Історія справи

Ухвала КАС ВП від 20.12.2018 року у справі №810/3615/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 810/3615/17

адміністративне провадження № К/9901/68042/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В. П.,

суддів: Васильєвої І. А., Пасічник С. С.,

розглянувши у порядку письмового провадження скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільпо-Фуд" на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.11.2018 (колегія суддів: А. Г. Степанюк, Л. В.

Губська, О. В. Епель) у справі №810/3615/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільпо-Фуд" до Київської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільпо-Фуд" звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Київської митниці ДФС (далі - Відповідач, Київська митниця) про визнання протиправним і скасування рішення Київської митниці про коригування заявленої митної вартості товару від
19.07.2017 року №125220/2017/010042/2.

Позов обґрунтований тим, що при митному оформленні товару, який ввозився на територію України, він визначив його митну вартість за основним методом за ціною договору (контракту), заявив цей показник у декларації митної вартості від
12.07.2017 №UA125220/2017/706443, до якої додавалися усі необхідні документи для підтвердження ціни. Однак, на думку позивача, митний орган безпідставно не погодився із заявленою декларантом митною вартістю товару, визначеною за ціною договору (контракту), та незаконно прийняв рішення про коригування митної вартості товару із застосуванням методу 2-г (резервний). Позивач зазначає, що до митного контролю були подані всі документи на підтвердження заявленої митної вартості товару, а також подані документи не містять розбіжностей. Позивач зазначає, що відповідачем порушено послідовність застосування методів та необґрунтованості рішень про коригування. Консультацію з позивачем митний орган не проводив.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.05.2018 (суддя - Лиска І. Г. у задоволенні позову відмовлено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що предмет зовнішньоекономічного контракту не відповідає товару, який імпортується, а згаданий контракт не підтверджує свою автентичність з огляду на відсутність підписів постачальника у ньому. Крім того, зазначив, що до страхової суми включені витрати, які не передбачені умовами договору страхування, а відтак розмір фактично понесених витрат на страхування не підтверджено. Крім іншого, зауважив про обґрунтованість застосування контролюючим органом резервного методу визначенні митної вартості товарів.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.11.2018 рішення суду першої інстанції було залишено без змін. Однак суд апеляційної інстанції визнав, що рішення яке було прийнято відповідачем є законним лише з тих підстав, що розмір страхової суми у страховому сертифікаті (258660,864 грн. ) не підтверджений документально та не відповідає умовам п. 3.1 Генерального договору страхування, а саме сума інвойсу (178463,1315 грн. ) перевищує страхову суму та розмір транспортних витрат (19611,90 грн. ). В решті з висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції не погодився і спростував їх. Також зазначив, що у відповідача виник обґрунтований сумнів щодо правильності заявленої ТОВ "Сільпо-Фуд" митної вартості товару, яка була визначена останнім на підставі документів, що містять розбіжності та не містять всіх відомостей щодо ціни, яка була сплачена або підлягає сплаті.

Не погоджуючись з судовими рішеннями суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати, позов задовольнити. Вказується на те, що митниця в рішенні про коригування митної вартості не посилалась на не підтвердженні витрати на перевезення і витрати на страхування, а тому такі розбіжності не могли оцінюватись під час розгляду даної справи. Водночас зауважує, про хибний підхід до розуміння судом апеляційної інстанції вартості послуг із страхування в порівнянні із розміром страхової суми, а також складових вартості перевезення товару.

В письмовому відзиві на вказану касаційну скаргу, який надійшов до Вищого адміністративного суду України відповідач просив її залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивачем до Київської митниці подано вантажну митну декларацію від 12.07.2017 року №UA125220/2017/706443 (далі - МД) для митного оформлення імпортованого Позивачем за вказаним вище Контрактом товару - посуд столовий, глазурований, виготовлений з кам'яної кераміки.

Митна вартість товару позивачем визначена за ціною Контракту в сумі 7 605,78
доларів США. На підтвердження заявлених відомостей ТОВ "Сільпо-Фуд" подані, зокрема, наступні документи, (0271) Пакувальний лист від 05.05.2017 року; (0380) Інвойс від 05.05.2017 року; (0705) Коносамент від 10.05.2017 року; (0730) Автотранспортна накладна від 24.05.2017 року; (0861) Сертифікат про походження товару від 16.05.2017 року; (1505) Висновок за результатами дослідження експертного підрозділу Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи від 10.07.2017 року; (1701) Акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу; (1801) Попередня митна декларація від 16.06.2017 року; (3004) Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги від 20.06.2017 року; (3530) Страховий поліс від
24.05.2017 року; (4100) Зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу товарів № 1500 від 17.11.2016; (4200) Договір страхування № 101023480 від 28.11.2016 року; (4301) Договір про перевезення № 1763 від 07.11.2016 року; Інформацію про позитивні результати здійснення фітосанітарного контролю товару (наявність на товаросупровідних документах відбитку штампу "Ввезення в Україну дозволено"); Інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю (наявність на товаросупровідних документах відбитку штампу "Радіологічний контроль ввіз дозволено"); (5509) Інформацію в інформаційно-телекомунікаційній системі органів доходів і зборів про позитивні результати державних видів контролю у разі застосування принципу "єдиного вікна"; (m9107) Акт про взяття проб (зразків) товарів.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, 12.07.2017 декларант отримав від відповідача електронне повідомлення для надання додаткових документів та інформації про правильність зазначення митної вартості, а саме: оригінал контракту № 1500 від 17.11.2016 року та доповнень до нього; інвойсу від
05.05.2017 року № FZAMC17030; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прас-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; транспортні (перевізні) документи, а саме - оригінали актів виконання робіт та рахунок на транспортні витрати з датою, передбаченою умовами контракту на перевезення та інші додаткові документи необхідні для підтвердження заявленої митної вартості.

У відповідь позивач листом від 19.07.2017 року №957 направив додаткові документи: прайс-лист від 01.03.2017; комерційну пропозицію №5/05/2017 від
05.05.2017; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №Ц-607 від 17.07.2017; лист про нерозголошення комерційної інформації від 12.07.2017; акт виконаних робіт від
20.06.2017 року № UAIM0288202. Інші документи не були надані у зв'язку з їх відсутністю.

Рішенням про коригування митної вартості товарів від 19.07.2017 року №UA125220/2017/010042/2 із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості товарів - резервного методу митну вартість скориговано з 0,78 доларів США за одиницю товару до 1,54 долари США за одиницю товару. Крім того, складено карту відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні виписку чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA125220/2017/00071.

Не погоджуючись із рішенням Митниці про коригування митної вартості товарів та картки відмови у прийнятті митної декларації, позивач звернувся до суду, з яких суд апеляційної інстанції відмовив у задоволені позову на підставі висновків, що були зазначені в цій постанові.

Разом з тим, касаційний суд вважає висновки суду апеляційної інстанції передчасними, та такими, що зроблені без повного з'ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а відтак таке судове рішення не є такими, що відповідає вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 242 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 53 МК України у випадках, передбачених частини 1 статті 53 МК України, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Частиною 3 статті 53 МК України встановлено обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з положенням частини четвертої вказаної статті у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Відповідно до частини 1 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Згідно з положеннями статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм статті 57 МК України.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статей 59 і 60 МК України, або вартість товарів, обчислена відповідно до статей 59 і 60 МК України.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статей 59 і 60 МК України.

Як установлено судами та підтверджується матеріалами справи, мотиви для прийняття оскаржуваного рішень Митницею були наступні:

- згідно розділу 5 "Порядок поставки товару" (п. 5.4.4.) зовнішньоекономічного договору (контракту) купівлі-продажу товарів від 17.11.2016 року №1500 постачальник разом із товаром має передати покупцю визначений пакет документів, серед яких є Сертифікат про походження форми EUR-1 (який подається до митного оформлення тільки з товарами виробленими в країнах Європейського Союзу), а також в розділі 7 "Маркування" (п. 7.2.) завбачено, що товари мають відповідати стандартам та нормам Європейського Союзу для таких товарів. Англійська версія контракту відповідає українській;

- у розділі 11 "Інші умови" (п. 11.14.) відсутні зразки факсимільних підписів представників як покупця, так і продавця. Договір укладено з AIMON GROUP LIMITED, 6/F KAM SANG BUILDING, 257 DES VOEUX ROAD, CENTRAL, SHEUNG WAN, HONG KONG, P.R. CHINA (Китай), тому вищевказані пункти в договорі не можуть бути присутні. Відбитки печаток продавця та покупця знаходяться на окремому листку, що не виключає можливість змінювати загалом весь текст контракту;

- прайс-лист, який був наданий додатково, складений AIMON GROUP LIMITED, а виробником товарів є "Spring International Trading Co., Limited", згідно графи 31 митної декларації це не відповідає вимогам ч. 2 ст. 53 МК України;

- при складанні експертного висновку від 17.07.2017 року №Ц-607, згідно п. 6 використовувались документи, що мають розбіжності, а у п. 9 зазначено, що контрактну вартість товару підтверджено з урахуванням цінової пропозиції виробника. Проте, слід зазначити, що комерційна (цінова) від 10.01.2017 року №10/01/17 пропозиція надана іноземним контракт отримувачем AIMON GROUP LIMITED, який в свою чергу не є виробником товару;

- у встановлений МК України додаткові документи надані не у повному обсязі.

Інших підстав відповідачем у даному рішенні не вказувалось.

У відповідності до приписів статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених статті 55 МК України, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених статті 55 МК України, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х статті 55 МК України в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 статті 55 МК України або до суду.

Враховуючи вище наведені норми МК України, а також встановлені підстави, які вказані відповідачем в спірному в даній справі рішенні, Верховний Суд, погоджуючись із доводами позивача, вважає, що суд апеляційної інстанції, надаючи правову оцінку таким складовим митної вартості завезеного позивачем товару як вартість страхової суми, порівнюючи її з вартістю придбаного товару, а також ціни транспортування, не врахував, що такі підстави не визначались Митним органом.

В даному разі, Верховний Суд вважає за необхідне звернути увагу суду апеляційної інстанції, що згідно із оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару відповідач констатує, що позивач не надав на його запит документів які можуть підтвердити вартість транспортування імпортованого ним товару. При цьому зауважень щодо відсутності договору про страхування такого товару рішення митниці не містить.

Варто зауважити, що в картці відмови у прийнятті МД (т.1, а. с.74) вказані договір (контракт) про перевезення №1763 від 07.11.2016, рахунок-фактура про надання транспортних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги та страховий поліс №1532 від 24.05.2017.

Водночас листом від 19.07.2017, за вих. №957 (т.1, а. с.68), який надсилався позивачем на первинний запит митниці, відповідачу додатково надсилався серед інших документів генеральний договір добровільного страхування вантажів №101023480 від 28.11.2016.

Підсумовуючи наведене, Верховний Суд вважає, що є підставою для скасування рішення суду апеляційної інстанції із направленням справи на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду справи, необхідно дослідити дійсні обставини прийняття рішення про коригування митної вартості товару імпортованого позивачем товару (графа 33 рішення; т.1, а. с.76) та джерела інформації, що використовувала митним органом для визначення митної вартості.

За правилами пункту 1 частини 2 статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільпо-Фуд" задовольнити частково.

2. Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.11.2018 скасувати, а справу передати на новий розгляд до Шостого апеляційного адміністративного суду.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіВ. П. Юрченко І. А. Васильєва С. С. Пасічник