Історія справи

Ухвала КАС ВП від 08.11.2020 року у справі №640/21341/19

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 грудня 2020 року

Київ

справа №640/21341/19

адміністративне провадження №К/9901/27976/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М. М. (суддя-доповідач),

суддів: Ханової Р. Ф., Хохуляка В. В.,

розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №640/21341/19 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в м. Києві про визнання протиправними та скасування податкової вимоги та рішення про виключення з реєстру платників єдиного податку, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС в м.

Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року (головуючий суддя Кобаль М. І., судді: Бужак Н. П., Костюк Л. О.),

ВСТАНОВИВ:

Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 16 січня 2020 року адміністративний позов задовольнив.

Копія указаного рішення була отримана Головним управління ДПС в м. Києві (далі за текстом - відповідач, ГУ ДПС) 25 січня 2020 року відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення (а. с.68).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ГУ ДПС подало апеляційну скаргу, направлену поштою 7 лютого 2020 року (а. с.77).

Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалами від 19 лютого 2020 року відмовив у задоволенні клопотання ГУ ДПС про відстрочення сплати судового збору та залишив апеляційну скаргу без руху, запропонувавши апелянту протягом десяти днів з дня вручення йому цієї ухвали надати до суду документ про сплату судового збору.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2020 року апеляційну скаргу було повернуто скаржнику з огляду на неусунення недоліків апеляційної скарги.

20 березня 2020 року ГУ ДПС вдруге було подано апеляційну скаргу на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 січня 2020 року (а. с.104).

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2020 року у задоволенні клопотання ГУ ДПС про відстрочення сплати судового збору відмовлено та залишено апеляційну скаргу без руху з наданням десятиденного строку з моменту закінчення карантину, пов'язаного із запобіганням поширення коронавірусної хвороби (COVID-19), для усунення недоліків, а саме надання доказів сплати судового збору та подання обґрунтованого клопотання про поновлення строку із зазначенням поважних причин його пропуску.

Відповідно до вказаної ухвали, апеляційний суд вказав на подання скаржником апеляційної скарги з пропуском строку на апеляційне оскарження, встановленого статтею 295 КАС України. На переконання суду, сам по собі факт подання первісної апеляційної скарги у строк, встановлений законом, та її подальше повернення не може свідчити про поважність причин такого пропуску. Посилання апелянта не невизначеність строку повторного звернення до суду були відхилені судом апеляційної інстанції.

2 липня 2020 року відповідач направив на адресу суду апеляційної інстанції засобами поштового зв'язку клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги, до якого долучив документ про сплату судового збору. Щодо строку звернення до суду з апеляційною скаргою апелянт вказав, що у цій справі є підтвердженим намір оскаржити рішення суду першої інстанції своєчасно, що є підставою для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року відмовлено у задоволенні клопотання ГУ ДПС про поновлення строку на апеляційне оскарження. У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ГУ ДПС на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 січня 2020 року відмовлено.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що вчасне подання первинної апеляційної скарги не є поважною причиною для поновлення строку апеляційного оскарження при повторному зверненні з апеляційною скаргою. Апелянт не надав жодних доказів, які б унеможливлювали своєчасне звернення до суду. Суд апеляційної інстанції врахував, що при повторному зверненні з апеляційною скаргою судовий збір сплачений не був, його сплата відбулась лише у червні 2020 року. Наведені апелянтом підстави для поновлення строку, на думку суду, є лише недоліками організації представництва інтересів відповідача у судах та не можуть бути визнані поважними.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, ГУ ДПС подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження та направити справу для продовження розгляду до Шостого апеляційного адміністративного суду.

В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначено, що вперше апеляційну скаргу відповідачем було подано із дотриманням строків, встановлених статтею 295 КАС України, проте вона була повернута апелянту через несплату судового збору.

Скаржник звертає увагу на обставини обмеженого фінансування, що унеможливлює вчасне виконання усіх процесуальних обов'язків, зокрема щодо надання документу про сплату судового збору. Разом з тим, повторно апеляційну скаргу скаржником було направлено у найкоротший термін після отримання ухвали про повернення попередньо поданої апеляційної скарги; відповідачем постійно вживались заходи із реалізації свого права на апеляційне оскарження. При цьому звернення з апеляційною скаргою вдруге відбулось у межах присічного строку, встановленого частиною 2 статті 299 КАС України. В обґрунтування своєї позиції посилається на постанову Верховного Суду у справі №808/2489/17.

Позивач правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався.

Відповідно до частини 1 статті 341 КАС України (в редакції, чинній з 8 лютого 2020 року) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ухвали Верховного Суду від 25 листопада 2020 року касаційне провадження у цій справі відкрито з метою перевірки доводів касаційної скарги про неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши правильність застосування судами норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Частиною 2 статті 295 КАС України передбачено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Згідно з частиною 2 статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених частиною 2 статті 298 КАС України, застосовуються положення частиною 2 статті 298 КАС України.

Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом (частина 8 статті 169 КАС України).

Пунктом 4 частини 1 статті 299 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, у тому числі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Частинами 1 та 2 статті 44 КАС України передбачено, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки. Учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, щодо сплати судового збору.

Наведеною процесуальною нормою чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку апеляційного оскарження, а також належного оформлення апеляційної скарги. Для цього особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Положення статті 121 КАС України передбачають можливість продовження встановленого судом процесуального строку за заявою учасника.

Згідно з частиною 1 статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли частиною 1 статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено неможливість такого поновлення.

При цьому норми Кодексу адміністративного судочинства України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з врахуванням обставин у справі.

Отже, процесуальний строк звернення до суду покликаний забезпечувати принцип правової визначеності і є гарантією захисту прав сторін спору. Вирішуючи питання про поновлення строку звернення до суду або апеляційного оскарження, суди повинні надавати оцінку причинам, що зумовили пропуск строку.

На думку колегії суддів, сам по собі факт повернення апеляційної скарги не є поважною причиною пропуску строку, тому при вирішенні питання про поважність наведених скаржником причин, суд має враховувати також і ті обставини, які стали підставою для повернення попередньо поданої апеляційної скарги, а також період часу, який сплинув з моменту, коли особа дізналась про відповідне рішення суду, яким чином діяла ця особа протягом зазначеного часу. Суди мають враховувати, чи вчинялись особою, яка має намір подати апеляційну скаргу, усіх можливих та залежних від неї дій у розумні строки, без невиправданих зволікань з метою виконання процесуального обов'язку щодо дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень.

Аналогічна правова позиція викладена і в постановах Верховного Суду від 19 червня 2020 року (справа № 280/4682/19), від 18 червня 2020 року (справа № 400/524/19), від 17 червня 2020 року (справа № 280/4951/19), від 15 травня 2020 року (справа № 820/1212/17) тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, вперше відповідач оскаржив в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції в межах строку, визначеного статтею 295 КАС України.

Апеляційний суд залишив без руху вперше подану апеляційну скаргу з підстав несплати судового збору. Разом з тим, отримавши копію вказаної ухвали 21 лютого 2020 року (а. с. 81), ні протягом десятиденного строку на усунення недоліків, ні станом на 10 березня 2020 року від апелянта не надійшло ні документа про сплату судового збору, ні будь-якого клопотання з проханням продовжити строк на усунення недоліків та надання доказів неможливості сплати судового збору.

Вказані обставини слугували підставою для повернення скаржнику його апеляційної скарги 10 березня 2020 року. 20 березня 2020 року ГУ ДПС повторно направило апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів враховує, що повторно апеляційна скарга була подана ГУ ДПС у стислі строки як з моменту прийняття ухвали про повернення апеляційної скарги, так і з моменту отримання її копії.

Водночас, суд апеляційної інстанції в ухвалах від 12 травня 2020 року (залишення апеляційної скарги без руху) та від 30 вересня 2020 року (відмова у відкритті апеляційного провадження) слушно вказав, що будь-яких доказів на підтвердження обставин неможливості сплати судового збору у період з 7 лютого 2020 року по 11 червня 2020 року ГУ ДПС не надало. Обґрунтованими є і зауваження суду апеляційної інстанції щодо надання до суду платіжного доручення про сплату судового збору лише 2 липня 2020, тоді як фактична його сплата відбулась ще 11 червня 2020 року.

Колегія суддів вважає, що в цьому випадку саме по собі невідкладне подання ГУ ДПС апеляційної скарги вдруге не може свідчити про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, оскільки протягом цього часу поведінку відповідача не можна визнати такою, що демонструє сумлінне та добросовісне ставлення до наявних у нього прав і обов'язків, а також вжиття усіх залежних від нього заходів для виконання свої процесуальних обов'язків.

Бездіяльність посадових осіб ГУ ДПС в частині виконання вимог ухвали про залишення без руху вперше поданої апеляційної скарги, а також ненадання жодних доказів на підтвердження вчинення будь-яких дій для виконання обов'язку по сплаті судового збору протягом майже півроку з дня отримання копії рішення суду першої інстанції свідчить саме на користь висновку про неповажність причин пропуску строку на апеляційне оскарження.

Колегія суддів зазначає, що при вирішенні питання про поновлення строку, в межах кожної конкретної справи, суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв'язку із: тривалістю строку, який пропущено; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.

Посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 31 січня 2019 року (справа №808/2489/17) є безпідставними, оскільки у цій постанові Суд, аналогічно висновкам і в даній справі, вказав, що для вирішення питання про поважність причин пропуску строку звернення до суду необхідно перевірити, чи вжито скаржником усіх можливих та залежних від нього дій задля вчасного подання апеляційної скарги. За наслідками оцінки обставин у справі №808/2489/17 Суд дійшов висновку, що податковим органом було продемонстроване сумлінне ставлення до наявних у нього прав та обов'язків, натомість, суд апеляційної інстанції не надав оцінки поданому скаржником клопотанню про поновлення строку на апеляційне оскарження. Водночас обставини справи та поведінка апелянта у даній справі є відмінними від обставин у наведеному судовому рішенні.

Касаційна скарга не містить інших відомостей про обставини, які б давали підстави для поновлення строку апеляційного оскарження, а також свідчили б про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при ухваленні судового рішення, а тому підстави для його скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених частиною 1 статті 350 КАС України межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 355 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС в м. Києві залишити без задоволення.

Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі №640/21341/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіМ. М. Гімон Р. Ф. Ханова В. В. Хохуляк