Історія справи

Ухвала КАС ВП від 27.11.2019 року у справі №607/5454/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 листопада 2019 року

Київ

справа №607/5454/17

адміністративне провадження №К/9901/17697/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бучик А. Ю.,

суддів: Мороз Л. Л., Рибачука А. І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від
28.07.2017 (в складі головуючого судді Братасюка В. М. ) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2017 (в складі: головуючого судді - Улицького В. З., суддів: Запотічного І. І., Кузьмича С. М. ) у справі № 607/5454/17 за позовом ОСОБА_1 до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,

УСТАНОВИЛ:

В квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправними дії Тернопільського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Тернопільської області (далі - Тернопільське ОУПФУ) при проведенні йому як судді у відставці розрахунку щомісячного довічного грошового утримання;

- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання, починаючи з 19.12.2016 в розмірі 90% грошового утримання судді, зарахувавши до стажу роботи, що дає судді право на відставку: половину строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі, роботу на посадах стажиста прокуратури, стажиста слідчого прокуратури, слідчого прокуратури, старшого слідчого прокуратури в органах прокуратури Індустріального району м. Дніпропетровська, прокурора слідчого управління прокуратури Дніпропетровської області, помічника прокурора області та старшого помічника прокурора Тернопільської області, з суми 28160 грн, без обмеження граничного розміру, із врахуванням раніше виплачених сум.

Позов обґрунтував тим, що до стажу його роботи на посаді судді, зокрема зараховується його стаж на прокурорських посадах та половина строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі, що в свою чергу дає йому право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 90 % суддівської винагороди, оскільки за кожний повний рік на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 % заробітної плати судді.

Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 липня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року, позов задоволено.

Визнано протиправними дії Тернопільського ОУПФУ щодо не проведення ОСОБА_1 - судді у відставці перерахунку щомісячного довічного грошового утримання.

Зобов'язано відповідача зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи судді, що дає право на відставку: половину строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі Львівському ордені Леніна державного університету ім. І. Франка; період роботи на посадах стажиста прокуратури, стажиста слідчого прокуратури, слідчого прокуратури, старшого слідчого прокуратури в органах прокуратури Індустріального району м. Дніпропетровська, прокурора слідчого управління прокуратури Дніпропетровської області, помічника прокурора області та старшого помічника прокурора Тернопільської області.

Зобов'язано Тернопільське ОУПФУ здійснити позивачу - судді у відставці перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання з 19.12.216 в розмірі 90% грошового утримання судді, з суми 28160 грн, без обмежень граничного розміру, із врахуванням раніше виплачених сум.

Не погоджуючись з судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Касаційна скарга аргументована тим, що відповідно до ст. 137 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 1402-VIII зарахування до стажу роботи позивача на посаді судді половини строку навчання та періоду перебування позивача на прокурорських та слідчих посадах не має підстав.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження за вищевказаною скаргою.

Справу передано до Верховного Суду.

Позивач у запереченні на касаційну скаргу просив залишити скаргу відповідача без задоволення, а судові рішення - без змін.

У зв'язку із відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, ця справа розглядалася в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 1 частини 1 статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечень на неї, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 з 01.09.1980 по 27.06.1985 навчався на денній формі навчання юридичного факультету Львівського державного університету ім. І. Франка.

З 08.08.1985 позивач працював стажистом прокуратури Індустріального району м.

Дніпропетровська; з 20.01.1986 - переведений стажистом на вакантну посаду слідчого прокуратури Індустріального району м. Дніпропетровська. З 31.07.1986 позивача призначено на посаду слідчого прокуратури Індустріального району м.

Дніпропетровська; 22.12.1987 - переведено на посаду старшого слідчого прокуратури Індустріального району м. Дніпропетровська; з 01.08.1989 - призначено на посаду прокурора слідчого управління прокуратури області;
10.12.1990 - звільнено з посади за пеереведенням. З 25.12.1990 позивача призначено на посаду помічника прокурора Тернопільської області, з 16.03.1993 - переведено на посаду старшого помічника прокурора області; 18.08.1993 - звільнено з роботи за власним бажанням.

07.07.1998 позивача призначено на посаду судді Тернопільського міського суду Тернопільської області. З 27.03.2004 по 10.09.2012 він займав посаду судді Тернопільського міськрайонного суду. З 11.09.2012 по 16.12.2016 працював на посаді судді Апеляційного суду Тернопільської області.

Наказом Тернопільського міськрайонного суду №12-к від 20.02.2009 з 20.02.2009 позивачу як судді Тернопільського міськрайонного суду, який мав право на відставку, оскільки судовий стаж становив 20 років і він продовжував працювати на посаді судді, призначено щомісячне грошове утримання в розмірі 80% заробітної плати. В подальшому розмір щомісячного грошового утримання збільшувався на 2 відсотки за кожний відпрацьований рік на посаді судді, та наказом №18-к по Тернопільському міськрайонному суду Тернопільської області від 04 лютого 2011 року встановлено щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 84 відсотки місячної заробітної плати (стаж роботи 22 роки).

Рішенням Вищої ради юстиції від 08.12.2016 № 3133/0/15-16 ОСОБА_1 звільнено з посади судді Апеляційного суду Тернопільської області у відставку у зв'язку з поданням відповідної заяви. На виконання рішення Вищої ради юстиції 16.12.2016 наказом голови Апеляційного суду Тернопільської області № 265-к ОСОБА_1 звільнений із займаної посади у зв'язку із відставкою.

На час звільнення ОСОБА_1 станом на 16.12.2016 року, його стаж становив 28 років 10 місяців 7 днів стажу судді, який дає право на відставку.

Згідно з повідомленням Тернопільського ОУПФУ від 03.02.2017 №35/0-11 при нарахуванні позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці враховано страховий стаж 36 років 1 місяць 6 днів, з яких стаж на посаді судді - 18 років 5 місяців 12 днів. Відповідач у листі від 21.04.2017 за № 138/о-11 своє рішення мотивує тим, що щомісячне довічне грошове утримання ОСОБА_1 призначено відповідно до Закону України "Про судоустрій та статус суддів" від 02.06.2016 р. № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016 року, згідно якого визначено вичерпний перелік підстав, що зараховуються до стажу роботи на посаді судді та не передбачає зарахування половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, роботи на посадах слідчого, прокурора, помічника прокурора в органах прокуратури, до стажу роботи на посаді судді.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що на підставі законодавства, чинного на час призначення позивача на посаду судді, періоди роботи позивача на посадах прокурорів і слідчих, половина строку навчання на денній формі Одеського державного університету підлягають зарахуванню до стажу роботи, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, та в сукупності зі стажем роботи на посаді судді (18 років 5 місяців 12 днів) дає право на призначення позивачу щомісячного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90% від суддівської винагороди.

Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає таке.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами п. 14 ч. 1 ст. 92 Конституції України статус суддів визначається виключно законами України, матеріальне та соціально-побутове забезпечення, у тому числі й суддівська винагорода, є елементами статусу судді. Забезпечення суддів у відставці визначено Законом України "Про судоустрій і статус суддів", яким запроваджено особливий порядок обчислення розміру щомісячного довічного утримання суддів.

На момент призначення позивачу щомісячного довічного грошового утримання діяв Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі - Закон №1402).

Відповідно до пункту 25 Розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402 право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., № 41-45, Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

За правилами ~law15~, в редакції діючій на час подання позивачем заяви про відставку, суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається ~law16~, має право подати заяву про відставку.

Згідно із вимогами ~law17~ до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України; члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

До стажу роботи, що дає судді Конституційного Суду України право на відставку і виплату вихідної допомоги, зараховується також стаж іншої практичної, наукової, педагогічної роботи за фахом та стаж державної служби.

Водночас, відповідно до пункту 11 Перехідних положень ~law18~, в редакції чинній до 28 березня 2015 року, судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності ~law19~, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності ~law20~.

До набрання чинності ~law21~ зазначені правовідносини регулювались Законом України від 15 грудня 1992 року № 2862-XII "Про статус суддів" (далі - ~law23~).

Відповідно до ~law24~ кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов'язків за власним бажанням або у зв'язку з закінченням строку повноважень.

Абзацом другим частини четвертої цієї статті передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Згідно з пунктом 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року №865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" (чинної на час набуття позивачем стажу роботи безпосередньо на посаді судді 10 років) до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.

Оскільки стаж роботи позивача на посаді судді становить більше ніж 18 років (при достатніх 10), до стажу роботи, який дає судді право на відставку, враховується також половина строку навчання на юридичному факультеті вищого навчального закладу та робота на прокурорських та слідчих посадах.

Разом з тим, суди першої та апеляційної інстанцій вважаючи за необхідне зарахувати до стажу роботи позивача, який дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання судді, весь період роботи позивача в прокуратурі Дніпропетровської області не врахували, що відповідно до роз'яснення поняття "прокурор ", яке міститься в ст. 56 Закону України "Про прокуратуру" № 1789-XII (в редакції, чинній на час роботи позивача в органах прокуратури) під поняттям "прокурор" слід розуміти: Генеральний прокурор України, перший заступник, заступники Генерального прокурора України, їх старші помічники та помічники, прокурори Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, спеціалізованих прокуратур (на правах обласних), їх перші заступники, заступники, міжрайонні прокурори, прокурори міст, районів, районів у містах та прирівняних до них спеціалізованих прокуратур, їх перші заступники і заступники, начальники головних управлінь, управлінь, відділів прокуратур, їх перші заступники, заступники, старші прокурори та прокурори прокуратур усіх рівнів, які діють у межах своєї компетенції.

Отже, в аспекті спірних правовідносин колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, оскільки за змістом ~law26~ до стажу роботи, що дає право на відставку судді, крім роботи на посадах суддів судів України, зараховується час роботи саме на посадах прокурорів і слідчих.

Роз'яснення поняття "прокурор" міститься у ~law27~, що стосується поняття "слідчий", то його необхідно трактувати за аналогією, та застосовувати положення ~law28~ в цій частині, коли йдеться про вирішення питання про можливість зарахування періоду роботи в прокуратурі до стажу, який дає право на відставку судді.

Відтак, посада "стажист слідчого" не охоплюється поняттям "слідчого", враховуючи аналогію за посадою прокурора, визначення якого міститься у ~law29~, тому законних підстав для зарахування періоду роботи на посаді стажиста прокуратури та стажиста слідчого до стажу, який дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, немає.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами позивач з 08.08.1985 працював стажистом прокуратури Індустріального району м. Дніпропетровська; з
20.01.1986 - стажистом на вакантну посаду слідчого прокуратури Індустріального району м. Дніпропетровська. З 31.07.1986 позивача призначено на посаду слідчого прокуратури Індустріального району м. Дніпропетровська; 22.12.1987 - переведено на посаду старшого слідчого прокуратури Індустріального району м.

Дніпропетровська; з 01.08.1989 - призначено на посаду прокурора слідчого управління прокуратури області; 10.12.1990 - звільнено з посади за пеереведенням. З 25.12.1990 позивача призначено на посаду помічника прокурора Тернопільської області, з 16.03.1993 - переведено на посаду старшого помічника прокурора області; 18.08.1993 - звільнено з роботи за власним бажанням (а. с. 20-21).

За таких обставин, до загального стажу роботи позивача, який дає право на відставку належить враховувати, крім роботи на посаді судді (18 років 5 місяців 12 днів), половину строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі (2 роки 4 місяці 29 днів) та роботу на посадах слідчого, старшого слідчого, прокурора, помічника прокурора та старшого помічника прокурора (з 31.07.1986 по 10.12.1990, з 25.12.1990 по 18.08.1993-7 років 4 дні), загалом 27 років 10 місяців 15 днів.

Вказаний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 308/5911/17.

Таким чином, невключення до відповідного стажу роботи на посаді судді, зокрема, половини строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі та роботи на посадах слідчих і прокурорів, та врахування відповідачем для встановлення (визначення) розміру щомісячного довічного грошового утримання лише періоду роботи на посаді судді є неправомірним.

Отже, з огляду на наведені обставини та законодавчі приписи, стаж роботи позивача на посаді судді, до якого, як вже було зазначено, зараховується половина строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі та робота на посадах слідчого, старшого слідчого, прокурора, помічника прокурора та старшого помічника прокурора (з 31.07.1986 по 10.12.1990, з
25.12.1990 по 18.08.1993-7 років 4 дні), в свою чергу, дає йому право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 90% від суддівської винагороди (грошового утримання) судді, який працює на відповідній посаді.

Відповідно до статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Відтак, судові рішення підлягають зміні в частині мотивів щодо зарахування періоду роботи на посадах слідчого, старшого слідчого, прокурора, помічника прокурора та старшого помічника прокурора до стажу роботи, що дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Керуючись статтями 345, 349, 351, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області задовольнити частково.

Постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 липня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року змінити в частині мотивів.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

Головуючий А. Ю. Бучик

Судді: Л. Л. Мороз

А. І. Рибачук