Історія справи

Ухвала КАС ВП від 23.10.2019 року у справі №820/1838/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 жовтня 2019 року

Київ

справа №820/1838/16

адміністративне провадження №К/9901/28248/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В. П., суддів - Васильєвої І. А., Пасічник С. С., розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Валона" на постановуХарківського окружного адміністративного суду від 13.09.2016 (суддя - Спірідонов М. О.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2016 (колегія у складі суддів: Кононенко З. О., Бондара В. О., Калитки О. М. )у справі № 820/1838/16за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Валона" доСхідної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській областіпрозобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Валона" (далі - Товариство) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, у якому з урахуванням уточнених вимог просило суд: зобов'язати Східну об'єднану Державну податкову інспекцію м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (далі - ОДПІ) відновити на електронному рахунку ТОВ "Валона" в системі електронного адміністрування ПДВ суму залишку податку на додану вартість в розмірі ~money0~, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; зобов'язати ОДПІ вчинити дії, а саме надіслати до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкритий рахунок Товариства у системі електронного адміністрування ПДВ, реєстр для відповідного перерахування коштів (переплати суми ПДВ) в розмірі ~money1~ на розрахунковий рахунок ТОВ "Валона" № НОМЕР_1 у ПАТ "Мегабанк", МФО 351629.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем за відсутності достатніх та обґрунтованих підстав неправомірно списано кошти з залишків коштів суми податку на додану вартість, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних з системи електронного коригування ПДВ, чим порушено права підприємства.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13.09.2016, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від
08.11.2016 у задоволені позову відмовлено, у зв'язку із тим, що підстав для збільшення суми на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних в розмірі, що просить позивач, так як відповідні кошти були повернуті йому з бюджету, а не з поточного рахунку.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати позов задовольнити.

Письмового відзиву на вказану касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач мав переплату з ПДВ в сумі ~money2~, які знаходяться на електронному рахунку підприємства у системі електронного адміністрування ПДВ, що підтверджується актом № 4940-20 від
24.09.2015 року. Вказана сума була повернута на рахунок у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, що підтверджується витягами про реквізити електронного рахунку та інформаціями про залишки коштів на такому рахунку.

16.02.2016 Товариством подано податкову декларацію з ПДВ за січень 2016 року із додатком 4 (заява про повернення коштів на розрахунковий рахунок згідно п.200-1.6 ст.200-1 ПК України), проте отримано відмову, яка обґрунтована недостатністю коштів, оскільки, 15.02.2016 вказана сума списана з залишків коштів суми податку на додану вартість, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних з системи електронного коригування ПДВ.

Не погоджуючись із такими діями відповідача, позивач звернувся до суду, який відмовив у задоволенні позову.

Разом з тим, Суд, розглядаючи касаційну скаргу позивача в межах її доводів, вважає висновки суді попередніх інстанцій передчасними, та такими, що зроблені без повного з'ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а відтак такі судові рішення не є такими, що відповідають вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 242 КАС України.

У відповідності до приписів пунктів 200-1.4-200-1.6 статті 200-1 ПК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) на рахунок у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника зараховуються кошти: з бюджету в сумах надміру сплачених грошових зобов'язань з податку на додану вартість, повернутих платнику податків у порядку, встановленому пунктів 200-1.4-200-1.6 статті 200-1 ПК України (підпункт "г").

З рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника перераховуються кошти до державного бюджету в сумі податкових зобов'язань з податку на додану вартість, що підлягає сплаті за наслідками звітного податкового періоду, та на поточний рахунок платника податку за його заявою, яка подається до контролюючого органу у складі податкової звітності з податку на додану вартість, у розмірі суми коштів, що перевищує суму задекларованих до сплати до бюджету податкових зобов'язань та суми податкового боргу з податку. При цьому перерахування коштів на поточний рахунок платника може здійснюватися у разі відсутності перевищення суми податку, зазначеної у виданих податкових накладних, складених у звітному періоді та зареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних, над сумою податкових зобов'язань з податку за операціями з постачання товарів/послуг, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість у цьому звітному періоді.

Кошти, що надійшли на рахунки, визначені у підпунктах "а " - "в" пункту 200-1.2 цієї статті, автоматично перераховуються органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, на рахунок такого платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість та на спеціальний рахунок такого платника протягом наступного операційного дня. Реквізити такого спеціального рахунка платник - сільськогосподарське підприємство, що обрав спеціальний режим оподаткування відповідно до пунктів 200-1.4-200-1.6 статті 200-1 ПК України, зобов'язаний зазначати у податковій звітності з податку на додану вартість.

На запит платника податку йому шляхом надсилання електронного повідомлення надається інформація про рух коштів на його рахунках у системі електронного адміністрування податку.

За підсумками звітного податкового періоду, відповідно до задекларованих в податковій декларації результатів, платником проводиться розрахунок з бюджетом у порядку, визначеному пунктів 200-1.4-200-1.6 статті 200-1 ПК України.

Якщо на дату подання податкової звітності з податку сума коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника податку перевищує суму, що підлягає перерахуванню до бюджету відповідно до поданої звітності, платник податку має право подати до контролюючого органу у складі такої податкової звітності заяву, відповідно до якої такі кошти підлягають перерахуванню:

а) або до бюджету в рахунок сплати податкових зобов'язань з податку;

б) або на поточний рахунок такого платника податку, реквізити якого платник зазначає в заяві, у сумі залишку коштів, що перевищує суму податкового боргу з податку та суму узгоджених податкових зобов'язань з податку.

На суму податку, що відповідно до поданої заяви підлягає перерахуванню до бюджету або на поточний рахунок платника, на момент подання заяви зменшується значення суми податку, визначеної пунктів 200-1.4-200-1.6 статті 200-1 ПК України, шляхом зменшення на таку суму показника загальної суми поповнення рахунку в системі електронного адміністрування податку з поточного рахунку платника (УПопРах).

Перерахування коштів на поточний рахунок платника може здійснюватися у разі, якщо таке зменшення загальної суми поповнення електронного рахунка (? ПопРах) не призведе до формування від'ємного значення суми податку, визначеної відповідно до пунктів 200-1.4-200-1.6 статті 200-1 ПК України (? Накл).

Для відповідного перерахування таких коштів центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету/на поточний рахунок та реквізити поточного рахунку платника (у випадку подання заяви платника на повернення коштів на такий рахунок).

На підставі такого реєстру орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів після граничного терміну, встановленого пунктів 200-1.4-200-1.6 статті 200-1 ПК України для самостійної сплати платником сум податкових зобов'язань, здійснює таке перерахування до бюджету/на поточний рахунок платника податку.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, має право надсилати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коригуючі реєстри для уточнення інформації, зазначеної у раніше надісланих реєстрах.

Вищенаведені положення податкового законодавства узгоджуються з положеннями пункту 21-1 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 № 569 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Наказом Міністерства фінансів України від 23.09.2014 № 966 (у редакції наказу Міністерства фінансів України 23.01.2015 № 13) затверджено Форму податкової декларації з податку на додану вартість та Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість.

Вищезазначеним Порядком затверджено форму Заяви про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника податку, що перевищує суму, яка підлягає перерахуванню до бюджету, як одного з додатків до декларації - (Д4).

Так, вказана форма Д4 передбачає заповнення даних таблиці про відомості щодо суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, що перевищує суму, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зазначення напрямку перерахування такої суми коштів (до бюджету або на поточний рахунок) з відображенням суми у цифровій та словесній формах. При цьому у разі обрання платником податку напрямку перерахування такої суми коштів на поточний рахунок необхідним є зазначення реквізитів такого рахунку.

Разом з тим, відповідно до підпункту "г" пункту 200-1.4. статті 200-1 ПК України на рахунок у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника зараховуються кошти з бюджету в сумах надміру сплачених грошових зобов'язань з податку на додану вартість, повернутих платнику податків у порядку, встановленому пункту 200-1.4. статті 200-1 ПК України.

Встановивши, що сума коштів, яку позивач, згідно вказаної Заяви (Д4) просить повернути на його поточний рахунок була повернута з бюджету як переплата з ПДВ, суди попередніх інстанцій, в порушення принципу офіційного з'ясування обставин справи не надали правового значення доводам позивача, що 24093,68 це сума коштів, які є його власністю. Податковий орган не спростовував доводи позивача про наявність права на отримання вказаної суми.

Верховний Суд вважає помилковими висновки судів про те, що: "показник формули УНакл не містить можливості збільшення за рахунок збільшення за рахунок надміру сплачених грошових зобов'язань з ПДВ, які проведені не з поточного рахунку платника ПДВ", з огляду на те, що такий показник згідно із приписами пункту 200-1.3 ПК України є сумою податку на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Хоча позивач у позовній заяві просить відновити на електронному рахунку в системі електронного адміністрування суму залишку ПДВ в розмірі 24093,68, яку він просить перерахувати на його поточний рахунок.

Поряд з тим, як вбачається з матеріалів справи, та не заперечується відповідачем, позивач в силу вказаного порядку звернувся із відповідною заявою про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунок у системі електронного адміністрування ПДВ, що перевищує суму, яка підлягала перерахуванню до бюджету (Д4), за звітний період - 01.01.2016. На другому аркуші такої заяви в таблиці під назвою: "Відомості щодо суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування.." в колонці №1 (сума коштів на рахунку у системі..) вказана сума 24093, при цьому такий же показник відображений в колонці №4 (..сума коштів, що може бути перерахована до бюджету) та №5 (.. сума коштів, що може бути перерахована на поточний рахунок платника). В наступному розділі Заяви, позивач зазначив показник у сумі 24093 і вимогу про отримання вказаної суми на рахунок у банку.

При цьому, наявність таких коштів на електронному рахунку підтверджує податковий орган, а саме листом про надання відповіді адвокату Тютюннику А. О. (представляє інтереси Товариства) від 02.07.2019 (а. с.67), зазначено (на звороті), що: "Станом на 30.06.2016 залишок коштів на електронному рахунку складає ~money3~".

Вказані обставини суди попередніх інстанцій не досліджували, хоча вони входять до предмету доказування даного адміністративного провадження.

Згідно статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент ухвалення судового рішення суду першої інстанції) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до частини 2 статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Підсумовуючи наведене Суд приходить до висновку, що суди попередніх інстанції допустили порушення норм процесуального права, не встановили фактичні обставини, що мають значення для справи, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 132, 341, 345, 349, 353, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Валона" задовольнити частково.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.09.2016 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2016 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Харківського окружного адміністративного суду.

3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.........................................

В. П. Юрченко

І. А. Васильєва

С. С. Пасічник,

Судді Верховного Суду