Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 квітня 2018 року

Київ

справа №821/928/16

адміністративне провадження №К/9901/12589/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шарапи В.М.,

суддів: Бевзенка В.М., Данилевич Н.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2016 у складі колегії суддів: Федусик А.Г. (головуючий), Зуєва Л.Є., Шевчук О.А. у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Херсонській області, Атестаційної комісії №3 Головного управління Національної поліції в Херсонській області про скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Херсонській області, Атестаційної комісії №3 Головного управління Національної поліції в Херсонській області про скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 09.08.2016 позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Атестаційної комісії №3 Головного управління Національної поліції в Херсонській області, оформлене протоколом ОП №15.00006252.0032077 від 16.06.2016 в частині висновку про невідповідність ОСОБА_2 займаній посаді та звільненню зі служби через службову невідповідність. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Херсонській області від 29.06.2016 №103 о/с в частині звільнення ОСОБА_2 зі служби в поліції через службову невідповідність. Поновлено позивача на службі в поліції на посаді начальника чергової частини Каланчацького відділення поліції Новокаховського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Херсонській області з 03.07.2016. Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Херсонській області на користь ОСОБА_2 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в розмірі 6465 грн. 75 коп. Допущено негайне виконання постанови суду в частині поновлення позивача та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 5242 грн. 50 коп. У задоволенні позовних вимог про стягнення на користь позивача моральної шкоди судом відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що атестування позивача проведене за відсутності для цього підстав, а також всупереч меті, що визначена статтею 57 Закону України "Про Національну поліцію". Суд зазначив про недотримання атестаційною комісією процедури атестування позивача, передбаченої Інструкцією про порядок проведення атестування поліцейських, оскільки прийняте за її наслідками рішення не містило висновків щодо обставин, перелічених у пункті 16 розділу IV Інструкції та факту відповідності поліцейського вимогам, що пред'являються до нього як до особи, яка перебуває на відповідній посаді. З огляду на вказані порушення, суд вважав звільнення позивача за наслідками проведеної атестації незаконним, тому поновив позивача на посаді та присудив на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу. Відмовляючи в позові про стягнення моральної шкоди, суд вказав про ненадання позивачем доказів заподіяння йому моральної шкоди у вигляді моральних чи фізичних страждань та не навів обґрунтувань, чим зумовлено розмір моральної шкоди.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2016 постанову суду першої інстанції скасовано та прийнято нову про відмову в задоволенні позовних вимог. .Апеляційний суд прийшов до висновку, що атестування позивача проведено в межах повноважень атестаційної комісії та у спосіб, передбачений Інструкцією про проведення атестування поліцейських, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17.11.2015 №1465.

ОСОБА_2 оскаржив в касаційному порядку вказане судове рішення апеляційного суду з мотивів неправильного застосування судом норм матеріального права, просить його скасувати, а постанову суду першої інстанції залишити в силі. Аргументами на обгрунтування вимог скарги зазначає, що атестування позивача проведено за відсутності для цього підстав, а також всупереч меті, що визначена статтею 57 Закону України "Про Національну поліцію". Позивач вказує на недотримання атестаційною комісією процедури атестування позивача, передбаченої Інструкцією про порядок проведення атестування поліцейських, оскільки прийняте за її наслідками рішення не містило висновків щодо обставин, перелічених у пункті 16 розділу IV Інструкції та факту відповідності поліцейського вимогам, що пред'являються до нього як до особи, яка перебуває на відповідній посаді.

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції, як таку, яка прийнята з урахуванням всіх обставин справи та на підставі норм чинного законодавства - без змін.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, суд приходить до таких висновків.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 з вересня 2004 перебував на службі в органах внутрішніх справ України, а з 07.11.2015 був призначений на посаду начальника чергової частини Каланчацького відділення поліції Новокаховського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Херсонській області з присвоєнням спеціального звання "лейтенант поліції" на підставі Наказу Національної поліції України від 07.11.2015 №5 о/с. Наказом Національної поліції України від 29.06.2016 №103о/с відповідно до підпункту 5 пункту 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" лейтенанта поліції ОСОБА_2 було звільнено з посади через службову невідповідність. Підставою для прийняття вказаного Наказу став атестаційний лист від 16.06.2016.

Стаття 43 Конституції України передбачає, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Починаючи з 07.11.2015 набрав чинності Закон України від 02.07.2015 №580-VIII "Про Національну поліцію" (надалі - Закон №580-VIII).

Згідно з пунктом 9 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №580-VIII, працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Колегія суддів касаційного суду погоджується з доводами позивача про те, що наведена норма Закону №580-VIII не передбачає проведення атестування як вимогу для прийняття на службу в поліції працівників міліції, які виявили таке бажання.

Відповідно до частин 1-4 статті 57 Закону №580-VIII, атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри.

Атестування поліцейських проводиться: 1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; 2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; 3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

Атестування проводиться атестаційними комісіями органів (закладів, установ) поліції, що створюються їх керівниками.

Рішення про проведення атестування приймає керівник поліції, керівники органів (закладів, установ) поліції стосовно осіб, які згідно із законом та іншими нормативно-правовими актами призначаються на посади їхніми наказами.

Таким чином, висновок суду першої інстанції щодо можливості проведення атестування поліцейських лише з підстав, наведених у частині 2 статті 57 Закону №580-VIII, є обґрунтованим і таким, що відповідає нормам законодавства. Передбачені даною нормою повноваження керівника поліції та/або керівників органів (закладів, установ) поліції приймати рішення про проведення атестування поліцейських також повинно здійснюватись виключно з підстав і з метою, визначених частиною 2 статті 57 Закону №580-VIII.

Пунктом 15 розділу IV Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17.11.2015 №1465, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 18.11.2015 року за №1445/27890 (надалі - Інструкція) визначено, що атестаційні комісії на підставі всебічного розгляду всіх матеріалів, які були зібрані на поліцейського, під час проведення атестування шляхом відкритого голосування приймають один з таких висновків:

1)займаній посаді відповідає;

2)займаній посаді відповідає, заслуговує призначення на вищу посаду;

3)займаній посаді не відповідає, підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність;

4)займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

Пунктом 16 розділу IV Інструкції встановлено, що атестаційні комісії при прийнятті рішень стосовно поліцейського повинні враховувати такі критерії: 1) повноту виконання функціональних обов'язків (посадових інструкцій); 2) показники службової діяльності; 3) рівень теоретичних знань та професійних якостей; 4) оцінки з професійної і фізичної підготовки; 5) наявність заохочень; 6)наявність дисциплінарних стягнень; 7) результати тестування; 8) результати тестування на поліграфі (у разі проходження).

Пунктом 20 розділу IV Інструкції передбачено, що усі рішення атестаційної комісії оформлюються протоколом. У протоколі зазначаються дата і місце прийняття рішення, склад комісії, питання, що розглядалися, та прийняте рішення.

Як правильно враховано судом першої інстанції на основі досліджених під час судового розгляду доказів, атестаційна комісія не провела всебічного вивчення документів особової справи позивача, не аналізувала повноти виконання ним функціональних обов'язків (посадових інструкцій), показників службової діяльності, рівня теоретичних знань та професійних якостей, не врахувала наявність заохочень та дисциплінарних стягнень.

Колегія суддів касаційного суду приходить до висновку, що на підставі встановлених фактичних обставин справи, суд першої інстанції правильно застосував наведені норми матеріального права та дійшов вірних висновків про те, що оскаржуване рішення (висновок) атестаційної комісії не містить висновків щодо обставин, передбачених пунктом 16 розділу IV Інструкції, та факту відповідності поліцейського вимогам, що пред'являються до нього як до особи, яка перебуває на відповідній посаді, а тому, є необґрунтованим і таким, що підлягає скасуванню.

Зважаючи на незаконність проведення атестації позивача та безпідставність рішення відповідача-1, а також те, що під час проведення атестування відносно позивача атестаційною комісією № 3 порушені принципи об'єктивності, обґрунтованості, комплексності атестування працівників поліції, суд приймає доводи скаржника про те, що звільнення позивача через службову невідповідність за пунктом 5 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" відбулось незаконно, у зв'язку з чим наказ Головного управління Національної поліції в Херсонській області від 29.06.2016 року №103 о/с в частині звільнення ОСОБА_2 зі службі в поліції є протиправним та підлягає скасуванню.

Поряд з цим, правильним є висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог щодо стягнення на користь позивача моральної шкоди, з огляду на необґрунтованість.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції при ухваленні судового рішення правильно застосував вказані норми матеріального права та не допустив порушень норм процесуального права.

Таким чином, постанова Херсонського окружного адміністративного суду від 09.08.2016 відповідає закону і скасована апеляційним судом помилково.

Згідно зі статтею 352 КАС України, суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 356, 359 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2016 - скасувати.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 09.08.2016 у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Херсонській області, Атестаційної комісії №3 Головного управління Національної поліції в Херсонській області про скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди - залишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

...........................

...........................

...........................

В.М. Шарапа

В.М. Бевзенко

Н.А. Данилевич ,

Судді Верховного Суду