Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2020 року

м. Київ

справа № 826/2727/18, адміністративне провадження № К/9901/10636/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стародуба О.П.,

суддів - Коваленко Н.В., Кравчука В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.09.2018р. (суддя - Вєкуа Н.Г.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.03.2019р. (судді - Кучма А.Ю., Безименна Н.В., Епель О.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

У лютому 2018р. позивач звернувся до суду з позовом в якому просив:

визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови у виплаті одноразової грошової допомоги;

зобов`язати Міністерство оборони України призначити йому одноразову грошову допомогу відповідно до вимог пункту "б" частини першої статті 16-2 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (у редакції, що діяла на момент встановлення II групи інвалідності) та Постанови Кабінету Міністрів України № 975 від 25 грудня 2013 року (у редакції що діяла на момент встановлення II групи інвалідності).

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що він має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей». Вважає відмову відповідача у призначенні та виплаті йому одноразової грошової допомоги протиправною та такою, що порушує право на соціальний захист та отримання належної одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.09.2018р., залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.03.2019р., позов задоволено повністю.

З ухваленими у справі рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не погодився відповідач, подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що право на отримання одноразової грошової допомоги за статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» у позивача відсутнє, оскільки йому вперше встановлена інвалідність через 28 років після звільнення зі строкової служби.

Також, відповідач зазначає, що дворічний термін для виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі у разі встановлення більшого відсотку працездатності або підвищення групи інвалідності застосовується з часу первинного встановлення інвалідності або втрати працездатності. Між первинним та повторним оглядом позивач пройшло більше 2 років, що перевищує строки визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей», тому підстави для застосування норм Постанови № 975 до позивача відсутні.

Крім того, відповідач посилається на те, що судами першої та апеляційної інстанцій не було взято до уваги відсутність документу про причини та обставини поранення, що призвело до прийняття необгрунтованого та незаконного рішення.

Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач в період з 08.02.1986 року по 02.11.1987 року проходив строкову військову службу та приймав участь в бойових діях на території республіки Афганістан, що підтверджується довідкою Ірпінського міського військового комісаріату Київської області від 08.06.2012 року №641 та військовим квитком.

Відповідно до витягу з протоколу засідання №1198 від 19.06.2012 року Центральної військо-лікарської комісії Міністерства оборони України по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, поранення позивача пов`язане з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. (а.с.12)

Згідно довідки МСЕК серії КИО-1 №0386444 позивачу первинно, 23.08.2012 року, встановлено ІІІ групу інвалідності, причиною якої є поранення, захворювання пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебування в країнах де велись бойові дії. (а.с. 10)

Відповідно до довідки МСЕК серії АВ №0530157 позивачу з 01.09.2015 року встановлена ІІ група інвалідності, причиною якої є травма, контузія, захворювання пов`язані з виконанням обов`язків військової служби під час перебування в країнах, де велись бойові дії. (а.с.11)

Позивачем, з урахуванням постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2017 року по справі №760/1860/16-а, повторно подано заяву до Ірпінсько-Бучанького об`єднаного міського військового комісаріату Київської області з доданими до неї документами про виплату одноразової грошової допомоги.

Згідно витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 133 від 22.12.2017 року відмовлено в призначені одноразової грошової допомоги з посилання на те, що згідно з частиною 6 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у редакції, яка діяла на час встановлення йому інвалідності, а також підпункту 4 пункту 2 Порядку умов призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі ( смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №499, одноразова грошова допомога призначається військовослужбовцям строкової служби у разі, якщо інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мало місце в період проходження служби, настала не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мало місце в період проходження служби та не передбачено в інших випадках. Позивачу інвалідність встановлено понад 3-х місячний строк після звільнення зі служби. (а.с.8)

Вважаючи відмову відповідача протиправною, позивач звернувся до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що право позивача на отримання одноразової грошової допомоги як інваліду ІІ групи виникло з моменту встановлення йому цієї інвалідності, у зв`язку з чим, позивач має право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги як інвалід ІІ групи, інвалідність якого пов`язана з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, та підтверджується відповідними документами.

Суди виходили з того, що рішення Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв Міністерства оборони України, яким встановлено, що отримані позивачем поранення, травма, контузія, захворювання, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії засвідчує в діях позивача відсутність протиправного діяння на момент отримання поранення (контузії) і є належними документами, що свідчать про причини та обставини поранення, травми, контузії та захворювання. При цьому, у вказаному протоколі не зафіксовано, що поранення пов`язане із вчиненням правопорушення чи є наслідком вчинення дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального та процесуального права і фактичним обставинам справи, а мотиви та доводи наведені у касаційній скарзі, висновки судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують і є безпідставними з наступних доводів та передбачених законом підстав.

Так, відповідно до статті 41 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", тут і далі в редакції чинній на час встановлення позивачу ІІ групи інвалідності, виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий статус військовослужбовців" встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Відповідно до частини четвертої статті 163 Закону №2011-XII, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

З метою реалізації статті 16-3 Закону №2011-XII Урядом затверджено Порядок №975, який набрав чинності з 24.01.2014р.

Відповідно до пункту 3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Згідно з пунктом 8 Порядку №975 якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Отже, обмеження дворічним строком, протягом якого зміна групи інвалідності, її причин або ступеня втрати працездатності є підставою для виплати одноразової грошової допомоги, введені лише з 01.01.2014р.

За таких умов положення частини четвертої статті 163 Закону №2011-XII застосовується до правовідносин, що виникли після набрання ним чинності, тобто після 01.01.2014р.

Згодом, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016р. №1774-VIII (набрав чинності з 01.01.2017р.) частину четверту статті 163 Закону №2011-XII доповнено абзацом 2 такого змісту: "У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється".

Отже, у разі якщо інвалідність особі вперше встановлена до 01.01.2014р., а зміна групи інвалідності, її причин або ступеня втрати працездатності відбулись після січня 2014 року, то обмеження строком до таких правовідносин не застосовується.

Посилання відповідача в обґрунтування відмови у виплаті одноразової грошової допомоги на пропуск позивачем тримісячного строку звернення за одноразовою грошовою допомогою є безпідставними, оскільки відповідно до статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий статус військовослужбовців" військовослужбовець має право на отримання одноразової грошової допомоги в тому числі й після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 12.03.2020р (справа №823/238/18), від 16.03.2020р. (справа №560/267/19) та від 16.03.2020р. (справа №750/7782/17), і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від зазначеної правової позиції.

В обґрунтування касаційної скарги відповідач посилається також на те, що чинне станом на час встановлення позивачу у 2012 році інвалідності ІІІ групи законодавство передбачало можливість виплати одноразової грошової допомоги лише в разі встановлення інвалідності під час проходження строкової служби або не пізніше трьох місяців після звільнення зі служби.

Водночас як встановлено судами попередніх інстанцій після встановлення у 2012 році інвалідності ІІІ групи позивач за отриманням грошової допомоги не звертався, чинне на час встановлення позивачу в 2015 році інвалідності ІІ групи законодавство передбачало в разі встановлення інвалідності право військовослужбовців незалежно від виду служби право на отримання одноразової грошової допомоги, а тому такі доводи касаційної скарги також є безпідставними, а тому суди першої та апеляційної інстанцій обгрунтовано прийняли рішення про задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, оскільки при ухваленні судових рішень суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували норм матеріального права, порушень норм процесуального права не допустили, тому суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.09.2018р. та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.03.2019р. - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

Н.В. Коваленко

В.М. Кравчук