Історія справи

Ухвала КАС ВП від 01.08.2019 року у справі №826/17566/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 жовтня 2019 року

Київ

справа №826/17566/18

адміністративне провадження №К/9901/20617/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Головуючої судді - Желтобрюх І. Л., суддів: Білоуса О. В., Блажівської Н. Є.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2019 року (колегія суддів у складі: Костюк Л. О., Бужак Н. П., Пилипенко О. Є.) у справі №826/17566/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЛЦ" до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,

установив:

У жовтні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЛЦ" звернулося до суду з позовом до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2018 року адміністративний позов задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення комісії Головного управління ДФС у Київській області №898477/42027407 від 29 серпня 2018 року; зобов'язано Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №12 від 31 липня 2018 року, складену ТОВ "ТЛЦ", датою її фактичного надходження - 31 липня 2018 року.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач двічі намагався оскаржити його в апеляційному порядку.

Так, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2019 року апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області залишено без руху у зв'язку з несплатою апелянтом судового збору, надано останньому строк для усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою апеляційного суду від 21 березня 2019 року апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2018 року повернуто апелянту у зв'язку з несплатою судового збору.

Після цього, відповідач вдруге звернувся з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції, до якої долучив докази сплати судового збору.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2019 року, яка є предметом даного касаційного оскарження, Головному управлінню ДФС у Київській області відмовлено у відкритті апеляційного провадження за його скаргою на рішення суду першої інстанції.

Приймаючи зазначене рішення апеляційний суд виходив з того, що Головним управлінням ДФС у Київській області пропущений строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, а наведені скаржником причини пропуску такого строку не є поважними і не можуть вважатися достатньою підставою для його поновлення. У зв'язку з цим суд, керуючись положеннями пункту 4 частини 1 статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшов висновку про наявність підстав до відмови у відкритті апеляційного провадження за скаргою відповідача.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням Головне управління ДФС у Київській області подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та направити справу на продовження розгляду до цього ж суду. В обґрунтування вимог касаційної скарги її заявник зазначає, що апеляційним судом не було надано належної правової оцінки доводам податкового органу щодо причин пропуску строку на апеляційне оскарження.

Позивач своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу у встановлений судом строк не скористався, що не є перешкодою до касаційного перегляду справи.

Касаційний перегляд справи проведено в порядку письмового провадження відповідно до пункту 3 частини 1 статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, що діє з 15 грудня 2017 року; далі - КАС України).

За змістом частин 1 та 2 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Можливість забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства (частина 3 статті 2 КАС України).

Механізм реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовано Главою першою Розділу ІІІ КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з частиною 3 статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених частиною 3 статті 298 КАС України, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

У свою чергу, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі (пункт 4 частини 1 статті 299 КАС України).

Виходячи зі змісту наведених норм, в разі пропуску особою, що подає апеляційну скаргу, строку на апеляційне оскарження така скарга залишається судом без руху у зв'язку із непорушенням нею питання поновлення цього строку або визнанням наведених для його поновлення підстав неповажними. При цьому, такій особі в будь-якому випадку надається десятиденний з дня вручення ухвали строк, але в першому випадку - для звернення до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку, а в другому - для наведення інших (поважних) підстав для його поновлення. У разі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або ж наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Таким чином, процесуальним законом чітко регламентовано алгоритм дій апеляційного суду у ситуації, коли скаржником пропущений строк на апеляційне оскарження.

Разом із тим, отримавши апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області та визнавши неповажними наведені ним причини пропуску строку на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції одразу відмовив у відкритті апеляційного провадження за скаргою відповідача, попередньо не залишивши її без руху, чим обмежив процесуальне право скаржника на зазначення інших підстав його пропуску, у разі їх наявності, та надання доказів на підтвердження таких обставин.

Враховуючи викладене, колегія суддів КАС ВС вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження, передбачених пунктом 4 частини 1 статті 299 КАС України.

Згідно з частиною 1 статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду апеляційної інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому наявні підстави для її скасування з направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

постановив:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області задовольнити.

Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2019 року скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя І. Л. Желтобрюх

Судді О. В. Білоус

Н. Є. Блажівська