Історія справи

Ухвала КАС ВП від 15.03.2020 року у справі №160/4428/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 160/4428/19

адміністративне провадження № К/9901/17082/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білоуса О. В.,

суддів - Блажівської Н. Є., Желтобрюх І. Л.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС, який є правонаступником Офісу великих платників податків ДФС на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2020 року (головуючий суддя Коршун А. О., судді - Чепурнов Д. В., Сафронова С. В. ) у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Суха Балка" до Офісу великих платників податків ДПС, який є правонаступником Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИЛ:

У травні 2019 року Приватне акціонерне товариство "Суха Балка" (далі - ПАТ "Суха Балка") звернулося до суду з позовом до Офісу великих платників податків ДПС, яке є правонаступником Офісу великих платників податків ДФС, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24 квітня 2019 року № 0004084615, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" на 1343070,75 грн, у тому числі за податковими зобов'язаннями - 1074699 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 268674,75 грн.

В обґрунтування позову посилалося на те, що відповідачем було проведено камеральну перевірку даних ПАТ "Суха Балка", задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за січень 2019 року, за результатами якої 20 березня 2019 року складено Акт №136/28-10-46-15/00191329 (далі - Акт перевірки). Підставою для проведення вказаної перевірки стало подання 20 лютого 2019 року позивачем податкової декларації з ПДВ за січень 2019 року, в якій здійснено коригування показників податкової звітності з ПДВ, яке мало місце внаслідок повернення на поточний рахунок останнього сум ПДВ за певними митними деклараціями на підставі судових рішень, які набрали законної сили, що і стало підставою перерахунку податкового кредиту та податкових зобов'язань з ПДВ. Оскільки програмне забезпечення ДФС не дозволяє скласти розрахунки коригувань до податкових накладних, з дати складання яких минуло понад 1095 днів, податкові зобов'язання позивача з ПДВ було зменшено на підставі бухгалтерської довідки №27 від 31 січня 2019 року на загальну суму 1074698,67
грн, однак податковий орган, незважаючи на наведені обставини, в Акті перевірки зробив висновок про порушення позивачем пункту 102.1 статті 102, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 192.1 статті 192, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), підпункту 8 пункту 3 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №21 від 28 січня 2016 року (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 23 березня 2018 року №381), що призвело до заниження податкових зобов'язання з ПДВ за січень 2019 року на 1074699 грн. На думку позивача, висновки Акту перевірки є необґрунтованими та безпідставними, оскільки коригування показників податкової звітності було ним здійснено на підставі отриманих від Дніпропетровської митниці ДФС листків коригування, які були складені митним органом на виконання судових рішень по митним операціях, які мали місце у 2011-2012 роках та були здійснені ТОВ "ТД "Євразресурс" Україна", правонаступником якого є ПАТ "Суха Балка". Враховуючи дати здійснення господарських операцій та дати здійснення митним органом коригувань по ним, на підставі судових рішень та отримання позивачем грошових коштів у грудні 2018 року, відсутня можливість складення та подання позивачем розрахунків коригувань до податкових накладних, оскільки з моменту їх складання минуло понад 1095 днів і програмне забезпечення ДФС не передбачає такої можливості, тому ПАТ "Суха Балка" здійснило коригування податкових зобов'язань з ПДВ по скоригованій митній вартості цих товарів на підставі аркушів коригувань, які отримані від митного органу, у декларації за січень 2019 року на підставі податкових накладних за 2012-2013 роки, які були включені ТОВ "ТД "Євразресурс" Україна" до податкового обліку, так як на той час норми чинного законодавства не вимагали реєструвати податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних, то і позивач, як правонаступник ТОВ "ТД "Євразресурс" Україна" при отриманні від митного органу аркушів коригування не був зобов'язаний реєструвати розрахунки коригування до таких податкових накладних, а тому такі розрахунки були складені на паперових носіях та відображені у бухгалтерській довідці №27 від 31 січня 2019 року, яка у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є первинним документом, що фіксує факт здійснення господарської операції, на підставі якої позивачем було здійснено подальше коригування.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2019 року у задоволенні позовної заяви відмовлено.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2020 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 24 квітня 2019 року №0004084615. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків ДФС на користь ПАТ "Суха Балка" понесені судові витрати у розмірі 48025 грн.

У зв'язку з реорганізацією податкового органу та на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 19 червня 2019 року №537 "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби", згідно зі статтею 52 Кодексу адміністративного судочинства України, проведено заміну відповідача Офіс великих платників податків ДФС на його правонаступника - Офіс великих платників податків ДПС.

ПАТ "Суха Балка" скористалося своїм правом та надіслало до суду відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на встановлені обставини та висновки оскаржуваного судового рішення зазначило, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просило відмовити у задоволенні касаційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ПАТ "Суха Балка" 13 січня 1995 року зареєстровано юридичною особою, основним видом економічної діяльності якої є добування залізних руд, а також є повним правонаступником майна, прав та обов'язків Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Євразресурс Україна" (далі - ТОВ "ТД "Євразресурс Україна").

Офісом великих платників податків ДФС у період з 21 лютого 2019 року по 20 березня 2019 року проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з ПДВ за січень 2019 року ПАТ "Суха Балка", за результатами якої 20 березня 2019 року складено Акт перевірки.

Згідно висновків Акта перевірки, встановлено порушення позивачем пункту 102.1 статті 102, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 192.1 статті 192, пункту 200.1 статті 200 ПК України, підпункту 8 пункту 3 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №21 від 28 січня 2016 року (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 23 березня 2018 року №381), у результаті чого позивачем занижено податкові зобов'язання з ПДВ за січень 2019 року на 1074699 грн.

На підставі Акта перевірки 24 квітня 2019 року Офісом великих платників податків ДФС, прийнято податкове повідомлення-рішення №0004084615, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" на 1343070,75
грн, у тому числі за податковими зобов'язаннями - 1074699 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 268674,75 грн.

Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням, прийнятим Офісом великих платників податків ДФС 24 квітня 2019 року, позивач звернувся до суду з цим позовом про визнання його протиправним та про його скасування.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 24 квітня 2019 року № 0004084615 прийняте відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. В обґрунтування рішення судом зазначено, що бухгалтерська довідка від 31 січня 2019 року № 27, на яку позивач посилається як на належний та допустимий доказ у відповідності до статей 73, 74 Кодексу адміністративного судочинства України щодо здійснення коригування податкових зобов'язань з ПДВ за жовтень 2012 року та січень 2013 року не є належним доказом реєстрації відповідних податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, а лише підтверджує факт згрупування тих податкових накладних, які позивачем не зареєстровані в установленому законом порядку.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги Третій апеляційний адміністративний суд виходив з наступних мотивів, з якими погоджується колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, враховуючи наступне.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для проведення контролюючим органом камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності позивача з ПДВ за січень 2019 року стало подання ним 20 лютого 2019 року податкової декларації з ПДВ за січень 2019 року, в якій здійснено коригування показників податкової звітності з ПДВ, яке мало місце внаслідок повернення на поточний рахунок останнього сум ПДВ за певними митними деклараціями на підставі судових рішень, які набрали законної сили, що і стало підставою перерахунку податкового кредиту та податкових зобов'язань з ПДВ.

Оскільки програмне забезпечення ДФС не дозволяє скласти розрахунки коригувань до податкових накладних, з дати складання яких минуло понад 1095 днів, податкові зобов'язання позивача з ПДВ було зменшено на підставі бухгалтерської довідки №27 від 31 січня 2019 року на загальну суму 1074698,67 грн. Вказані обставини сторонами не заперечувались.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає ПК України.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II пункту 138.2 статті 138 ПК України.

Відповідно до пункту 192.1 статті 192 ПК України, особливості визначення бази оподаткування в окремих випадках (порядок коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту). Якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних. Розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка складена на отримувача - платника податку, підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних:

- постачальником (продавцем) товарів/послуг, якщо передбачається збільшення суми компенсації їх вартості на користь такого постачальника або якщо коригування кількісних та вартісних показників у підсумку не змінює суму компенсації;

- отримувачем (покупцем) товарів/послуг, якщо передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, для чого постачальник надсилає складений розрахунок коригування отримувачу.

Складені платником податку розрахунки коригування до податкових накладних, складених до 1 лютого 2015 року, розрахунки коригування до податкових накладних, які не підлягали наданню отримувачу (покупцю) - платнику податку, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних постачальником (продавцем).

Зазначене не поширюється на розрахунки коригування, що передбачають зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику (зменшення податкового зобов'язання постачальника та податкового кредиту отримувача), складені після 1 липня 2015 року до податкових накладних, складених до 1 липня 2015 року на отримувача (покупця) - платника податку, які підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних отримувачем (покупцем) товарів/послуг. Розрахунок коригування до податкової накладної складається також у випадку виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, у тому числі не пов'язаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг.

Під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивачем протягом вересня-жовтні 2011 року, жовтня-грудня 2012 року з метою митного оформлення товару до Дніпропетровської митниці ДФС було подано відповідні вантажно митні декларації, проте, митним органом по кожній із наданих позивачем ВМД було прийнято рішення про визначення митної вартості товарів.

Позивачем (декларантом) з метою продовження господарської діяльності, було сплачено, визначену Дніпропетровською митницею ДФС митну вартість товарів (до якої серед іншого входить ПДВ), водночас, усі рішення митного органу щодо визнання митної вартості задекларованого у ВМД товару ним були оскаржені в порядку адміністративного судочинства.

Постановами Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2013 року у справі №2а/0470/12464/11, Вищого адміністративного суду від 6 листопада 2014 року у справі №2а/0470/14279/12, Вищого адміністративного суду від 23 грудня 2014 року у справі №2а/0470/10979/12, Вищого адміністративного суду України від 19 січня 2016 року у справі №2а/0470/12823/12, які набрали законної сили, всі оскаржувані рішення митного органу щодо визначення митної вартості, задекларованих за ВМД було скасовано.

На виконання вище зазначених постанов, органами митниці були підготовлені висновки до Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області про повернення надмірно сплаченої суми ПДВ за відповідними митними деклараціями у загальному розмірі 1732566,32 грн. 12 грудня 2018 року на поточний рахунок ПАТ "Суха Балка" було зараховано кошти у сумі 531343,01 грн, що підтверджено платіжним дорученням № 343 та 27 грудня 2018 року у сумі 1201223,31 грн, що підтверджено платіжним дорученням № 352.

У подальшому, після отримання позивачем коштів надмірно сплаченої суми ПДВ у загальному розмірі 1732566,32 грн, Дніпропетровською митницею ДФС надано ПАТ "Суха балка" аркуші коригування до митних декларацій для відображення нових відомостей про товари, що стали відомі після закінчення їх митного оформлення, які у даному випадку є підставою для здійснення платником податків позивачем у справі, перерахунку податкового кредиту та податкових зобов'язань з ПДВ.

Також судами встановлено, що позивачем, у зв'язку зі спливом строку в понад 1095 днів, та як наслідок неможливістю складення розрахунку коригування до податкових накладних, які виписані під час постачання на митній території України раніше імпортованої продукції та два примірники яких знаходяться у ПАТ "Суха балка" та були відображені ним у складі додаткових зобов'язань з ПДВ у відповідні звітні періоди, а суми ПДВ за цими податковими накладними відображені в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних, податкові зобов'язання з ПДВ було зменшено на підставі бухгалтерської довідки №27 від 31 січня 2019 року на загальну суму 1074698,67 грн.

Враховуючи викладене суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що в результаті зміни митної вартості імпортованих товарів після завершення процедури митного оформлення на підставі відповідних рішень суду та внесених змін до митних декларацій, шляхом оформлення аркушів коригування змінено на суму перевищення митної вартості податкові зобов'язання та податковий кредит з ПДВ, нарахованого в вересні-жовтні 2011 року, липні-грудні 2012 року по ТОВ "ТД "Євразресурс Україна", правонаступником якого є позивач, і оскільки сплачена сума перевищення митної вартості 120122331 грн, була відображена у вересні-жовтні 2011 року, липні-грудні 2012 року у складі податкового кредиту у декларації з ПДВ за вересень 2011 року (267474,75 грн), за жовтень 2011 року (85614,85 грн), липень 2012 року (479418,87 грн), за серпень 2012 року (150347,69), за листопад 2012 року (217262,93 грн), за грудень 2012 року (1114,23 грн) і на вказану суму (яка є сумою перевищення бази оподаткування над фактичною ціною постачання) у жовтні 2012 року та січні 2013 року складено зведені податкові накладні. У січні 2019 року ПАТ "Суха балка" після отримання аркушів коригування по факту повернення суми 1201223,31 грн ним було здійснено коригування податкового кредиту у бік зменшення на 1074698,67 грн на підставі бухгалтерської довідки від 31 січня 2019 року №27. Податкові накладні, до яких проводиться коригування, в Єдиному реєстрі податкових накладних не зареєстровані, розрахунки коригування до них не виписувались.

Відповідно до підпункту 3 пункту 180.1 статті 180 ПК України, платником податку на додану вартість є будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України.

Згідно із пунктом 187.8 статті 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.

За приписами пункту 190.1 статті 190 ПК України базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до абзацу 4 пункту 198.2 статті 198 ПК України, для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пункту 198.2 статті 198 ПК України, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем здійснено донарахування податкових зобов'язань з ПДВ по скоригованій митній вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу ІІІ Митного кодексу України, а саме - внаслідок прийняття митним органом рішень про коригування митної вартості, ПАТ "Суха балка" вимушене було подати митні декларації із зазначенням у них завищеної митної вартості товару, що призвело до необгрунтованого збільшення розміру податкових зобов'язань з податку на додану вартість (на суму - 1201223,31 грн), і ця сума позивачем була сплачена до бюджету, тому відповідно до пункту 190.1 статті 190 ПК України сума - 1201223,31 грн є податковим зобов'язання з ПДВ при продажі цього товару.

Пунктами 33-38 Положення про митні декларації, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 450 від 21 травня 2012 року, визначено порядок внесення змін до митної декларації та її відкликання, та передбачено, що внесення змін до митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа шляхом оформлення аркуша коригування в порядку, що встановлюється Мінфіном.

Після оформлення аркуша коригування його електронний примірник засвідчується електронним цифровим підписом посадової особи митного органу, вноситься до локальних баз даних митного органу і Єдиної автоматизованої інформаційної системи митних органів України посадовою особою митного органу, що його оформила, та передається спеціалізованим митним органом до відповідного органу державної податкової служби згідно з пунктом 32 цього Положення.

Оформлений митним органом аркуш коригування є невід'ємною частиною відповідної митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа.

Аркуш коригування заповнюється та оформлюється митним органом у разі, зокрема, отримання митним органом інформації про перерахування декларантом до державного бюджету митних платежів у вигляді доплати або підтвердження Казначейством факту повернення з державного бюджету коштів після закінчення митного оформлення.

Аналіз наведених норм дає можливість зробити висновок про те, що у разі, коли судовим рішенням ухвалено повернути на користь платника податків з державного бюджету надмірно сплачений ПДВ, відповідний митний орган зобов'язаний внести зміни до митних декларацій, шляхом видачі аркушів коригування, на підставі яких платник податків зобов'язаний уточнити показники податкової звітності в порядку статті 50 ПК України. Позивач у свою чергу після отримання аркушів коригування зобов'язаний подати уточнюючий розрахунок до податкових декларацій з ПДВ, у яких здійснюються уточнення як податкового кредиту, так і податкових зобов'язань з ПДВ, що і було зроблено позивачем у справі, при цьому податкові накладні від 17 жовтня 2012 року № 2395, від 27 жовтня 2012 року №3029, від 31 січня 2013 року: №1, №2, №6, №7, від 31 березня 2013 року №9 не були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, оскільки, ТОВ "ТД "Євразресурс Україна" самостійно донарахувало собі податкові зобов'язання до рівня скоригованої митної вартості товару та відповідно до пункту 4 Порядку ведення єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1246, не зареєструвало зазначені податкові накладні, оскільки вони не видавались покупцю, а залишалися у ТОВ "ТД "Євразресурс Україна".

За приписами пункту 46.4 статті 46 ПК України у разі необхідності платник податків може подати разом з податковою декларацією доповнення до такої декларації, які складені за довільною формою, що вважатиметься невід'ємною частиною податкової декларації. Таке доповнення подається з поясненням мотивів його подання. Платник податків, для якого пункту 46.4 статті 46 ПК України встановлено обов'язок подання звітності в електронній формі, подає таке доповнення в електронній формі.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що програмне забезпечення контролюючого органу не дозволяє скласти та зареєструвати розрахунок коригування за правилами діючими у 2012-2013 роках, отже позивач, керуючись пунктом 46.4 статті 46 ПК України, надав до податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2019 року бухгалтерську довідку від №27 від 31 січня 2019 року, що підтверджується відомостями відображеними податковим органом в Акті камеральної перевірки.

Надана бухгалтерська довідка від 31 січня 2019 року № 27 є первинним документом, яким фіксується факт здійснення господарських операцій, і який має всі необхідні реквізити первинного бухгалтерського документу, відповідно до частини 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Згідно із частиною 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення.

При цьому, відповідно до пункту 56.21 статті 56 ПК України, у разі коли норма пункту 56.21 статті 56 ПК України чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі пункту 56.21 статті 56 ПК України, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Відповідно до підпункту 41.1.2 пункту 41.1 статті 41 ПК України, митні органи є контролюючими органами щодо мита, акцизного податку, податку на додану вартість, інших податків, які відповідно до податкового законодавства справляються у разі ввезення (пересилання) товарів і предметів на митну територію України або територію спеціальної митної зони або вивезення (пересилання) товарів і предметів з митної території України або території спеціальної митної зони.

Згідно із підпункту 41.1.2 пункту 41.1 статті 41 ПК України заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених підпункту 41.1.2 пункту 41.1 статті 41 ПК України, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Статтею 43 ПК України визначено, що помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

За приписами пункту 43.3 статті 43 ПК України обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Частинами 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених Частинами 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Офісом великих платників податків ДПС не доведено правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, прийнятого 24 квітня 2019 року №
0004084615.

Враховуючи зазначені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку щодо обґрунтованості позовних вимог ПАТ "Суха Балка" про визнання протиправним та скасування зазначеного податкового повідомлення-рішення.

Частинами 1 та 2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2020 року ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Усі доводи та їх обґрунтування викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, тому підстави для скасування ухваленого судового рішення та задоволення касаційної скарги відсутні.

Згідно з частиною 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС, який є правонаступником Офісу великих платників податків ДФС залишити без задоволення, а постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2020 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. В. Білоус

Судді Н. Є. Блажівська

І. Л. Желтобрюх