Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 травня 2020 року

м. Київ

справа № 420/6649/19

адміністративне провадження № К/9901/6247/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 420/6649/19

за позовом ОСОБА_1 до Департаменту комунальної власності Одеської міської ради про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду (суддя: Я. В. Балан) від 25 листопада 2019 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду (колегія у складі суддів: Ю. М. Градовський, А. В. Крусян, О. В. Яковлєв) від 29 січня 2020 року,

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулася в суд із адміністративним позовом до Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, у якій просила:

- визнати протиправними дії щодо надання листом за № 0119/2359-09-02 від 11 жовтня 2019 року недостовірної та неповної інформації з питань зазначених у запиті на інформацію № ЗПИ-539 від 07 серпня 2017 року;

- зобов`язати надати відповідь на запит на інформацію за № ЗПИ-539 від 07 серпня 2017 року відповідно до поставлених питань у порядку Закону України «Про доступ до публічної інформації».

2. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2019 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року, відмовлено у відкритті провадження.

3. Не погоджуючись з рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій, 04 березня 2020 року позивач звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2019 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

4. Ухвалою Верховного Суду від 16 березня 2020 року відкрито касаційне провадження за скаргою позивача та установлено десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на касаційну скаргу.

5. 07 квітня 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому відповідач посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення суду першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

6. Ухвалою Верховного Суду від 18 травня 2020 року закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що спір між сторонами виник з приводу виконання судового рішення по адміністративній справі № 522/15736/17.

8. До Приморського районного суду м. Одеси, звернулась ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 після зміни ім`я) із адміністративним позовом до Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити певні дії. Обґрунтовуючи подану позовну заяву, ОСОБА_1 , зазначила, що звернулась до Одеської міської ради із запитом на інформацію стосовно наявності в межах земельних ділянок, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_3, АДРЕСА_2 , земель, які не підлягають передачі у приватну власність, відповідно до статті 83 Земельного кодексу України. Відповіддю від 11 серпня 2017 року, Департаментом комунальної власності Одеської міської ради було зазначено, що земельні ділянки за вищезазначеними адресами входять до складу земель, які не можуть передаватись у приватну власність, відповідно до статті 83 Земельного кодексу України.

9. Наголошуючи, що відповідачем було надано недостовірну та неповну інформацію, ОСОБА_1 , просила визнати дії відповідача протиправними та зобов`язати надати відповідь на запит.

10. Постановою Приморського районного суду від 04 жовтня 2017 року, у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту комунальної власності Одеської міської ради про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити певні дії відмовлено.

11. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року, постанову Приморського районного суду м. Одеси від 04 жовтня 2017 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту комунальної власності Одеської міської ради про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити певні дії скасовано. Прийнято нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправними дії Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, щодо надання ОСОБА_1 неповної інформації за інформаційним запитом від 07 серпня 2017 року № ЗПИ-539.

Зобов`язано Департамент комунальної власності Одеської міської ради надати ОСОБА_1 вичерпну інформацію стосовно правового статусу об`єктів нерухомості та земельних ділянок за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_2 , у порядку Закону України «Про доступ до публічної інформації».

У решті задоволення позовних вимог відмовлено.

12. Постановою Верховного Суду від 06 вересня 2019 року, у адміністративній справі № 522/15736/17, касаційну скаргу Департаменту комунальної власності Одеської міської ради залишено без задоволення, постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року залишено без змін.

13. Листом № 0119/2359/09-02 від 11 жовтня 2019 року, Департамент комунальної власності Одеської міської ради повідомив «…на виконання постанови Верховного суду від 06 вересня 2019 року (справа № 522/15736/17) у межах компетенції, надає відповідь на запит на публічну інформацію від 07 серпня 2017 року № ЗПИ-539…».

14. Вважаючи, що Департамент комунальної власності Одеської міської ради, листом № 0119/2359-09-02 від 11 жовтня 2019 року надав ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) недостовірну та неповну інформацію з питань зазначених у запиті на інформацію № ЗПИ-539 від 07 серпня 2017 року, позивач звернулась до суду з цим позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

15. Відмовляючи у відкритті провадження у даній адміністративній справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачка фактично повторно звернулася в суд із адміністративним позовом з того самого предмета, та із тих самих підстав, та до того самого відповідача, як той, щодо якого набрали законної сили судові рішення у справі № 522/1573/17. А тому, суди вважали, що заявлені позовні вимоги стосуються саме порядку виконання судового рішення і позивачка, у випадку незгоди із рішеннями, діями чи бездіяльністю відповідача, має встановлене законом право звернутися до суду в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

16. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, уважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.

17. Позивач, наводить доводи аналогічні доводам адміністративного позову та апеляційної скарги, здійснює виклад обставин та надає їм відповідну оцінку, цитую норми процесуального та матеріального права, а також висловлює свою незгоду із оскаржуваними судовими рішеннями, а тому повторному зазначенню не потребують.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

18. Верховний Суд, переглянувши оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.

19. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

20. Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

21. Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

22. Згідно з положеннями статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

23. Як установлено статтею 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

24. Частиною четвертою статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

25. За загальним правилом для захисту чи поновлення своїх порушених прав і законних інтересів позивач, на користь якого ухвалено вказане судове рішення, має право подати заяву до суду першої інстанції. Така форма судового контролю з ініціативи учасника справи встановлена статтею 383 КАС України.

26. Згідно з частинами 1 та 2 статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

У такій заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява; 2) ім`я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 3) ім`я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 4) ім`я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 5) номер адміністративної справи; 6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; 7) інформація про день пред`явлення виконавчого листа до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження; 9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.

27. Системний аналіз вищезазначених норм права свідчить, що судовий контроль є спеціальним видом провадження в адміністративному судочинстві, відмінним від позовного. Головна мета судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах полягає, насамперед, у реалізації основних завдань адміністративного судочинства при здійсненні адміністративними судами правосуддя, оскільки воно не обмежується винесенням судового рішення, а також передбачає його виконання.

28. Правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований у тому числі і приписами статті 383 КАС України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача. Застосування судом до суб`єкта владних повноважень заходів процесуального впливу можливе виключно у випадку встановлення факту невиконання таким суб`єктом владних повноважень дій зобов`язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи-позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами.

29. Крім того, Верховний Суд зазначає, що наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання повторного позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України (ст. 382 Кас України), який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.

30. Отже, суди попередніх інстанцій повинні були з`ясувати, чи не були оскаржувані дії відповідача пов`язані з виконанням судового рішення, чи є самостійним предметом спору.

31. Так, як вбачається із матеріалів справи, що позивачка наполягає, що підставою для звернення в суд стала недостовірна та неповна відповідь Департаменту за № 0119/2359-09-02 від 11 жовтня 2019 року на її запит на публічну інформацію від 07 серпня 2017 року.

32. Водночас, як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, оскаржувана відповідь надана на виконання постанови Верховного Суду від 06 вересня 2019 року у справі за № 522/15736/17, яким залишено без змін постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року, якою визнано протиправними дії Департаменту комунальної власності Одеської міської ради щодо надання ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 після зміни ім`я) неповної інформації за інформаційним запитом від 07 серпня 2017 року № ЗПИ-539, та зобов`язано Департамент надати вичерпну інформацію в порядку Закону України «Про доступ до публічної інформації».

33. Суди попередніх інстанцій проаналізувавши предмет позову у цій справі, дійшли висновку, що фактичною підставою для звернення в суд із даними вимогами слугувала незгода позивачки із діями та бездіяльністю відповідача під час виконання судового рішення по справі № 522/15736/17.

34. За таких обставин, Верховний Суд уважає правильним висновок суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, про те, що позивачкою обрано невірний спосіб захисту порушених (на її думку) прав, свобод та інтересів, оскільки у даному випадку чинне законодавство наділяє особу правом особливого звернення до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправними дії чи бездіяльність відповідача щодо невиконання судового рішення в рамках справи № 522/15736/17, а не з новим позовом.

35. У зв`язку з наведеним, вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні за новим адміністративним позовом не розглядаються.

36. Суд вважає, що суди попередніх інстанцій у цій справі при вирішенні спору у повній мірі дослідили характер правовідносин, що виникли між сторонами та звернули увагу, що підставою звернення до суду з даним позовом є невиконання судового рішення, та як наслідок дійшли обґрунтованого висновку у застосуванні спеціальних правових норм, які передбачені у статті 383 КАС України.

37. За таких обставин, саме з огляду на фактичні обставини цієї справи, на думку колегії суддів, суд першої та апеляційної інстанцій у справі, яка розглядається, обґрунтовано відмовити у відкритті провадження, оскільки вказані обставини підлягають перевірці в межах вирішення процесуальних питань, пов`язаних з виконанням судових рішень в адміністративних справах в порядку судового контролю.

38. Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

39. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги залишає судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

40. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

41. З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

Керуючись статтями 327, 341, 345, 349, 350, 355 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2019 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №420/6649/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: М. М. Яковенко

Судді: І. В. Дашутін

О. О. Шишов