Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 червня 2018 року

м. Київ

справа № 750/6862/17

адміністративне провадження № К/9901/926/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Анцупової Т. О.,

суддів: Кравчука В. М., Стародуба О. П.,

розглянувши у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу № 750/6862/17

за позовом ОСОБА_2 до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії;

за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду (у складі суддів Безименної Н. В., Бєлової Л. В., Кучми А. Ю.) від 14 листопада 2017 року, встановив:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. У липні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України, в якому просила:

- визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання;

- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату щомісячного грошового утримання з 01 червня 2017 року з врахуванням у заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці матеріальної допомоги на оздоровлення згідно з довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області від 17 травня 2017 року № 03-38/809/17-вих.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що відповідач безпідставно відмовив їй у проведенні перерахунку грошового утримання з врахуванням допомоги на оздоровлення з дати, зазначеної нею, оскільки вважає, що допомога на оздоровлення є складовою системи оплати праці судді, входить до структури останньої і при виході у відставку має враховуватись в заробітну плату для обчислення грошового утримання. Також позивач зазначала, що за суддею, який перебуває у відставці, зберігається звання судді та такі ж гарантії недоторканості та соціального захисту, як і до виходу у відставку, обмеження при виході у відставку гарантованого щомісячного довічного грошового утримання судді є обмеженням соціальних гарантій суддів, передбачених Конституцією України та іншими законами України, оскільки зміст та обсяг досягнутого суддями рівня матеріального забезпечення не може бути звужено або скасованого шляхом внесення змін до чинного законодавства.

3. Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 08 вересня 2017 року позов задоволено.

4. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року задоволено апеляційну скаргу Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України; постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 08 вересня 2017 року скасовано; ухвалено нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

5. Не погоджуючись з рішенням апеляційного суду, ОСОБА_2 звернулася з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року та залишити в силі постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 08 вересня 2017 року

6. Ухвалою Верховного Суду від 11 січня 2018 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та установлено десятиденний строк з моменту отримання вказаної ухвали для подачі відзиву на касаційну скаргу.

7. Ухвалою Верховного Суду від 25 червня 2018 року призначено касаційний розгляд справи в порядку письмового провадження.

8. Станом на 27 червня 2018 року відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

9. Судами попередніх інстанцій установлено, що позивач - ОСОБА_2 перебуває на обліку в Чернігівському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області та з 18 листопада 2008 року отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 90% суддівської винагороди, відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

10. На підставі заяви позивача від 23 лютого 2017 року, відповідачем з 01 січня 2017 року здійснено перерахунок довічного грошового утримання з урахуванням суддівської винагороди, доплати за вислугу років та доплати за адміністративну посаду.

11. 25 травня 2017 року ОСОБА_2 звернулась до відповідача з заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання з урахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення, до якої додала довідку ТУ ДСА України у Чернігівській області від 17 травня 2017 року № 03-38/809/17-вих.

12. Листом від 08 червня 2017 року № 16415/06 Чернігівське об'єднане управління Пенсійного фонду України відмовило позивачу у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді, у зв'язку з тим, що матеріальна допомога не входить до складу суддівської винагороди

13. Вважаючи такі дії відповідача неправомірними, позивач звернулася до суду з адміністративним позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

14. Оцінюючи доводи сторін, суд першої інстанції, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, виходив із того, що матеріальна допомога на оздоровлення має систематичний характер, виплата передбачена спеціальним Законом, яким регулюється забезпечення суддів, і вона виплачується всім суддям, які використовують право на відпустку, тобто, матеріальна допомога на оздоровлення належить до інших заохочувальних і компенсаційних виплат, а відповідно входить до структури заробітної плати. За нормами ч. 3 ст. 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-УІ з урахуванням норм Рішення Конституційного Суду України від 08 червня 2016 року № 4-рп/2016 у відсотковому відношенні саме до заробітної плати, а не тільки до суддівської винагороди, передбачено визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з допомоги на оздоровлення нараховувався та був сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, то незалежно від того, що вона не є складовою суддівської винагороди, допомога на оздоровлення повинна враховуватися при обчисленні розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

15. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог виходив із того, що відповідач правомірно відмовив позивачу в проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді з урахуванням допомоги на оздоровлення, оскільки матеріальна допомога на оздоровлення не входить до складу суддівської винагороди.

16. Апеляційний суд зазначив, що порядок обчислення довічного грошового утримання не регулюється Законами України «Про пенсійне забезпечення» та «;Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», а чітко визначається Законом України «Про судоустрій і статус суддів», який є спеціальним і не пов'язує розмір складових суддівської винагороди, що враховуються при обчисленні щомісячного грошового утримання судді із сплатою страхових внесків.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

17. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що:

- відповідно до п. 2.3.3 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату від 13 січня 2004 року № 5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за № 114/8713, допомога, що має систематичний характер, надання всім або більшості працівників, належить до інших заохочувальних і компенсаційних виплат та є складовою частиною фонду основної заробітної плати;

- зі змісту норм ст. 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та ст. 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії навіть незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

18. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а також надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.

19. Відповідно до п. 25 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., № 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

20. Згідно ст. 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VI та згідно ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом, та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за:

1) вислугу років;

2) перебування на адміністративній посаді в суді;

3) науковий ступінь;

4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Отже, поняття суддівської винагороди є комплексним, а перелік зазначених її складових є вичерпним.

21. Відповідно до ст. 134 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VI та ст. 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII суддям надається щорічна оплачувана відпустка тривалістю 30 робочих днів з виплатою, крім суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу.

22. На підставі викладеного можна зробити висновок, що законодавством, як чинним станом на час призначення щомісячного грошового утримання позивачу, так і чинним на час звернення до пенсійного фонду з відповідною заявою про здійснення перерахунку, передбачено чіткий перелік складових, що входять в обчислення суддівської винагороди та відповідно щомісячного довічного грошового утримання судді.

Проте, матеріальна допомога на оздоровлення не входить до складу суддівської винагороди.

23. З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність у відповідача законних підстав для здійснення позивачу перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді з урахуванням суми матеріальної допомоги на оздоровлення.

24. Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 352/1918/17 (9901/39744/18), від 25 квітня 2018 року у справі № 333/4196/17 (2-а/333/221/17) (К/9901/309/17) та від 15 травня 2018 року у справі № 750/8196/17 (К/9901/33601/18).

25. Посилання скаржника у касаційній скарзі на п. 2.3.3 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату від 13 січня 2004 року № 5, колегія суддів відхиляє, оскільки спеціальним законом, а саме Законом України «Про судоустрій і статус суддів», встановлено, що суддівська винагорода не може визначатися іншими нормативно-правовими актами, ніж цей Закон.

26. Також колегія суддів вважає безпідставним посилання скаржника у касаційній скарзі на норми ст. 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та ст. 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки застосування вказаних норм можливе у разі призначення пенсії, а не щомісячного довічного грошового утримання, яке визначено Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

27. Враховуючи наведене, колегія суддів не встановила неправильного застосування норм матеріального права при ухваленні судом апеляційної інстанції оскаржуваного судового рішення і погоджується з висновками суду апеляційної інстанції у справі про відмову у задоволенні позовних вимог позивача.

28. Відповідно до ч. 1-3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

29. Згідно ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

30. З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

31. Оскільки Суд залишає в силі рішення суду апеляційної інстанції, відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись ст. 242, 341, 343, 345, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року у справі № 750/6862/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Т. О. Анцупова

Суддя В. М. Кравчук

Суддя О. П. Стародуб