Історія справи

Ухвала КАС ВП від 16.07.2019 року у справі №814/1640/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 липня 2019 року

Київ

справа №814/1640/16

адміністративне провадження №К/9901/20782/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Єресько Л.О.,

суддів: Загороднюка А.Г., Соколов В.М.

розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №814/1640/16

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Миколаївській області, треті особи: атестаційна комісія № 7 Головного управління Національної поліції у Миколаївській області, апеляційна атестаційна комісії № 3 Національної поліції України про визнання дій протиправними та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення

за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції у Миколаївській області

на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2017 року, ухвалену суддею Марича Є.В.,

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2017 року, постановлену колегією суддів у складі : головуючого - Стас Л.В., суддів: Турецької І.О., Косцової І.П.,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обгрунтування

У серпні 2016 року ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції у Миколаївській області, треті особи: атестаційна комісія № 7 Головного управління Національної поліції у Миколаївській області, апеляційна атестаційна комісії № 3 Національної поліції України, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про проведення атестування співробітників поліції ГУНП в Миколаївській області;

визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції у Миколаївській області щодо проведення атестації позивача;

визнати протиправним та скасувати рішення атестаційної комісії №7;

визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Миколаївській області №137 о/с від 22 червня 2016 року про звільнення;

поновити на посаді заступника Арбузинського відділення поліції Братського відділу поліції ГУНП в Миколаївській області;

стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Позов обґрунтовано тим, що висновок атестаційної комісії про невідповідність позивача займаній посаді не відповідає вимогам Закону України "Про Національну поліцію", а тому наказ про звільнення, який прийнятий на підставі цих висновків, є протиправним та підлягає скасуванню.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2017 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення (висновок) від 29 лютого 2016 року атестаційної комісії №7 Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, оформлене протоколом ОП №15.00004127.0022356, що ОСОБА_1 не відповідає займаній посаді та підлягає звільненню зі служби через службову невідповідність. Визнано протиправним і скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Миколаївській області від 22.06.2016 р. №137 о/с в частині звільнення майора поліції ОСОБА_1 , заступника начальника Арбузинського відділення поліції Братського відділу поліції, зі служби в поліції. Поновлено ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді заступника начальника Арбузинського відділення поліції Братського відділу поліції. Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу у сумі 42715,16 грн. Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 заробітну плату за один місяць в сумі 6483,69 грн. В решті позову відмовлено.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2017 року апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Миколаївській області залишено без задоволення, постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2017 року - без змін.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, із висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив із протиправності звільнення позивача через службову невідповідність за п. 5 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» з огляду на незаконність проведення атестації позивача та безпідставності рішення атестаційної комісії.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції

07 серпня 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Головного управління Національної поліції у Миколаївській області.

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2017 року, ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування касаційної скарги зазначає, що відповідно до ч. 4 статті 57 Закону України «Про Національну поліцію» рішення керівника поліції про проведення атестування є самостійною підставою для проведення атестування. Посилається на те, що атестаційні комісії мають дискреційні повноваження при прийняття рішень за результатами атестування поліцейських на підставі всебічного розгляду зібраних матеріалів на особу і проведенні з ним співбесіди. Вважає, що судами не надано оцінки обставинам, які ставлять під сумнів відповідність позивача займаній посаді, а також судом першої інстанції неправомірно поновлено позивачу місячний строк на оскарження рішення (висновку) від 29.02.2016 атестаційної комісії № 7 Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, оформлене протоколом ОП №15.00004127.0022356. Скаржник не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що комісія не дослідила усіх критерії, визначені п.16 Розділу IV Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженої наказом МВС України від 17.11.2015 року №1465, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18.11.2015 року за № 1445/27890. Також, не погоджується з розрахунком грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, оскільки вважає, що такий розрахунок має проводитися виходячи з кількості робочих днів у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 №100 «Про затвердження Порядку обчислення середнього заробітку».

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження за скаргою Головного управління Національної поліції у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2017 року.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017року № 2147-VІІІ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон № 2147-VІІІ).

Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції вищевказаного Закону, обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

У зв`язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпунктів 1, 7 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України 12 лютого 2018 року матеріали касаційної скарги передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 16 липня 2019 року дана касаційна скарга була прийнята до провадження, закінчено підготовчі дії та призначено їх до розгляду в порядку письмового провадження у відповідності до вимог частини 3 статті 340 та пункту 3 частини першої статті 345 КАС України.

Позиція інших учасників справи

Від позивача та третіх осіб відзиву не надходило, що відповідно до статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає касаційному перегляду справи.

Установлені судами фактичні обставини справи

Позивач з 2003 року проходив службу в органах внутрішніх справ.

Наказом Головного Управління Національної поліції в Миколаївській області № 3 о/с від 07 листопада 2015 року "По особовому складу" відповідно до пунктів 9, 12 розділу ХІ Закону України "Про Національну поліцію" призначено з 07 листопада 2015 року ОСОБА_1 , який мав спеціальне звання майора міліції, на посаду заступника начальника районного відділу - начальника кримінальної поліції Арбузинського районного відділу, з присвоєнням звання майора поліції.

На виконання доручення Національної поліції України від 28 січня 2016 року Головним управлінням в Миколаївській області видано наказ № 52 від 01 лютого 2016 року "Про проведення атестування особового складу ГУНП України в Миколаївській області" на підставі статті 57 Закону України "Про Національну поліцію" та Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженої наказом МВС від 17 листопада 2015 року № 1465.

На підставі цього наказу керівниками структурних підрозділів складені списки поліцейських, які підлягають атестуванню, та атестаційні листи щодо них, підготовлені на засідання атестаційних комісій додаткові матеріали щодо проходження служби поліцейськими, доведено до відома поліцейських інформацію про час та місце проведення засідань атестаційної комісії.

З рішення атестаційної комісії № 7 Головного управління Національної поліції у Миколаївській області, оформленого протоколом ОП № 15.00004127.0022356 від 29 лютого 2016 року, слідує, що членами атестаційної комісії досліджено атестаційний лист та інші матеріали, які було зібрано на особу, яка проходить атестування, а саме: декларацію про доходи, послужний список (форма 1), інформаційну довідку, висновок про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 5 Закону України "Про очищення влади", інформацію з відкритих джерел, та особі, яка проходить атестування, були поставлені питання, які стосувались професійної діяльності поліцейського та мотивації особи щодо подальшого проходження служби в Національній поліції та інше. За результатами розгляду матеріалів, проведеної співбесіди та обговорення головою атестаційної комісії поставлено на голосування рішення "займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність", яке підтримано за результатами головування: за - 6, проти - 0. Висновок атестаційної комісії внесено до розділу IV атестаційного листа позивача 29 лютого 2016 року та ознайомлено останнього 03 березня 2016 року.

Наказом Головного управління Національної поліції в Миколаївській області №137о/с від 22 червня 2016 року відповідно до п. 5 частини 1 статті 77 (через службову невідповідність) Закону України "Про Національну поліцію", майора поліції ОСОБА_1 - заступника начальника Арбузинського відділення поліції Братського відділу поліції звільнено зі служби в поліції на підставі протоколу атестаційної комісії ОП №15.00004546.0022356 від 05 березня 2016 року.

Позиція Верховного Суду

Релевантні джерела права й акти їх застосування

Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII).

Порядок призначення на посади поліцейських працівників міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, визначений у пункті 9 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 580-VIII.

Так, працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Водночас пунктом 10 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 580-VIII встановлено, що працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів. Указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Інститут атестування поліцейських передбачено Законом України "Про Національну поліцію" відповідно до частини першої статті 57 якого, атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар`єри.

За правилами частини другої статті 57 Закону № 580-VIII атестування поліцейських проводиться: 1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; 2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; 3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України "Про професійний розвиток працівників" атестуванню не підлягають, зокрема, працівники, які відпрацювали на відповідній посаді менше одного року.

Відповідно до пунктів 10-13 Розділу ІV Інструкції №1465 з метою визначення теоретичної та практичної підготовленості, компетентності, здатності якісно та ефективно реалізовувати на службі свої потенційні можливості атестаційна комісія проводить тестування поліцейського, який проходить атестування.

Відповідно до пункту 6 Розділу ІІІ Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року №260 (далі - Порядок № 260) поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв`язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення.

Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення.

Пунктом 9 Розділу І Порядку №260 встановлено, що при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи та висновки Верховного Суду.

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить із такого.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають застосуванню правила статті 341 КАС України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно частини 3 статті 211 КАС України (в редакції чинній до 15.12.2017) підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права, що кореспондує нормі частини 4 статті 328 КАС України (в редакції чинній після 15.12.2017).

Враховуючи приписи частини другої статті 57 Закону № 580-VIII, атестування поліцейських проводиться за таких умов: 1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; 2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; 3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

При цьому, наведений перелік підстав є вичерпним і розширенню не підлягає, а тому аналіз положень наведеної норми Закону дає підстави для висновку, що атестуванню підлягають лише ті поліцейські, які претендують на вищу посаду або щодо яких вирішується питання про переведення на нижчу посаду, або щодо яких вирішується питання щодо звільнення через службову невідповідність, а тому відповідно до списку поліцейських, які підлягають атестуванню (складається на підставі підпункту 2 пункту першого розділу ІV Інструкції про проведення атестування поліцейських, затвердженої наказом Міністерством внутрішніх справ від 17 листопада 2015 року № 1465) слід включати лише тих поліцейських, відносно яких наявні підстави для проведення атестування, що передбачені частиною другою статті 57 Закону № 580-VIII.

Отже, кожна із зазначених у частині другій статті 57 Закону № 580-VIII підстав проведення атестування повинна бути пов`язана з певними передумовами, зокрема, атестування, яке призначається для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність, повинне бути зумовлене існуванням реальних підстав до звільнення, як-то неналежне виконання службових обов`язків, порушення установленого чинним законодавством порядку і правил несення служби тощо.

Атестація працівника одразу ж після прийняття його на роботу (у тому числі на службу до поліції), безвідносно до вирішення питань кар`єри (призначення поліцейського на вищу посаду або переведення на нижчу посаду) або дисциплінарного провадження не відповідає меті та завданню атестування і суперечить вимогам Закону № 580-VIII.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що атестацію позивача проведено в порядку атестування усіх поліцейських атестаційною комісією з метою оцінки ділових, професійних, особистих якостей поліцейських, їх освітнього та кваліфікаційного рівнів, на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар`єри, що, на думку відповідача, відповідає приписам частини першої статті 57 Закону №580-VIII; однак наказ Національної поліції України від 22 листопада 2015 року №210о/с не містить посилань на підстави для проведення атестування, передбачені частиною другою статті 57 Закону № 580-VIII.

Слід зауважити, що приписи частини першої статті 57 Закону №580-VIII не є самостійною підставою проведення атестування, оскільки цю норму необхідно застосовувати у системному взаємозв`язку з нормами частини другої статті 57 цього ж Закону, в якій наведений вичерпний перелік підстав для проведення атестування, за відсутності яких проведення атестації є протиправним.

Верховний Суд звертає увагу, що наказ Головного Управління Національної поліції в Миколаївській області від 07 листопада 2015 року №3 о/с "По особовому складу", відповідно до якого ОСОБА_1 в порядку переатестування призначено на посаду заступника начальника районного відділу - начальника кримінальної поліції Арбузинського районного відділу із присвоєнням спеціального звання майора поліції, не містить жодних застережень про тимчасовість призначення позивача на посаду, а відтак питання про відповідність ОСОБА_1 вимогам до поліцейських було вирішено ще у листопаді 2015 року, у момент видання наказу про прийняття його на службу.

Разом з цим слід зазначити, що положення статті 12 Закону України "Про професійний розвиток працівників", частиною першою якої вказано, що атестуванню не підлягають, зокрема, працівники, які відпрацювали на відповідній посаді менше одного року, є загальними (базовими) щодо регулювання відносин із атестування працівників, які, в свою чергу, не суперечать положенням Закону № 580-VIII, а тому поширюються на відносини з атестування поліцейських.

Застосування процедури атестування щодо кандидатів на посаду поліцейського, у тому числі тих, які приймаються на службу в поліції відповідно до п. 9 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №580-VIII, не відповідає вимогам закону.

Як вбачається з атестаційного листа, що міститься в матеріалах справи, ОСОБА_1 за час проходження служби зарекомендував себе як старанний, професійно грамотний та дисциплінований співробітник. До виконання функціональних обов`язків ставиться відповідально. В роботі проявляє ініціативу та активність. Постійно працює над підвищенням свого професійного рівня. Добре усвідомлює вимоги професійної діяльності і прагне їм відповідати. Вірно орієнтується у складних оперативних обставинах, приймає відповідні рішення. Не боїться труднощів, здатний на себе взяти відповідальність. Нормативні документи, акти, накази, які регламентують діяльність органів поліції знає та вірно керується ними в службовій діяльності.

Також, у вказаному атестаційному листі міститься висновок прямого керівника про відповідність позивача займаній посаді.

Вказані ж документи не містять будь-яких фактів щодо недбалого відношення позивача до службових обов`язків, навпаки він характеризується виключно з позитивної сторони, у тому числі і щодо виконання службових обов`язків.

За таких обставин і правового врегулювання Верховний Суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваного наказу Національної поліції України від 22 червня 2016 року №137о/с щодо звільнення позивача через службову невідповідність зі служби в поліції за пунктом 5 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію".

Вирішуючи питання про порядок обчислення належного до виплати позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу та нормативно-правове урегулювання спірних правовідносин, Верховний Суд виходить з такого.

При розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному. При цьому можливе субсидіарне застосування загальних норм, тобто, в тих випадках, коли спірні правовідносини не врегульовані нормами спеціального законодавства або врегульовані не повністю.

Можливість субсидіарного застосування загальних правових норм до відносин публічної служби, як правило, закріплена у спеціальному законі, що регулює такий вид публічної служби. Подібна законодавча техніка спрямована на усунення прогалин у правовому регулюванні.

Так, відповідно до пункту 4 розділу XI Закону України "Про Національну поліцію" до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються до цих правовідносин в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" виплата грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ із специфічними умовами навчання здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством внутрішніх справ. Ця норма є відсилочною та обумовлює існування спеціального нормативно-правового акта для унормування порядку (механізму) нарахування і виплати грошового забезпечення поліцейським.

Такий "Порядок і умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання" затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України №260 від 06 квітня 2016 року та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 квітня 2016 року за №669/28799.

Відповідно до пункту 2 наказу, він набирає чинності з дня його офіційного опублікування та застосовується з дня набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію".

Вперше Закон України "Про Національну поліцію" був опублікований в офіційному виданні - газеті "Голос України" 06 серпня 2015 року (№ 141-142), отже, відповідно до статті 1 Розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону, окремі положення закону набрали чинності 07 серпня 2015 року, а Закон в цілому - 07 листопада 2015 року.

Відповідно до частини сьомої статті 15 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" накази міністерства, які є нормативно-правовими актами і пройшли державну реєстрацію, набирають чинності з дня офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими актами, але не раніше дня офіційного опублікування.

Порядок № 260 був опублікований та, відповідно, набрав чинності, 27 травня 2016 року (Офіційний вісник України від № 39).

Так, у справі, що розглядається, період вимушеного прогулу позивача тривав з 23 червня 2016 року. Тобто у період, в який набрав чинності саме спеціальний нормативно-правовий акт.

Враховуючи, що на момент звільнення позивача зі служби в органах внутрішніх справ, а саме 23 червня 2016 року норми спеціального нормативно-правового акта набрали законної сили, Верховний Суд дійшов висновку що до спірних правовідносин підлягає застосуванню Порядок № 260.

Таким чином, Верховний Суд не погоджується з доводами касаційної скарги щодо необхідності застосування під час стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати".

Докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами попередніх інстанцій були дотримані норми матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Інші доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують і зводяться до переоцінки доказів та встановлених судами попередніх інстанцій обставин.

Згідно зі частиною 1 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Частиною 2 статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Висновки щодо розподілу судових витрат.

З огляду на результат касаційного розгляду, витрати понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції не розподіляються.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції у Миколаївській області залишити без задоволення.

2. Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Л.О. Єресько

А.Г. Загороднюк ,

В.М. Соколов

Судді Верховного Суду