Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 червня 2019 року

Київ

справа №2540/2429/18

касаційне провадження №К/9901/6476/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1.) на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.02.2019 (головуючий суддя - Собків Я.М., судді - Ісаєнко Ю.А., Файдюк В.В.) у справі за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Чернігівській області (далі - Управління) про визнання протиправною та скасування вимоги, зобов`язання вчинити певні дії, ,

УСТАНОВИВ:

У липні 2018 року ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Управління, у якому просив: визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 03.05.2018 № Ф-213-23, складену Управлінням; зобов`язати Управління видалити з інформаційної системи органу доходів і зборів відомості про наявність у ФОП ОСОБА_1 заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Чернігівський окружний адміністративний суд рішенням від 17.09.2018 у задоволенні позову відмовив.

ФОП ОСОБА_1 оскаржив це рішення до Шостого апеляційного адміністративного суду, який ухвалою від 20.11.2018 залишив апеляційну скаргу без руху з підстав її невідповідності вимогам пункту 1 частини п`ятої статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки до апеляційної скарги не додано документа про сплату судового збору у встановленому законом розмірі, та встановив десятиденний строк для усунення недоліків апеляційної скарги з моменту отримання копії цієї ухвали.

На виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху ФОП ОСОБА_1 надіслав до суду апеляційної інстанції квитанцію № 0.0.1204821179.1 від 06.12.2018 про сплату судового збору у розмірі 1289,04 грн.

Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 01.02.2019 апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 17.09.2018 повернув, оскільки скаржник не виконав вимог ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху у повному обсязі.

ФОП ОСОБА_1 оскаржив ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.02.2019 до Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, який ухвалою від 25.04.2019 відкрив касаційне провадження у даній справі та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на те, що суд апеляційної інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, оскільки в ухвалі Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.02.2019 суд безпідставно зазначив про необхідність сплати ФОП ОСОБА_1 судового збору за вимогу немайнового характеру, оскільки ця позовна вимога є похідною від майнової позовної вимоги, з огляду на що ФОП ОСОБА_1 повинен був сплатити судовий збір лише із позовної вимоги майнового характеру, що і було зроблено скаржником.

Управління не скористалось своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 03.06.2019 закінчив підготовку справи до касаційного розгляду, визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами і призначив справу до розгляду в порядку письмового провадження з 04.06.2019.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до пункту 1 частини п`ятої статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Частиною другою статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Пунктом 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Як вбачається з ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.11.2018 про залишення апеляційної скарги ФОП ОСОБА_1 без руху, недоліком апеляційної скарги суд апеляційної інстанції визначив те, що скаржник не додав до апеляційної скарги документа про сплату судового збору у встановленому законом розмірі, а саме - 3689,04 грн. (з яких 1289,04 грн. - за майнову вимогу, 2400,00 грн. - за немайнову вимогу).

Мотивуючи своє рішення про повернення апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції, виходив з того, що на виконання вимог ухвали від 20.11.2018 скаржник зобов`язаний був сплатити судовий збір у розмірі 3689,04 грн., виходячи із двох позовних вимог - майнового та немайнового характеру, тоді як ФОП ОСОБА_1 сплатив судовий збір у розмірі 1289,04 грн., тобто лише за позовну вимогу майнового характеру, з огляду на що скаржник не усунув недоліки апеляційної скарги у повному обсязі.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду вважає зазначений висновок суду апеляційної інстанції помилковим, з огляду на наступне.

Згідно з частиною третьою статті 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Системний аналіз частини першої статті 5, частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави для висновку, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов`язати прийняти рішення, вчинити дії або утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дії чи бездіяльності є однією вимогою.

Зі змісту позову ФОП ОСОБА_1 вбачається, що він заявив одну позовну вимогу майнового характеру, виходячи із якої ним і був сплачений судовий збір, при поданні апеляційної скарги, оскільки зазначена вимога є передумовою для застосування інших способів захисту порушеного права, зокрема, зобов`язання контролюючого органу вчинити певні дії.

Проте, неправильно визначивши кількість позовних вимог, розмір судового збору, який підлягає сплаті при поданні апеляційної скарги, та не надавши у зв`язку з цим позивачу можливості усунути недоліки апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про наявність підстав для повернення апеляційної скарги.

За таких обставин, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що Шостий апеляційний адміністративний суд, повертаючи апеляційну скаргу (ухвала від 01.02.2019), порушив норми процесуального права, у зв`язку з цим його рішення підлягає скасуванню із передачею справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Пунктом 2 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Відповідно до частини першої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Враховуючи зазначене, касаційна скарга ФОП ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а ухвала Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.02.2019 підлягає скасуванню із направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Керуючись п.2 ч.1 ст. 349, ч.ч. 1,4 ст. 353, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.02.2019 скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк

Т.М. Шипуліна