Історія справи

Ухвала КАС ВП від 19.03.2018 року у справі №821/991/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2021 року

м. Київ

справа № 821/991/17

адміністративне провадження № К/9901/42338/18, К/9901/34568/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Кравчука В. М., суддів Єзерова А. А., Стародуба О. П.,

розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційними скаргами ОСОБА_1 та Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2018 (колегія у складі суддів Потапчука В. О., Семенюка Г. В., Шляхтицького О. І.)

у справі №№821/991/17

за позовом Міністерства оборони України

до Генічеської міжрайонної медико-соціальної експертної комісії, Центральної Військово-лікарської комісії Міністерства оборони України,

треті особи - Київське міськке клінічне бюро судово-медичної експертизи, ОСОБА_1

про визнання незаконними та скасування рішень.

І. РУХ СПРАВИ

1. У липні 2017 року Міністерство оборони України звернулося до суду з позовом до Генічеської міжрайонної медико-соціальної експертної комісії (далі - "Генічеська МСЕК"), Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України (далі - "ЦВЛК Міноборони України"), треті особи - Київське міське клінічне бюро судово-медичної експертизи, ОСОБА_1, в якому просило:

- визнати незаконним та скасувати рішення Генічеської міжрайонної МСЕК в тій частині, якою встановлена причина інвалідності громадянина ОСОБА_1, яка зазначена в графі 9 довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серія 12ААА №023231 "поранення (контузія) та захворювання, так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії";

- визнати незаконним та скасувати рішення Центральної ВЛК Міністерства оборони України, яким встановлено причинний зв'язок поранення у ОСОБА_1 - протокол від
19.03.2015 №950, згідно з яким - "поранення (контузія) та захворювання, так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії".

2. Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 26.09.2017 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

3. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2018 постанову суду першої інстанції скасовано та прийнято нову, якою адміністративний позов задоволено. Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 26.09.2017 скасовано. Прийнято у справі нову постанову, якою адміністративний позов Міністерства оборони України задоволено.

Визнано незаконним та скасовано рішення Генічеської міжрайонної медико-соціальної експертної комісії, в тій частині, якою встановлена причина інвалідності громадянина ОСОБА_1, яка зазначена в графі 9 довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серія 12ААА №023231 "поранення (контузія) та захворювання, так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії". Визнано незаконним та скасовано рішення Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України, яким встановлено причинний зв'язок поранення у ОСОБА_1 - протокол №950 від 19.03.2015, згідно з яким - "поранення (контузія) та захворювання, так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії".

4. У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

5. У касаційній скарзі Центральна військово-лікарська комісія Міністерства оборони України, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2018 і ухвалити нову постанову, якою позовну заяву Міністерства оборони України залишити без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

6. Судами встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 01.10.2015 рішенням МСЕК встановлено ОСОБА_1 III групу інвалідності та визначено її причину як "поранення, (контузія) та захворювання, так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії", що підтверджується довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією (серія 12ААА №023231).

7. Рішенням Генічеської міжрайонної МСЕК встановлено причину інвалідності ОСОБА_1 - "поранення (контузія) та захворювання, так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії".

8. Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернувся до суду з позовом.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

9. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що дії Генічеської МСЕК по встановленню причинного зв'язку поранень (контузії) та захворювання у колишнього військовослужбовця ОСОБА_1 суперечать пунктам 1 та 5, підпункту 1 пункту 11, пункту 14 "Положення про медико-соціальну експертизу", пунктам 1.3,1.6., 1.9. та 1.10 "Інструкції про встановлення груп інвалідності №561", пункту 12 "Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності".

Висновок про причину інвалідності ОСОБА_1 "поранення (контузія) та захворювання, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії", ґрунтується виключно на усних свідченнях (словах) зацікавленої особи - ОСОБА_1 та на припущеннях посадових осіб Генічеської МСЕК.

Комісією не встановлено жодної конкретної обставини щодо часу, місця, обставин отримання поранення.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

10. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що рішення відповідачів щодо встановлення причин інвалідності ОСОБА_1 прийняті правомірно, без порушень вимог чинного законодавства, а тому скасуванню не підлягають.

11. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскаржувані рішення прийняті без наявності необхідних і належних документів, які б підтверджували факт отримання ОСОБА_1 поранення (контузії) та його причинний зв'язок з виконанням обов'язків військової служби.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНИХ СКАРГ ТА ВІДЗИВІВ

12. В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що відповідачами при встановленні причинного зв'язку між пораненням і захворюванням ОСОБА_1 не було допущено порушень чинного законодавства, як по суті, так і по формі складення медичного висновку.

13. Крім того, ОСОБА_1 наголосив, що Центральною військово-лікарською комісією були подані клопотання про залишення позову без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду, однак наведеним у клопотаннях обставинам судом апеляційної інстанції не надано належної правової оцінки.

14. У касаційній скарзі ЦВЛК Міноборони України зазначила, що судом апеляційної інстанції при ухваленні рішення не надано оцінки доводам щодо дискреційних повноважень ЦВЛК Міністерства оборони України, а також щодо пропуску строку звернення до суду із позовом. Також скаржник покликається на те, що у нього відсутній статус юридичної особи, що, вказує на відсутність у нього адміністративної процесуальної правосуб'єктності, а тому не може бути у цій справі відповідачем. Також зазначає про те, що у ході розгляду справи не встановлено обсяг прав позивача, що були порушені відповідачами при ухваленні відповідних оскаржуваних рішень.

15. Генічеська МСЕК подала відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якому погодилася із наведеними в касаційній скарзі доводами ОСОБА_1 та просить його касаційну скаргу задовольнити повністю, скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2018, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 26.09.2017 залишити в силі. В обґрунтування зазначених у відзиві тверджень щодо допущених судом апеляційної інстанції порушень вказує на те, що, ухвалюючи рішення, яким встановлена причина інвалідності громадянина ОСОБА_1, "поранення (контузія) та захворювання, так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії", Генічеською МСЕК дотримано вимоги чинного законодавства.

16. Міністерство оборони України подало відзиви на касаційні скарги ОСОБА_1 та Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України, в якому зазначено про те, що судом апеляційної інстанції не було допущено неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права. В обґрунтування цього вказує на те, що рішення Генічеської міжрайонної МСЕК прийнято необґрунтовано, без наявності необхідних і належних документів, які б підтверджували факт отримання ОСОБА_1 поранення (контузії) та її причинний зв'язок з виконанням обов'язків військової служби, а також на порушення установленої нормативно-правовими актами процедури проведення медико-соціальної експертизи.

VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

17. Верховний Суд перевірив доводи касаційних скарг, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права та дійшов таких висновків.

18. Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

19. Згідно з пунктом 9 частини 1 статті 9 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб.

20. Відповідно до положень КАС України обов'язковою умовою щодо віднесення конкретної справи до юрисдикції адміністративних судів є те, що однією зі сторін у такій справі виступає суб'єкт владних повноважень, який здійснює владні управлінські функції щодо особи, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням таким суб'єктом публічно-владних управлінських функцій.

21. Згідно зі статтею 3 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що інвалідність як міра втрати здоров'я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.

22. Відповідно до підпункту 6.13 пункту 6 та абзацу двадцять третього підпункту
8.8 пункту 8 Положення про Міністерство охорони здоров'я України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 №467, МОЗ відповідно до покладених на нього завдань проводить медико-соціальну експертизу з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності особи та затверджує порядок її проведення.

23. Пунктами 29.6-29.12 цієї постанови передбачено, що медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії, з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров'я при МОЗ Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій. Рішення медико-соціальних експертних комісій є обов'язковими для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, реабілітаційними установами незалежно від типу і форми власності та можуть бути оскаржені до суду в установленому законодавством порядку.

24. Згідно з пунктом 24 Положення про медико-соціальну експертизу медико-соціальна експертна комісія видає особі, яку визнано особою з інвалідністю або стосовно якої встановлено факт втрати професійної працездатності, довідку та індивідуальну програму реабілітації і надсилає у триденний строк виписку з акта огляду комісії органові, у якому особа з інвалідністю перебуває на обліку як отримувач пенсії чи державної соціальної допомоги (щомісячного довічного грошового утримання), що призначається замість пенсії, та разом з індивідуальною програмою реабілітації - органові, що здійснює загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виписку з акта огляду комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках та потреби в наданні додаткових видів допомоги.

25. Відповідно до пункту 3 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальна експертиза проводиться з метою встановлення інвалідності хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи.

26. Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що рішення медико-соціальних експертних комісій спрямовані на забезпечення реалізації державної політики у сфері реабілітації інвалідів, створення правових, економічних, політичних, соціально-побутових і соціально-психологічних умов для задоволення їхніх потреб у відновленні здоров'я, матеріальному забезпеченні, посильній трудовій та громадській діяльності і стосуються виключно зазначених у таких рішеннях осіб.

27. Отже, медико-соціальна експертна комісія є суб'єктом владних повноважень і здійснює владні управлінські функції лише у відносинах з особами, стосовно яких прийнято відповідне рішення.

28. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.09.2020 у справі №821/1524/17 дійшла такого висновку:

"Міністерство оборони України не наділене правом на оскарження рішення Херсонської міської МСЕК № 3, якими встановлено, що травма, поранення та захворювання, так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби в країнах, де велися бойові дії.

Вказане узгоджується з приписами пунктів 23-25 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, якими, зокрема, визначено порядок оскарження рішень районної, міжрайонної, міської комісії, як у позасудовому так і судовому порядку. Зокрема, за змістом цих пунктів право оскаржити зазначені рішення має особа з інвалідністю, якої це рішення стосується.

Відповідно якщо суб'єкт владних повноважень звернувся до суду без передбачених законом підстав, і це з'ясовано судом на стадії відкриття провадження, то суд відмовляє у відкритті провадження, оскільки спір не може розглядатися в порядку адміністративного судочинства. Якщо ці обставини були з'ясовані судом після відкриття провадження, суд закриває провадження у справі. Розгляд таких спорів перебуває поза межами не лише адміністративних судів, а й не належить до юрисдикції жодного іншого суду.

З огляду на наведене Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про помилковість висновків судів першої та апеляційної інстанцій щодо можливості вирішення позовних вимог Міністерства оброни України про визнання незаконною та скасування оскаржуваних постанови ЦВЛК та рішення Херсонської міської МСЕК № 3".

29. У цій справі Суд не вбачає підстав від відступу від такого висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.

30. Таким чином, Міністерство оборони України не є суб'єктом правовідносин, які виникли у зв'язку із встановленням позивачу причин інвалідності і не наділене правом на оскарження рішення МСЕК у цій справі.

31. З огляду на наведене колегія суддів дійшла висновку про помилковість висновків судів першої та апеляційної інстанцій щодо можливості вирішення позовних вимог Міністерства оброни України про визнання незаконними та скасування рішень Генічеської міжрайонної МСЕК та ЦВЛК Міноборони України.

32. Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.

33. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

34. Враховуючи викладене, суть спірних правовідносин, правовий статус учасників справи, колегія суддів вважає, що судове рішення підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю.

Керуючись ст. 341, 345, 355, 356, 359 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги ОСОБА_1 та Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України задовольнити частково.

2. Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2018 року скасувати.

3. Провадження у справі №821/991/17 за позовом Міністерства оборони України до Генічеської міжрайонної медико-соціальної експертної комісії, Центральної Військово-лікарської комісії Міністерства оборони України про визнання незаконними та скасування рішень закрити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя В. М. Кравчук

Суддя О. П. Стародуб

Суддя А. А. Єзеров