Історія справи

Ухвала КАС ВП від 28.07.2019 року у справі №520/1919/19

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 вересня 2019 року

м. Київ

справа №520/1919/19

адміністративне провадження №К/9901/19783/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача: Желтобрюх І. Л.,

суддів: Білоуса О. В., Блажівської Н. Є.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 27 березня 2019 року (суддя:

Заічко О. В. ) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2019 року (судді: Гуцал М. І., Донець Л. О., Бенедик А. П. ) у справі №520/1919/19 за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області до Державного підприємства "Харківський приладобудівний завод ім. Т. Г. Шевченка" про стягнення коштів,

встановив:

26 лютого 2019 року Головне управління Державної фіскальної служби у Харківській області (далі - позивач, ГУ ДФС у Харківській області) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державного підприємства "Харківський приладобудівний завод ім. Т. Г. Шевченка" про стягнення частини чистого прибутку (доходу) до бюджету у сумі 34 188 901 грн.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 27 березня 2019 року, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2019 року, адміністративний позов залишено без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.

Не погоджуючись із вказаними судовими рішенням, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на неможливість застосування строків звернення до суду, визначених статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), до спорів, пов'язаних із стягненням несплаченої частини чистого прибутку, оскільки таке стягнення по суті є стягненням заборгованості зі сплати обов'язкового платежу, відмінного від податків та зборів, а отже, застосуванню підлягає загальний строк позовної давності, визначений податковим законодавством, - 3 роки.

Відповідач скористався своїм процесуальним правом та подав відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін, оскільки вважає доводи позивача безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - такими, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

У відповіді на відзив позивач зазначає, що наведені у ньому заперечення жодним чином не спростовують обставини та підстави, на які посилається касатор.

Наголошує на тому, що судами в порушення прав контролюючого органу здійснено помилкове тлумачення норм чинного законодавства, що унеможливлює стягнення заборгованості в законному порядку та підриває засади державної економічної політики України.

В ході підготовки справи до розгляду позивачем також було заявлено клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки на, його думку, відсутність єдиної правової позиції на рівні судів різних інстанцій свідчить про наявність виключної правової проблеми. В обґрунтування заявленого клопотання позивач посилається на низку судових проваджень у аналогічних справах, при вирішенні яких судами було застосовано строки позовної давності в 3 роки.

Перевіривши доводи та обґрунтування заявленого вище клопотання, колегія судів дійшла висновку про відсутність підстав до його задоволення, з огляду на недоведення позивачем наявності виключної правової проблеми, вирішення якої необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки в жодному із наведених до прикладу проваджень судами не вирішувалось питання строків звернення контролюючого органу до суду із позовними вимогами.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, підставою звернення податкового органу до суду з даним адміністративним позовом слугувала несплата Державним підприємством "Харківський приладобудівний завод ім. Т. Г. Шевченка" частини чистого прибутку (доходу) за період з ІІ кварталу 2017 року по ІІ квартал 208 року у загальній сумі 34188901 грн.

Залишаючи адміністративний позов без розгляду суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем пропущений строк, визначений частиною 2 статті 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду та не надано доказів поважності причин пропуску даного строку.

З такими висновками судів попередніх інстанцій погоджується і колегія суддів суду касаційної інстанції, виходячи з такого.

Відповідно до статті 1 Податкового кодексу України (далі - ПК України) ПК України, зокрема, регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Вичерпний перелік загальнодержавних і місцевих податків і зборів визначено у ПК України.

Разом з тим, частина прибутку (доходу), що сплачується до державного бюджету унітарними підприємствами, хоча і є обов'язковим до сплати цими підприємствами платежами, але не входить до переліку загальнодержавних чи місцевих податків і зборів (обов'язкових платежів), визначеного статями 9 та10 ПК України.

Так, відповідно до частини 1 статті11-1 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" від 21.09.2006 № 185-V, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - ~law21~), державні унітарні підприємства (крім державного підприємства обслуговування повітряного руху України "Украерорух" відповідно до Закону України "Про приєднання України до Багатосторонньої угоди про сплату маршрутних зборів", державного підприємства із забезпечення функціонування дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних міжурядових організацій в Україні Державного управління справами, державних комерційних підприємств та казенних підприємств, які відповідно до статті 1 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" належать до наукових установ, а також науково-технологічних комплексів, заснованих на державній власності, а також державних підприємств "Міжнародний дитячий центр "Артек" і "Український дитячий центр "Молода гвардія") та їх об'єднання зобов'язані спрямувати частину чистого прибутку (доходу) до Державного бюджету України у розмірі не менше 30 відсотків у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Порядок відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями затверджено Постановою Кабінет Міністрів України від 23.02.2011 № 138 (далі - Порядок № 138).

Згідно з пунктами 2,3 Порядку № 138 визначено, що частина чистого прибутку (доходу) сплачується державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями до державного бюджету наростаючим підсумком щоквартальної фінансово-господарської діяльності за відповідний період у строк, встановлений для сплати податку на прибуток підприємств.

Частина чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету, визначається державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями відповідно до форми розрахунку, встановленої Державною податковою службою, та зазначається у декларації з податку на прибуток підприємства.

Розрахунок частини чистого прибутку (доходу) разом з фінансовою звітністю, складеною відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, подається державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями до органів державної податкової служби у строк, передбачений для подання декларації з податку на прибуток підприємств.

Тобто, частина чистого прибутку визначається за результатами фінансово-господарської діяльності, розраховується за правилами бухгалтерського обліку та формою розрахунку, встановленої Державною податковою службою, та декларується і сплачується у строк та в порядку, передбачені для податку на прибуток підприємств.

При цьому, як вже було зазначено вище, частина чистого прибутку не є податковим платежем у розумінні норм ПК України, оскільки цей платіж не віднесений ні до загальнодержавних податків та зборів, ні до місцевих податків.

Покладення ж на контролюючі органи повноважень щодо обліку спірних платежів, а також контролю за правильністю та своєчасністю надходження їх до Державного бюджету України не змінює правової природи таких платежів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 01.08.2018 по справі № 826/19797/16.

В ході судового розгляду справи судами попередніх інстанцій було встановлено, що у поданих відповідачем розрахунках частини чистого прибутку (доходу), що підлягають сплаті Державним підприємством "Харківськийприладобудівний завод ім.

Т. Г. Шевченка" до Державного бюджету, були визначені суми за наступні періоди: за II квартал 2017 року - 15079945 грн. (граничний строк сплати до 21.08.2017 року); за III квартал 2017 року - 12928188 грн (граничний строк сплати до
20.11.2017 року).; за І квартал 2018 року - 4310099 грн. (граничний строк сплати до 21.05.2018 року); за II квартал 2018 року - 1870669 грн. (граничний строк сплати до 20.08.2018 року).

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що саме факт несплати спірних платежів у строки, визначені законодавством, зумовлював появу у податкового органу права на звернення до суду з позовом щодо стягнення визначених державним підприємством у квартальних розрахунках сум частини чистого прибутку.

В той же час, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом лише 26 лютого 2019 року.

При цьому, позивачем ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції не було подано клопотання про визнання причин пропуску строку на звернення до суду поважними з наступним його поновленням.

За приписами частини 1 статті 3 КАС України порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, Конституцією України та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно зі статтею 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого статтею 122 КАС України або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій та не спростовано скаржником жодними іншим законом строк на звернення податкового органу до суду з такими позовними вимогами не встановлено, а отже висновок судів про необхідність застосування загальних строків адміністративного судочинства є законним та обґрунтованим.

Доводи скаржника про наявність у податкового органу права на звернення до суду протягом передбаченого ПК України строку давності у 1095 днів, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки спірні суми стягнення не є податковим платежем та грошовим зобов'язанням, податковим боргом в розумінні ПК України, що унемовжливлює застосування положень статті 102 ПК України до спірних правовідносин в частині визначення строків звернення до суду.

За приписами частини 3 статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Таким чином, враховуючи те, що позивачем пропущений встановлений законом строк звернення до суду з даними позовними вимогами та будь-яких обґрунтувань обставин та доказів, на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом позивачем не наведено та не доведено, - колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність поважних причин для поновлення строку звернення до суду з даним позовом та про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду у відповідності до вимог ст.123 КАС України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржувані рішення є обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, внаслідок чого касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 27 березня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2019 року у справі №520/1919/19 залишити без змін, а касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області, - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не оскаржується.

Суддя-доповідач: І. Л. Желтобрюх

Судді: О. В. Білоус

Н. Є. Блажівська