Історія справи

Ухвала КАС ВП від 23.10.2019 року у справі №263/3783/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 жовтня 2019 року

Київ

справа №263/3783/17

адміністративне провадження №К/9901/1135/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Желєзного І. В., судді Чиркіна С. М., судді Шарапи В. М., розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Шишова О. О., Сіваченка І. В., Чебанова О. О. від 21 листопада 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2017 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області, в якому просив суд: визнати дії відповідача незаконними, зобов'язати відповідача провести призначення йому пенсії за віком з 06 червня 2016 року у відповідності до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування", стягнути з відповідача заборгованість пенсійних витрат з 06 червня 2016 року, а також виплатити заборгованість, що буде накопичуватися з дня подання позову до суду та стягнути витрати, пов'язані з розглядом справи.

В обґрунтування позовних вимог вказав, що 06 липня 2016 року звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Маріуполя Донецької області із заявою про призначення йому пенсії за віком. 16 вересня 2016 року Управлінням Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Маріуполя Донецької області було прийнято рішення про відмову у призначенні йому пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Після чого позивач повторно звернувся до відповідача та подав додаткові відомості щодо наявності трудового стажу, однак йому було відмовлено у призначенні пенсії із посиланням на відсутність архівної пенсійної справи та неможливість встановити достовірність довідки про роботу позивача у ВАТ "Спецавтоматика", оскільки зазначена довідка надана підприємством з тимчасово окупованої території (м.

Макіївка).

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Постановою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 12 вересня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що обчислення страхового стажу провадиться на підставі даних системи персоніфікованого обліку, що містить помісячні відомості про сплату або ж несплату страхових внесків. Враховуючи, що відомості щодо сплати страхових внесків з 2000 року щодо позивача відсутні, у позивача відсутній необхідний страховий стаж для призначення пенсії за віком.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року постанову Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 12 вересня 2017 року у справі № 263/3783/17 скасовано. Прийнято нове судове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач має право на зарахування спірного періоду до загального стажу, оскільки записи у його трудовій книжці, а також наявні у справі довідки та інші документи свідчать про можливість зарахування цього періоду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, відповідач звернувся з касаційною скаргою до суду, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційна скарга подана до суду 12 грудня 2017 року.

Ухвалою Верховного Суду від 28 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 263/3783/17.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 липня 2019 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів, суддею-доповідачем визначено суддю Верховного Суду Желєзного І. В., суддів: Чиркіна С. М., Шарапу В. М.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач 16 червня 2016 року звернувся з заявою про призначення пенсії за віком на підставі статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Рішенням Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області від 16 вересня 2016 року №796 позивачу відмовлено у призначенні пенсії з огляду на відсутність документів, що підтверджували б необхідний страховий стаж.

02 листопада 2016 року ОСОБА_1 повторно звернувся з заявою про призначення пенсії та надав додаткові документи, а саме довідку від 16 лютого 2014 року, видану ВАТ "Спецавтоматика", про те, що з 02 жовтня 1992 року по 31 грудня 1998 року працював директором фірми "Спецавтоматика". Однак рішенням Управління пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя від 15 грудня 2016 року №872 позивачу повторно відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України №1058 у звязку із відсутністю необхідного страхового стажу, оскільки згідно з наданими документами загальний страховий стаж ОСОБА_1 складає 13 років 06 місяців 27 днів. Окрім цього в рішенні зазначено про неможливість врахування стаж роботи ОСОБА_1 з 02 жовтня 1992 року по 31 грудня 1998 року, оскільки у зв'язку із розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085-р м. Донецьк віднесено до населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, а тому неможливо здійснити перевірку первинних документів, на підставі яких видана довідка, що підтверджує роботу позивача з 02 жовтня 1992 року.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційна скарга обґрунтована відсутністю підстав для зарахування спірного періоду праці позивача до страхового стажу в зв'язку з непідтвердженням стажу відповідними документами. Крім того, касатор посилається на неможливість врахування стажу роботи ОСОБА_1 з 02 жовтня 1992 року по 31 грудня 1998 року у зв'язку із неможливістю здійснення перевірки первинних документів, на підставі яких видана довідка, що підтверджує роботу позивача з 02 жовтня 1992 року.

Від позивача відзиву на касаційну скаргу не надходило, що відповідно до статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій у касаційному порядку.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин 1 , 2 та 3 статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина 4 статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону рішення суду апеляційної інстанції відповідає, а викладені у касаційній скарзі мотиви скаржника є неприйнятні з огляду на наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із пункту 1 частини 1 статті 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та досягли встановленого пункту 1 частини 1 статті 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у пункту 1 частини 1 статті 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та інші особи, передбачені пункту 1 частини 1 статті 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначається пенсія за віком.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Пунктом 1 цього Порядку передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У тих випадках, коли у трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінпраці та Мінфіном (пункт 20 Порядку).

Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінпраці та Мінфіном.

Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що посилання відповідача на неможливість включення до стажу спірного періоду праці позивача у зв'язку з неможливістю перевірки уточнюючої довідки є безпідставними, оскільки наявний трудовий стаж позивача підтверджено записами в трудовій книжці, яка є основним документом.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 14 квітня 2018 року у справі № 164/1993/14-а, від 19 червня 2018 року у справі № 592/5846/17 та від 25 вересня 2018 року у справі № 242/65/17.

Крім того, позивачем 02 листопада 2016 року відповідачу надано довідку з місця роботи за спірний період з 02 жовтня 1992 року по 31 грудня 1998 року.

Відсутність у відповідача можливості здійснити перевірку відомостей на підприємстві, яке знаходиться на непідконтрольній українській владі території, не може бути підставою для відмови особі у реалізації наявного у неї права на пенсійне забезпечення.

Соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.

Тобто за умови підтвердження трудового стажу позивач, як громадянин України, наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних (надуманих) підстав.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 28 серпня 2018 року у справі № 175/4336/16-а, від 25 вересня 2018 року у справі № 242/65/17 та від 27 лютого 2019 року у справі № 423/3544/16-а.

Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновками суду апеляційної інстанції про те, що відповідачем безпідставно не було враховано до страхового стажу період з 02 жовтня 1992 року по 31 грудня 1998 року, з урахуванням якого позивач має більше ніж 15 років стажу, який дає йому право на призначення пенсії за віком.

Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини "Щокін проти України" ( № 23759/03 та № 37943/06) зазначено про те, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про "закон", стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі "Шпачек s. r. о. " проти Чеської Республіки" (SPACEK, s. r. o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі "Бейелер проти Італії" (Beyeler v. Italy № 33202/96).

Суд у цій справі враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" ( № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" ( № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" ( № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду апеляційної інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд апеляційної інстанції, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в ньому повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення суду апеляційної інстанції, то відповідно до частини 6 статті 139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м.

Маріуполя Донецької області залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий І. В. Желєзний

Судді: С. М. Чиркін

В. М. Шарапа