття 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» від 5 липня 2012 року № 5076-VI

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

25. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

26. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

27. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

28. Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

VII. Позиція Верховного Суду

29. Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

30. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

31. Судами попередніх інстанцій при вирішенні клопотання про стягнення судових витрат застосовані критерії, з врахуванням яких визначається розмір витрат на оплату послуг адвоката, встановлені частиною п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, суди визнали, що заявлена до відшкодування сума витрат в розмірі 20 000 грн є частково необґрунтованою та непропорційною до предмета спору, а в акті приймання-передачі послуг відсутній детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (не зазначений витрачений час).

32. Колегія суддів визнає, що суди попередніх інстанцій надали оцінку всім документам, які подавались в підтвердження понесення позивачем витрат на правову допомогу, врахувавши доводи податкового органу щодо неспівмірності наданих послуг затраченому часу та обсягу цих послуг.

33. Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення клопотання позивача про вирішення питання розподілу судових витрат з огляду на його обґрунтованість в сумі витрат 10 000 грн, які підтверджуються документально, виходячи з принципу співмірності витрат на оплату послуг адвоката обсягу фактично наданих послуг.

34. Доводи податкового органу наведені в касаційній скарзі не спростовують висновків судів попередніх інстанцій в частині задоволення клопотання про розподіл судових витрат на правничу допомогу. Відповідач в касаційній скарзі посилається на ті ж самі доводи, якими обґрунтовані заперечення на клопотання позивача та апеляційна скарга, та з врахуванням яких, суди попередніх інстанцій надавали оцінку доказам наявним в матеріалах справи в підтвердження понесення Товариством витрат на правову допомогу.

VIII. Висновки

35. Суд, переглянувши додаткове рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів касаційної скарги, перевіривши дотримання судами норм процесуального права, не вбачає підстав для задоволення вимог касаційної скарги податкового органу, внаслідок чого скарга залишається без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення.

Додаткове рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.01.2020 у справі №826/6493/18 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р. Ф. Ханова

Судді: І. А. Гончарова

І. Я. Олендер