Історія справи

Постанова КАС ВП від 20.01.2026 року у справі №200/5127/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2026 року

м. Київ

справа №200/5127/22

адміністративне провадження № К/990/33352/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж. М.,

суддів - Єресько Л. О., Загороднюка А. Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21.04.2023 (суддя - Тарасенко І. М.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 18.09.2023 (колегія суддів у складі: Геращенка І. В., Блохіна А. А., Компанієць І. Д.),

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їхнє обґрунтування

У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у непризначенні у наказі командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 377 від 06.07.2022 до виплати сім`ї загиблого ОСОБА_2 додаткової грошової винагороди в належному розмірі, передбаченої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168«Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168), надбавки за особливості проходження служби в належному розмірі, передбаченої пунктом 1 Розділу VI наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, а також одноразових додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовця ОСОБА_2 , передбачених підпунктом 8 пункту 6 та підпунктом 3 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704) та пунктом 3 статті 9-1 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII);

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 внести зміни до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 377 від 06.07.2022 щодо загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 в частині виплати сім`ї загиблого додаткової винагороди за пунктом 1 Постанови № 168 у розмірі 397 459,30 грн, виплати надбавки за особливості проходження служби в розмірі 84,5% з 22.06.2021 до дня загибелі, одноразової грошової допомоги після укладання першого контракту в розмірі 18 160 грн, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік у розмірі 528,60 грн та за 2022 рік у розмірі місячного грошового забезпечення за кожен рік, допомоги на оздоровлення за 2021 та 2022 роки у розмірі місячного грошового забезпечення за кожен рік, підйомну допомогу в розмірі місячного грошового забезпечення, та виплатити вказані суми, з урахуванням вже виплачених сум.

На обґрунтування позовних вимог зазначала, що вона є матерію загиблого при виконанні бойового завдання військового ОСОБА_2 . На час виключення ОСОБА_2 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення, за переконанням позивачки як матері померлого військовослужбовця військова частина НОМЕР_1 протиправно не здійснила з нею розрахунків щодо виплати сім`ї загиблого додаткової винагороди за пунктом 1 Постанови № 168 у розмірі 397 459,30 грн, виплати надбавки за особливості проходження служби в розмірі 84,5% з 22.06.2021 до дня загибелі, одноразової грошової допомоги після укладання першого контракту в розмірі 18 160 грн, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік у розмірі 528,60 грн та за 2022 рік у розмірі місячного грошового забезпечення за кожен рік, підйомну допомогу в розмірі місячного грошового забезпечення.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , громадянка України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_3 , мати загиблого під час виконання бойового завдання військового ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт громадянина України № НОМЕР_4 (свідоцтво про смерть видане Покровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) серії НОМЕР_5 від 28.06.2022).

Відповідно до довідки про участь особи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення від 15.07.2022 № 864, ОСОБА_2 з початку війни безпосередньо брав участь у бойових діях з 24.02.2022 до 29.04.2022 та з 09.05.2022 до ІНФОРМАЦІЯ_4.

Для отримання невиплачених, на думку позивачки, сум грошового забезпечення свого сина вона 08.07.2022 звернулася листом до Міністерства оборони України, якому підпорядковуються військові частини, оскільки військова частина НОМЕР_1 розташована у АДРЕСА_1 , куди не надсилались листи. У вказаному листі вона просила виплатити їй як матері неотримане сином грошове забезпечення.

Указана заява була отримана Міністерством оборони України 13.07.2022, що підтверджується поштовим повідомленням, що міститься в матеріалах справи.

22.08.2022 військова частина НОМЕР_1 одним платежем виплатила позивачці грошове забезпечення її сина у розмірі 123 575,05 грн.

15.11.2022 ОСОБА_1 письмово звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_3 , як уповноваженого органу, куди направлено для обліку та зберігання документи ОСОБА_2 , із заявою про надання інформації, які виплати отримував ОСОБА_2 , однак відповідь на дату подання позову їй не надана.

Отже, позивачка уважає, що їй було не у повному обсязі виплачені суми грошового забезпечення її сина, уважає протиправною бездіяльність відповідача щодо незазначення сум у наказі командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 377 від 06.07.2022, що порушує її права як мати загиблого військового.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 21.04.2023, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 18.09.2023, у задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 в частині позовних вимог про зобов`язання військової частини НОМЕР_1 внести зміни до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 377 від 06.07.2022 щодо загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 в частині виплати сім`ї загиблого виплати одноразової грошової допомоги після укладання першого контракту в розмірі 18 160 грн, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік у розмірі 528,60 грн, підйомної допомоги у розмірі місячного грошового забезпечення та виплати указаних суми, з урахуванням вже виплачених сум, оскільки загиблий ОСОБА_2 отримував указані грошові виплати. Так, відповідно до довідки про нарахований дохід ОСОБА_2 від 07.04.2023 № 0989/10/1534, за період проходження служби він отримав, зокрема: підйомну допомогу у розмірі 10 215,60 грн (виплачена у вересні 2021 року); грошову допомогу після укладання першого контракту в розмірі 18 160,00 грн (виплачена у вересні 2021 року); матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік у розмірі 530,00 грн (виплачена у листопаді 2021 року); грошову допомогу на оздоровлення за 2022 рік у розмірі 13 338,90 грн (виплачена у травні 2022 року).

Також суд уважав необґрунтованою позовну вимогу про зобов`язання відповідача внести зміни до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 377 від 06.07.2022 щодо загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 в частині виплати сім`ї загиблого додаткової винагороди за пунктом 1 Постанови № 168 у розмірі 397 459,30 грн, оскільки, відповідно до довідки про нарахований дохід ОСОБА_2 від 07.04.2023 № 0989/10/1534, він у період проходження служби отримав у загальній сумі 296 100,80 грн винагороди, відповідно до Постанови № 168, у відповідності до наказів про виплату додаткових винагород та виконання бойових розпоряджень.

Щодо позовної вимоги в частині зобов`язання військової частини НОМЕР_1 внести зміни до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 377 від 06.07.2022 щодо загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 в частині виплати сім`ї загиблого матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік у розмірі місячного грошового забезпечення та виплатити вказану суми, суд також дійшов висновку, що вона не підлягає задоволенню, оскільки ОСОБА_2 не скористався своїм правом на отримання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, оскільки не заявив про свої потреби.

Крім того, суд зазначив, що солдат ОСОБА_2 з відповідним рапортом про надання йому відпустки та виплати грошової допомоги для оздоровлення у 2021 році до командування військової частини НОМЕР_1 - не звертався, а отже не скористався своїм правом, а тому суд дійшов висновку, що виплата грошової допомоги для оздоровлення у 2021 році також не може бути здійснена сім`ї загиблого.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання військової частини НОМЕР_1 внести зміни до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 377 від 06.07.2022 щодо загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 в частині виплати сім`ї загиблого надбавки за особливості проходження служби в розмірі 84,5% з 22.06.2021 до дня загибелі, суд установив, що, відповідно до рапорту командира танкового батальйону військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_3 , у період перебування на посаді солдатом ОСОБА_2 навідником 1 танкового взводу 2 танкової роти танкового батальйону військової частини НОМЕР_1 та на посаді навідника 1 танкового взводу 3 танкової роти танкового батальйону військової частини НОМЕР_1 , він не перебував в екіпажах, а отже надбавка за особливості проходження служби йому не виплачувалася, оскільки він не мав на неї права.

Крім того, суд апеляційної інстанції щодо доводів апелянта про процесуальні порушення судом першої інстанції, а саме: у відповіді на відзив від 17.04.2023 позивачка відмовилася від частини вимог та визначила остаточну редакцію, проте суд помилково відмовив у їх задоволенні, замість того, щоб закрити провадження у відповідній частині, зазначив, що ці процесуальні порушення не вплинули на правильність вирішення судом першої інстанції спору.

Щодо посилання апелянта на те, що суд першої інстанції не звернув уваги на інші вимоги, що викладені в іншій редакції, зокрема, вимогу про протиправне недонарахування її сину у квітні та травні 2022 року додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168, у розмірі 110 860,22 грн (місяці недоврахування та сума була уточнена у відповіді на відзив), апеляційний суд зазначив, що за матеріалами справи у період з квітня по травень 2022 року її син не виконував бойові розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 , а тому відсутні підстави для виплати додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн.

Також суд апеляційної інстанції з інформації АТКБ «Приватбанк» від 07.08.2023, наданої на виконання вимог ухвали апеляційного суду від 17.07.2023, установив, що належні кошти сину позивачки були перераховані відповідачем на особистий рахунок у відповідних розмірах.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій позивачка звернулася до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить їх скасувати та прийняте рішення, яким задовольнити позовні вимоги у такій редакції: «Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у ненарахуванні та непризначенні у наказі командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 377 від 06.07.2022 до виплати сім`ї загиблого ОСОБА_2 додаткової грошової винагороди в належному розмірі, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168, надбавки за особливості проходження служби в належному розмірі, передбаченої пунктом 1 Розділу VI наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, а також одноразових додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовця ОСОБА_2 , передбаченим підпунктом 3 пункту 5 Постанови № 704, та зобов`язати відповідача внести зміни до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 377 від 06.07.2022 щодо загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 в частині виплати сім`ї загиблого неотриманих військовослужбовцем сум додаткової винагороди за пунктом 1 Постанови № 168 у розмірі 119 602,16 грн, виплати недоотриманої надбавки за особливості проходження служби у розмірі 84,5 % за період з 22.06.2021 по 21.09.2021 та з 30.05.2022 по ІНФОРМАЦІЯ_4, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік у розмірі місячного грошового забезпечення, допомоги для оздоровлення за 2021 рік у розмірі місячного грошового забезпечення, та виплатити ОСОБА_1 указані суми.

Підставою касаційного оскарження скаржник зазначає пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Обґрунтовуючи посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, указує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме: права на отримання надбавки за особливості проходження служби, передбаченої пунктом 1 Розділу VI наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 у розмірі 84,5 % для військовослужбовців, що проходять службу в екіпажах танку та загинули, права на виплату членам сім`ї загиблого військовослужбовця додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168, що, на думку позивачки, протиправно ненарахована загиблому військовослужбовцю, а також отримання одноразових видів грошового забезпечення, що також, на думку позивачки, протиправно ненараховані військовослужбовцю.

Крім того, скаржниця посилається на те, що згідно з довідкою про участь особи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення № 864 від 15.07.2022 її син ОСОБА_2 з початку війни безпосередньо брав участь у здійсненні таких заходів з 24.02.2022 по 29.04.2022 та з 09.05.2022 по ІНФОРМАЦІЯ_4, тому, на її думку, у ці періоди, відповідно до пункту 1 Постанови № 168, має нараховуватися додаткова винагорода із розрахунку 100 000 грн в місяць, а у період з 30.04.2022 по 08.05.2022 із розрахунку 30 000 грн в місяць. Скаржниця уважає, що відповідач за квітень і травень 2022 року мав нарахувати та виплатити 179 602,16 грн додаткової винагороди, а виплатив 60 000,00 грн (по 30 000 грн за квітень та травень), відтак, не доплатив 119 602,16 грн.

Також скаржниця уважає, що судами попередніх інстанцій помилково не застосована довідка про участь особи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення № 864 від 15.07.2022 щодо участі її сина у таких заходах, та помилково застосовано для вирішення спірних правовідносин акти, що були видані пізніше набуття права на отримання виплат її сином у квітні та травні 2022 року, а саме: окреме доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 № 912/з/29; телеграму командира військової частини НОМЕР_6 від 17.06.2022 № 1/566; роз`яснення начальника управління внутрішнього контролю - помічника Головнокомандувача Збройних Сил України Апарату Головнокомандувача Збройних Сил України від 13.06.2022 № 346/565; протокол наради робочої групи з опрацювання єдиних підходів щодо порядку виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України від 16.04.2022, затвердженого заступником начальника Генерального штабу Збройних Сил України. На думку скаржниці, ці документи не могли застосовуватися при вирішенні справи, оскільки не існували у квітні-травні 2022 року.

Крім того, на думку скаржниці, її синові мала виплачуватися надбавка за особливості проходження служби, що передбачена підпунктом 1 пункту 5 Постанови № 704 у розмірі 84,5%, оскільки він був навідником, що не заперечується відповідачем та підтверджується наказами: з 22.06.2021 по 21.09.2021 - навідником 1 танкового взводу 2 танкової роти танкового батальйону військової частини НОМЕР_1 (наказ № 233 від 22.06.2021); з 30.05.2022 по ІНФОРМАЦІЯ_4 - навідником 1 танкового взводу 3 танкової роти танкового батальйону військової частини НОМЕР_1 (наказ № 303 від 30.05.2022). Крім того, те, що «навідник» входить до особового складу екіпажу танка підтверджується наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) № 381 від 06.07.2022 «Про результати службового розслідування», з якого убачається, що в результаті службового розслідування було установлено, що на підставі наказу № 286дск від 12.11.2021 екіпаж машини Т-72Б3М у складі командира танка, навідника ОСОБА_2 , механіка-водія виконували завдання, пов`язані з захистом, відсічі та стримування бойової агресії російської федерації. Зазначає, що указане також підтверджується Актом службового розслідування.

Наголошує, що її син загинув безпосередньо перебуваючи на посаді в екіпажі танка, і такі обставини підтверджені службовим розслідуванням. Указаними доказами підтверджується, що посада її сина «навідник» входить до складу екіпажа танка, а тому, на її думку, при призначенні надбавки за особливості проходження служби підлягає застосуванню коефіцієнт 1,30, який застосовується до мінімальної надбавки, що визначена Міністром оборони (65%). Отже, скаржниця уважає, що за період перебування її сина на посаді «навідник» (з 22.06.2021 по 21.09.2021 та з 30.05.2022 по ІНФОРМАЦІЯ_4) надбавка за особливості проходження служби мала бути 84,5% (65%х 1,30).

Також скаржниця уважає, що прийнятий судом до уваги рапорт майора ОСОБА_4 не може бути прийнятним доказом (є неналежним доказом), оскільки не містить дати, та реєстрації. Згідно з пунктом 2.4 Інструкції з діловодства у Збройних силах України документ повинен містити обов`язкові для певного його виду реквізити, що розміщуються в установленому порядку, а саме: найменування військової частини - автора документа, назву виду документа (крім листів), дату, реєстраційний індекс документа, заголовок до тексту, текст, підпис. Указаний рапорт суперечить Акту службового розслідування щодо загибелі її сина, наказу № 381 від 06.07.2022 «Про результати службового розслідування» та наказам про призначення її сина на посаду «навідник», Стройовому статуту Збройних Сил України. Також зазначає про те, що суди попередніх інстанцій не дослідили наказ № 381 «Про результати службового розслідування» як належного доказу перебування її сина в екіпажі танка Т-72Б3М , у якому він і загинув, та не надали йому оцінки, що призвело, на її думку, до неправильних висновків щодо права на отримання надбавки з коефіцієнтом 1,30.

Щодо одноразових додаткових видів грошового забезпечення, передбачених підпунктом 3 пункту 5 Постанови № 704: матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік у розмірі місячного грошового забезпечення та допомоги для оздоровлення за 2021 рік у розмірі місячного грошового забезпечення, скаржниця зазначає, що згідно з пунктом 6 наказу Міністерства оборони України від 31.01.2022 № 30 «Про бюджетну політику Міністерства оборони України на 2022 рік» матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань виплачувати військовослужбовцям, які отримують грошове забезпечення, в розмірі одного окладу за їх військовими званнями. Виплату матеріальної допомоги військовослужбовцям для вирішення соціально-побутових питань у розмірі місячного грошового забезпечення здійснювати виключно за наявності таких підстав: смерть військовослужбовця. Таким чином, скаржниця уважає, що наказом Міністерства оборони України визначено розмір матеріальної допомоги військовослужбовцям для вирішення соціально-побутових питань - місячне грошове забезпечення - у разі смерті військовослужбовця; за таких умов, не може бути ніякого рапорта померлого військовослужбовця.

Отже, скаржниця наголошує що смерть військовослужбовця - це окрема обставина, що визначена наказом Міністерства оборони України від 31.01.2022 № 30 як підстава для виплати грошової допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

Крім того, на думку скаржниці, судами попередніх інстанцій також неправильно витлумачені норми права щодо підстав для виплати одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2021 рік, які суд пов`язує лише з наявністю рапорту військовослужбовця, оскільки відповідно до пунктів 1, 2, 6 Розділу ХХІІІ наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, право на отримання допомоги на оздоровлення пов`язується з набуттям права на основну щорічну відпустку у поточному році, а не з написанням рапорту.

Позиція інших учасників справи

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Рух касаційної скарги

05.10.2023 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21.04.2023 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 18.09.2023.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.10.2023 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючу суддю (суддю-доповідача) Мельник-Томенко Ж. М, суддів Єресько Л. О., Загороднюка А. Г. для розгляду судової справи № 200/5127/22.

Ухвалою Верховного Суду від 23.10.2023 відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21.04.2023 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 18.09.2023.

Ухвалою Верховного Суду від 17.12.2025 закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їхнього застосування

Відповідно до частин першої, третьої статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.

Згідно з частиною п`ятою статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Статтею 1 Закону № 2011-XII визначено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з частиною другою статті 1-2 Закону № 2011-ХІІ у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України (стаття 2 Закону № 2011-ХІІ).

Абзацом першим частини першої статті 9 Закону № 2011-ХІІ обумовлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

У частині другій статті 9 Закону № 2011-XII установлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно абзаців 1, 2 частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197, затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок № 260).

Пунктом 1 розділу ХХХ Порядку № 260 визначено, що у разі смерті (загибелі) військовослужбовця належне, але не отримане ним до дня смерті (загибелі) грошове забезпечення (у тому числі за весь місяць, у якому військовослужбовець помер (загинув)) виплачується військовою частиною, в якій перебував на грошовому забезпеченні військовослужбовець, дружині (чоловіку), а в разі якщо її (його) немає, - повнолітнім дітям, які проживали разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі та не мають дітей. У разі відсутності зазначених осіб належні суми грошового забезпечення виплачуються іншим спадкоємцям відповідно до чинного законодавства України.

Згідно з пунктом 2 розділу ХХХ Порядку № 260 грошове забезпечення, в тому числі одноразові додаткові види грошового забезпечення, право на які у військовослужбовця виникло включно до дня його загибелі (смерті) або до дня визнання його судом безвісно відсутнім, оголошення померлим, виплачується зазначеним в пункті 1 цього розділу членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - спадкоємцям за їх зверненням на підставі наказу командира військової частини про виплату. Грошове забезпечення зазначеним особам виплачується, якщо звернення за одержанням надійшло до закінчення трьох років із дня смерті (загибелі) військовослужбовця або з дня набрання законної сили рішенням суду про визнання військовослужбовця безвісно відсутнім, оголошення померлим.

Пунктом 1 розділу VI Порядку № 260 передбачено, що військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) щомісячно виплачується надбавка за особливості проходження служби в розмірах до 100 відсотків посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років залежно від складності та важливості виконуваних обов`язків. Виходячи з наявного фонду грошового забезпечення на відповідний рік надбавка за особливості проходження служби окремим категоріям військовослужбовців збільшується на відповідний коефіцієнт згідно з Переліком окремих категорій військовослужбовців, яким збільшується розмір щомісячної надбавки за особливості проходження служби відповідно до мінімального розміру залежно від складності та важливості виконуваних обов`язків (додаток), або може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України у фіксованому розмірі до 100 відсотків посадового окладу, окладу за військовим званням і надбавки за вислугу років.

Згідно з пунктом 2 розділу VI Порядку № 260 розмір щомісячної надбавки за особливості проходження служби розраховується від мінімального розміру цієї надбавки, який встановлюється Міністром оборони України, у відсотках для осіб офіцерського складу та окремо для осіб рядового, сержантського та старшинського складу виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України. Мінімальний розмір щомісячної надбавки за особливості проходження служби не може перевищувати 65 відсотків. Залежно від складності та важливості виконуваних обов`язків розмір щомісячної надбавки за особливості проходження служби збільшується на відповідний коефіцієнт від 1 до 1,55. Розрахунковий розмір надбавки за особливості проходження служби, отриманий шляхом множення мінімального розміру щомісячної надбавки на відповідний коефіцієнт, округлюється в бік збільшення до одного знака після коми. Військовослужбовцям, які одночасно мають право на отримання надбавки за особливості проходження служби за різними коефіцієнтами, ця надбавка обчислюється з урахуванням більшого коефіцієнта.

Відповідно до пункту 3 розділу VI Порядку № 260 надбавка за особливості проходження служби у встановлених розмірах виплачується щомісяця з дня вступу до виконання обов`язків за посадою, у тому числі й у разі тимчасового виконання обов`язків за посадою, до дня звільнення від виконання обов`язків за посадою, яка передбачає цю надбавку.

Згідно з пунктом 16 Переліку окремих категорій військовослужбовців, яким збільшується розмір щомісячної надбавки за особливості проходження служби відповідно до мінімального розміру залежно від складності та важливості виконуваних обов`язків Додатку до Порядку № 260 (пункт 1 розділу VI) військовослужбовці, які проходять військову службу на посадах: в екіпажах танків, самохідно-артилерійських установок, зенітних самохідних установок, бойових машин піхоти, бойових розвідувальних і десантних машин, самохідних гаубиць; у навчальних танкових частинах і підрозділах на посадах старших інструкторів та інструкторів по водінню танків і самохідно-артилерійських установок, які належать за штатом до обслуги екіпажів цих бойових машин як старші механіки-водії або механіки-водії збільшується мінімальний розмір надбавки на коефіцієнт 1,30.

Пунктами 1, 2 розділу ХХІІІ Порядку № 260 визначено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення. Грошова допомога для оздоровлення надається військовослужбовцям у разі вибуття їх у щорічну основну відпустку повної тривалості, або у другу частину щорічної основної відпустки (у тому числі в дозволених випадках за невикористану відпустку за минулі роки), або без вибуття у відпустку (за їх рапортом протягом поточного року) на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому суми грошової допомоги.

Згідно з пунктами 1, 9 розділу XXIV Поряду № 260 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення. Виплата матеріальної допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира (начальника), а командиру (начальнику) - наказу вищого командира (начальника) за підпорядкованістю із зазначенням у ньому розміру допомоги.

Відповідно до підпунктів 1, 3 пункту 5 Постанови № 704 керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, надано право установлювати надбавку за особливості проходження служби військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) та особам рядового і начальницького складу в розмірі до 100 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням та надбавки за вислугу років; надавати один раз на рік військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, та допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Пунктом 1 Постанови № 168 установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка», виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які, зокрема, загинули (померли внаслідок отриманих після введення воєнного стану поранень, травм), - виплата здійснюється за весь місяць, у якому особа загинула (померла).

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядається, та аргументів учасників справи

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

Спірними питанням у цій справі є ненарахування та непризначення у наказі командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 377 від 06.07.2022 до виплати сім`ї загиблого ОСОБА_2 , зокрема: недоотриманої, на думку позивачки, додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168; надбавки за особливості проходження служби за період з 22.06.2021 по 21.09.2021, з 30.05.2022 по ІНФОРМАЦІЯ_4 у розмірі 84,5%, передбаченому пунктом 1 Розділу VI Порядку № 260; одноразових додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовця ОСОБА_2 , передбачених підпунктом 3 пункту 5 Постанови № 704, а саме: матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік у розмірі місячного грошового забезпечення; допомоги для оздоровлення за 2021 рік у розмірі місячного грошового забезпечення.

Надаючи оцінку оскаржуваним судовим рішенням у межах доводів касаційної скарги за правилами статті 341 КАС України, Верховний Суд виходить із такого.

Спеціальним законом, який відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон № 2011-XII.

Абзацом першим частини першої статті 9 Закону № 2011-ХІІ обумовлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначається Порядком № 260.

Згідно з пунктом 1 розділу ХХХ Порядку № 260 у разі смерті (загибелі) військовослужбовця належне, але не отримане ним до дня смерті (загибелі) грошове забезпечення (у тому числі за весь місяць, у якому військовослужбовець помер (загинув)) виплачується військовою частиною, в якій перебував на грошовому забезпеченні військовослужбовець, дружині (чоловіку), а в разі якщо її (його) немає, - повнолітнім дітям, які проживали разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі та не мають дітей. У разі відсутності зазначених осіб належні суми грошового забезпечення виплачуються іншим спадкоємцям відповідно до чинного законодавства України.

Пунктом 2 розділу ХХХ Порядку № 260 передбачено, що грошове забезпечення, в тому числі одноразові додаткові види грошового забезпечення, право на які у військовослужбовця виникло включно до дня його загибелі (смерті) або до дня визнання його судом безвісно відсутнім, оголошення померлим, виплачується зазначеним в пункті 1 цього розділу членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - спадкоємцям за їх зверненням на підставі наказу командира військової частини про виплату. Грошове забезпечення зазначеним особам виплачується, якщо звернення за одержанням надійшло до закінчення трьох років із дня смерті (загибелі) військовослужбовця або з дня набрання законної сили рішенням суду про визнання військовослужбовця безвісно відсутнім, оголошення померлим.

Отже, як правильно установлено судами попередніх інстанцій ОСОБА_1 як мати загиблого військового ОСОБА_2 має право на отримання грошового забезпечення її сина, яке він не отримав під час проходження служби. При цьому порядок виплати матері у разі смерті (загибелі) військовослужбовця належного, але не отриманого ним до дня смерті грошового забезпечення регламентовано пунктами 1, 2 розділу ХХХ Порядку № 260, які не встановлюють, у цьому випадку, наявність рапорту, як передумови для виплати грошового забезпечення родичам військовослужбовця, а відтак позивачка не повинна прикладати додаткові дії для отримання таких виплат.

Так, судами попередніх інстанцій установлено, що відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 377 від 06.07.2022, солдата ОСОБА_2 , навідника танкового взводу танкової роти танкового батальйону військової частини НОМЕР_1 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 внаслідок інших уточнених травм із залученням декількох ділянок тіла, вибухової травми, ушкодження внаслідок військових дій від інших вибухів та осколків, у зв`язку зі смертю, з ІНФОРМАЦІЯ_4 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

Указаним наказом наказано: виплатити членам сім`ї або близьким родичам загиблого грошову допомогу на поховання в розмірі 11 965 грн; виплатити щомісячну премію в розмірі 230% посадового окладу, надбавку за особливості проходження служби в розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням та надбавки за вислугу років відповідно до Постанови № 704 за період з 01 по ІНФОРМАЦІЯ_4; відповідно до пункту 1 Постанови № 168 виплатити сім`ї загиблого додаткову винагороду 100000 грн, у зв`язку із загибеллю внаслідок отриманих поранень, травм при виконанні службових обов`язків.

Також у вказаному наказі було зазначено, що допомогу на оздоровлення за 2022 рік, відповідно до Постанови № 704, отримав (наказ № 628 від 01.06.2022); матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, відповідно до Постанови № 704, за 2022 рік не отримував; підйомну допомогу у 2022 році не отримував; постійним або службовим житлом за рахунок Міністерства оборони України не забезпечувався.

Крім того, судами попередніх інстанцій установлено, що відповідно до довідки про нарахований дохід ОСОБА_2 від 07.04.2023 № 0989/10/1534, за період проходження ним служби, він отримав у загальній сумі винагороду у розмірі 194 980,04 грн, з яких: сума нарахованого грошового забезпечення - 139 929,56 грн, сума індексації грошового забезпечення - 7884,58 грн, одноразові виплати у розмірі 47 165,90 грн, з яких: підйомна допомога у розмірі 10 215,60 грн (виплачена у вересні 2021 року), грошова допомога після укладання першого контракту у розмірі 18 160,00 грн (виплачена у вересні 2021 року), додаткова премія у розмірі 2538,07 грн (виплачена у вересні 2021 року), винагорода за час виконання завдань у польових умовах у розмірі 2383,33 грн (виплачена у жовтні 2021 року), матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік у розмірі 530,00 грн (виплачена у листопаді 2021 року) та грошова допомога для оздоровлення за 2022 рік у розмірі 13 338,90 грн (виплачена у травні 2022 року).

Що стосується позовної вимоги ОСОБА_1 в частині зобов`язання відповідача внести зміни до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 377 від 06.07.2022 щодо загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 в частині виплати сім`ї загиблого додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168, та виплатити указану суми, з урахуванням вже виплачених сум, Верховний Суд зазначає таке.

Пунктом 1 Постанови № 168 установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка», виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які, зокрема, загинули (померли внаслідок отриманих після введення воєнного стану поранень, травм), - виплата здійснюється за весь місяць, у якому особа загинула (померла).

Судами попередніх інстанцій установлено, що відповідно до довідки про участь особи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення від 15.07.2022 № 864, ОСОБА_2 з початку війни безпосередньо брав участь у бойових діях з 24.02.2022 по 29.04.2022 та з 09.05.2022 по ІНФОРМАЦІЯ_4.

При цьому судами попередніх інстанцій зазначено, що виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі Окремого доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 № 912/з/29, де зазначено кому виплачується додаткова винагорода у розмірі 100000 грн пропорційно із розрахунку на місяць та відповідно до телеграми командира військової частини НОМЕР_6 № 1/566 від 17.06.2022.

Рішенням Міністра оборони України від 25.03.2022 № 248/1298 визначено, що додаткова винагорода в розмірі 100000 грн виплачується військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (пропорційно часу участі у таких діях або заходах).

До документального підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів відноситься: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойовий дій (вахтовий журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено напад); рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконання бойових (спеціальних) завдань; перебування підрозділів в районах ведення воєнних (бойових) дій визначених наказом Головнокомандувача Збройних Сил України.

Також судами попередніх інстанцій установлено, що згідно з Протоколом наради робочої групи з опрацювання єдиних підходів щодо порядку виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України від 16.04.2022, затвердженого заступником начальника Генерального штабу Збройних Сил України зазначено, що військовослужбовцям (в тому числі і ті що забезпечують заходи в евакуації, ремонту техніки, продовольчого забезпечення, ведення служби, обліку документів тощо) здійснюється виплата винагороди в розмірі 100000 грн, у разі перебування цих військовослужбовців у складі угрупування військ в районі ведення бойових дій з урахуванням документального підтвердження участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки та оборони.

Крім того, відповідно до роз`яснення начальника управління внутрішнього контролю - помічника Головнокомандувача Збройних Сил України Апарату Головнокомандувача Збройних Сил України від 13.06.2022 № 346/565 зазначено, що військовослужбовці мають право на отримання винагороди в розмірі 100000 грн, якщо вони входять до складу Сил оборони держави та перебувають в районі ведення бойових дій лише за дні виконання бойових завдань.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що військовослужбовець має право на виплату винагороди в розмірі 100000 грн (пропорційно за час виконання бойових завдань), у разі: включення до складу угрупувань військ (сил) Сил оборони Держави; включення до бойового наказу (бойового розпорядження); внесення до рапорту безпосереднього командира підрозділу; перебування в районі ведення воєнних (бойових) дій.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій установлено, що відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 13.04.2022 № 265 «Про виплату додаткових винагород у лютому-березні 2022 року», згідно з Додатком 1 до цього наказу, ОСОБА_2 з 24.02.2022 по 31.03.2022 отримав додаткову винагороду в розмірі 100000 грн з розрахунку на місяць. Даний факт підтверджується, також, довідкою про нарахований дохід ОСОБА_2 від 07.04.2023 № 0989/10/1534 (у березні 2022 року винагорода, згідно з Постановою № 168, виплачена у сумі 112 500,00 грн).

Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 03.05.2022 № 390 «Про виплату додаткових винагород у квітні 2022 року», згідно з Додатком 2 до цього наказу, ОСОБА_2 у період з 01.04.2022 по 30.04.2022 отримав додаткову винагороду у розмірі 30000 грн, що підтверджується довідкою про нарахований дохід ОСОБА_2 від 07.04.2023 № 0989/10/1534 (у квітні 2022 року винагорода, згідно з Постановою № 168, виплачена у сумі 30000 грн.).

У період з 01.04.2022 по 30.04.2022 ОСОБА_2 не виконував бойові розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 , а тому на виплату додаткової винагороди з розрахунку 100000 грн права не мав.

Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 05.06.2022 № 647 «Про виплату додаткових винагород у травні 2022 року», згідно з Додатком 2 до цього наказу, ОСОБА_2 у період з 01.05.2022 по 31.05.2022 отримав додаткову винагороду у розмірі 30000 грн, що підтверджується довідкою про нарахований дохід ОСОБА_2 від 07.04.2023 № 0989/10/1534 (у травня 2022 року винагорода, згідно з Постановою № 168, виплачена у сумі 30000 грн).

У період з 01.05.2022 по 31.05.2022 ОСОБА_2 не виконував бойові розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 , а тому на виплату додаткової винагороди з розрахунку 100000 грн права не мав.

Отже, як установлено судами попередніх інстанцій, відповідно до довідки про нарахований дохід ОСОБА_2 від 07.04.2023 № 0989/10/1534, він у період проходження служби отримав у загальній сумі 296 100,80 грн винагороди, відповідно до Постанови № 168, наказів про виплату додаткових винагород та виконання бойових розпоряджень.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про необґрунтованість позовної вимоги щодо зобов`язання відповідача внести зміни до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 377 від 06.07.2022 щодо загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 в частині виплати сім`ї загиблого додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168, у розмірі 397 459,30 грн.

Щодо посилання позивачки на те, що в остаточній редакції її позовні вимоги були, зокрема, такими: зобов`язати відповідача внести зміни до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 377 від 06.07.2022 щодо загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 в частині виплати сім`ї загиблого неотриманих військовослужбовцем сум додаткової винагороди за пунктом 1 Постанови № 168 у розмірі 110 860,22 грн (сума була уточнена у відповіді на відзив), то, як правильно зазначено судом апеляційної інстанції, за матеріалами справи у період з квітня по травень 2022 року її син не виконував бойові розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 , а тому відсутні підстави для виплати додаткової винагороди в сумі 100 000 грн.

Доводи скаржниці про те, що судами попередніх інстанцій помилково застосовано до спірних правовідносин Окреме доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 № 912/з/29, телеграму командира військової частини НОМЕР_6 від 17.06.2022 № 1/566; роз`яснення начальника управління внутрішнього контролю - помічника Головнокомандувача Збройних Сил України Апарату Головнокомандувача Збройних Сил України від 13.06.2022 № 346/565; протокол наради робочої групи з опрацювання єдиних підходів щодо порядку виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України від 16.04.2022, затвердженого заступником начальника Генерального штабу Збройних Сил України, оскільки ці акти були видані пізніше набуття права на отримання виплат її сином у квітні та травні 2022 року та не є нормативно-правовими актами, Верховний Суд відхиляє, оскільки у даному випадку підставою для ненарахування та невиплати ОСОБА_2 додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168, слугувало невиконання останнім у спірні періоди бойових розпоряджень командира військової частини НОМЕР_1 . Власне, саме крізь призму цих обставин та відповідних норм, суди надавали оцінку діям відповідача, які є предметом судового контролю.

Між тим, у рамках судового розгляду не було спірним та не досліджувалося питання підтвердження безпосередньої участі ОСОБА_2 у бойових діях та заходах з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про зобов`язання військової частини НОМЕР_1 внести зміни до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 377 від 06.07.2022 щодо загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 в частині виплати сім`ї загиблого матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік у розмірі місячного грошового забезпечення та виплатити указану суми, Верховний Суд зазначає таке.

Суди попередніх інстанцій, установивши, що у період з 01.01.2022 по 19.06.2022 солдат ОСОБА_2 з рапортом про виплату йому матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік не звертався, застосували положення пункту 9 розділу XXIV Поряду № 260 та дійшли висновку, що позовна вимога в частині зобов`язання військової частини НОМЕР_1 внести зміни до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 377 від 06.07.2022 щодо загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 в частині виплати сім`ї загиблого матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік в розмірі місячного грошового забезпечення та виплатити указану суми не підлягає задоволенню.

Проте Верховний Суд не погоджується із таким висновком судів попередніх інстанцій, з огляду на таке.

Відповідно до підпункту 3 пункту 5 Постанови № 704 керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, надано право надавати один раз на рік військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Згідно з пунктом 1 розділу XXIV Поряду № 260 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 7 розділу XXIV Поряду № 260 розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.

Пунктом 9 розділу XXIV Поряду № 260 визначено, що виплата матеріальної допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира (начальника), а командиру (начальнику) - наказу вищого командира (начальника) за підпорядкованістю із зазначенням у ньому розміру допомоги.

Водночас, з метою організації виконання Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» і забезпечення виконання поставлених перед Збройними Силами України завдань, ефективного та економного використання бюджетних коштів, своєчасної виплати військовослужбовцям і працівникам належних видів грошового забезпечення та заробітної плати, оптимізації витрат на відрядження та нагородження особового складу, Міністр оборони України 31.01.2022 видав наказ № 30 «Про бюджетну політику Міністерства оборони України на 2022 рік» (далі - Наказ № 30), згідно з пунктом 6 якого, виплату матеріальної допомоги військовослужбовцям для вирішення соціально-побутових питань у розмірі місячного грошового забезпечення здійснювати виключно за наявності таких підстав, зокрема: смерті військовослужбовця та/або його дружини (чоловіка), дітей, батьків.

Таким чином, Наказом № 30 визначено розмір матеріальної допомоги військовослужбовцям для вирішення соціально-побутових питань - місячне грошове забезпечення - у разі смерті військовослужбовця.

За таких умов зрозуміло, що військовослужбовець не може написати рапорт про виплату йому місячного грошового забезпечення у разі його смерті.

Отже, смерть військовослужбовця - це окрема обставина, що визначена Наказом № 30, як підстава для виплати грошової допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

За таких обставин, Верховний Суд не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову в цій частині вимог, у зв`язку з чим судові рішення в цій частині необхідно скасувати, а позов задовольнити в цій частині вимог.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про зобов`язання військової частини НОМЕР_1 внести зміни до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 377 від 06.07.2022 щодо загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 в частині виплати сім`ї загиблого допомоги для оздоровлення за 2021 рік в розмірі місячного грошового забезпечення та виплатити указану суми, Верховний Суд зазначає таке.

Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позову в наведеній частині, виходили з того, що солдат ОСОБА_2 з відповідним рапортом про надання йому відпустки та виплати грошової допомоги для оздоровлення у 2021 році до командування військової частини НОМЕР_1 не звертався, а отже, не скористався своїм правом, що виключає можливість виплати грошової допомоги для оздоровлення у 2021 році сім`ї загиблого.

Проте такий висновок судів попередніх інстанцій Верховний Суд уважає передчасним і необґрунтованим, з огляду на таке.

Частиною першою статті 10-1 Закону № 2011-XII передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.

Відповідно до підпункту 3 пункту 5 Постанови № 704 керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, надано право надавати один раз на рік військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу, зокрема, допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Аналогічне положення міститься в пункті 1 розділу XXIII Порядку №?260, затвердженого згідно із цією Постановою.

У зазначених положеннях не встановлено вимог щодо мінімального строку проходження служби в календарному році або інших обмежень, які б унеможливлювали реалізацію права на отримання зазначеної грошової допомоги.

При цьому пунктом 2 розділу XXIII Порядку № 260 обумовлено, що грошова допомога для оздоровлення надається військовослужбовцям у випадку:

вибуття у щорічну основну відпустку повної тривалості;

вибуття у другу частину такої відпустки (у тому числі за попередні роки);

або подання рапорту про надання грошової допомоги для оздоровлення без фактичного вибуття у відпустку - протягом поточного року - на підставі наказу командира військової частини.

Таким чином, реалізація права на отримання грошової допомоги для оздоровлення потребує вчинення активних дій з боку військовослужбовця - вибуття у відпустку чи подання рапорту про надання грошової допомоги на оздоровлення протягом відповідного календарного року, у якому особа має право на щорічну відпустку. Натомість виникнення самого права на отримання цієї допомоги є похідним від наявності права на щорічну основну відпустку у відповідному році.

Подібна правова позиція викладена у постанові від 22.05.2025 у справі № 240/4156/24.

Разом з тим, суди попередніх інстанцій не дослідили, чи вчиняв солдат ОСОБА_2 дії, спрямовані на реалізацію права на грошову допомогу для оздоровлення у 2021 році, зокрема, чи вибував він у щорічну основну відпустку за 2021 рік на підставі наказу командира військової частини, чи подавав він рапорт без вибуття у відпустку про отримання грошової допомоги на оздоровлення за 2021 рік, чи було видано наказ про відмову чи погодження отримання ним такої допомоги.

Ці обставини мають істотне значення для правильного вирішення спору у вказаній частині.

У зв`язку з цим, висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності у сім`ї загиблого солдата ОСОБА_2 права на отримання грошової допомоги для оздоровлення за 2021 рік є передчасними та ґрунтуються на неповно з`ясованих фактичних обставинах справи.

Отже, указане свідчить про те, що суди попередніх інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права і не з`ясували усіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення цього спору у цій частині.

Водночас суд касаційної інстанції, у силу положень статті 341 КАС України, обмежений у праві додаткової перевірки зібраних у справі доказів та не може встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання військової частини НОМЕР_1 внести зміни до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 377 від 06.07.2022 щодо загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 в частині виплати сім`ї загиблого надбавки за особливості проходження служби в розмірі 84,5% з 22.06.2021 до дня загибелі та виплатити указану суми, Верховний Суд зазначає таке.

Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позову в наведеній частині, виходили з того, що з рапорту командира танкового батальйону військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_3 убачається, що у період перебування на посаді солдатом ОСОБА_2 навідником 1 танкового взводу 2 танкової роти танкового батальйону військової частини НОМЕР_1 та на посаді навідника 1 танкового взводу 3 танкової роти танкового батальйону військової частини НОМЕР_1 , він не перебував в екіпажах, а отже надбавка за особливості проходження служби йому не виплачувалася, оскільки він не мав на неї права.

Проте такий висновок судів попередніх інстанцій Верховний Суд уважає передчасним і необґрунтованим, з огляду на таке.

Відповідно до підпункту 1 пункту 5 Постанови № 704 керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, надано право установлювати надбавку за особливості проходження служби військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) та особам рядового і начальницького складу в розмірі до 100 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням та надбавки за вислугу років.

Пунктом 1 розділу VI Порядку № 260 передбачено, що військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) щомісячно виплачується надбавка за особливості проходження служби в розмірах до 100 відсотків посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років залежно від складності та важливості виконуваних обов`язків. Виходячи з наявного фонду грошового забезпечення на відповідний рік надбавка за особливості проходження служби окремим категоріям військовослужбовців збільшується на відповідний коефіцієнт згідно з Переліком окремих категорій військовослужбовців, яким збільшується розмір щомісячної надбавки за особливості проходження служби відповідно до мінімального розміру залежно від складності та важливості виконуваних обов`язків (додаток), або може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України у фіксованому розмірі до 100 відсотків посадового окладу, окладу за військовим званням і надбавки за вислугу років.

Згідно з пунктом 2 розділу VI Порядку № 260 щомісячної надбавки за особливості проходження служби розраховується від мінімального розміру цієї надбавки, який встановлюється Міністром оборони України, у відсотках для осіб офіцерського складу та окремо для осіб рядового, сержантського та старшинського складу виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України. Мінімальний розмір щомісячної надбавки за особливості проходження служби не може перевищувати 65 відсотків. Залежно від складності та важливості виконуваних обов`язків розмір щомісячної надбавки за особливості проходження служби збільшується на відповідний коефіцієнт від 1 до 1,55. Розрахунковий розмір надбавки за особливості проходження служби, отриманий шляхом множення мінімального розміру щомісячної надбавки на відповідний коефіцієнт, округлюється в бік збільшення до одного знака після коми.

Відповідно до пункту 3 розділу VI Порядку № 260 надбавка за особливості проходження служби у встановлених розмірах виплачується щомісяця з дня вступу до виконання обов`язків за посадою, у тому числі й у разі тимчасового виконання обов`язків за посадою, до дня звільнення від виконання обов`язків за посадою, яка передбачає цю надбавку.

Згідно з пунктом 16 Переліку окремих категорій військовослужбовців, яким збільшується розмір щомісячної надбавки за особливості проходження служби відповідно до мінімального розміру залежно від складності та важливості виконуваних обов`язків Додатку до Порядку № 260 (пункт 1 розділу VI) військовослужбовці, які проходять військову службу на посадах: в екіпажах танків, самохідно-артилерійських установок, зенітних самохідних установок, бойових машин піхоти, бойових розвідувальних і десантних машин, самохідних гаубиць; у навчальних танкових частинах і підрозділах на посадах старших інструкторів та інструкторів по водінню танків і самохідно-артилерійських установок, які належать за штатом до обслуги екіпажів цих бойових машин як старші механіки-водії або механіки-водії збільшується мінімальний розмір надбавки на коефіцієнт 1,30.

Згідно Тлумачного словника української мови екіпаж - це особовий склад корабля, літака, танка та ін.

Тобто, екіпаж танка - це особовий склад танка, до якого належать: командир, навідник, механік-водій та заряджаючий.

Це також підтверджується пунктом 168 Стройового статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 549-XIV «Про Стройовий статут Збройних Сил України», згідно з яким екіпаж танка за командою (сигналом) «НА МІСЦЯ» одночасно повертається кругом і швидко сідає в танк у такому порядку: командир танка, пропустивши зарядника, підбігає до лівого борту і слідом за навідником займає своє місце; навідник попереду командира вискакує на танк з лівого борту і сідає на своє місце через люк командирської башти; зарядник вискакує на танк із правого борту і займає своє місце через люк зарядника; механік-водій вискакує на лобову частину танка і займає своє місце через люк механіка-водія.

Як установлено судами попередніх інстанцій, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 233 від 22.06.2021 солдата ОСОБА_2 , призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) № 152-РС на посаду навідника танкового взводу танкової роти танкового батальйону військової частини НОМЕР_1 , з 22.06.2021 зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення. Надано одну добу для приймання справ та посади.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 234 від 23.06.2021 солдат ОСОБА_2 з 23.06.2021 справи та посаду прийняв та приступив до виконання службових обов`язків за посадою, посадовий оклад 2910 грн. Згідно із займаною посадою виплачується щомісячна премія у розмірі 156% посадового окладу, надбавка за особливості проходження служби у розмірі 65% посадового окладу з урахування окладу за військовим званням.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 335 від 23.09.2021 солдат ОСОБА_2 , призначений наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 18.09.2021 № 228-РС на посаду водія 3 танкової роти танкового батальйону військової частини НОМЕР_1 , уважається таким, що з 22.09.2021 справи та посаду прийняв та приступив до виконання службових обов`язків за посадою, посадовий оклад 2820 грн. Згідно із займаною посадою виплачується щомісячна премія у розмірі 156% посадового окладу, надбавка за особливості проходження служби у розмірі 65% посадового окладу з урахування окладу за військовим званням.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 303 від 30.05.2022 солдат ОСОБА_2 , призначений наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 30.05.2022 № 98-РС на посаду навідника 1 танкового взводу 3 танкової роти танкового батальйону військової частини НОМЕР_1 , уважається таким, що з 30.05.2022 справи та посаду прийняв та приступив до виконання службових обов`язків за посадою, посадовий оклад 2910 грн. Згідно із займаною посадою виплачується щомісячна премія у розмірі 264% посадового окладу, надбавка за особливості проходження служби у розмірі 65% посадового окладу з урахування окладу за військовим званням.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 347 від 21.06.2022 солдата ОСОБА_2 з ІНФОРМАЦІЯ_4 знято з усіх видів забезпечення у зв`язку зі смертю.

Отже, як установлено судами попередніх інстанцій, солдат ОСОБА_2 у період з 23.06.2021 по 21.09.2021 перебував на посаді навідника танкового взводу танкової роти танкового батальйону військової частини НОМЕР_1 (наказ від 22.06.2022 № 233); з 30.05.2022 по ІНФОРМАЦІЯ_4 перебував на посаді навідника 1 танкового взводу 3 танкової роти танкового батальйону військової частини НОМЕР_1 (наказ від 30.05.2022 № 303.

Разом з тим, суди попередніх інстанцій прийняли до уваги рапорт командира танкового батальйону військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_3 , згідно з яким солдат ОСОБА_2 у період перебування на посаді навідника 1 танкового взводу 2 танкової роти танкового батальйону військової частини НОМЕР_1 та на посаді навідника 1 танкового взводу 3 танкової роти танкового батальйону військової частини НОМЕР_1 не перебував в екіпажах, а отже надбавка за особливості проходження служби йому не виплачувалася, оскільки він не мав на неї права. При цьому зазначений рапорт не містить дату та реєстраційний індекс.

Водночас суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що указаний рапорт суперечить наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 06.07.2022 № 381 «Про результати службового розслідування», з якого убачається, що в ході службового розслідування було встановлено, що на підставі наказу ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_5 » № 286 від 12.11.2021 екіпаж машини Т-72Б3М, у складі, зокрема: командира танка, навідника - навідник 1 танкового взводу 3 танкової роти танкового батальйону військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_2 , механіка з 18.06.2022 виконували завдання пов`язані із захистом Батьківщини.

Крім того, судами попередніх інстанцій не досліджувався наказ від 06.07.2022 № 381 «Про результати службового розслідування», не надавалася йому оцінка.

Ці обставини мають істотне значення для правильного вирішення спору у вказаній частині.

У зв`язку з цим, висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності у сім`ї загиблого солдата ОСОБА_2 права на отримання надбавки за особливості проходження служби в розмірі 84,5% з 22.06.2021 до дня загибелі є передчасними та ґрунтуються на неповно з`ясованих фактичних обставинах справи.

Отже, указане свідчить про те, що суди попередніх інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права і не з`ясували усіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення цього спору.

Водночас суд касаційної інстанції, у силу положень статті 341 КАС України, обмежений у праві додаткової перевірки зібраних у справі доказів та не може встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні.

Підсумовуючи наведене, Верховний Суд констатує, що висновки судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов`язання військової частини НОМЕР_1 внести зміни до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 377 від 06.07.2022 щодо загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 в частині виплати сім`ї загиблого допомоги для оздоровлення за 2021 рік в розмірі місячного грошового забезпечення та надбавки за особливості проходження служби в розмірі 84,5% з 22.06.2021 до дня загибелі є передчасними, та такими, що зроблені без повного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 90 КАС України та з неправильним застосуванням норм матеріального права, а відтак оскаржувані судові рішення в цій частині вимог є такими, що не відповідають вимогам законності та обґрунтованості, установленим статтею 242 КАС України.

Позаяк для правильного вирішення спору потрібно додатково дослідити докази та установити додаткові обставини, Суд дійшов висновку про наявність підстав для нового розгляду цієї справи в цій частини позовних вимог.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 1, 2, 3 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду скарги має право: залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду; скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Статтею 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

За приписами статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Згідно з частиною другою статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на приписи частини першої статті 350 КАС України касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, а судові рішення в частини відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність відповідача з непризначення у наказі командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 06.07.2022 № 377 до виплати сім`ї загиблого ОСОБА_2 додаткової грошової винагороди у належному розмірі, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168, та зобов`язання відповідача внести зміни до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 06.07.2022 № 377 щодо загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 в частині виплати сім`ї загиблого додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168, та виплатити указану суму, з урахуванням вже виплачених сум, - залишити без змін.

Крім того, зважаючи на приписи частини другої статті 351 КАС України, касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, а судові рішення судів попередніх інстанцій в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність відповідача з непризначення у наказі командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 06.07.2022 № 377 до виплати сім`ї загиблого ОСОБА_2 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік у розмірі місячного грошового забезпечення та зобов`язання відповідача внести зміни до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 06.07.2022 № 377 щодо загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 в частині виплати сім`ї загиблого матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік у розмірі місячного грошового забезпечення та виплатити указану суми скасувати та в указаній частині ухвалити нове рішення, яким задовольнити зазначені позовні вимоги ОСОБА_1 .

Також, зважаючи на приписи частини другої статті 353 КАС України, касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, а судові рішення судів попередніх інстанцій в частині позовних вимог, що стосуються внесення змін до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 377 від 06.07.2022 щодо загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 в частині виплати сім`ї загиблого допомоги для оздоровлення за 2021 рік у розмірі місячного грошового забезпечення та надбавки за особливості проходження служби в розмірі 84,5% з 22.06.2021 до дня загибелі скасувати із направленням справи в цій частині на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Щодо іншої частини позовних вимог про внесення змін до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 377 від 06.07.2022 щодо загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 в частині виплати сім`ї загиблого одноразової грошової допомоги після укладання першого контракту в розмірі 18 160 грн, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік у розмірі 528,60 грн та підйомної допомоги в розмірі місячного грошового забезпечення, у задоволенні яких суди попередніх інстанцій відмовили, то в цій частині касаційна скарга не містить доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження. Відтак, у вказаній частині судові рішення Верховний Суд не переглядає

Висновки щодо розподілу судових витрат

З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341 345 349 350 351 353 355 356 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21.04.2023 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 18.09.2023 у справі № 200/5127/22 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у непризначенні у наказі командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 377 від 06.07.2022 до виплати сім`ї загиблого ОСОБА_2 одноразового додаткового виду грошового забезпечення військовослужбовця ОСОБА_2 , передбаченого підпунктом 3 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», та зобов`язання військової частини НОМЕР_1 внести зміни до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 377 від 06.07.2022 щодо загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 в частині виплати сім`ї загиблого матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік у розмірі місячного грошового забезпечення та виплатити указану суму скасувати.

Ухвалити в указаній частині нове рішення, яким задовольнити зазначені позовні вимоги ОСОБА_1 .

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у непризначенні у наказі командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 377 від 06.07.2022 до виплати сім`ї загиблого ОСОБА_2 одноразового додаткового виду грошового забезпечення військовослужбовця ОСОБА_2 , передбаченого підпунктом 3 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 внести зміни до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 377 від 06.07.2022 щодо загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 в частині виплати сім`ї загиблого матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік у розмірі місячного грошового забезпечення та виплатити указану суму.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21.04.2023 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 18.09.2023 у справі № 200/5127/22 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у непризначенні у наказі командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 377 від 06.07.2022 до виплати сім`ї загиблого ОСОБА_2 надбавки за особливості проходження служби в належному розмірі, передбаченої пунктом 1 Розділу VI наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, а також одноразового додаткового виду грошового забезпечення військовослужбовця ОСОБА_2 , передбаченого підпунктом 3 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та зобов`язання військової частини НОМЕР_1 внести зміни до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 377 від 06.07.2022 щодо загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 в частині виплати сім`ї загиблого надбавки за особливості проходження служби в розмірі 84,5% з 22.06.2021 до дня загибелі, допомоги на оздоровлення за 2021 рік у розмірі місячного грошового забезпечення та виплатити указану суму скасувати, а справу № 200/5127/22 направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції - Донецького окружного адміністративного суду.

У решті рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21.04.2023 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 18.09.2023 у справі № 200/5127/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Ж.М. Мельник-Томенко

Л.О. Єресько

А.Г. Загороднюк ,

Судді Верховного Суду